ТРЕНІНГ "БЕЗКОНФЛІКТНА ДИСЦИПЛІНА :СЕКРЕТИ ВИХОВАННЯ"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

вчитель початкових класів

Нєгуляєва Тетяна Петрівна

 

 

 

 

 

Мета: підвищення психологічної грамотності батьків про особливості впровадження дисципліни в життя дитини, правила безконфліктної дисципліни та причини порушення дитиною встановленого батьками порядку.

Обладнання : фломастери, половинка листочка,  малюнок лелеки, пір’їнки, двосторонній скотч,   плакат «Правила», аркуші паперу, ручки,  смайлики, таблиця «Чотири кольорові зони поведінки дитини».

ХІД ЗАНЯТТЯ

І.  ПОЧАТОК ЗАНЯТТЯ

1.Вправа для знайомства з присутніми «Сонечко»

У кожного з вас є маленькі листочки і фломастери. Намалюйте на ньому коло, це початок малюнку нашого сонечка. В його центрі напишіть своє ім’я . А в кожного сонечка є промінці , напишіть на промінцях свого сонечка якими рисами ви себе могли охарактеризувати.

2.  Оголошення теми тренінгу.

3. Визначення очікувань учасників тренінгу.

 Вправа «Лелека». 

На стіні прикріплений великий малюнок із зображенням лелеки, який несе у дзьобі немовля. Кожний учасник отримує паперову пір’їнку , на якій йому пропонуються написати власні очікування від тренінгу.

 

 

 

Далі учасники скотчем приклеюють пір’їнки на його крила.

 

4. Релаксація «Я- весняне сонце»

Для того , щоб відчувати себе вільніше , я Вам пропоную опертися на спинку стільця і трішки відпочити .(звучить музика)

А тепер глибоко вдихніть і видихніть. Повільно заплющуйте очі. Подумайте про те , що прийшла весна , й уявіть себе весняним сонечком , від якого йде безліч промінчиків любові , доброти , ласки, тепла, вміння розуміти один одного…

Ваші промінчики падають на землю, і ви бачите як там проростають чудові квіти . Падають на дерево-і розпускаються бруньки, дерева зацвітають. Від ніжного дотику промінчиків співають птахи. І хоча наша планета дуже велика, ви спроможні зігріти її всю! Бо ви не самі! З Вами Ваші діти – сонячні зайчики. Від їхніх ніжних поцілунків радіє все навколо: люди, тварини, рослини… А які щасливі ви! Адже вони – найцінніше , що у вас є, а їхній сміх - найкраща музика для вас!.

Тож несіть своє «Я-сонце »у ваші домівки, сім’ї. Даруйте ці промінчики вашим близьким і вашим дітям-сонячним зайчикам !

Подумки цілуйте своїх дітей і повертайтеся у клас, розплющуйте очі.

ІІ етап. Моя дитина.

5. Вправа «Асоціації».

Маленькими сонячними зайчиками  в наших сім’ях є наші діти . З вами ми вже познайомилися , а тепер давайте познайомимося з вашими дітками, за допомогою методу «асоціацій». Вам необхідно назвати ім’я своєї дитини і сказати з яким кольором ви  її асоціюєте, пояснити чому.

6. Гра «Чоловічок »

Учасникам роздають по аркушу паперу . Потрібно без ножиць , тільки руками «вирізати» фігурку своєї дитини . На голові кожен пише мрію своєї дитини , малює звичний   вираз обличчя, на тулубі – вказує її улюблену тваринку, на правій руці- улюблене місце відпочинку, на лівій – її хобі, на правій нозі – її улюблену страву, на лівій – улюблений колір.

Наприкінці гри учасники презентують кожну фігурку.

7.Поділ учасників на команди ( за кольоровими смайликами).

8. Встановлення правил групи

На плакаті записують правила, що колективно складаються в групі.

1. Бути чесними.

2. Бути толерантними.

3. Не критикувати, а допомагати.

4. Один говорить – всі слухають.

5. Правило вільної руки.

6. Правило вільної ноги.

7. Бути позитивним.

