Тренінг «Знати свої права – наполовину володіти ними»

Про матеріал

Мета тренінгу: Розвивати в дітях почуття гідності, своєї необхідності для суспільства, усвідомлення своїх прав, обов'язків, відповідальності за свої дії. Стимулювати бажання реалізувати свої права.

Перегляд файлу

Тренінг «Знати свої права – наполовину володіти ними»

Мета: сприяти формуванню правового світогляду підлітків і на цій основі формувати відповідальну, активну позицію щодо реалізації себе та своїх прав у житті.

Завдання:  Провести самооцінку учасниками рівня своїх знань про права дитини;

Ознайомити підлітків з основними положеннями Конвенції ООН про права дитини, законодавчих актів України, де закріплюється їхнє правове становище.

Довести інформацію про види відповідальності , залежно від віку підлітків та характеру їхніх вчинків.

Формувати навички правомірної поведінки.

Стимулювати творчу і соціальну активність та ініціативу підлітків.

Розвивати почуття гідності, своєї необхідності для суспільства, усвідомлення своїх прав, обов’язків, відповідальності за свої дії.

Стимулювати бажання реалізувати свої права.

Обладнання: Комп’ютерна презентація, аркуші паперу А5, ручки, фломастери, ножиці, кольорові нитки, роздаткові рольові картки

 

Хід заходу

Вчитель. У мене в руках чарівна скринька, а в ній найцінніший скарб планети Земля. Хто з вас хоче його побачити, може зазирнути, але поки що не розповідати про те, що там побачили, аж доти, доки всі найцікавіші і найсміливіші не зазирнуть до скриньки.

(Діти по черзі заглядають у скриньку. Скринька відчиняється під звуки чарівної музики).

- То кого ви побачили в чарівній скриньці?

- Себе! – відповідають діти, (на дні скриньки дзеркало)

- Так, ви побачили в чарівному дзеркалі кожен себе, людину – найцінніший скарб. Кожен із вас – неповторна особистість, якої більше на цій землі немає і ніколи не було.

Ведучий 1. Кожна людина є єдиною і унікальною. Ви говорите по-різному, по-різному думаєте і висловлюєтеся, мирно живете, іноді сперечаєтеся, але завжди повинні пам’ятати, що всі люди на землі мають однакові права.

Вправа « Вузлики»

- На дошці ви бачите вузлики. Сьогодні на уроці ми спробуємо розв’язати їх, а зараз  давайте прочитаємо, що написано в ланцюжку.

Отже, сьогодні наша виховна година присвячена правам дитини. 

Вчитель. А чи завжди дитина мала свої права? Що ви знаєте про те, як ставилися до дітей в різні часи та в різних країнах?

Ведучий 1. В стародавній Спарті слабких, кволих дітей кидали зі скелі в прірву, вважаючи, що з них не виростуть сильні і здорові воїни.

Ведучий 2.  В часи кріпацтва дітей насильно відбирали у матерів і продавали, наче річ.

Ведучий 1.У середньовічній Німеччині слово дитина було синонімом слова "дурень”. Знаємо, що дітям було нелегко, не було законів, які б оберігали їхнє життя.

Ведучий 2. В різні епохи неоднаково дивилися на виховання і догляд за дітьми. Аж у 17-18 ст. на дітей, нарешті, починають звертати увагу – шиють дитячий одяг, створюють дитячі іграшки, пишуть дитячі книги, дитячі пісні та музику.

Ведучий 1. Аж у 1924 р. у м. Женеві було прийнято Декларацію прав дитини. 1959 р. розроблена і втілена в життя нова Декларація прав дитини.

Що таке декларація?

Учень. Декларація – це документ, у якому викладено важливі правила, обов’язки для всіх людей. Урочисте проголошення урядом яких-небудь принципів.

"Уявіть собі, що ви опинилися на острові, де ніхто не живе. Чого вам буде не вистачати над усе? (солодощів, телевізора, друзів).

