Тренінгове заняття для учнів та класних керівників 5-11 класів на тему «Попередження та профілактика жорстокого поводження в учнівських колективах»

 «Тренінгове заняття для учнів та класних керівників 5-11 класів на тему «Попередження та профілактика жорстокого поводження в учнівських колективах»

План тренінгу

1. Тематика тренінгу практичного заняття (використати серед дітей, для дітей, теорія була на пед. раді)
2. Вправа «Сніжний ком»
3. Правила групи Таня. (вітаємо)
4. Завдання (пісочні часи) стікери.
5. Теорія – презентація. Початком жорсткості та насилля – є агресія. Розберемо. (презентація на екрані)
6. Вправа «Як стати ближчим та толерантнішим» (ділимо на дві групи) – залишатися у групах.
7. Вправа «Вивчення випадку» - Шура, Саша.
8. Вправа «Ми схожі» - Таня.
9. Вправа «Взаємні пезентації» (2)
10. Вправа «Конфліктана ситуація» Таня (ватман, гуртожиток)
11. Вправа «Заплакана дівчинка» (на 3 групи)
12. Вправа «Аварія корабля» (запасна)
13. Завдання – очікування.
14. Вирізки із журналів.

Повідомлення теми:

Очевидно, що агресія може проявлятися у різних формах – від жорсткого насильства, до відносно мяких проявів негативізму, порушень дисципліни. Скажімо, такі мінімальні вияви агресії як дружні штовхання, постійні запізнення, ігнорування зауважень вчителя, засмічування школи, відносно безпечними. Але вони є прологом до серйозних, загрозливих форм агресивної поведінки.

Відсутність реакції на мінімальну агресію стане стимулом для посилення деструктивної поведінки.

Правило «жодного заохочення до агресії!» Треба вміти розрізняти агресію і груд-ни. На сьогодні існують два теоретичних підходи до проблеми агресії.

• перший підхід – психобіологічний – агресія невід’ємна, вроджена характеристика індивіда (спадщина тваринного походження.) Теоретики цього підходу вважають, що позбутися агресивності неможливо, тому необхідні способи її ефективної актуалізації: спорт, творчість,бізнес конкурс. І ще головне, вважають, що агресія та агресивність є запорукою творчою самореалізації особистості, (мотивація досягнень – основа), повне позбавлення агресивних тенденцій є шкідливим.

Деструктивний потенціал переводити в більш прийнятій формі.

• другий підхід базується на тому, що агресія – це форма поведінки, якої людина навчається протягом життя. Ми засвоюємо її шляхом спостережень, досвіду, (наприклад: батько підбадьорює сина і «ти ж чоловік, ти маєш дати їм усім в пику» - або коли позитивний герой перемагає всіх «поганих персонажей, убиваючи їх).

Можна говорити про три «особові школи» агресії:

Батьківський дім – сварки, фізичні покарання, досвід знущань, похвала за бійки;

Школа – агресивний характер неформальних груп однокласників, непрофесіональна поведінка вчителів.

Засоби масової інформації – фільми, програми, компютерні ігри, комікси – породжують ефект наслідування.

Чому – у дітей ще несформульований барєр критичності:

Типові наслідки постійного спостереження за агресивністю:

• патери жертви – посилення тривожності, страхів, підозрілості, (найчастіше у дівчат, жертви насилля на екрані – частіше жінки). Зараз мужні жінки на екрані, патери послаблюється;
• патери свідка – байдужість до страждань інших нерозуміючих, того, що насильство несе біль ( частіше у дітей, які залежні від рольових компютерних ігор)

Отже агресія – яка засвоюється людиною з ранніх років життя, є суспільно підтримуваною формою поведінки, тому її проявів важко позбутися.

Більшість людей обирають неагресивну підтримку, вважають її аморальною, неправильною, асоціальною.

Агресивеі люди мислять інакше. Вони сконцентрировані на собі (коли я нервуюся, я не думаю про те, що я когось ображаю), інтерпретують будь–яку поведінку , як ворожу що до них. Нейтральна поведінка (погляд незнайомої людини, випадковий дотик) – розглядується як агресивна. (відірване від реальності значення)

Характерною для агресорів поведінкою є незмінність поглядів незалежно від ситуації. Вони не змінюють думок та оцінок, незважаючи на переконливі докази того, що вони неправі.

Отже, зниження рівня агресії передбачає, розвиток здатності до пергляду власних поглядів.

 В окремих випадках агресивна поведінка має багато спільного від хімічних залежностей (наркотики, алкоголь)

- не розв,язує, а лише загострює проблеми;

- агресивна особа заперечує наявність у неї проблеми;

- неможливість контролювати;

- ремісія тривала, потім більш сильні напади;

- будь-який привід – формальний;

- агресори – обирають фільми зі сценами насильства;

Що ж можна зробити?