 

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Виступ вчителя  на тему

«БЕЗКОНФЛІКТНА ДИСЦИПЛІНА : СЕКРЕТИ ВИХОВАННЯ»

 Дисципліна повинна базуватися лише на добрих стосунках батьків з дитиною, тому на занятті  ми познайомимося зі способами прояву любові до дитини. Лише              в атмосфері любові можна налагодити безконфліктну дисципліну, лише через прийняття дитини можна відчути переживання, які стоять за поведінкою або словами дитини. Без уміння враховувати емоції і переживання, інтереси і потреби дитини та свої власні, батьки не можуть налагодити дисципліну. Психолог Ю.Гіпенрейтер у своїй роботі «Спілкуватися з дитиною. Як?» підкреслює, що дітям не тільки потрібен порядок і правила поведінки, вони хочуть і чекають їх. Це робить їх життя зрозумілим і передбачуваним, організованим, дає відчуття безпеки, діти починають розуміти причинно-наслідкові зв’язки. Діти інтуїтивно відчувають, що за батьківськими «не можна» ховається турбота про них. Один хлопчик зі сльозами на очах зізнався, що батьки його зовсім не люблять, тому що дозволяють йому занадто багато, включаючи і те, що забороняється іншим хлопцям. «Їм просто немає до мене діла», – сумно сказав хлоп

О.Романчук підкреслює, що суть дисципліни не у застосуванні покарань, не у підкоренні дитини, а у її навчанні, що все у цьому світі має свої наслідки і що, вибираючи певні дії, ми вибираємо наслідки. Тому ми говоримо про дисципліну як про вияв любові батьків до дитини, бажання навчити розуміти свою поведінку, її причини та наслідки, навчити керувати собою, своїм життям. З цією метою батьки встановлюють для дитини правила, пояснюють суть цих правил, наслідки їх дотримання чи порушення. Дитині важливо пояснити причинно-наслідкові зв’язки, які існують у стосунках людей один з одним («що посієш, те й пожнеш», «як ти до людей ставишся – так будуть і люди до тебе»), правила соціального функціонування («кожен має свої обов’язки»). Основне – дати дитині зрозуміти, що «правила вироблені для твого добра і для добра інших».

Шановні батьки, як ви вважаєте, якщо діти відчувають себе більш захищеними в умовах порядку і певних правил поведінки, то чому вони прагнуть порушувати порядок і правила? Отже, психолог Ю.Гіппенрейтер зазначає, що насправді діти повстають не проти самих правил, а проти способів їх «впровадження», проти силових прийомів, які пригнічують особистість дитини.

Є психологічні поради, які допомагають налагодити і підтримувати в сім’ї безконфліктну дисципліну:

1. Правила (обмеження, вимоги, заборони) обов’язково повинні бути в житті дитини;

2. Правил (обмежень, вимог, заборон) повинно бути не багато і вони мають бути гнучкими;

3. Батьківські вимоги не повинні вступати в протиріччя з основними і важливими для розвитку дитини потребами (в активності (дитина потребує руху для нормального фізичного розвитку), пізнанні (дитина потребує розбирати, ламати речі, досліджувати нове для неї), свободі вибору(дитина має право на вибір їжі, іграшок, відпочинку тощо для розвитку її як особистості));

4. Правила (вимоги, заборони) повинні бути погодженні між батьками, між членами усієї родини. Батькам у власній поведінці важливо дотримуватися тих правил (заборон), які вимагаються від дитині. Дитина більше наслідує поведінку батьків, ніж слухає слова. Тому слова і дії батьків мають бути єдині. Також важлива послідовність у дотриманні правил, якщо два дні поспіль дитині дозволялося лягати спати об одинадцятій годині, то на третій день дуже важко пояснити, чому важливо лягати о десятій.

5. Правило, дотримання якого батьки вимагають від дитини, важливо висловлювати в пояснювальній формі, а не через докори, обзивання, приниження. Наприклад, «Кривляння – це прояв неповаги до людей» замість «Ти що глухий? Скільки разів тобі казати, щоб ти не кривлявся!»; «Сірниками не грають» замість «Не смій грати сірниками!»; «Цукерки їдять після обіду» замість: «Зараз же поклади цукерку назад, неслух!»; «Хвіст у кішки не для того,щоб за нього тягнули», замість: «Перестань мучити кішку, а якби тебе так за ногу тягли, тобі б приємно було?!». Причина будь-якої заборони має бути пояснена дитини. В кожному випадку спокійно пояснити, чим викликана Ваша вимога та обов’язково підкреслити, що саме залишається дитині для її вільного вибору. Інтонація, в якій висловлюється заборона має бути дружньо-роз’яснювальною, а не наказовою.