Більшості не вистачає друзів, спілкування, тому що ми з вами — люди, й живемо серед нам подібних. Робить нас людьми не народження, а те, що ми живемо, зростає­мо в людській спільноті. Кожна людина має почуття, здібності, характер. Як же зробити, щоб такі різні, несхожі люди все ж таки жили з повагою один до одного? Для цього існують правила, які визначають стосунки між людьми. Життя змусило людей встановити багато різних правил, і ми зустрічаємось з ними на кожному кроці.

Назвіть мені правила з якими ви зустрічаєтеся щодня?

Школа, автобус, кінотеатр, пляж, дорожній рух

Але є такі правила, що обов'язкові для всіх громадян країни, хто б вони не були — дорослі чи діти, робітники чи селяни, вчителі чи учні. Це такі правила, що встановлюють порядок у всій державі, обов'язки кожного громадянина та його права. Ці правила затверджує найвища влада у країні, а в нашій країні — Верховна Рада України. Називають­ся такі правила державними законами.

Це слово буде першим для нашої скриньки, куди ми будемо складати всі нові слова. (Діти кладуть до скриньки "нових слів" табличку "За­кон обов’язкове для всіх правило. Приймається і захищається дер­жавою. ") Головний закон нашої країни — Конституція (до скриньки). Ця невеличка книжка, що складається із вступної частини і 161 статті, є визначальною для всього українського народу. В статтях Конституції сформульовані права і обов'язки громадян України. Цей документ, разом з тим, є й програмою їх конкретних дій. На основі Конституції склада­ються всі інші закони, постанови, рішення, які регулюють діяльність і взаємини громадян. Розділ про права людини — один з найважливіших у Конституції нашої країни. Ми — громадяни України і у нас є обов'язки  перед Вітчизною, перед своїм народом, перед іншими людьми, перед своїми рідними і близькими Головний обов'язок — поважати права інших!

А ще обов’язки —у статтях:

cm. 51 — піклуватися батькам про дітей, а дорослим дітям — про непра­цездатних батьків,

cm. 65 — захищати Вітчизну,

cm. 66 — охо­роняти природу,

cm. 67 — платити податки.

Закони держави повинні захищати людину, її права. Таких прав дуже багато — на життя, на житло, харчування, медичну допомогу, знання, відпочинок. Права людини — це певні необхідні для життя можливості, які охороняються законом (до скриньки). Тобто те, що ви можете робити, і в чому вам не можуть відмовити для того, щоб подорослішати і вести повноцінне життя.

Діти мають особливе право на піклування та допомогу з боку дер­жави.

А давайте з’ясуємо і визначимо поняття «дитина». Як ви думаєте, до скількох років, згідно Конвенції ООН, людина вважається дитиною?

Діти відповідають, педагог підводить підсумки.

Як бачите, голоси розділяються. Деякі вважають, що дитячий вік закінчується після отримання паспорту, тобто, після 16 років. Але, дитина – це людина від народження до 18 років

 Але, на жаль, життя, здоров'я, навчання, щастя дітей усього світу недостатньо захищені.  І зараз ми почуємо, як живеться дітям у дорослому світі.

Учень. Сьогодні 250 млн дітей живуть за рахунок важкої праці, жебрацтва, пограбувань. 30 млн дітей у світі не можуть навчатися. Кожен рік від хвороб помирають 5 млн дітей. Поширюється торгівля дітьми, викори­стання дітей, від яких відмовились батьки, для пересадки органів.

Учень. В Україні три чверті дітей — діти з хронічними хворобами. З'явився новий тип дітей — "діти вулиці" (особливо у великих містах). Це діти, що залишили рідні домівки і живуть та харчуються, як заманеться. Основна маса з них має освіту 3-4 класи. Більшість з них — малолітні злочинці, наркомани, - торгівці наркотиками.

A як іще порушується право людини на життя?  (Війна, вбивства, тощо.)

Уся історія людства — це історія війн. Одна із найстрашніших в історії людства війна тривала 6 років і закінчилася в 1945 році (ілюстрації). Загинуло близько 60 млн чол. Право на життя було порушено для 60 млн. чол. Життя втратили люди, чисельність яких перебільшує чисельність населення сучасної України.