• заспокоїти;
• забрати з коридору;
• дізнатися, чого хоче дитина;
• приєднатися;
• запропонувати допомогу;
• переключити увагу;
• дізнатися, кому дитина довіряє.

Чого не слід робити:

• з,ясовувати з якого класу;
• публічно з,ясовувати ситуацію;
• публічно звинувачувати;
• викликати батьків;
• проводити виховні години з розбором цієї ситуації;
• виносити на обговорення всієї школи;
• викликати директора;
• запугати ЗМІ;
• повертати до класу;
• шукати винних;
• карати винних;
• давати класному керівнику по «шапці»;
• обговорювати на нараді.

 

Вправа «Сніжний ком»

Тренер пропонує одному з учасників за бажанням назвати своє ім’я (так, як учасник

бажає, щоб його називали протягом тренінгу) та властиву йому якість, назва якої по-

чинається з тієї ж літери, що й ім’я учасника. Наступний по колу учасник називає ім’я

та якість попереднього і аналогічним чином презентує себе. Так продовжується по

колу, кількість названих імен та якостей поступово зростає, останній учасник нази-

ває імена та якості всіх попередніх учасників, а також свої. За бажання тренери теж

беруть участь у вправі (тренер може показати приклад того, як презентувати себе).

Коментар 

За низької активності групи можна спростити цю вправу: називати лише ім’я та

ознаку без використання технології «Снігового кому» (кожен називає лише своє ім’я

та ознаку). Інший варіант – «Сніговий ком», але тільки з іменами. Останній варіант

– можна попросити учасників просто по черзі назвати себе так, як вони хочуть на-

зиватися протягом тренінгу. У разі вибору останніх двох варіантів варто використо-

вувати бейджи. Ця вправа потрібна не тільки для створення доброзичливої атмос-

фери, вона важлива й для самого тренера, щоб орієнтуватися в іменах учасників і

відповідно звертатися до них під час роботи. Тому її варто проводити навіть у групі

добре знайомих між собою людей.

Вправа «Як стати ближчими і толерантнішими?»

допомогти спеціалістам усвідомити, яким чином можна допомогти дітям стати ближ-

чими і толерантнішими; визначити місце дорослого у розв’язанні проблеми насиль-

ства над дитиною, можливості впливати на розв’язання проблеми насильства в ди-

тячому середовищі.

30 хвилин.

фліпчарт, маркери, аркуші ватману.

Методом «мозкового штурму» тренер фіксує пропозиції з тем: «Що можуть зробити

педагоги, щоб стати ближчими до учнів?», «Як допомогти дітям стати ближчими одне

до одного?».

 

На допомогу тренеру1

«Що можуть зробити педагоги, щоб стати ближчими до учнів?»

В якій формі можна проводити роботу з учителями, щоб вони «обернулися обличчям» до дітей?• Проведення спільних свят (спільне виконання з дітьми творчих завдань).

• Анкетування (з метою виявлення проблеми).

• Робота з учителями з метою профілактики синдрому вигоряння.

• Освітні програми в інституті підвищення кваліфікації.

• Тренінгова робота з учителями.

• Методика «гарячого стільця».

1. Вчитель сідає на стілець, а діти запитують у нього/неї особисту інформацію. Чим більше діти

дізнаються про вчителя, тим ближчими та відвертішими вони стають із ним. Учитель викликає до-

віру.

2. Вчитель разом з учнями по черзі сідають на стілець і говорять на обрану тему, наприклад, про те,

що їх дратує: «Я злюся, тому що…»; «Я б’юся, тому що…».

• Дистанційне навчання (зокрема для вчителів, психологів, дітей та батьків).Проведення навчань у змішаних групах (діти + педагоги + адміністрація школи). При цьому можнаористовувати різні вправи, наприклад, «Що у нас спільного?».

• Навчання керівництва (адміністрації шкіл).

• «Гаряча психологічна лінія» для вчителя.

• Використання вправ на зворотний зв’язок, зміну ролей (напр., діти протягом дня виконують роль

учителів – що вони думають, що чують, як виставлять оцінки тощо).

• Створення команди тренерів із дітей (діти беруть участь у навчанні вчителів).

• Регулярні дні самоврядування (видання наказів, притягнення директора до відповідальності за

паління в кабінеті, дзвінки до управління, надання статистики тощо).

• Участь учителів у корекційній та діагностичній роботі з дітьми (оскільки вчителі нерідко перекла-

дають розв’язання проблеми на психологів).

• Участь учителів у спільних спортивних змаганнях та позашкільних заходах (5 хвилин на перерві

або на початку уроку).

• Творчий підхід до проведення уроків (перестановка парт, сидіння на підлозі, зарядка, інтерактив).

