Тренінг для батьків на тему: «Стилі виховання в родині»

Тренінг  для батьків

на тему: «Стилі  виховання  в родині»

План

1. Вступне психолога (5 хв)

2. Знайомство «Сімейне  коло»  (15хв.)

3. Прийняття правил роботи в групі «Правила сімейного кола» (5 хв.)

4. Вправа  «Ми батьки» (20 хв.)

5. Анкетування «Батьки і діти». Порівняння з результатами дітей (анкетування проводиться заздалегідь) (15 хв.)

6. Вправа «Мозаїка стилів батьківського виховання» (30хв.)

7.   Надання психолого-педагогічних рекомендацій батькам (Пам’ятка для батьків «Психолог – Вчителю» (2 хв.)

8. Вправа на завершення «Чарівна скринька» (10 хв.) 

9.      Висновок! (8 хвилин)

1. Вступне слово

                                                                                       На радость потомство судьбой нам дан             
                                                                                          Нам собственной жизни дороже оно.

                                                                                             Для сердца роднее прибежища нет,             

                                                                                       И связи теснее не ведает свет.             

                                         Так говорив Фірдоусі.

Сьогодні ми говоритимемо про те, наскільки добре знаємо своїх дітей, як правильно вибрати той чи інший спосіб, стиль виховання, як ставитися до перемог  дитини та її невдач, як допомогти їй самоствердитися в житті.

2. Вправа  «Сімейне коло»

      Мета: познайомити учасників та з’ясувати їхні очікування, сприяти згуртованості групи та створення комфортної атмосфери для успішної роботи.

      Ресурси: вирізані з паперу фігурки хлопчиків та дівчаток (за кількістю учасників тренінгу), 2 аркуші паперу формату А-1, скріплені скотчем.

Хід    проведення

      Психолог роздає вирізані з паперу фігурки хлопчиків та дівчаток відповідно до статі учасників. На фігурці протягом 5 хв. учасник пише  своє ім’я, сімейну роль (тато, мама, тьотя, дядя, брат ін.) та очікування від тренінгу. Під час само презентацій учасників психолог прикріплює фігурки на великий аркуш паперу таким чином, щоб утворилось символічне «сімейне коло» учасників тренінгу.

3.Прийняття правил роботи в групі «Правила сімейного кола».

      Мета: обґрунтувати необхідність вироблення та дотримання певних правил роботи в групі, що сприятимуть продуктивній тренінговій роботі.

      Ресурси: плакат «Правила роботи групи».

Хід    проведення

      Психолог пропонує учасникам вважати на час тренінгу їхню групу великою сімєю, в колі якої обговорюватимуться питання взаємовідносин в сім’ї, виховання дитини.

      Формулюємо правила спільної взаємодії, що сприятимуть продуктивній праці протягом тренінгу. Учасники вносять свої пропозиції методом мозкового штурму. Кожне запропоноване правило обговорюється й, якщо всі згодні, записується у центрі «сімейного кола», утвореного з фігурок учасників.

                            Правила:

• говорити по черзі (правило руки);

• бути позитивними до себе та інших;

• дотримуватись регламенту;

• бути активними;

• працювати у групі від початку до кінця.

4. Вправа «Ми – батьки».

      Мета: з’ясувати уявлення про учасників про себе у ролі батьків та визначити їхні очікування стосовно особистості своїх дітей.

      Ресурси: стікери зеленого, синього та червоного кольорів (по одному для кожного учасника); три аркуші паперу формату А-1, на яких написані початки речень «Як мати я хочу бачити свою дитину…», «Як мати для цього я…», «Як мати я ніколи…», три аркуші фліпчарту.

Хід    проведення

      Учасники отримують по одному стікеру зеленого, синього та червоного кольорів. Психолог пропонує на кожному з них продовжити речення (стосовно своєї реальної дитини):

• на зеленому стікері — «Як мати я хочу бачити свою дитину…»;

• на синьому стікері — «Як мати для цього я роблю…»;

• на червоному стікері — «Як мати я ніколи…».

      По закінченню учасники прикріплюють стікери на три аркуші формату А-1 з написами «Я хочу…», «Я роблю…», «Я ніколи …»

      Психолог об’єднує учасників у три групи. Кожна з них отримує чистий аркуш паперу формату А-1, а також один аркуш з реченнями, зафіксованими на стікерах певного кольору. Учасникам кожної групи потрібно узагальнити речення «свого кольору» й підготувати коротку презентацію результатів.

       Після презентації проходить обговорення вправи.