 І тоді люди всього світу зрозуміли, що треба об'єднатися для захисту прав лю­дини. Вони створили ООН — Організацію Об'єднаних Націй. (Ді­ти кладуть до скриньки табличку: ООНОрганізація Об'єднаних Націй міжнародна організація, завдання якої підтримка миру і безпеки у всьому світі). 10-го грудня 1948 року різні народи світу вирішили і проголосили, що всі люди мають рівні права. Так ви­никла Загальна Декларація прав людини. (У скриньку: Загальна Декларація прав людини документ, у якому подано список основ­них прав кожної людини у світі.) Але дорослі можуть захищати свої права від злодіїв, шахраїв, а діти ще не в змозі цього робити. Тому y 1989 році представники урядів прогресивних країн світу, втому числі й наша Україна, підписали Конвенцію про права дитини. (Ді­ти кладуть до скриньки "нових слів " табличку: Конвенція угода, міжнародний договір між державами з певних питань. У даному випадкуз питань прав дитини). В цій Конвенції країни домови­лися охороняти права всіх дітей світу. Там записано, що дитиною вважається людина, якій ще не виповнилося 18 років. Конвенція — це Міжнародний договір. Згідно з цією угодою, Україна у квітні 2001 року прийняла Закон України про охорону дитинства. Зараз ми помандруємо сторінками Конвенції прав дитини.

Конвенція ООН про права дитини була прийнята 1989 року, а у 1991 році вона була ратифікована,  (РАТИФІКАЦІЯ – затвердження верховним представницьким органом державної влади міжнародного договору, який після цього набуває юридичної сили для цієї держави.)  тобто затверджена, Україною. Але до цього був довгий та нелегкий шлях.

В 54 статтях Конвенції детально розглядаються всі права маленької людини.

Після ратифікації багато урядів почали проводити роботу зі зміцнення прав дитини.

А зараз я спробую виявити рівень ваших знань щодо законодавства України з прав дитини, Конвенції ООН про права дитини та відповідальності неповнолітніх.

Я поставлю вам запитання та дам три варіанти відповіді. Вам потрібно буде підняти вгору картку з номером правильної відповіді.

Запитання вікторини:

1.Як називається міжнародний договір, що встановлює права й обов’язки у певній сфері діяльності?

Декларація

Конвенція

Хартія

2.Як називається затвердження міжнародної угоди вищими державними органами України?

          Санкціонування

Ратифікація

Узаконення

3.Коли було прийнято Конвенцію про права дитини?

1950 р.

1989 р.

1977 р.

4.В якому році в Україні ратифіковано Конвенцію ООН про права дитини?

1989 р.

1991 р.

1995 р.

5.До  якого віку, згідно з Конвенцією, особа вважається дитиною?

16 років

18 років

14 років

6.З якого віку допускається прийняття на роботу підлітків?

З 12 років

З 13 років

З 14 років

7.З якого віку настає адміністративна відповідальність?

З 16 років

З 14 років

З 18 років

8.З якого віку настає кримінальна відповідальність?

З 16 років, у виняткових випадках – з14 років

З 14 років, у виняткових випадках – з 12 років

З 18 років, у виняткових випадках – з 16 років

За результатами вікторини можна зробити висновки, що ваші знання про права дитини потребують поглиблення та розширення. Але ви – вже молодці! І я пропоную вам гру-вправу «Оплески»  ВПРАВА «ОПЛЕСКИ»

А зараз ми розглянемо більш детально деякі статті Конвенції про права дитини .

Перша категорія – ОСНОВНІ ПРАВА

Сюди входять:

Ст. 1. – що визначає поняття «дитина»

Ст. 2 – «всі діти є рівні у своїх правах»

Ст. 6 – «невід’ємне право на життя»

А щоб дізнатися про наступну статтю цієї категорії, я пропоную таку вправу, вона називається «Моє імя ».

          Ст.7. Кожна дитина має право на ім’я. 

Вчитель. Гомер сказав: «Немає між живих людей та й не може бути безіменних.» Тобто кожна дитина після народження має бути зареєстрована в державному органі з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Ім’я має велике значення в житті кожного з нас, воно супроводить усіх, мов вірний друг.

Вправа  «Що мені потрібно для щастя».