• «Казан дружби» – поїздка вчителя з батьками та учнями на природу – варіння каші, спілкування в

неформальному середовищі.

• Лекції для педагогів.

• «Скринька довіри» (окремі скриньки для дітей та педагогів) як можливість висловитися: що подо-

бається, що хочеться змінити тощо.

• Круглі столи.

«Як допомогти дітям стати ближчими одне до одного?»

• Зйомки фільму спільно з дітьми на задану тематику під керівництвом психолога, класного керівника.

• Обговорення позитивних рис дитини з її близькими (оцінювання досягнень та успіхів дитини).

• Семінари (розвиток навичок реагування на прояви агресії).

• Творчі конкурси на створення єдиного результату. Наприклад, конкурс на тему «Чим ми схожі, чим

відрізняємось». Оцінювати результати не можна. Слід ураховувати, що кожен малюнок – це части-

на великої картини. Із цих малюнків можна потім зробити спільний колаж, можна зауважувати, що

без одного малюнка не буде цілої картини.

• Вправи, спрямовані на виявлення схожих рис між учнями («В нас більше подібного…»).

• Створення кімнати розвантаження (релаксації) для учнів.

• Методика «Рівний – рівному», «Ми очима дітей» – діти створюють образи вчителів.      Безпосереднє звернення до вчителя по допомогу.

• Спільні виставки.

• Шкільне самоврядування (напр., комісія стеження за порядком).

• Шкільні омбудсмени.

 

Вправа «Вивчення випадку»

Шура і Саша – сусіди. Шура пізно ввечері слухає музику, увімкнувши її на максимальну

гучність. Він навчається в другу зміну, тож має можливість зранку довше поспати. Саша

вчиться у першу зміну і встає дуже рано. Зранку він збирається дуже голосно, й своїм

шумом будить Шуру».

Учасники об’єднуються у дві рівні за чисельністю групи: «друзі Шури» та «друзі Саші».

Перша група перераховує потреби Шури (не бажання), друга – потреби Саші.

Питання для обговорення випадку:

• Що спільне в їхніх потребах?

• Чи є у двох списках потреби, які неможливо задовольнити для обох, тобто потреби,

що суперечать одна одній?

• Що треба зробити, аби інші люди задовольняли ваші потреби?

Поради для Шури: задля Саші о 9–10 годині вечора притишувати музику, купити на-

вушники, покликати Сашу в гості, аби слухати музику разом.

Поради для Саші: постаратися не шуміти, коли встаєш о 6 ранку.

Вправа «Ми схожі»

 Спочатку учасники хаотично ходять по кімнаті й говорять кожному, кого зустріча-

ють, 2 фрази, що починаються словами:

• «Ти схожий на мене тим, що…»;

• «Я відрізняюсь від тебе тим, що…».

Інший варіант. У парах протягом 4 хвилин вести розмову на тему «Чим ми схожі»; а потім

4 хвилини – на тему «Чим ми відрізняємось». По закінченні вправи проводиться об-

говорення, звертається увага на те, що було легко, а що важко зробити, які відкриття

було зроблено. Потрібно відзначити, наскільки часто учасники вдавалися до порів-

няння зовнішніх ознак (довжина волосся, колір одягу, стать, зріст і т.п.).

Наприкінці робиться висновок про те, що всі ми, по суті, схожі й водночас різні, але

маємо право на ці відмінності й ніхто не може змусити нас бути іншими.

 

Вправа «Взаємні презентації»

Згуртувати учасників, сприяти відпрацюванню навичок розуміння одне одного.

35 хвилин.

Аркуші паперу А-4, олівці, ручки.

Тренер пропонує учасникам об’єднатися в пари та діяти за наступним алгоритмом.

Перший етап роботи полягає в тому, що кожен самостійно малює образ, що відпо-

відає темі «Я і мої захоплення». На виконання першого етапу дається 3–5 хвилин.

Другий етап: учасники розповідають своєму партнеру про себе і свій малюнок, при-

чому кожен має розповісти про себе якомога детальніше. Для виконання другого

етапу учасники мають 5 хвилин.

Третім етапом роботи буде представлення групі свого партнера. Тому учасники по-

винні отримати якнайбільше різностобічної інформації про свого партнера. Бажано,

щоб у самопрезентації були висвітлені такі найважливіші питання:

• Як я бачу своє захоплення.

• Що я ціную в самому собі.

• Чим я пишаюся;

• Що я вмію робити найкраще.

Через десять хвилин ведучий дає додаткову інструкцію:

– Презентації відбуваються таким чином: один із пари сидить на стільці, а інший стає

за його спиною, поклавши руки йому на плечі. Той хто стоїть, говорить від імені того,

хто сидить на стільці, називаючи себе ім’ям свого партнера. Його завдання – нама-

гатися увійти в роль свого партнера на час презентації, стати ним, думати, розмір-

ковувати, відчувати, переживати так, як, на думку того, хто стоїть, поводився і від-

чував би його партнер. Протягом однієї хвилини (рівно однієї хвилини, ні більше ні

менше!) той, хто стоїть, грає роль сидячого. Рівно через хвилину я зупиню монолог.

Якщо хтось закінчить раніше, ми мовчатимемо, доки не пройде відведена на виступ

хвилина. Таким чином, наше завдання – побудувати свою презентацію так, щоб вона

тривала рівно шістдесят секунд.

 

  Вправа «Конфліктна ситуація»

Об’єднання учасників в пари. Учасники не розмовляючи, тільки поглядом вибира-

ють собі пару.

Робота в парах: один учасник (А) – вахтер у гуртожитку, інший (В) – відвідувач. В

прийшов до друга і дуже хоче пройти, А його не пускає.

Завдання А – бути непоступливим: «Нізащо не пропущу!»

Завдання В – будь-що пройти через вахту.

Парам дається п’ять хвилин на діалог.

По закінченні діалогу відбувається обговорення в колі.

Орієнтовні питання для обговорення

• Якими способами користувалися ті, хто пройшов? (Наприклад: обман, підкуп, запри-

язнився з вахтером, лестощі, обговорення умов, компроміс…)

• Чому не вдалося домовитись тим, хто не пройшов? (Формальне виконання «указу

адміністрації», не аргументовано бажання тощо.)

Під час обговорення також важливо зосередитись на двох запитаннях: який аргумент

спрацював, коли вахтер пропустив відвідувача, і чому не пропустив у тих випадках,

де «прорватися» не вдалося? З дітьми ці запитання обговорювати не обов’язково. .

Такі запитання важливіші для дорослих, та й час на виконання обмежений.

Результати обговорення фіксуються на фліпчарті.

 

Вправа «Заплакана дівчинка»

Усвідомлення меж реальної допомоги дитині та принципу «Не зашкодь»

Фліпчарт, маркери, аркуші ватману.

30 хвилин.

Тренер зачитує учасникам опис ситуації: «В школі під час уроку співробітник школи

йде по коридору і помічає, що сидить навпочіпки біля батареї дівчинка 12–13 ро-

ків. Підійшовши ближче, бачить, що дівчинка плаче. Спробувавши розпитати дитину,

інформації співробітник отримує мало. Все, що вдається дізнатися, це те, що попе-

редній урок у класі дівчинки був уроком фізкультури. Дівчинка затрималася в роз-

дягальні, туди зайшли хлопці, і… далі розповідь нерозбірлива, більше жодної інфор-

мації немає».

Тренер запитує, наскільки реально можлива така ситуація в даній школі. Учасникам

пропонується обговорити ситуацію і висунути свої версії стосовно того, що ж там

могло статися, та причин сліз дівчинки.

Після обговорення методом «мозкового штурму» учасники висувають пропозиції

щодо подальших дій співробітника, якими він міг би допомогти дитині у подібній

ситуації. Необхідно, щоб усі запропоновані варіанти тренер зафіксував на ватмані.

Надалі кожен варіант потрібно розглянути з позиції принципу «Не зашкодь» і на

окремому аркуші ватману виписати всі дії, до яких не слід вдаватися, коли йдеться

Вправа «Аварія корабля»

Прочитайте історію, в якій перед героєм постала складна проблема. Команди, які розподілена група, мають відповісти, як моряку з потерпілого корабля врятувати своє життя?

Допоможіть потерпілому знайти вихід зі складної і небезпечної ситуації. Запишіть придуманний вами фінал цієї історії. Пам,ятайте, що він має бути хорошим.

Цей моряк єдиний, хто врятувався після шторму. Йому вдалося добратися вплав до берега якогось острова, населеного аборигенами. Моряка схопили і замкнули в хатині.

Аборигени міркують, що ж їм робити з незваним гостем, поява якого їх дуже схвилювала. Більшість жителів запропонувала принести прибульця в жертву місцевому богу, скинувши його в кратер вулкана, розташованого в центрі острова. В останню хвилину шаман зупинив обряд жертвоприношення, сказавши, що білий прибулець, можливо, сам Бог, прихід якого бів передбачений у стародавніх переказах. Вождь племені погодився із шаманом і сказав, якщо біла людина зможе довести, що вона Бог, то стає вождем племені.

Моряк дуже зрадів цьому і зміг переконати тубільців, що він – Бог. Цілий тиждень після цього моряк жив як у Раю. Аборигени робили все, щоб догодити своєму новому володареві. Але незабаром моряк довідався, що його життя знову під загрозою, оскільки, відповідно до легенди, Бог може ходити по воді. І ось завтра має бути церемонія: новий Бог повинен вийти в океан на каное і на очах усього племені зробити чудо....