       Запитання для обговорення

1. Які думки виникли у Вас під час виконання цієї вправи?

2. Чи замислювалися Ви над шляхами досягання того, що Ви хочете?

3. Чи легко було продовжити речення «Як мати для цього я роблю…» та сформулювати конкретні дії? Чому?

4. Чи завжди вдається Вам у реальному житті виконувати те, що Ви задекларували у варіанті закінчення речення «Як мати я ніколи…»? Поясніть свою відповідь.

5.Анкетування. Наступний етап нашої роботи – анкетування. Попро­шу вас заповнити роздані вам анкети «Батьки й діти» (див. додаток 2).(Робота батьків з анкетами. Самостійне підрахування балів.)

Інтерпретація результатів:Якщо ви набрали:

0–20 балів, то ви (батьки) повинні приділяти своїм дітям якнайбільше уваги;

21–35 балів: батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але цілком розв’язати їх не мають можливостей (або знань, або часу);

35–50 балів: чудові відносини в родині дозволяють спільно розв’язувати ситуації, добре розуміти одне одного. Але не слід забувати про виховання самостійності й самодостатності в дитині.

А тепер порівняйте результати ваших анкет з результатами дитячих. (Це анкетування проводилося заздалегідь із учнями (див. додаток 3)

* Виступи батьків (за бажанням).

6.Вправа «Мозаїка стилів батьківського виховання».

      Мета:  ознайомити учасників зі стилями батьківської поведінки.

Хід  проведення

Наше наступне завдання таке: на столах кожної групи лежать матеріали про різні стилі виховання. Стилі не названо. Будь ласка, прочитайте матеріал і відберіть те, що, на ваш погляд, прийнятно для виховання дитини. (Батьки працюють із матеріалами, обговорюють, вибираючи прийнятні.)

Далі відбувається захист обраних тез про методи й стилі виховання.

 Який же стиль виховання ви обрали? Визначитися нам допоможуть таблиці. (Розвішує таблиці «Стилі виховання: авторитарний, гіперопіка, хаотичний, демократичний» (див. додаток 1). Дає стислу характеристику кожному стилю.)

* Батьки підбивають підсумки своїх міркувань. Перевага віддається демократичному стилю виховання.

7. Рекомендації батькам: надання друкованих  пам’яток! (див. додаток 4)

8.  Вправа на завершення  «Чарівна скринька».

      Мета: підвести підсумки тренінгу.

      Ресурси: аркуш ватману із зображенням великої скриньки, кольорові кружечки за кількістю учасників тренінгу.

Хід   проведення

      Кожний учасник отримує кружечок, який символізує скарб знань, умінь, отриманих упродовж тренінгу. Психолог пропонує кожному з учасників написати про здобуті скарби. Учасники по черзі «кладуть скарби» у чарівну скриньку (прикріплюють кружечки на плакат із зображенням скриньки), коментуючи свою дію.

      Коли скринька заповнена, психолог звертається до учасників із пропозицією виказати свої зауваження та рекомендації. Він дякує групі за спільну роботу.

9. Висновок:

Практичний досвід  

Нам треба:

Стакан води – дитина – (чиста, прозора, наївна)

Сіль – грубі, солоні слова

Перець – пекучі, образливі слова

Горсточка землі – неувага .

Все змішати отримаємо стан дитини. Скільки часу пройде, коли все осяде, забудеться?

А тільки легенько збовтати – все підніметься на поверхню. А це все стреси, неврози, гіперактивність.

Додаток 1

Матеріал для таблиці «Стилі виховання»

Авторитарний стиль (виховання за типом «Попелюшка»)

•     Усі рішення приймають батьки.

•     Дитина в усьому повинна підкорятися волі бать­ків.

•     Чітке виконання правил дисципліни й порядку. Мета батьків – виховання відповідальності, умін­ня додати труднощі.

•     Вимагання від дитини в усіх сферах досягати успіху.

•     Навмисне обмеження свободи.

Наслідки:

•    Дитина всі частіше боїться розчаровувати батьків своїми невдачами й помилками; виникнення в дитини остраху невдачі;

•    формування неадекватної самооцінки (заниженої або завищеної);

•    зміна з віком характеру поводження: може виник­нути рабська покірність перед начальством, жор­стокість і агресія – щодо більш слабкого.

Гіперопіка

•    Прагнення батьків усе вирішувати замість дитини.

•    Перебільшена увага до дитини.

•    Головне місце в родині – для дитини.

Наслідки:

•    Дитина не привчається до самостійності й відпо­відальності;

•    у дитини виникає реакція безініціативності;

•    постійне очікування невдач і поразок;

•    підвищується рівень тривожності;

•    урешті-решт у дитини може виникнути комплекс неповноцінності.

Хаотичний стиль (виховання в родині зі прогнозованими емоційними

реакціями батьків)

•    Відсутність єдиного підходу до виховання, чітких вимог до дитини.

•    Постійні зміни в настрої батьків із приводу про­блем у дитини й впливу на неї.

Наслідки:

•    Дитина втрачає відчуття стабільності й захисту з боку дорослих;

•    підвищується рівень тривожності дитини, імпуль­сивність;

•    виникає неадекватна самооцінка, агресивність;

•    дитина усе менше довіряє дорослим, порушує свої обіцянки;

•    з віком розвивається нестабільність у міжособистісних відносинах.

Демократичний стиль (авторитетний, передбачає співробітництво

батьків і дитини)

•    Батьки розвивають у дитині особисту відповідальність і самостійність.

•    Дитина бере участь в обговоренні сімейних про­блем, прийнятті рішень.

•    Батьки чуйно ставляться до запитів дитини, пова­жають її думку.

•    Виховання чіткої дисципліни й правил поведінки дитини.

Наслідки:

•    У школі дитина має гарний рівень адаптації, не соро­миться запитувати про те, що не зрозуміло, комфортно почувається в будь-якому соціумі

Додаток 2

Анкета для батьків

1.    Чи добре ви знаєте здібності вашої дитини?

•     ні;

•     намагаюся дізнатися;

•    так, знаю.

2.    Чи допомагаєте ви вашій дитині в розв'язанні її осо­бистих проблем?

•     у дитини немає проблем;

•     навряд чи;

•    так.

3.    Що ви можете сказати про темперамент вашої дитини?

•     Нічого;

•     схожий на мій;

•     знаю й ураховую його особливості.

4.    Чи звертаєте ви увагу на фізичний стан своєї дитини?

•    не маю на це часу;

•    не завжди;

•    вважаю, що це важливо.

5.    Чи схвалюєте ви заняття музикою, малюванням, читанням художньої літератури?

•     це пуста витрата часу;

•     не знаю;

•    схвалюю.

6.    Якщо дитина вчинила погано, чи розумієте ви, що це може бути результатом вашого неправильного виховання?

•     Цього не може бути;

•     не знаю;

•     можливо.

7.    Вертаючись із роботи в роздратованому стані, ви часто вихлюпуєте свій гнів на дитину?

•    так, часто;

•    не замислювався над цим;

•    намагаюся контролювати свої емоції.

8.    Чи часто ви подорожуєте (ходите в похід, на екс­курсію) зі своєю дитиною?

•    любите відпочивати на самоті;

•    не доводилося;

•    обов’язково, якщо є така можливість.

9.     Якщо дитина прийшла додому з поганими оцінками, ви відразу починаєте гніватися?

•     відразу;

•     дивлячись за що;

•     спочатку поговорю з дитиною.

10.    Як ви вважаєте, дитина завжди прислухається до вашої думки?

•     ні;

•     іноді;

•    думаю, моя думка дуже важлива для дитини.

Додаток 3

Анкета для учнів

1.    Чи знають батьки про ваші здібності та інтереси?

•     ні, не знають;

•     намагаються дізнатися;

•    так, знають.

2.    Чи допомагають вам батьки в розв’язанні особистих проблем?

•    у мене немає проблем;

•     ні, не допомагають, сам справляюся;

•    так, допомагають.

3.    Чи знають батьки особливості твого темпера­менту?

•     ні;

•    я схожий на батьків;

•    знають.

4.    Чи звертають батьки увагу на твій фізичний стан (поставу, зір тощо)?

•     у них немає на це часу;

•     не завжди;

•     постійно.

5.     Чи схвалюють батьки твої заняття музикою, малюванням, читанням художньої літератури?

•     ні; 

•     не знаю;       

•     так.

6.    Коли ти чиниш неправильно, погано, чи розуміють батьки, що вони неправильно тебе виховують?

•     я так не чиню;

•     не знаю;

•     можливо.

7.    Чи часто батьки, приходячи з роботи в поганому настрої, обрушують свій гнів на тебе?

•     так;

•     іноді;

•     ніколи.

8.    Чи часто батьки вирушають разом з тобою в подорож (у похід, на прогулянку в парк, у кінотеатр)?

•     вони люблять відпочивати без мене;

•     не доводилося;

•     завжди.

9.    Чи завжди батьки гніваються на тебе за погані оцінки?

•     завжди;

•    дивлячись за що;

•    спочатку поговорять зі мною.

10.  Чи часто ти прислухаєшся до думки своїх батьків?

•     ні;

•     іноді;

•     часто.

Додаток 4

Психолог – батькам

• Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не  за її досягнення й перемоги.
• Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою: якою вона

була вчора і якою стала сьогодні.

• Не слід постійно опікувати дитину. Будьте впевнені, що вона сама зможе подолати більшість

труднощів.

• У жодному разі не лайте й не ображайте дитину, тим більше в присутності чужих людей.

Поважайте почуття й думки свого сина або дочки. На скарги з боку оточуючих відповідайте так: «Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему».

• Навчіть дитину говорити про свої проблеми, щиро цікавтеся її думкою й позицією.
• Постійно спілкуйтеся з дитиною. Ваші взаємини мають ґрунтуватися на довірі. Дитина повинна

від­чувати, що її дитячі проблеми вам цікаві.

• Допомагайте дитині виконувати те, із чим вона не може впоратися сама.
• Ніколи не бийте дитину: це не приносить бажано­го результату, а лише робить її агресивною.
• Засу­джуйте не саму дитину, а її провину.

• Не розхвалюйте дитину незаслужено, але й не забу­вайте заохочувати її, якщо вона на це

заслужила. Головне - оцінити зусилля дитини, а не хвалити її саму, її характер. Хваліть словом, посмішкою, ласкою, але в жодному разі – новою іграшкою або солодощами.

• Учіть дитину аналізувати свої помилки.
• Не намагайтеся все робити замість дитини, дайте їй певну свободу, щоб вона могла діяти

відкрито. Пам'ятайте: дитина має право на самостійність,

• Проводьте з дитиною свій вільний час, допомагай­те їй розвивати свої здібності.
• Не будуйте взаємини на заборонах: завжди пояс­нюйте причину й мету ваших вимог.

• Будьте терплячими до вашої дитини. Намагайтеся відповідати на всі її запитання й ніколи не

гово­ріть, що вона багато запитує.

Додаток 5

Мудрі вислови

1.     Дитина, яка переносить менше образ, виросте людиною, яка краще усвідомлює свою гідність. (М. Г. Чернишевський)

2.     Хто не може взяти ласкою, той не візьме й суворістю. (А. П. Чехов)

3.    Діти святі й чисті. Навіть у розбійників і крокоди­лів вони перебувають в ангельському чині. Самі ми можемо лізти в яку завгодно яму, але їх має опови­вати атмосфера, пристойна їх чину. Не можна без­карно лихословити в їхній присутності. Не можна перетворювати їх на іграшку свого настрою: то ніжно цілувати, то скажено тупотіти на них ногами. (А. П. Чехов)

4.     Якщо ви хочете навчити своїх дітей красти, змусь­те їх якнайдовше випрошувати все, що ви їм даєте. (Б. Шоу)

5. Поганий той вихователь, який не пам’ятає свого дитинства. (М. Ебнер-Ешенбах)

6.     Секрет успішного виховання полягає в повазі до учня. (Р. Емерсон)

7.     Важко дивитися на дітей, які виглядають старими. (Р. Емерсон)

8.    Дитинству слід віддавати найбільшу повагу. (Ювенал)

9.     Батьки найменше прощають своїм дітям ті пороки, які вони самі їм прищепили. (Ф. Шимер)

10.   Батьки часто плутають поняття «виховання» й «осві­та» і думають, що вони дали дитині виховання, коли змусили її вивчати певну кількість предметів. Звідси настільки часте розчарування батьків у своїх дітях у подальшому. (А. Рубінштейн)

11.   Народжуючи й годуючи дітей, батько виконує цим лише третину свого завдання. Він повинен дати роду людському – людей, суспільству – суспільних дія­чів, державі – громадян. Будь-яка людина, що може платити цей потрійний податок і не робить цього, винна, і, можливо, більш винна, якщо платить його наполовину. Хто не може виконати обов’язок батька, той не має права бути ним. (Ж.-Ж. Руссо)

12.   Не вчивши дитину, можна виростити цілковито­го невігласа; але-якщо її не виховувати, то вона виховається власними засобами, і різниця полягатиме в тому, що вона може виховатися погано тоді, коли могла виховатися розумно і правильно.

(М. Пирогов)