Учитель роздає учням чисті аркуші паперу і пропо­нує скласти список того, що, на їхню думку, необхідно для щасливого дитинства. Наприклад, батьківська ласка, рідний дім, друзі, солодощі, іграшки, медична допомо­га, комп'ютер, книги, театр, відпочинок, розваги, школа, спорт.

Переходимо до другої категорії – «КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА..»  …А на що, ми дізнаємось з наступної вправи.

Вправа «Нитки»

Вчитель: Увага! Я прошу всіх учасників сісти півколом. Тепер я прошу вийти до мене (називаються імена учасників. Дітям роздаються слова зі шпильками. Вони їх чіпляють на груди так, щоб до визначеного часу глядачі не могли їх прочитати. У центр напівкола запрошується дівчинка, що отримала картку зі словом «дитина»).

Увага! Тепер я буду читати вам історію, і запрошувати в потрібну мить вийти в коло дії всіх інших учасників – дійових осіб. Ви готові? Слухайте уважно. Починаємо.

Зараз я розповім вам історію, яка заснована на фактах, що мали місце в дійсності.

Отож, жила-була дівчинка. Вона росла дуже щасливою дитиною. У неї були мама і тато, бабуся з дідусем, і старший брат. У дівчинки була СІМ’Я (вводиться учасник з цим словом, з’єднується з дитиною ниткою).

Уся родина дівчинку обожнювала, вона знала, що таке справжня ЛЮБОВ.

Сім’я дівчинки була достатньо забезпечена і жила у великому і світлому ДОМІ.

Дівчина вчилася в школі,  вона отримувала там якісну ОСВІТУ.

Таким чином виконувалися ПРАВА маленької дитини.

Дівчинка з НАДІЄЮ дивилася у майбутнє.

Так вже трапилося, що тато і старший брат дівчинки загинули в автокатастрофі. Мати не змогла перенести горе, почала багато випивати. Цієї подвійної біди не витримали бабуся з дідусем – померли один за одним. Так у дівчинки не стало СІМ’Ї. (Учень-асистент заходить у коло і перерізає нитку «Дитина – Сім’я». А разом з рідними пішла і ЛЮБОВ. У дівчинки не стало ДОМУ, тому що мати продала його за борги.

Дівчина з мамою опинилися на вулиці, вона перестала ходити в школу. (Перерізається нитка «Дитина-Освіта»  ПРАВА дівчинки не виконувались, тому що поряд з нею не було дорослих, які б про неї піклувались. (Перерізати нитку «Дитина-права».

Лише світлий промінчик НАДІЇ ще ледь жив у її душі. (Ця нитка залишається цілою)

Йшов час, і одного разу дівчинку привели небайдужі люди в сімейний дитячий будинок. Тепер вона вважає, що їй дуже пощастило, поряд з нею з’явилися чоловік і жінка, яких вона вже називає мамою і татом, в неї є брати і сестри. (Зв’язати нитку «Дитина-сім’я»)

Дівчинка відчула, що її полюбили. В неї з’явився дім, де вона почуває себе затишно і комфортно. Дівчинка знов почала вчитися. Вона знов могла сказати «Я людина, нехай ще маленька, але я теж маю свої права!»  Як прекрасно, що є добрі люди, і як важливо не розлучатися з надією.

ВИСНОВКИ: Я дякую всім учасникам вправи. Будь ласка, знімайте картки і сідайте. І до всіх вас, діти, тільки одне запитання: «Як ви відчували себе під час вправи?» (запитати у 2-3 учнів).

Я ще раз дякую всім присутнім і хочу сказати, що в житті є багато історій з щасливим фіналом. І кожен з нас, особливо дорослі, можуть допомогти дитині в захисті її прав, у вирішенні конкретних життєвих ситуацій.