6. Дисциплінарний наслідок (або покарання) щодо вчинку дитини може бути: 1) час «посидіти і подумати» щодо поведінки дитини та її наслідків, обговорення та роз’яснення ситуації батьками; 2) логічний, природний наслідок поведінки дитини, що виходить з самої ситуації («ти не пригостила Миколу цукерками, тому він не хоче тобі давати свій велосипед», «ти не хочеш прибирати у кімнаті, тоді і я можу сказати, що не хочу їхати у зоопарк»). Дисциплінарний наслідок ніколи не повинен бути принизливим, жорстоким, не повинен моделювати небажану для самої дитини поведінку (фізична чи вербальна агресія).

Не можна карати дитину позбавлянням любові чи погрозами віддати в інтернат, циганам, міліцію тощо – дисциплінарний акт ніяк не повинен бути загрозою стосункам між батьками і дитиною, він стосується лише поведінки дитини. Батьківсько-дитячі стосунки мають базуватися не на страху – слухаюся, бо боюся, а на любові – бажанні дитини не засмучувати рідних своїми негативними вчинками. Головне – мати довірливі стосунки з дитиною. Дисциплінарний наслідок не повинен позбавляти дитину базових речей (їжі, турботи, захисту, любові) – він не повинен порушувати задоволення базових потреб дитини, бо це шкодить її нормальному психічному розвитку.

Знайти золоту середину між попустительським і авторитарним стилями допомагає образ чотирьох кольорових зон поведінки дитини: зеленої, жовтої, помаранчевої і червоної (автор Ю.Гіпенрейтер).

ІV.ПРОВЕДЕННЯ ТРЕНІНГУ

1. Вправа «Чотири кольорові зони поведінки дитини»

Мета: сприяти усвідомленню батьками золотої середини між «Можна» -«Слідує» - «Не можна», що лежить в основі безконфліктної дисципліни у стосунках з дитиною.

Стимульний матеріал: папір, ручка.

Процедура проведення: батькам пропонується заповнити таблицю чотирьох кольорових зон поведінки дитини.

Чотири кольорові зони поведінки дитини

 

ЗЕЛЕНА ЗОНА Дії дитини, які їй дозволяють здійснювати  за власним вибором відповідно     до бажань, потреб	ЖОВТА ЗОНА Дії дитини, які їй дозволяють здійснювати за власним вибором, певних межах, враховуючи бажання та потреби в дитини	ПОМАРАНЧОВА ЗОНА Дії дитини  як виключення    з правил у зв’язку з обставинами	ЧЕРВОНА ЗОНА Дії дитини, які заборонені за будь-яких обставин.      Це категоричне «не можна», яке     виключень немає
Наприклад,що хочеш з’їсти кашу чи картоплю, що хочеш    одягти червоні чи     жовті колготи, що хочеш робити на вихідних, до      якого      гуртка хочеш ходити тощо	Наприклад,ти можеш з’їсти цукерку,   але після обіду;	Наприклад, сьогодні вихідний, тобі завтра в     школу йти не потрібно, можеш подивитися мультики і лягти спати пізніше	Неприпустимо кривдити іншу людину  чи тварину словом чи дією («що посієш,     те     й пожнеш») тощо.

 

У зелену зону помістимо все те, що дозволяється робити дитині на її власний розсуд або бажанням: право вибору іграшок, друзів, певного гуртка тощо. Таким чином розвиваємо риси: 1) впевненість у собі і вміння приймати рішення; 2) відповідальність за свій вибір, за своє життя. Таким чином дитина проживає і реалізує власну природну потенцію, а не нав’язане життя з непотрібними для її особистісного розвитку бажаннями, інтересами, потребами. Дії дитини, в яких їй надається відносна свобода, знаходяться у жовтій зоні. Дитині дозволяється діяти за власним вибором, але в визначених межах. Наприклад, «можна гуляти в своєму дворі, але далі не йти». Таким чином, батьки виявляють повагу до потреб і бажань дитини, вона вчиться поважати себе. Паралельно батьки вчать вмінню гальмувати свої бажання, розвивають процес гальмування в головному мозку дитини, а не лише процес збудження – вчиться контролювати себе. Потрібно постаратися в кожному випадку спокійно (але коротко!) пояснити дитині, чим викликана ваше вимога.

Надання дитині права вибирати може бути корисним тоді, коли дитина, змагаючись за контроль над ситуацією, протидіє батькам. Обов’язково підкреслити, що саме залишається дитині для її вільного вибору. Коли діти відчувають повагу до їх відчуття свободи і самостійності, вони легше приймають батьківські обмеження. Наприклад, «ти можеш вибрати: чи ти хочеш прибрати за собою протягом 10 хвилин, а тоді піти на двір грати у футбол, чи прибирати цілий вечір, аж доки не підеш спати».

