Тренінгове заняття для профілактики емоційного вигорання серед педагогів «Шлях до себе»

Тренінгове заняття для профілактики емоційного вигорання серед педагогів

«Шлях до себе»

Мета: Профілактика емоційного вигорання шляхом підвищення знань із питань збереження та зміцнення психічного здоров’я та особистісного й духовного зростання педагогів.

Завдання:

1. Ознайомити педагогів із поняттям і симптомами професійного вигорання.
2. Сприяти формуванню практичних навичок володіння собою в різних ситуаціях.
3. Розвивати здатність до самоаналізу.
4. Формувати психологічну культуру педагогів.

Цільова група: педагоги.

Час проведення: 1,5 – 2 год.

Обладнання: м’яка іграшка, олівці, папір, відеоролик «Кольоротерапія «Вальс квітів».

План заняття

1.	Привітання «Мене цінують за…»	10 хв.
2.	Правила роботи тренінгової групи	3 хв.
3.	Вправа з арттерапії «Дерево»	10 хв.
4.	Міні-лекція для педагогів «СЕВ і його профілактика»	7 хв.
5.	Вправа «Футболка з написом»	10 хв.
6.	Вправа «Автомобілі»	10 хв.
7.	Вправа «Мій портрет у променях сонця»	15 хв.
8.	Відеопрезентація «10 способів порятунку від синдрому емоційного вигорання»	5 хв.
9.	Притча «Дружна родина»	5 хв.
10.	Перегляд відеоролику «Кольоротерапія «Барви весни».	5 хв.
11.	Зворотній зв'язок	5 хв.

 

Хід заняття

Доброго дня! Я рада Вас бачити на нашому тренінговому занятті. Сьогодні ми з вами дізнаємося про професійне вигорання, спробуємо заглянути у свій внутрішній світ, спробуємо бути майстром свого життя – жити в гармонії з собою та світом.

1. Привітання «Мене цінують за…» (10 хв.)

Учасники по колу, передаючи іграшку, повинні продовжити речення «Мене цінують за…».

Методичні рекомендації: звернути увагу на учасників, в яких виникають труднощі під час виконання завдання.

 

2.Правила роботи тренінгової групи

Перш ніж перейти до подальшої роботи, пропоную вам прийняти певні правила, за якими будемо працювати протягом нашої зустрічі.  Практика проведення тренінгу показує, що найбільш корисними в групі є такі правила:

- Спілкування на основі довіри.

- Спілкування за принципом « тут» і « тепер» (говорити про те, що турбує саме зараз) «Я» висловлювання (я думаю, я вважаю).

- Щирість спілкування  (немає бажання висловитися відверто, краще промовчи).

- Активна участь у тому, що відбувається ( активно слухаємо, дивимося, говоримо. Не замикаємося, ми весь час у групі, уважні до оточуючих).

- Толерантність один до одного (повага, тактовність, терплячість, співчуття, товариськість, рівність, люб’язність, інтелігентність). (3 хв.)

 

3. Вправа з арттерапії «Дерево» (10 хв.)

Мета: створити можливість для учасників проаналізувати свої переживання, побачити образ свого «Я» на символічному рівні та умови для рефлексії своїх почуттів відносно роботи.

Психолог пропонує:

Намалюйте три дерева, які символізують вашу роботу: 1 дерево – на початку дня; 2 дерево – у середині дня (кінець дня); 3 дерево – кінець тижня.

Методичні рекомендації: Тренер запитує учасників: «Як ви вважаєте, чому ваші дерева саме такі?».

 

4. Міні-лекція для педагогів «СЕВ і його профі­лактика» (5 хв.)

Щоденна робота педагога є досить великим навантаження на психіку, тому що  увесь час перед ним стоять нові й складні завдання, без часу на обміркування або розрахунку найбільш вдалого рішення.

Створюючи для дітей умови емоційного комфорту, турбуючись про їх здоров’я, розвиток та безпеку, педагоги буквально «згорають» на роботі, частіше за все забуваючи про свої емоції, які «тліють»  і з часом перетворюються у «полум’я».

Емоційне вигорання – це синдром, який розвивається під впливом хронічного стресу і постійного навантаження, що призводить до виснаження емоційно-енергетичних та особистісних ресурсів людини.  Емоційне вигорання виникає в результаті накопичення негативних емоцій без «розрядки» або «вивільнення» від них.

Так само як вогнище поступово по­глинає деревину, професійне вигорання відбувається не одразу. Бувають ситу­ації, коли впродовж тривалого часу не­можливо точно сказати, що є найбільш вагомою причиною зниження якості життєдіяльності педагога.

Причини СЕВ:

1) суб'єктивні (індивідуальні) пов'язані з: особ­ливостями особистості, віком (молоді працівни­ки більше схильні до ризику «вигорання»), системою життєвих цінностей, переконаннями, спосо­бами й механізмами індивідуального психо­логічного захисту, особистим ставленням до діяльності, взаєминами з колегами по роботі, членами своєї сім'ї. Найбільше піддаються «вигоранню» і першими «виходять із ладу», як правило, найкращі працівники — ті, хто найбільш відповідально ставляться до своєї роботи, переживають за свою справу, вклада­ють у неї душу.

2) об'єктивні (ситуаційні) безпосередньо пов'я­зані зі службовими обов'язками, наприклад, зі збільшенням професійного навантаження, недостатньою соціальною та психологічною підтримкою.

Тривале й над­мірне функціональне навантаження є основ­ною передумовою формування синдрому ви­горання.

Стадії синдрому вигорання

1. Емоційне виснаження. Виявляється в емо­ційному перенапруженні, почутті нестачі сил до кінця робочого дня тощо. Як резуль­тат — знижений емоційний фон. На цій стадії СЕВ можна розглядати як захисний механізм.

2. Деперсоналізація. Виявляється в деформації (знеособлюванні) міжособистісних взаємин. В одних випадках підвищується негативізм, активізуються цинічні почуття. У протилеж­них — підвищується залежність від інших. Причому «той, хто вигорає» — сам не розуміє причини свого роздратування й починає шукати її навколо себе, як правило, в роботі.

3. Редукція особистих досягнень. На цій стадії для людини характерне різке падіння самооцінки, яке може проявитися в тенденції до негативного оцінювання себе, своїх професій­них досягнень і успіхів. Спілкування з людь­ми викликає дискомфорт. Можливі психосоматичні реакції й зловживання психоактивними речовинами (алкоголем, наркотиками).

 

5.  Вправа «Футболка з написом» (15 хв.)

Мета: розвиток позитивної самооцінки та вміння самовиражатися.

Інструкція:педагогам пропонується уявити себе в футболці, фасон, колір та фактуру якої обирає кожний учасник для себе сам. Крім того,  кожна  футболка  повинна  мати на  собі  напис,  який  є  своєрідним життєвим кредом учасника. Кожен по колу розказує оточуючим про свою модель і таким чином презентує себе групі.

Методичні рекомендації: Психолог запитує учасників, чи хотіли б вони собі таку футболку, як у когось із колег. Яку футболку ніколи не одягнули б? Чому?

 

6. Вправа «Автомобілі» (10 хв.)

Мета: підвести учасників до розуміння того, що для досягнення мети треба самому керувати своїм життям.

Психолог. Зараз ми об'єднаємося у пари, станемо один за одним, поклавши руки на талію учасника, який стоїть попереду. Перший із пари — автомобіль, другий — водій. Дорогу бачить лише водій. «Автомобіль» рухається із заплющеними очима, тримаючи руки перед собою. За моїм сигналом ви починаєте рухатися. Водій повинен так вести машину, щоб не потрапити в аварію, причому він не пояснює словами, куди та як рухатись, лише керує невербально, тобто без слів. (Усі учасники мають побувати у ролі автомобіля та у ролі водія.)

Методичні рекомендації: Про що ця гра, як ви гадаєте? Як ви почувалися у ролі водія? Як почувалися у ролі автомобіля?

 

7. Вправа «Мій портрет у променях сонця» (15 хв.)

Мета: сприяти позитивному сприйняттю «СВОГО «Я».

Хід вправи: психолог просить учасників подумати і відповісти на запитання: «Чому кожен з вас заслуговує на повагу?». Потім кожен малює сонце, у центрі сонячного кола пише своє ім'я або малює свій портрет, а вздовж сонячних променів записує свої позитивні риси. Пси­холог наголошує: «Постарайтеся, щоб соняч­них променів було якнайбільше». Бажаючі за­читують список своїх рис, чіпляють своє сон­це на дошці, діляться своїми почуттями і вра­женнями від вправи.

Методичні рекомендації: Психолог зачитує учасникам інформаційний лист «Поради з підвищення самоповаги:

1. Пам’ятайте про свої позитивні риси, замість того, щоб пам’ятати погане.

2. У всьому, що робите, намагайтеся знайти позитив. Привітайте себе з цим успіхом.

3. Постійно згадуйте свої успіхи.

4. Пробачте собі помилки.

 

8. Відеопрезентація «10 способів порятунку від синдрому емоційного вигорання» (5 хв.)

 

9. Притча «Дружна родина» (5 хв.)

Жила колись на світі родина. Вона була проста. Більше 100 людей було в ній.  І займала вона ціле село. Так і жили всією родиною й усім селом. Ви скажете: «Ну той що, є чимало й більших сімей на світі. Але річ у тім, що родина була особлива – мир і спокій панували в ній, а отже, і в селі. Ні сварок, ні лайки, ні крий Боже, бійок і розбрату.

        Чутка про цю родину дійшла до самого володаря країни. І він вирішив перевірити, чи правду кажуть люди. Прибув він у село, і душа його зраділа: навкруги чистота, краса, статок і мир. Добре дітям, спокійно старим. Задумався володар. Вирішив довідатися, як жителі села досягли такого ладу, прийшов до голови родини: «Розкажи, чому така згода і лад у твоїй родині?» Той взяв аркуш паперу й став щось писати. Писав довго – видно, не дуже сильний був у грамоті. Потім передав аркуш володарю. Три слова були на папері: «Любов, прощення, терпіння». І наприкінці аркуша: «Сто разів любов, сто разів прощення, сто разів терпіння». Прочитав володар, почухав потилицю і запитав:

•        І все?
•        Так, - відповів старий, - це і є основа життя всякої гарної родини. – І подумавши, додав: - У світі теж!.

Бажаємо і у ваших родинах багато любові, прощення і терпіння.

 

10. Перегляд відеоролику «Кольоротерапія «Барви весни». (5 хв.)

 

11. Зворотній зв'язок. (5 хв.)

 

Список використаної літератури

1.               Баранова Н.П. Тренінги для вчителів з педагогічної майстерності.- Х.: Вид. Група «Основа», 2009. – 159.
2.               Деркач О.О. Педагогіка творчості: Арт-терапія та казкотерапія на допомогу вчителю, вихователю, практичному психологу: Навчально-методичний посібник. – Вінниця,  ВДПУ, 2009. – 88.
3.               Назарчук Н. Психічне здоров’я педагога // Психолог.- 2006. - № 31-32.
4.               Прутченков А. С. Тренинг  личностного роста: Методические разработки занятий. – М., 1993.
5.               Рудестам К.  Групповая психотерапия – СПб.: Питер, 2000. 348с.:( Серия «Мастера психологии»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

ПОРАДИ ЩОДО САМОСТІЙНОГО ПОДОЛАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

•                             Навчіться розуміти свої почуття. Усвідомлення того, що відбувається з вами в цей момент, вже є «рятівною паличкою» в ситуації стресу, навіть якщо у вас немає можливості поділитися з кимось своїми проблемами.
•                             Привчіть себе починати розмову про особисті невдачі та проблеми описом своїх до­сягнень та успіхів. Це принесе вам внутрішню гармонію та врівноваженість.
•                             Навчіться просити про допомогу. Можливо, спочатку це буде непросто. Може з'явитися страх, що колеги подумають, наче ви не здатні впоратися з тим чи тим поставле­ним завданням. Однак, правильно розподіливши обов'язки, ви зможете ефективніше про­являти свої професійні навички та якості.
•                             Не відмовляйтеся від допомоги. Прийнявши її, ви водночас робите щасливим і того, хто запропонував цю допомогу, і себе.
•                             Займіть активну позицію — це один із найдієвіших способів. Не очікуйте, що нелег­кі переживання, властиві для професійного вигорання, минуть самі собою.
•                             Пропишіть у своєму розпорядку дня час для сну та відпочинку. Виділіть стільки часу, скільки зможете, і визначте максимальний проміжок можливого скорочення. Наприклад, за­плановано дві години. Можливість скорочення — не більше 15 хвилин. Спочатку усвідомлено дотримуйтеся запланованого розкладу, доки це не стане звичкою. Зберіть «банк ідей» для проведення дозвілля. Коли виникатиме відчуття розгубленості — «А що ж робити?» — за­глядайте в складений заздалегідь список.
•                             Сприймайте процес подолання професійного вигорання як своєрідний життєвий виклик, що здатний зміцнити вас і як особистість, і як професіонала. Внутрішні ресурси є в кожного. Тільки глибина залягання цього скарбу може відрізнятися. Тому уникайте по­рівняння своїх шляхів та швидкості виходу з кризи з результатами інших людей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Експрес-прийоми для управління стресом

1.  Порахуйте до десяти. 

2.  Розслабтеся. Зверніть увагу на дихання: повільно вдихніть носом, на якийсь  час  затримайте  дихання;  поступово  видихайте  через  ніс, зосередившись на відчуттях, пов'язаних з Вашим диханням.

3.  Прийміть  закриту  позу,  яку  не  помітить  Ваш  співрозмовник: схрестіть пальці рук, ноги тощо. Так, щоб він не помітив, стисніть і розтисніть кулаки.

4.  Встаньте, якщо відчуваєте потребу і це можливо, та вибачившись, вийдіть з приміщення (Ви завжди можете знайти привід для цього, щоб побути на одинці).

5.  Скористайтеся  будь-яким  шансом,  щоб  змочити  чоло,  виски  та артерії на руках холодною водою.

6.  Повільно  огляньте  все  навколо,  навіть  якщо  Вам  все  знайоме  або виглядає  звично.  Переводячи  погляд  з  одного  предмета  на  інший, подумки опишіть їх зовнішній вигляд.

7.  Упродовж 10-20 секунд подивіться у вікно на небо або на далекий предмет,  точку.  Зосередьтесь  на  тому,  що  Ви  бачите.  Коли  в останній раз Ви так дивилися на небо, у вікно?

8.  Набравши  води  у  стакан  (а  у  крайньому  випадку  –  у  долоні), повільно, зосереджено, випийте її.  Сконцентруйте  увагу  на відчуттях, коли вода буде текти по горлу.

9.Зробіть собі маленькі подарунки: з’їжте щось смачне (наприклад, шоколад); похваліть себе, як вдало Ви вийшли із складної ситуації; поїдьте (підіть) туди, де Ви зможете  відключитися і відпочити; виспіться тощо.