Ми розглянули з вами статтю №3 «Кожна дитина має право на любов і піклування». Також до цієї категорії належать наступні статті:

Ст. 16 – «…право на особисте та сімейне життя»

Ст. 24 – «…на медичне обслуговування»

Ст. 28 – «…на освіту»

Ст. 3  - «…відпочинок та дозвілля»

А тепер розглянемо статті, що належать до третьої категорії. Це «ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІД…»

Ст. 11 – «…переміщення і неповернення дітей із-за кордону»

Ст. 19 – «… усіх форм фізичного і психічного насильства»

Ст. 32 – «…примусової праці»

Ст. 33 – «…наркоманії»

Ст. 34 – «…сексуального насильства та сексуальних розбещень»

Ст. 35 – «…викрадення та продажу»

Ст. 38 – «від залучення до бойових дій»

Так, діти мають право на захист, але життя показує, що їхні права порушуються на кожному кроці. І зараз я пропоную вам вправу «Факт»

Вправа «Факт» 

Педагог: Зараз я буду читати вам текст, а ви в цей час маєте фіксувати на листочках паперу всі випадки порушення прав дитини, які побачите.

Історія малюка

Малюк прокинувся вранці від того, що почув роздратовані голоси батьків. Він з сумом подумав, що в останній час вони часто сваряться, і тепер навіть не приховують своїх відносин від нього. Часто, перебуваючи вдома, малюк боявся, що тяжка тиша в будь-яку хвилину може перетворитися на лайку і з’ясування відносин.

В такі хвилини він ховався в своїй кімнаті і почувався дуже незатишно. Лежачи під ковдрою, хлопчик згадував, як йому було добре під час прогулянок всією родиною по вихідних. І йому здавалося, що ці моменти назавжди поринули у минуле.

Голоси батьків стихли. Хлопчик почув звук матусиних кроків, що наближалися до його кімнати. Мама  відчинила  двері і сказала: Підйом! І давай швидше! Мені набридло запізнюватись через тебе на роботу!

Малюк без бажання виліз з теплого ліжка і пішов до ванної кімнати. Він вмивався і почув, що мама вже зайшла до його кімнати, щоб допомогти застібнути ґудзики на манжетах сорочки, що складали для Малюка проблему.

Коли вже навчишся одягатись сам? – почув він звичне запитання.

Мамо, а можна я одягну нову сорочку, яку я сам вибрав, коли ми заходили в магазин? Я її вчора ввечері витягнув і приготував.

Диви, який спритний! Він приготував! Як дівчинка, вбранням захоплюєшся… Гаразд, давай сюди свою сорочку

Хлопчику вже не так подобалася його обновка, але він нічого не відповів, протягнув мамі сорочку. Вона миттєво застібнула всі ґудзики.

Швидко на кухню снідати! А я поки приведу себе в порядок – сказала мати.

На кухні за столом сидів тато. Він повільно пив каву і зосереджено читав газету. Малюку дуже хотілося, щоб він подивився на нього. Він сподівався, що тато побачить його нову сорочку, посміхнеться йому. Малюк мовчки стояв біля столу, але татові було сьогодні не до нього.  Мати, готова до виходу, забігла до кухні:

Чого ти стоїш? Хіба тобі не зрозуміло, що ми запізнюємося? Боже! Чого ти такий

млявий? Ну точнісінько твій батько! Поспішай! Поснідаєш в школі!

Хлопчик з мамою швидким кроком попрямував до автобусної зупинки. В школі мати помахала малюку рукою і сказала: Ну що, тримайся! Сподіваюсь, що зауважень і двійок не буде! Чекай мене після уроків, будь охайним, не забруднюйся.

Останні слова вона промовила, поспішаючи на роботу. Хлопчик ввійшов до класу, за плечима сторчав великий важкий портфель. Вчителька його запитала:

Ти не забув, як вчора, свій зошит?

Ніхто не помітив його нової сорочки. Малюк зайняв місце за своєю партою. Почався урок. А хлопчику було сумно. Він чекав, коли нарешті роздасться дзвоник, майже не чув, про що казала вчителька.

На перерві Малюк зупинився біля вікна, подивився на хмари, дерева… Уявив себе, маму, тата, що йдуть по стежці парку, посміхаються і радіють… Хлопчик не помітив, як пролунав дзвоник, як діти увійшли до класу…

Але раптом він почув роздратований голос вчительки:

Що ти робиш біля вікна?