Але бувають обставини, коли нам доводиться порушувати встановлені правила. Такі випадки потрапляють в помаранчеву зону. В помаранчевій зоні знаходяться такі дії дитини, які ми не приймаємо, але з огляду на особливі обставини зараз допускаємо. Наприклад, після довгої відсутності тато приїжджає о 10 годині вечора, і дитині дозволяють не лягати спати до його появи. Діти дуже вдячні батькам за готовність піти їм назустріч, тоді вони навіть більше готові дотримуватися правил у звичайних ситуаціях.

В останній червоній зоні знаходяться дії дитини неприйнятні ні за яких обставин. Це категоричне «не можна», з яких не робиться виключень. Список цей «дорослішає» разом з дитиною і підводить її до серйозних моральних норм і соціальних заборон. Наприклад:

-неприпустимо кривдити іншу людину чи домашню тварину словом чи дією («що посієш, те й пожнеш»);

-неприпустимо брати чужі речі без дозволу;

-неприпустимо не виконувати свої домашні обов’язки. Домашні обов’язки вчать дитину важливого принципу взаємності людських стосунків: ми всі турбуємося один про одного у сім’ї, кожен із нас має свою роль, свій внесок.

Важливо, щоб батьки допомагали дитині розуміти важливість правил. Батькам важливо наголосити дітям, що поки вони є дітьми, батьки є для них «президентом і парламентом» і встановлюють такі правила, які служать для добра сім’ї і розвитку дитини.

2. Вправа «Аналіз ситуацій»

Мета: розвиток у батьків навичок спілкування для підтримання безконфліктної дисципліни у житті дитини.

Стимульний матеріал: набір карток з ситуаціями та питаннями до них.

Процедура проведення: Кожній групі пропонується картка з ситуацією, яку потрібно проаналізувати та відповісти на поставлені питання. Далі відбувається обговорення ситуацій.

Ситуація 1. У Олега (7 років) алергія на шоколад, виступають червоні прищики на руках та обличчі. Олег з татом йдуть до магазину.

Олег: Тато, купи мені шоколадку.

Тато: Ні, сину, тобі не можна.

Олег: Купи! Купи! Я дуже хочу! (починає тупати ногами, кричати).

Тато: Ну, добре. Щоб тебе не засмучувати – обирай будь-яку шоколадку, я куплю тобі її.

Який стиль спілкування ми спостерігаємо в ситуації? Який оптимальний вихід із ситуації?

Обговорення: правила (обмеження, вимоги, заборони) обов’язково повинні бути в житті дитини. Це особливо корисно пам’ятати тим батькам, які прагнуть не засмучувати дітей та уникати конфліктів з ними. В результаті діти зростають в середовищі вседозволеності та починають керувати батьками. Це попустительський стиль спілкування.

В житті дитини мають бути правила, коли категорично «не можна». Дитина звикає до правил і слідує їм без напруги. Як Ви вважаєте, в яких випадках ми говоримо дітям категоричне «ні»? У випадках, які стосуються їхнього здоров’я та безпеки. Однак причина будь-якої заборони має бути пояснена дитини. В кожному випадку спокійно пояснити, чим викликана Ваша вимога та обов’язково підкреслити, що саме залишається дитині для її

вільного вибору. Батькові Олега бажано було сказати: «Ні, сину, я не куплю тобі шоколадку, оскільки я хочу, щоб ти був у мене здоровенький, щоб у тебе були здорові ручки та обличчя без прищиків. Ти пам’ятаєш як у тебе були прищики і ми робили уколи? (заборона з поясненням). Обирай, я тобі можу купити банан або апельсинку. Що хочеш? (можливість вибору)». Дитині обов’язково підкреслити, що саме залишається для її вільного вибору. Коли діти відчувають повагу до їх відчуття свободи і самостійності, вони легше приймають батьківські обмеження.

Ситуація 2. Мама прийшла додому з роботи, Петро – з прогулянки. Мама готує вечерю, син грається машинками біля неї.

Мама: Скільки можна грати машинками, ти уроки зробив? (Петро ходить у початкову школу).

Петро: А я хочу грати машинками.

Мама: Викину зараз всі твої машинки! Петро: Не піду! Не хочу я робити уроки!

Мама: Я тобі, що сказала?! Ти що глухий?! Вже пізно, а ти жодного уроку не зробив! От прийде тато він задасть тобі! Суцільне покарання, а не дитина!

Петро: Я тебе не люблю! (біжить у сльозах до своєї кімнати).

Які помилки допустила мама при розмові з сином? Запропонуйте ефективний діалог мами з дитиною за допомогою психологічних порад підтримки безконфліктної дисципліни у сім’ї.

Обговорення: проаналізуємо помилки мами. По-перше, потрібно прагнути в кожному випадку спокійно (але коротко!) пояснити дитині, чим викликана вимога. В діалозі ми бачимо, що мати не пояснила Петру заборону. Пояснення заборони грати машинками могла бути, наприклад, такою: «зараз не час грати машинками, тому що завтра тобі в школу і потрібно зробити уроки».

По-друге, важливо дитині дозволити діяти за власним вибором, але за певної умови. Коли бажання дитини мама підтримує, то особистість дитини не подавлюється, лише ставиться вимога перед дитиною «ти обов’язково пограєш машинками, але після уроків». Правила (обмеження, вимоги, заборони) повинні бути гнучкими.              Це правило застерігає проти крайності – авторитарного стиля спілкування, коли лише «Я так сказав! Як я сказав!».

По-третє, важливо відчути, яке переживання дитини стоїть за її словами та поведінкою, допомогти дитині розібратися в собі, дати дитині можливість сказати про свою трудність. Мама через довірливе спілкування з сином може почути справжню причину небажання вчити уроки, наприклад, «я не розумію математику», або «я потребую твоєї уваги, давай разом вчити уроки, бо в інший час ти зайнята».

По-четверте, обов’язково підкреслити, що саме залишається дитині для її вільного вибору. Коли діти відчувають повагу до їх відчуття свободи і самостійності, вони легше приймають батьківські обмеження. Мамі варто надати дитині можливість вибору, наприклад: «я зараз приготую вечерю і

допоможу тобі. Або ми можемо зачекати на тата. Він прийде, разом поїмо і тато допоможе з математикою. Як ти хочеш?».

По-п’яте, інтонація, в якій висловлюється заборона має бути дружньо-роз’яснювальною, не наказовою. Через грубість до дитини ми підсилюємо атмосферу взаємозвинувачень та образ.

Варіант ефективного діалогу мами з сином:

Мама: Сину, зараз не час грати машинками, тому що завтра тобі в школу і потрібно зробити уроки. (заборона з коротким поясненням).

Петро: А я хочу грати машинками.

Мама: Ти обов’язково пограєш машинками, але після уроків (дозвіл з умовою). Петро: Не піду! Не хочу я робити уроки!

Мама: Тобто ти не хочеш сам робити уроки? (роз’яснення причини). Петро: Так, я не розумію математику.

Мама: Тоді я зараз приготую вечерю і допоможу тобі. Або ми можемо зачекати на тата. Він прийде, разом поїмо і тато допоможе з математикою. Як ти більше хочеш? (можливість вибору).

Петро: Хочу з тобою і з татом разом.

Ситуація 3. Подумайте і назвіть оптимальні фрази батьків на прохання дітей. Пам’ятайте, що батьківські вимоги не повинні вступати в протиріччя з основними і важливими для розвитку дитини потребами: потребі в активності, потребі в пізнанні, свободі вибору. Прохання дітей:

1. Хочу походити по калюжам;

2. Хочу розібрати годинник і подивитися, що в ньому;

3. Хочу грати в м’яча;

4. Хочу цукерку;

5. Хочу ноутбук.

Обговорення: батьківські вимоги не повинні вступати в протиріччя з основними і важливими для розвитку дитини потребами (в активності, пізнанні, свободі вибору). Дітям набагато більше ніж дорослим, потрібно рухатися, досліджувати предмети, пробувати свої сили. Забороняти подібні дії – все одно що намагатися перегородити річку. Краще подбати про те, щоб направити її течію в безпечне русло. Якщо потреби не задовольняються, то порушення в поведінці дитини – є протестом проти батьківських вимог. Оптимальні фрази батьків:

1. Досліджувати калюжі можна, але тільки у високих чоботях;

2. Розбирати годинник можна, але тільки якщо він старий і не ходить;

3. Грати в м’яча можна, але тільки не в приміщенні і подалі від вікон;

4. Цукерку можна, але після обіду;

5. Ноутбук можна, але в кінці навчального року, якщо в тебе бали будуть не нижче семи.

Ситуація 4. Анжеліці купили лакові туфельки, на наступний ранок вона збирається в школу.

Анжеліка: Я одягну нові туфельки.

Мама: Ні, донечко, вони для свят і для гостей.

 Анжеліка: Ні, я хочу сьогодні! (починає хникати.)

Входить бабуся.

Бабуся: Що знову сталося?! Знову ти засмучуєш дитину з самого ранку?! Я тобі куплю сьогодні ж інші туфельки, будеш в них ходити, коли захочеш.

Який наслідок подібного діалогу для дитини? Який оптимальний вихід з ситуації?

Обговорення: правила, вимоги, заборони повинні бути погодженні між батьками, між членами усієї родини. У ситуації, яку ми розглянули, дитині неможливо засвоїти правила, звикнути до дисципліни. Вона звикає добиватися свого. Стосунки між дорослими членами сім’ї від цього не стають кращими. Навіть якщо хтось один не згоден з вимогами іншого, краще в цю хвилину промовчати, а потім, вже без дитини, обговорити розбіжності і спробувати прийти до спільної думки. Єдність вимог батька, матері та інших членів родини до дитини робить              її життя              зрозумілім,              несуперечливим, стабільним, організованим.

Ситуація 5. Мама: Донечко, вже 10 година вечора, тобі завтра рано вставати до школи. Лягай спати, щоб голівка встигла відпочити і на уроці ти уважно слухала вчительку.

Діана: Мамо, будь-ласочка, дозволь мені ще погратися на комп’ютері.

Мама: Ну, добре.

Протягом двох днів Діані було дозволено лягати об 12 годині вечора. На третій день мама вирішила відновити правило лягати спати об 10 годині.

Мама: Донечко, вже 10 година, тобі завтра рано вставати до школи.

Діана: Не хочу спати!

Мама: Зараз візьму дубчик і ти швидко в мене ляжеш!

Діана влаштувала вдома істерику, голосно плакала та стукала ногами.

Поясніть поведінку дитини. В чому мамина помилка в дотриманні

правила? За яких умов можна дозволити виключення з правила?

Обговорення: важлива послідовність у дотриманні правил. Якщо дитина два дні поспіль лягала об 12 годині вечора, то на третій день важко буде вкласти її о 10 годині, дитина заперечить, тому що вчора і позавчора Ви їй «дозволяли». Варто пам’ятати, що діти приймають тільки ті вимоги, що є стабільними. В іншому випадку привчаються наполягати, вимагати.

 

З огляду на особливі обставини ми можемо допустити виключення з правила. Наприклад, бабуся приїжджає у гості. І дитині дозволяють не лягати спати, щоб довше поспілкуватися з бабусею. Ми знаємо, що винятки тільки підтверджують правила; не варто боятися подібних винятків, якщо вони дійсно виправдані. Діти дуже вдячні батькам за готовність піти їм назустріч, тоді вони навіть більше готові дотримуватися правил у звичайних ситуаціях.

• Шановні батьки, як ви вважаєте, чи доцільно у вихованні дитини використовувати фізичне покарання чи можна обійтися без нього? Які наслідки здійснює фізичне покарання на особистість дитини? (роздуми батьків).

Зазвичай багато суперечок викликає питання про фізичні покарання. На думку дитячих психологів, вони ображають і озлоблюють, залякують і принижують дітей. Позитивного результату від них менше, ніж негативного. Важливо давати дитині можливість стикатися з негативними наслідками своїх дій, своїх проступків – це один з видів покарання, що виходить від самого життя, і тим більше цінний, оскільки дитина отримує досвід та відповідальність за власне життя бере на себе. Школяр, який проспав на перший урок, може вперше відчути життєву необхідність батьківської вимоги лягати спати раніше. Один такий досвід вартий десятка словесних повчань.

Якщо виникає трудність з порушенням правила, то варто реагувати належним способом:

• відділити свій гнів на поведінку дитини від її особистості («Я злюся, бо мені не подобається твоя поведінка»). Дитина повинна відчувати, що її люблять, батькам лише не подобається її поведінка («Я тебе сварю не тому що я тебе не люблю, ти повинен знати, що я люблю тебе завжди. Мені не подобається твоя поведінка»). Важливо підкреслити, що злість пов’язана з вчинком дитини, а не з тим, що батьки її не люблять;
• якщо відчуваєте сильне емоційне збудження, то бажано про це сказати дитині через Я-повідомлення, не вживаючи Ти-повідомлення («Я ображена (розгнівана, роздратована), тому що ніхто не цінує мою працю);
• якщо Ви «зірвалися» на дитину (фізичне покарання, образи, погрози), то важливо попросити у дитини вибачення. Важливо вміти відновлювати стосунки після «зривів» – для дитини це досвід мати «неідеальних» батьків – вона теж вчиться просити вибачення, розуміти і виправляти свої помилки;
• важливо допомогти дитині збагнути свою поведінку, дати їй відчуття, що її не засуджують, але хочуть зрозуміти. Суть у тому, щоб дитина зрозуміла, що стоїть за її поведінкою, які емоції та думки спонукають її до вчинку і який можливий вибір вона має. Важливо дати дитині зрозуміти, що її трудність – вибір поведінки, адже від цього залежать наслідки, які матиме дитина. Батьки демонструють дитині свою віру в те, що вона може зрозуміти себе і знати, що справді є добрим для неї, і що вони вірять у свою дитину, яка може навчитися робити добрий вибір поведінки;
• дисциплінарний наслідок (або покарання) щодо вчинку дитини може бути: 1) час «посидіти і подумати» щодо поведінки дитини та її наслідків, обговорення та роз’яснення ситуації батьками; 2) логічний, природний наслідок поведінки дитини, що виходить з самої ситуації («ти не пригостила Миколу цукерками, тому він не хоче тобі давати свій велосипед», «ти не хочеш прибирати у кімнаті, тоді і я можу сказати, що не хочу їхати у зоопарк»). Дисциплінарний наслідок ніколи не повинен бути принизливим, жорстоким, не повинен моделювати небажану для самої дитини поведінку (фізична чи вербальна агресія).

Не можна карати дитину позбавлянням любові чи погрозами віддати в інтернат тощо – дисциплінарний акт ніяк не повинен бути загрозою стосункам між батьками і дитиною, він стосується лише поведінки дитини. Батьківсько-дитячі стосунки мають базуватися не на страху – слухаюся, бо боюся, а на любові – бажанні дитини не засмучувати рідних своїми негативними вчинками. Головне – мати довірливі стосунки з дитиною. Дисциплінарний наслідок не повинен позбавляти дитину базових речей (їжі, турботи, захисту, любові) – він не повинен порушувати задоволення базових потреб дитини, бо це шкодить її нормальному психічному розвитку.

Ситуація 6. Мама вирішила виробити у сина Ігоря (2клас) звичку збирати іграшки. Кожного вечора вони збирали іграшки разом. Одного разу мама побачила, що Ігор сам склав половину іграшок.

Мама: Синочок, я так радію – ти в мене вже такий дорослий, сам іграшки збираєш. Як швидко час летить. Я не встигну озирнутися як ти і школу закінчиш! Я така щаслива! Ти в мене вже такий самостійний. Я пишаюся тобою!

Ігор стоїть задоволений. Ввечері приходить тато з роботи. Мама розповідає про «подвиг» сина. Ігор задоволено слухає.

Мама татові: Любий, ти уявляєш, наш син уже такий дорослий – сам іграшки складає. Я так пишаюся нашим синочком, він вже такий самостійний.

Телефонує ввечері бабуся і питає, як справи. Мама розповідає про «подвиг» Ігоря бабусі. Ігор пишається собою. Наступного дня Ігор сам повідомив сусідам і друзям про те, що він вже сам збирає іграшки.

Поясніть завдяки чому матері вдалося виробити у сина звичку складати іграшки? Якими засобами ще ми можемо мотивувати дитину до позитивних дій?

Обговорення:дітям дуже допоможе система негайних, частих та ефективних заохочень бажаної поведінки. Якщо дитина зробила певний вчинок, на який Ви довго очікували, то важливо так щиро похвалити дитину, ніби вона вчинила подвиг. Якщо дитину критикувати, дорікати їй постійно – вона буде протестувати (вередувати, не складати іграшки, ігнорувати Ваші вимоги тощо). Відтак, чим більше ми хвалимо, тим більше бажання у дитини робити те, за що її хвалять. Мама виробила у сина звичку завдяки тому, що щиро хвалила дії дитини.

Також засобами, якими ми можемо мотивувати дитину до позитивних дій є спільний відпочинок, похід до цирку, читання книги перед сном, поїздка на рибалку, випічка улюбленого пирога разом з мамою, спільна прогулянка, спільне вирізання сніжинок на Новий рік тощо. Діти дуже цінують подібні сімейні традиції, коли батьки приділяють їм увагу – це справжнє свято для дитини. Якщо ж батькам завжди «ніколи», все виховання обмежується вимогами, зауваженнями і фізичними покараннями, то в таких випадках домогтися дисципліни буває набагато важче. Але головне – це небезпека втратити контакт з дитиною: адже взаємне невдоволення емоційно роз’єднує.

