Практикум з елементами тренінгу на тему:

«Толерантність педагога як засіб гуманізації особистості дитини».

Мета: актуалізувати дану тему, оскільки «педагогіка співробітництва» та «толерантність» - ті поняття, без яких неможливі будь-які перетворення в сучасній школі, розкрити поняття педагогічної толерантності та риси толерантної особистості педагога, сприяти усвідомленню педагогами актуального рівня толерантності і важливості самозміни, сприяти переоцінці моделі поведінки, що склалася, формувати ціннісне ставлення до людей, формувати готовність розуміти, сприймати інших, спілкуватися, взаємодіяти з ними на основі співчуття, співрозуміння, доброзичливості, розвивати фантазію, творче мислення.

Обладнання:

аркуші А4, АЗ, ватман, мар­кери, стікери, ножиці, скотч, карта світу,  кольорові смужки для вправи «Килим ідей».

Тривалість: 1 год 30 хв.

                                                      Хід семінару

Зустріч. Реєстрація, Повідомлення теми: «Толерантність педагогічного працівника як засіб гуманізації особистості учнів і вихованців».      СЛАЙД Час роботи – 1 год.30хв.

 Повідомлення плану роботи

Сьогодні ми пропонуємо СЛАЙД

Інформація                              взаємодія                                сприйняття

Мультфільм                            робота в групах                        арттерапія

папки з інформ.                      ігри

повідомл.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ТЕМИ. Перегляд мультфільму

      -Чи може їжачок бути кучерявим? Чи легко бути не таким?  СЛАЙД

Правила роботи:  СЛАЙД

• Якщо залишаєшся – залишайся добровільно;
• Якщо залишився – говори;
• Якщо слухаєш – слухай доброзичливо;
• Якщо сперечаєшся – сперечайся тактовно.

СЛАЙД Вправа на знайомство «Карта» (5 хв) і повідомлення очікувань.

Мета: познайомити учасників створити умови для ефективної роботи.

Заздалегідь підготовлена карта світу вивішується на дошці(чи лежить на підлозі). Учасникам роздають різнокольорові будиночки виготовлені за зразком орігамі , на яких необ­хідно написати: своє ім’я,  3 життєві принципи(цінності), написати у відсотках на скільки суспільство приймає ваші життєві принципи,на скільки ви готові приймати інших(інаковість поглядів, життєвих цінностей)

.ВЕДУЧИЙ:Ми пропонуємо вам вправу на знайомство «Карта». Перед кожним з вас лежить будиночок який ви обрали. Уявіть, що цей будиночок це ви: «Мой дом- моя крепость». Напишіть на ньому своє ім’я. 3 життєві принципи, цінності, які представляють вас як особистість, без яких ви не ви, на скільки ви відчуваєте прийнятими себе в цьому суспільстві? – напишіть у відсотках; на скільки ви готові прийняти інших (з інаковістю поглядів,життєвих цінностей). Презентуйте свій будиночок іншим учасникам семінару, розташуйте на карті світу. 

Після цього кожний учасник проводить презентацію свого будиночка й наклеює його на карту (своє місто,країну).

Вправа «Скринька толерантності»  СЛАЙД

В скриньку кладуться дрібні предмети (наприклад , іграшки із «кіндер-сюрпризів»

 І тому подібне.) Кількість предметів повинна перевищувати кількість учасників групи. Ведучий проходить по кругу з скринькою, а учасники, не заглядаючи в неї беруть якийсь один предмет. Коли всі обрали певний предмет, ведучий пропонує кожному знайти який-небудь зв’язок між цим предметом і поняттям толерантності. Розповідь починає учасник, який першим обрав іграшку. (Наприклад: «Мені дістався м’ячик. Він нагадує мені земну кулю. Думаю, що толерантність повинна бути поширена по всьому світу»).(кожен отримує цукерку).цукерки з фантиками двох видів – поділ на дві групи.ВЕДУЧИЙ: кожен з вас обрав якийсь предмет. Пропоную кожному зараз проговорити, що для нього означає толерантність, можна одним словом,і пов’язати предмет із скриньки з поняттям толерантності. 

Розкриття поняття   СЛАЙД Інформаційне повідомлення.

Толерантність – здатність допускати, приймати існування чогось інакшого, когось, не схожого на нас, рахуватися з поглядами і думками інших, бути терпимими. конвенція про права.

Сьогодні ми з вами розглянемо питання міжособистісної толерантності            СЛАЙД

                         Педагог – дитина   (картинка)

Робота в групах

Пропонуємо учасникам об’єднатися в 2 групи за фантиками отриманих цукерок (в групі по 8 педагогів). Кожна група отримує мольберт, фломастери, кольорові олівці, фарби, ватман, журнали, ножиці і завдання.

Завдання для роботи в групі:

Робота в групах «Два світи» (15 хв)

Мета: узагальнити уявлення учасників про толерантність і толерантну поведінку, підвести до висновку про необхідність жити за принципами толерантності.

Учасники об'єднуються у дві групи (за фантиками цукерок) і одержують аркуші ватману, фломастери, газети, журнали, но­жиці, клей.

ВЕДУЧИЙ пропонує групам створити колаж двох протилежних світів: «Світ толерантного педагогічного простору» і друга група створить «Світ інтолерантного педагогічного простору».  Ведучий говорить про те, що сьогодні кож­на група має чудову нагоду — створити свій світ — «Світ толерантності» і «Світ інтолерантності». Оскільки ми говоримо сьогодні про толерантність,тому що існує поняття протилежне толерантності – інтолерантність. Насправді ці поняття існують поруч у буденному житті, і ми в різних ситуаціях стикаємося то з одним, то з іншим. Спробуємо відокремити одне від іншого і візуально створити і побачити два різних світи.    

Звертаючи увагу на риси свого характеру і свої бажання, використовуючи свій життєвий досвід учасникам пропонують створи­ти колаж світу, країни й назвати його. Протягом 10 хв група працює над створенням колажу. Потім представник від групи пред­ставляє колективну роботу.

Обговорення

Висновок: порівнявши два протилежні світи, ми наочно бачимо, що людина, яка живе у світі добра, взаєморозуміння, тер­пимості з людьми інакших релігій, націй, культур, почувається особистістю, яка може розкрити всі свої найкращі риси, бути ко­рисною своєму народу, оточенню. Людина, яка живе в толерантному світі, по-справж­ньому щаслива і дарує це щастя, любов лю­дям довкола.

Вправа «Килим ідей» (7 хв)

Мета: перейти від аналізування причин явища як такого до індивіду­альних дій учасників заняття, спрямованих на вирішення цієї конкретної проблеми.

Учасники об’єднуються в дві групи. Кожна група отримує аркуш паперу А3і кольорові смужки (одна червоного інша жовтого кольору). Перша (з черв. См.) отримує завдання дати відповідь на запитання: «Що нам заважає бути максимально толерантними?»

Друга група отримує завдання: «Що можна зробити для того, щоб змінити існуючу ситуацію?

Кожна група отримує 10(можна більше) кольорових смужок і великий аркуш паперу. Свої відповіді учасники групи пишуть на смужках паперу (на одній смуж­ці — одна відповідь, при цьому не обов'язково використовувати всі смуж­ки). Після цього на великому аркуші паперу утворюють «килим», наклею­ючи всі смужки так, щоб усе написане можна було прочитати. Групи представляють свої килими і зачитують ідеї.

На наступному етапі ведучий пропонує створити спільний килим пропозицій і перейти до індивідуалізації діяльності. На цьому етапі кожний з нас відповість собі на запитання: що особисто я зроблю, щоб змінити ситуацію, що існує?

Кожен пише заплановані ним дії на смужці паперу. Учасники по черзі зачитують пропозиції і наклеюють на спільний килим.

РЕЗУЛЬТАТ:  працюємо разом, пропонуємо учасникам семінару передбачити результат після власних дій. Ведучий записує мілками на мольберті пропозиції педагогів.

Підсумок: кожен педагог дістав можливість подумати, що зробить осо­бисто він, щоб допомогти вирішити спільну проблему

Притча.

Підбиття підсумків, прощання Притча про цвяхи.

Жив собі хлопчик із жахливим характе­ром. Якось батько дав йому мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щора­зу, коли хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти со­бою, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опа­новувати себе, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька й сказав йому про це.

Тоді батько велів синові витягати із пар­кана по одному цвяху тими днями, коли він не втратить самоконтролю, і ні з ким не по­свариться.

Минали дні, і згодом син зміг сказати батькові, що у паркані не залишилося жод­ного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося... Паркан ніколи не буде таким, як колись».

Коли ви з кимось сваритесь і говорите щось неприємне, ви залишаєте по собі такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зоста­ються, попри те, скільки разів потім ви по­просите пробачення. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні.

Не залишайте на своєму шляху цих дірок. Не забивайте цвяхи ворожнечі, нерозуміння і жорстокості в душі людей. Будьте толерант­ними!

Зворотній зв'язок.

Ведучий пропонує кожному учаснику висловитись щодо семінару: що найбільше сподобалося під час роботи?