Я чекаю свого щастя – відповів Малюк.

Дай-но мені свій щоденник, два за поведінку! – промовила вчителька.

Вчитель: Діти,  після того, як ви прослухали не дуже веселу історію про Малюка, я прошу вас відповісти на таке питання:

Які порушення прав дитини ви помітили в цій історії? (Учні відповідають)

Висновок: Так, дійсно, тут ми побачили і моральне приниження, і нав’язування думки дорослого, не враховуючи власну думку дитини. І все – через напружені відносини мами і тата. Дорослі зосереджені на собі і не помічають, що їх син почуває себе самотнім та забутим. Підвищення голосу, роздратованість, робить дитину нещасною. І в школі його пригнічений внутрішній стан робить хлопчика неуважним, а неуважність і грубість вчительки ще більше  поглиблює душевну травму дитини.

Рольові ситуації:

 

1. Гра "Права та обов'язки".

Познач цифрами відповідні назви.

1 — права                                  2 — обов'язки

О Берегти шкільне майно.

О Брати участь у конкурсах, змаганнях.

О Дотримуватись правил дорожнього руху.

О Дотримуватись правил особистої гігієни.

О Старанно вчитися.

О Користуватися бібліотеками, спортзалами, обладнанням школи.

О Охороняти природу, пам'ятки культури.

О Піклуватися про життя та охорону здоров'я.

О Дотримуватись норм поведінки.

О Ігри, розваги, відпочинок.

О Навчатися.

 

Вчитель: А тепер я пропоную закріпити все те, про що ми говорили, що нового дізнались за допомогою простої вправи. 

Вправа « Зроби крок уперед»  Мета: Дати можливість учням відчути, наскільки рівноправними почуваються в суспільстві представники різних соціальних груп, у залежності від їхнього соціального та матеріального статусу

Умови:  Роздати довільно всім учасникам картки з соціальними ролями. Попросити не показу­вати їх нікому та не розголошувати своєї ролі. Попросити всіх за 2-3 хвилини «вжитися» в ролі. Для цього поставте запитання та поп­росіть учасників уявити:

яким було їхнє дитинство,

у  якому будинку вони народилися, в які ігри грали в дитинстві, як проводили час із батьками,

яким є їхнє повсякденне життя сьогодні, яке їхнє соціальне оточення, хто їхні друзі,

що вони роблять, про що думають уранці, в другій половині дня, надвечір,

який спосіб життя ведуть, де вони живуть зараз, які мають заробітки, як проводять вихідні, де  проводять відпустку,

що їх хвилює, про що вони турбуються?

Попросити учасників дотримуватися повної тиші й уникати будь-яких реплік і комен­тарів під час вправи.

Запропонувати всім стати в одну лінію як на «старт»

Повідомити, що ви збираєтеся зачитати список ситуацій. Кожного разу, коли хтось із учасників може ствердно відповісти на зачитане висловлення, він робить крок уперед.

Зачитувати по одній ситуації. Після кожної робити паузу й давати можливість по­дивитися на власне положення стосовно інших. НЕ ДОПУСКАТИ КОМЕНТАРІВ ТА РОЗПИТУВАНЬ.

У кінці попросити запам'ятати власне місце. Дайте хвилину для «виходу» з ролей та приступіть до обговорення.

Ви — донька директора місцевого банку, навча­єтеся в університеті

Ви — молодий хлопець-інвалід, який пересува­ється лише в колясці

Ви — 17-річна циганка, яка навіть не закінчила середню школу, й кочує разом із матір'ю

Ви — сирота, що після закінчення школи-інтернату вступив до ПТУ

Ви — донька відомого актора, навчаєтесь у те­атральному інституті й знімаєтесь у молодіжних серіалах

Ви — 19 річний син селянина з віддаленого від центру села

Ситуації та події

Ви ніколи не відчували фінансових труднощів.

У вас пристойне житло з телевізором, окремим телефоном.

У вас власний автомобіль з водієм, власне житло.

Ваша мова, релігія та культура користуються повагою в суспільстві.

Ви не боїтеся, коли Вас зупиняє міліція — не боїтеся ускладнень.