Висновок: потрібно мати запас великих і маленьких свят. Вигадайте кілька занять з дитиною або кілька сімейних справ, традицій, які створюватимуть зону радості. Зробіть деякі з цих занять або справ регулярними, щоб дитина чекала їх і знала, що вони настануть обов’язково. Отже, зона радості — це «золотий фонд» вашого життя з дитиною, вона одночасно – і зона її найближчого розвитку, і основа вашого з нею доброзичливого спілкування, і запорука безконфліктної дисципліни.

Шановні батьки, шлях безконфліктної дисципліни довгий, потребує бажання сприймати та ставитися до своєї дитини як до особистості, і вимагає великого терпіння у розвитку навичок довірливого спілкування. Тобто доведеться працювати з собою – це єдиний шлях у створенні гармонійних стосунків з дитиною.

 V.РЕФЛЕКСІЯ ЗАНЯТТЯ

Кожному з батьків дається можливість висловити свої думки по темі заняття.

VІ.ЗАКІНЧЕННЯ ТРЕНІНГУ.

1. Побажання: «Схованка скарбів»

Розказують мудрі люди, що колись, за прадавніх часів, люди й боги, мов сусіди, жили поруч (то вже потім боги обрали собі Олімп). Як трапляється подеколи й тепер між недружніми сусідами, посварилися вони не на жарт – ну і одне одному капості різні влаштовувати, на щораз – гірші! А поступитися ніхто не хоче!...

Дійшла ворожнеча, подейкують, вже до того, що вирішили боги покарати смертних якнайгірше, аби не були такими зухвалими. Порадились – та й надумали викрасти в людей найдорожче, найцінніше, найважливіше, що в тих було, та так заховати, щоб усе життя поклали на пошуки(тоді ніколи буде богів дратувати!)

Та й гайда: у того любов поцуплять, у того – розум, а в того – мрію, в інших – щастя… І так по всьому світу!.. Назносили людських скарбів цілу купу. Стали знову радитись: «Що ж із цим робити?.. Куди це все сховати?» Складно було їм обрати надійну схованку для зібраних скарбів. Раптом хтось мовив:

• А що, як ми сховаємо у них під самісіньким носом?! Ніколи не знайдуть. – І запропонували обрати схованкою…. Людське серце.
• Так, так!.. – загомоніли схвально всі навколо нього. – Люди ніколи не здогадаються там шукати… Вони лиш зрідка й здебільшого недбало туди зазирають. О, серце -  то дійсно найпотаємніше місце для них!

Відтоді так і повелося серед людей: усе життя ладні віддати заради здобуття втраченого колись скарбу.

- А все набагато простіше: він є у кожного з нас, свій, рідний, треба лише зуміти відшукати у своєму серці, а знайшовши поділитися з тим, хто поруч.

І цей скарб справжній – він обов’язково примножиться .

2. Вручення буклетів-пам'яток батькам «Безконфліктна дисципліна: секрети виховання»

VІІ.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Мета: сприяти впровадженню батьками правил, що лежать в основі безконфліктної дисципліни у життя дитини.

Інструкція:

1) самостійно прописати правила Вашої сім’ї в табличку «Чотири кольорові зони поведінки дитини» та обговорити їх з дитиною;

2) поспостерігати за дитиною і зосередити увагу на її позитивних діях, наприклад, виносить сміття, застеляє ліжко, миє посуд тощо. Батькам пропонується висловлювати щирі слова похвали щодо позитивних дій дитини.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Гинотт Х. Родитель-ребенок: мир отношений / Х.Гинотт. – М.: Эксмо, 2012. – 256 с.

2. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? / Ю.Б.Гиппенрейтер. – М.: АСТ «Астрель», 2008. – 251 с.

3. Гиппенрейтер Ю.Б. Продолжаем общаться с ребенком. Так? / Ю.Б.Гиппенрейтер. – М.: АСТ «Астрель», 2008. – 251 с.

4. Романчук О. Сім’я, що зцілює. Основи терапевтичного батьківства дітей, що зазнали скривдження та емоційного занедбання. Путівник для прийомних батьків і не тільки / О.Романчук. – Львів: Колесо, 2011. – 256 с.