Тренінг: "Подолання синдрому емоційного вигоряння"

Робота психолога з викладачами

ТЕМА: ПОДОЛАННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ

 

 

Матеріали: мультимедійна дошка, «сторінки» практикуму, тематичні схеми

 

Етапи роботи:

1. Взаємозв'язок емоційного комфорту студентів і педагогів
2. З історії питання.
3. Складові синдрому емоційного вигоряння.
4. Зміна мотивації. Практичні рекомендації.
5. Підбиття підсумків.

 

Психолог. Останні дослідження американських учених доводять, що рівень емоційного розвитку для людини важливіший, ніж рівень розвитку інтелектуального. Д.Гоулмен увів термін «коефіцієнт емоційного розвитку» (ЕQ), що включає:

• уміння розібратися в собі;
• керування своїми емоціями;
• здатність до співчуття;
• уміння налагодити стосунки.

 

Цей показник важливий як для студентів, так і для педагогів, завдання яких полягає у зміцненні та збереженні емоційного здоров'я дитини.

 

Одним із головних завдань педагогів навчального закладу є збереження і зміцнення психологічного, емоційного здоров'я своїх студентів, формування в них позитивного ставлення до себе й до оточення.

 

Вправа «Асоціації. Емоційний світ моїх студентів»

Створюючи для студентів умови емоційного комфорту, ми буквально «згоряємо на роботі», найчастіше забуваючи про свої емоції, які жевріють і з часом поступово перетворюються на полум'я.

 

Чи почуваєтесь ви втомленими, приходячи з роботи додому?

 

Синдром хронічної втоми ввели у 50-ті роки й лікували як інфекційне захворювання. З 1974 року Фрайдербер почав вживати термін «синдром емоційного вигоряння». У 80-ті визначили «групу ризику» – це ті, хто працює у сфері «людина – людина». Морроу запропонував яскравий образ – «запах пойнятого вогнем дроту».

 

 

Вправа «Баланс реальний, ідеальний»

Яке місце у вашому внутрішньому світі посідає робота, домашні справи, особисте життя?

 

Емоційне вигоряння – це синдром, що розвивається на основі безперервного впливу на людину стресових ситуацій, які призводять до інтелектуальної, душевної та фізичної перевтоми. Це захисна реакція організму на стрес, що виникає, якщо немає способу звільнитися від негативних емоцій. Дійшовши до піку напруження, людина «заощаджує енергію»: з'являється байдужість, вона ігнорує спілкування, у професійній діяльності починають переважати «варварські методи».

 

Складові синдрому вигоряння:

1. Емоційне виснаження (спустошення, втома, емоційні перевантаження).
2. Деперсоналізація (цинічне ставлення до роботи, до об'єкта своєї діяльності).
3. Редукція професійних досягнень (негативне оцінювання себе та своїх досягнень, відчуття неуспішності).

 

Вправа «Глечик наших емоцій»

Уявімо світ наших емоцій у вигляді глечика (див. схему).

 

Негативні прояви помістимо біля його вінець. Бризки з глечика – зовнішні прояви емоцій, їх не приховати. Це образи, приниження, покарання. Чому виникає гнів? Від болю, страху, образи. Усе – наслідки образ. Про них не прийнято говорити, їх приховують через острах здатися слабким. Інколи ми самі їх не усвідомлюємо.

Страждання виникають від незадоволеної потреби. Фізичні потреби залишімо осторонь. Звернімося до тих, які прямо пов'язані зі спілкуванням.

Будь-яка незадоволена потреба призводить до страждання, а потім – до руйнівної емоції. Що лежить нижче від потреб?

Ставлення до самого себе, самооцінка. У цьому процесі ми не маємо бути пасивними. Діє закон: активно прагнути того, від чого залежить виживання.

Позитивне ставлення до себе – основа психологічного виживання. Помістімо на дно головну «коштовність», дану нам від природи – відчуття енергії життя. Наше внутрішнє уявлення про себе ґрунтується на трьох засадах:

• успішність наших дій;
• ставлення дорогих нам людей;
• наскільки ми самі вміємо правильно оцінювати свої досягнення і ставлення інших людей до нас.

 

 

 

 

 

ФАКТОРИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ

1. Індивідуальні:
   • вік;
   • стать;
   • освіта;
   • сімейний стан;
   • стаж роботи;
   • особливості характеру;
   • самооцінка;
   • нейротизм;
   • екстраверсія;
   • інтроверсія;
   • рівень домагань;
   • самодостатність.
2. Організаційні:

• умови праці;
• робочі перевантаження;
• тривалість робочого дня;
• оплата праці;
• гострота проблем;
• зворотний зв'язок;
• стосунки з колегами;
• взаємодія з адміністрацією.

 

Три стадії «Емоційного вигоряння»

1. Легке (3-5 років). Часті перерви в роботі.
2. Затяжне (5-15 років). Зниження інтересу до роботи, апатія, дратівливість, головний біль, «сон без сновидінь», «знемога».
3. Хронічне. Сумніви у цінності своєї роботи й життя, прагнення до самотності, психологічні й фізіологічні проблеми – виразка шлунку, депресія.

 

Вправа «Малюємо вигоряння»

Зміна мотивації. Практичні рекомендації

Подолати професійне вигоряння можна кількома шляхами. Існують природні способи регуляції: сон, відпочинок на природі, смачна їжа, вечірні прогулянки, подорож до моря.

Інший варіант – саморегуляція – керування своїм психоемоційним станом за допомогою слів, образів, технік, методик.             

 

Показники надмірного стресу. Що ж робити?

Мовлення – темп прискорюється, повтори, часті паузи, слова-паразити, внутрішній монолог. Допомога – вдих «Буду говорити спокійно», видих і тричі усміхнутися, з'єднати великий палець і мізинець.

Голос – спазми, зривається, затинання, неадекватний сміх. Допомога – активний масаж великого пальця, звуки «ри-ро-ру» – чітко й повільно, а потім швидко.

Міміка – брови з'єднаю, обличчя червоне, подих прискорений, погляд вниз. Допомога – заплющити очі й розслабити м'язи обличчя, різко стулити рота і видихнути через ніс, поморгати.

Також корисні: «ритуал білого халата», теплий душ, заспокійлива ванна – 35-37 градусів по 3-15 хв. (полежати), дихальні вправи, акваріум із рибками, включати в раціон морську рибу та хром (курка, яйця, помідори, сир, квасоля), фраза: «Я не буду думати про білу мавпу».

 

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ

15 способів подолати емоційне вигоряння

1. З'ясуйте, що саме вас тривожить. Поговоріть із близькими, проаналізуйте вголос.
2. Не виставляйте себе «бідною ягничкою»! Знайдіть людину, якій гірше, ніж вам.
3. Плануйте не тільки свій робочий час, але і свій відпочинок. Встановлюйте пріоритети. Принцип Ейзенхауера: непотрібні справи – у смітник.
4. Не згущуйте хмар! Не робіть із мухи слона!
5. Керуйте своїми емоціями! Заплющте очі. Уявіть берег моря. Руки підніміть угору й розведіть убік. Відчуйте силу енергії. Складіть руки на животі.
6. Не забувайте хвалити себе!
7. Усміхайтеся, навіть якщо не хочеться! (1-1,5 хв.)
8. Робіть гімнастику. Адреналін не накопичується.
9. Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях! Згадайте опудало начальника в Японії.
10. Улаштовуйте собі свята! Живіть красиво!
11. Умійте відмовляти чемно, але переконливо!
12. Станьте ентузіастом власного життя!
13. Проблеми не треба переживати, їх треба вирішувати! Геть – самопожертву й довготерпіння!
14. Робіть дні «інформаційного відпочинку» від ТБ. Почитайте щось.
15. Дозвольте собі займатися своїм здоров'ям!

 

Список літератури

1. Дацунова С. Подолання синдрому емоційного вигоряння // Психолог. – 2009. – № 17. – С. 9-11.
2. Акимова Г. Как помочь своему ребенку. – Екатеринбург, 2006.
3. Баркан А.И. Его величество ребенок. – М.: Столетие, 1996.
4. Диагностика личности дошкольника. – Донецк, 2007.
5. Лешли Д. Работать с маленькими детьми. – М.: Просвещение, 1991.
6. Фесюкова Л.Б. Год перед школой. – X., 2001.