Ваші соціальні та медичні гарантії повністю відповідають вашим потребам.

Раз на рік ви можете дозволити собі поїхати на відпочинок, у вас на це вистачає коштів.

Ви можете дозволити собі запрошувати друзів на вечерю кожен день, у Вас є, чим їх пригостити.

Ваше життя — цікаве, своє майбутнє ви бачите в позитивному світлі.

Ви можете собі дозволити роботу чи хобі за власним вибором.

Ви маєте можливість брати участь у міжнародних програмах, поїздках за кордон.

Мінімум раз на тиждень ви можете собі дозволити собі ходити до театру чи кіно — вам це по кишені.

Ви можете дозволити собі купівлю стильного нового одягу як мінімум раз на три місяці.

Ви користуєтеся визнанням та повагою в суспільстві, в якому живете.

Перейти до обговорення:

Які відчуття виникали при просуванні вперед чи стоянні на місці?

В який момент ті, що просувалися веред, помітили, що інші значно відстають?

Які відчуття виникли в тих, хто почав значно відставати?

Чи легко було виконувати свої ролі? Чому?

Чи відображає вправа реальну ситуацію становища різних людей у суспільстві?

Якщо помітними є права людини, то які саме й у чому це проявляється? (Дайте мож­ливість висловитися тим, хто вважає, що саме «його» права були порушені).

Які першочергові заходи можуть бути прийняті з метою вирішення проблем нерівності в суспільстві?

Давайте послухаємо принципи Декларації прав дитини.  (читають учні)

Ми – діти світу. Хто б не були наші батьки, де б не жили і в щоб ми не вірили, поводьтеся з нами як з рівними. Ми гідні того, щоб отримати все найкраще з того, що може дати світ.

Захищайте нас, щоб ми мали змогу рости гідно і вільно.

Нехай у нас буде ім’я і земля, яку можемо називати своєю.

Ми не повинні мерзнути, і в нас повинно бути дах над головою. Забезпечте нас їжею та місцем для ігор. Якщо захворіємо, то нам необхідний догляд.

Якщо в нас є проблеми у фізичному чи розумовому розвитку, ви ще більше турбуйтеся про нас і враховуйте наші потреби.

Дайте нам змогу жити в сім’ї. Якщо сім’я не може піклуватися про нас, то візьміть нас до себе.

Добре навчайте нас, щоб ми могли бути щасливими і плідно прожили життя. Але дайте нам змогу гратися, щоб ми самі навчалися.

Хай у важку годину ми будемо першими, кому ви допоможете. Майбутнє світу залежить від нас.

Захистіть нас від жорстокості і від тих, хто з нами погано поводиться.

Ростіть нас в умовах терпимості, свободи і любові. Коли ми виростемо, ми також гарантуємо мир і розуміння між народами.

Підсумок заняття.

Так, я бачу, ви добре засвоїли інформацію щодо прав дитини, вірно їх формулюєте, проте не забувайте, що окрім прав, дитина має ще певні обов’язки, які теж треба виконувати. Обов’язків у молодої людини багато і саме їх виконання дозволяє дитині гармонійно взаємодіяти з дорослим світом.

Це, насамперед, обов’язок вивчати історію рідного краю, добре володіти рідною мовою, захищати слабких і хворих, обов’язок старанно вчитися, шанувати і чемно поводитись з батьками, яких повнолітні діти вже мають матеріально утримувати. Шанобливо ставитись до людей похилого віку. Дотримуватись розпорядку дня, вести здоровий спосіб життя.

Завершення

Підбиття підсумків заняття. Учасники діляться враженнями, висловлюють свої думки, розповідають про відчуття, настрій, про те, наскільки реалізували власні очіку­вання.

 

Права дитини

Ти мусиш вивчити сумлінно.

Це так потрібно, так важливо

Напевно знати в наші дні:

Коли з тобою справедливо

Вчиняють, а коли і ні.

Тож прочитай, завчи напам'ять,

Порадь і друзям прочитать.

Хай прочитають тато й мама,

Закони всім потрібно знать!

 

1

 

docx
Додано
4 липня 2018
Переглядів
343
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку