ТРЕНІНГОВЕ ЗАНЯТТЯ «Шляхи психологічного розвантаження вчителів: саморегуляція, аутотренінг»

ТРЕНІНГОВЕ ЗАНЯТТЯ

«Шляхи психологічного розвантаження вчителів:

саморегуляція, аутотренінг»

Мета . Активізувати внутрішній психоемоційний стан вчителів, запобігти педагогічному вигоранню та стресам, впливу негативних психоемоційних факторів на здоров’я та життя учасників навчально – виховного процесу.

Завдання:

1.               Розвиток психологічної культури педагогів, усвідомлення своєї індивідуальності;
2.               Вироблення стратегій поведінки під час стресових ситуацій шляхом саморегуляції та аутотренінгу
3.               Навчити знімати негативні наслідки стресу, виробляти стійкість до нього
4.               Сприяти формуванню навичок збереження здорового способу життя та психічного здоров’я
5.               Формулювати значимості установок у житті.

Хід тренінгового заняття.

Знайомство-привітання. «Мій настрій» 

Мета. Сприяти згуртуванню колективу, активізувати увагу на внутрішньому стані

Кожен учасник називає своє ім’я і(та) те з яким явищем природи він може порівняти свій внутрішній стан, настрій.

Вправа - очікування «Кишені»

Мета: визначення сподівань та очікувань учасників щодо заняття.

Учасники заповнюють три кишені, які мають назви:

очікуван­ня від себе, очікування від групи, очікування від тренінгу.

Учасники висловлюються про свої почуття, мотивацію, очіку­вання від тренінгу.

Вправа «Прийняття правил групи»

  Наші правила.

•                Правило конфіденційності.

•              Активність всіх членів групи.
•              Спілкування за принципом «тут і тепер».
•              Щирість спілкування.
•               Я-висловлювання.
•              Проявлення емпатії, співчутливості та підтримки до членів групи.
•              Правило рівності, тобто спілкування  по імені.

  Учасники можуть доповнити список правил, внести зміни або прийняти в даному  вигляді.

Тренер: Так, дуже часто, ми навіть не маючи на дуці нічого поганого, можемо стати причиною погіршення психологічного клімату в колективі, що само собою вплине на навчально – виховний процес. Адже вчитель, який має певну емоційну напругу , в якій частині передає її іншим учасникам навчально – виховного процесу – дітям. Тому наша задача, як педагогів, сприяти конструктивному вирішенню  педагогічних конфліктів, щоб вберегти дітей від емоційного перенавантаження.

Часті конфлікти, перенавантаження  можуть стати  причиною професійного вигорання. Найбільше емоційне виснаження загро­жує тим, хто не може власне «Я» відділити від «ти», тобто чужі проблеми сприймає, як свої. У небезпеці є ті, хто не вміє спілку­ватися, висловлювати свої почуття, емоції.

Помилково думати, що лише емоційні стреси зумовлюють емоційне виснаження. Нудьга також може стати його причиною.

Вберігає від емоційного виснаження:

• одержання емоційного ресурсу від ро­дини, друзів;

• позитивне мислення, доброзич­ливість;

• сильна віра;

• міцне здоров’я;

• адекватне почуття відповідальності;

• улюблені заняття, спорт, прогулянки;

• аутотренінг, інші методи релаксації;

• масаж, гаряча ванна, ароматерапія;

• навички планування часу;

• вміння сказати «ні».

Міні-лекція

"Емоційне вигоряння: симптоми, причини і фази розвитку"

  Емоційне вигорання - це синдром, який розвивається під впливом хронічного стресу і постійних навантажень і призводить до виснаження емоційно-енергетичних і особистісних ресурсів людини. Емоційне вигорання виникає в результаті накопичення негативних емоцій, без "розрядки" або "визволення" від них. Це захисна реакція організму на стрес, який виникає, якщо немає способу звільнитися від негативних емоцій.

Розвиток синдрому носить поетапний характер. Спочатку спостерігаються значні енергетичні витрати - наслідок високої установки на виконання професійної діяльності. У міру розвитку синдрому з'являється відчуття втоми, яке поступово змінюється розчаруванням, зниженням інтересу до своєї роботи. Проходить 3 фази.

I Фаза напруги - є передвісником і «запускають» механізмом у формуванні емоційного вигорання. Складається з наступних симптомів:

1. Симптом «переживання психотравмуючих обставин».

Проявляється як усвідомлення психотравмуючих чинників діяльності, які важко усунути. Накопичується розпач і обурення. Нерозв'язність ситуації призводить до розвитку інших явищ «вигорання».

2. Симптом незадоволеності собою.

В результаті невдач чи нездатності вплинути на психотравмуючі обставини, людина зазвичай відчуває невдоволення собою, професією, конкретними обов'язками. Діє механізм «емоційного перенесення» - енергія емоцій спрямовується не стільки зовні, скільки на себе.

3. Симптоми «загнанности в клітку».

Виникають не у всіх випадках, хоча є логічним продовженням розвивається стресу. Коли психотравмирующие обставини тиснуть, і ми нічого не можемо змінити, до нас приходить відчуття безпорадності. Ми намагаємося щось зробити, зосереджуємо всі свої можливості - психічні ресурси: мислення, установки, сенси, плани, цілі. І якщо не знаходимо виходу, настає стан інтелектуально-емоційного ступору.

4. Симптом «тривоги і депресії».

Симптом «загнанности в клітку» може перейти в тривожно-депресивну симптоматику. Професіонал переживає особистісну тривогу, розчарування в собі, в професії або місці роботи. Цей симптом є крайньою точкою у формуванні І фази напруги

II Фаза «резистенции» - вичленення цієї фази в самостійну вельми умовно. Фактично опір наростаючому стресу починається з моменту появи напруги. Людина прагне до психологічного комфорту і тому намагається знизити тиск зовнішніх обставин. Формування захисту на етапі опору відбувається на тлі наступних явищ:

1. Симптом «неадекватного виборчого емоційного реагування».

Безсумнівна ознака «вигорання», коли професіонал перестає вловлювати різницю між двома принципово відмінними явищами:

- Економічний прояв емоцій

- Неадекватне виборче емоційне реагування

У першому випадку мова йде про корисний навику взаємодії з діловими партнерами - підключати емоції досить обмеженого регістра і помірної інтенсивності: легка усмішка, привітний погляд, м'який, спокійний тон мови, стримані реакції на сильні подразники, лаконічні форми вираження незгоди, відсутність категоричності, грубості. При необхідності професіонал здатний поставитися до підопічного або клієнту більш емоційно, із щирим співчуттям. Такий режим спілкування свідчить про високий рівень професіоналізму.

Зовсім інша справа, коли професіонал неадекватно «економить» на емоціях, обмежує емоційну віддачу за рахунок вибіркового реагування на ситуації. Діє принцип «хочу чи не хочу»: вважатиму за потрібне - приділю увагу підопічному, партнеру, буде настрій - озвуся на його стан і потреби. При всій неприйнятність такого стилю емоційного поведінки, він дуже поширений. Справа в тому, що людині найчастіше здається, ніби він надходить допустимим чином. Однак суб'єкт спілкування або спостерігач фіксує інше - емоційну черствість, нечемність, байдужість.

Неадекватне виборче емоційне реагування інтерпретується партнерами як неповагу до особистості, тобто переходить у площину моральності.

2. Симптом «емоційно-моральної дезорієнтації».

Він є логічним продовженням неадекватного реагування у відносинах з діловим партнером. Професіонал не тільки усвідомлює, що не проявляє належного емоційного ставлення до свого підопічного, він ще й виправдовується: «таким людям не можна співчувати», «чому я повинен за всіх хвилюватися», «вона ще й на шию сяде» і т.п.

Подібні думки та оцінки говорять про те, що моральні почуття соціального працівника залишаються осторонь. Лікар, соціальний працівник, учитель не має морального права ділити підопічних на «хороших» і «поганих», на гідних і недостойних поваги. Істинний професіоналізм - безоціночне ставлення до людей, повага до особистості, якою б вона не була, і виконання свого професійного обов'язку.

3. Симптом «розширення сфери економії емоцій».

Симптоми емоційного вигорання виявляються поза професійної діяльності - вдома, в спілкуванні з приятелями, знайомими. Випадок відомий: на роботі ви до того втомлюєтеся від контактів, розмов, що вам не хочеться спілкуватися навіть із близькими. На роботі ви ще тримаєтесь, а вдома замикаєтеся або взагалі «ричить» на чоловіка і дітей. До речі, саме домашні часто стають «жертвою» емоційного вигорання.

4. Симптом «редукції професійних обов'язків».

Проявляється в спробі полегшити або скоротити обов'язки, які вимагають емоційних витрат. Підопічних обділяють елементарною  увагою.

III Фаза виснаження - характеризується падінням загального енергетичного тонусу і ослабленням нервової системи. «Вигорання» стає невід'ємним атрибутом особистості.

1.     Симптом «емоційного дефіциту» .

До професіоналу приходить відчуття, що емоційно він не може допомагати своїм клієнтам, підопічним. Не в змозі увійти в їхнє становище, співпереживати. Про те, що це ніщо інше як емоційне вигорання, свідчить минуле: раніше таких відчуттів не було, і особистість переживає їх появу. З'являється дратівливість, образи, різкість, грубість.

2.     Симптом «емоційної відстороненості».  

Людина поступово навчається працювати як бездушний автомат. Він майже повністю виключає емоції зі сфери професійної діяльності. В інших сферах він живе повнокровними емоціями.

3.     Реагування без почуттів і емоцій - найбільш яскравий симптом «вигорання».

Він свідчить про професійної деформації особистості і завдає шкоди суб'єкту спілкування. Підопічний може бути глибоко травмований виявленим до нього байдужістю. Особливо небезпечна демонстративна форма емоційної відстороненості, коли професіонал всім своїм виглядом показує: «наплювати на вас».

4.     Симптом особистісної відстороненості, або деперсоналізаціі.

Проявляється не тільки на роботі, але й поза сферою професійної діяльності.

Метастази «вигорання» проникають в систему цінностей особистості. Виникає антигуманістичний настрій. Особистість стверджує, що робота з людьми не цікава, не доставляє задоволення, не представляє соціальної цінності. У найбільш важких формах «вигорання» особистість завзято захищає свою антігуманістіческую філософію: «ненавиджу ...», «зневажаю ...», «взяти б автомат і всіх ...». У таких випадках «вигорання» змикається з психопатологічними проявами особистості, з неврозоподобнимі або психопатичними станами. Таким особистостям протипоказана професійна робота з людьми.

5.     Симптом «психосоматичних і психовегетативних» порушень

Вправа  « Я –– вдома, я –– на роботі».

Мета: допомогти учасникам подивитись на власні стосунки з професією з боку, визначити своє відношення до ситуації, що склалася.

Розділити аркуш навпіл. Скласти два списки визначень (якомога більше) «Я — вдома», «Я — на роботі».

Обговорення. Схожі риси; протилежні риси; однакові якості, що проявляються в різних модальностях; відсутність спільних рис; який список було легше складати, який вийшов об’ємнішим; яке ваше ставлення до того, що в характеристи­ках є помітні відмінності і т.д.

Рекомендації педагогам щодо профілактики емоційного вигорання

  1. Визначте для себе головні життєві цілі і зосередьте зусилля на їх досягненні.

  2. Думайте про щось хороше, відкидайте погані думки. Позитивне мислення і оптимізм - це запорука здоров'я і благополуччя.

  3. Щоранку, піднімаючись з ліжка, думайте про щось хороше, посміхніться, нагадайте собі, що все буде добре, а ви чарівні і прекрасні, у вас чудовий настрій.

  4. Плануйте не тільки свій робочий час, а й свій відпочинок. Встановлюйте пріоритети.

  5. Особливе місце відводите відпочинку і сну. Сон повинен бути спокійним, не менше 7-8 годин. Перед сном можна приготувати заспокійливу ванну з аромамаслами.

  6. Використовуйте протягом дня короткі паузи (хвилини очікування, вимушеної бездіяльності) для розслаблення.

  7. Не згущуються хмари! Не робіть з мухи слона!

  8. Керуйти своїми емоціями! Закрийте очі. Уявіть берег моря. Руки підніміть вгору і розведіть в сторону. Відчуйте силу енергії. Складіть руки на животі.

  9. Не нехтуйте спілкуванням! Обговорюйте з близькими вам людьми свої проблеми.

  10. Відпочивайте разом з сім'єю, близькими друзями, колегами.

  11. Знайдіть місце для гумору і сміху у вашому житті. Коли у вас поганий настрій, подивіться кінокомедію, відвідайте цирк, почитайте анекдоти.

  12. Не забувайте хвалити себе!

  13. Посміхайтеся! Навіть якщо не хочеться .

  14. Знаходьте час для себе: прийміть розслаблюючу ванну, почитайте улюблену книгу, зробіть косметичні процедури тощо! Влаштовуйте для себе невеликі свята!

 15. Станьте ентузіастом власного життя!

 16. Докладайте зусиль для усунення причин напруги.

 17. Проблеми не потрібно переживати, їх потрібно вирішувати!

 18. Умійте відмовляти ввічливо, але переконливо!

 19. Якщо негативні емоції захопили вас під час спілкування, то зробіть паузу, помовчіть кілька хвилин, порахуйте до 10, вийдіть з приміщення, займіться іншим видом діяльності: переберіть папери на столі, поговоріть зі своїми колегами на нейтральні теми, підійдіть до вікна і подивіться в нього, розгляньте вуличний рух, небо, дерева, порадійте погоді, сонцю.

  20. Робіть дні "інформаційного відпочинку" від ТБ і комп'ютера. Почитайте щось.

    21. Відвідуйте музеї, виставки, театр, концерти.

  22. Найкращим засобом для зняття нервової напруги є фізичні навантаження - фізична культура і фізична праця. Дуже корисним також є розслабляючий масаж. Чудовим засобом досягнення внутрішньої рівноваги є йога, дихальна гімнастика, релаксація.

  23. Музика - це теж психотерапія.

  24. Подбайте про психотерапевтичний вплив середовища, яка вас оточує (колірна гамма). Добре заспокоюють нервову систему зелений, жовто-зелений і зелено-блакитний кольори. Добре, коли вдома стіни пофарбовані в ці кольори, або ж достатньо просто подивитися на будь-яку річ, якогось із цих квітів, - і нервову напругу поступово зменшиться.

  25. Відпочивайте на природі, адже такий відпочинок чудово заспокоює нервову систему і робить людину добрішою.

  26. Позитивний вплив на нервах систему і настрій має і спілкування з тваринами.

  26. Зняти напругу також допоможе зміна діяльності, коли позитивні емоції від приємного заняття витісняють смуток.

  27. Приділяйте належну увагу власному здоров'ю!

Вправа «Ти молодець, тому що…»

Мета: сприяти формуванню навичок взаємопідтримки.

Вам потрібно кожному із вашої групи сказати: «Мене не люблять за те, що …» і закінчити речення. А партнери мають відповісти реченням: «Усе одно ти молодець, тому що …». Потім учасники міняються ролями.

Що ви відчули під час виконання вправи?

Чи всім легко було відреагувати на слова партнера у запропонований спосіб?

Що ви відчували, коли вам висловлювали підтримку?

Чи часто ви отримуєте підтримку від інших людей?

Вправа - руханка «Скульптор - глина».

Мета. Сприяти емоційному розвантаженню учасників, зниження їх емоційної напруженості.

Ведучий уявляє якусь скульптуру й намагається її зліпити з додаткового «матеріалу» — усіх учас­ників групи. Потім кожен учасник відгадує, чому його «виліпили» саме в такій позі, з таким виразом обличчя. А насамкінець усі гравці придумують назву скульптурі. У другому варіанті гравці можуть «ліпи­ти» скульптуру самостійно, без «майстра». Зверніть увагу на те, наскільки співпадуть наміри, відчуття учасників.

Перегляд мультфільму «Баранчик» (5 хв)

Обговорення:

— Що впливає на формування в людини позитивного мислення?

— Яке значення у житті має позитивне мислення?

— Що заважає вам мислити позитивно у вашій трудовій діяльності?

— Чи бувають ситуації, коли критика (безпідставна у т.ч.) відбиває бажання працювати «на повну»?

— Які способи формування позитивного мислення, опираючись на переглянутий ролик, ви б використали для себе? 5 хв

Вправа «Ідеальна виробнича ситуація» (групова робота)

Мета вправи: обговорити виробничі, організаційні умови, котрі б сприяли отриманню задоволення від роботи.

Обладнання: папір формату А1, маркери для запису загальних ідей.

Зміст вправи:

Учасникам пропонується уявити, що вони самі створюють усі необхідні умови для хорошої роботи. Необхідно уявити і описати ідеальну ситуацію для своєї роботи.

Інформаційна вставка:

— Уявіть, що у ваших силах створити будь-які умови для хорошої, комфортної, продуктивної роботи. Уявіть і опишіть ідеальну ситуацію для забезпечення якісного результату праці. Презентуйте.

Обговорення:

— Чим корисною для вас була ця вправа?

— Які ідеї абсолютно реально впровадити в свою діяльність?

— Чи допоможе це вам почувати себе більш впевнено на своєму робочому місці?

Аутотренінг

Вправа «Сміттєве відро»

Мета вправи: за допомогою символічної дії позбутися частини шкідливих спогадів, переконань, думок, дій тощо.

Обладнання: сміттєве відро, папір для нотаток

Зміст вправи: Виконання попередньої вправи («Що робить мене уразливим?») може викликати негативні емоції, зниження загального фону настрою, роздуми щодо власних недоліків, внутрішні переживання. Тому варто оцінити стан групи та окремих її учасників, запропонувати цю вправу. Необхідно написати чи намалювати у символічному вигляді те, чого хотілось би позбутись для адекватного сприйняття себе самого у професійній сфері та викинути у смітник усі непотрібні «думки».

(Процес може відбуватися мовчки, або з коротким прощальним коментарем)

Обговорення:

-Як ви почуваєтесь після виконання вправи?

-Що потрібно зробити, щоб викинути «зайві думки» не лише символічно ось тут, у групі, але й індивідуально у реальному житті?

Вправа-релаксація " Чарівна зірка"

 (звучить спокійна мелодія)

Мета. Зняття стомленості, отримання внутрішнього спокою.

Коли народжується людина, то на небі спалахує її зірка, щоб світити їй весь її вік. Вона горить так яскраво, що її рятувальної енергії вистачає на довгі-довгі роки, вона оберігає нас, рятує, дає надію і сили.

І сьогодні я пропоную вам здійснити подорож, але це буде незвичайна подорож, ми зробимо політ до зірки, до своєї зірки.

Сядьте зручніше і закрийте очі. Зробіть глибокий вдих і видих ...

Ви відчуваєте, як ваші ноги поступово відриваються від землі, а тіло стає невагомим, дуже легким ... і ви починаєте повільно-повільно підніматися вгору, до неба. Подивіться вниз: все, що раніше вас оточувало (будинки ..., вулиці ..., дерева ..., садки..., машини ...) все стає маленьким, ледь помітним.

А якщо ви піднімете голову вгору, то побачите все те, що раніше здавалося недосяжним, далеким. Ось - наближається небо. Ви летите крізь пухнасті хмари, помацайте їх руками, нехай їх прохолода залишиться на ваших долонях. Ви стрімко летите повз холодні комети, а зараз пролітаєте повз сонце. Відчуйте його приємне тепло, нехай воно зігріє вас. Ви подорожуєте по величезному Всесвіту, зустрічаєте різні зірки ... А де ж Ваша зірка? .. Ось ... ось вона ... Подивіться, яка вона? Велика чи маленька? Холодна як лід чи гаряча, як вогонь? Якого вона кольору? Можливо блакитна, жовта, червона? .. Якої вона форми? Кругла чи загострена?

Доторкніться до своєї зірки і попросіть у неї все те, в чому ви маєте потребу, що вам так необхідно: попросіть добра, щастя, спокою, здоров'я, умиротворення,успіху,  гарного настрою ...

А тепер обов'язково посміхніться їй і подякуйте своїй зірці за все: за те, що вона просто існує, вона ваша, світить тільки для вас, що вона супроводжує вас все життя, що вона дає вам сили і енергію ...

А тепер нам необхідно повертатися додому. Попрощайтеся зі своєю зіркою і пообіцяйте, що тепер, в хвилини смутку, відчаю, тривоги ви будете пам'ятати, що у вас є ВОНА ..., ви будете пам'ятати, що це - джерело сил, енергії, світла, добра ...

Відчуйте, як поступово важчають ваші ноги, а тіло стає важким ... ви починаєте свій шлях назад, додому.. Ви стрімко летите повз Сонце, повз холодні комети, а зараз пролітаєте крізь пухнасті хмари, помацайте їх руками, нехай їх прохолода залишиться на ваших долонях

Якщо ви підніміть голову вгору, то побачите все те, що раніше здавалося величезним, могутнім (зірки, комети, планети, хмари), поступово стає все менше і менше ... Ось - наближається Земля. Річки, озера, луки, садки, будинки, люди ... все - стає більшим, більш помітним ...

Збережіть в пам'яті ці почуття, які ви випробували сьогодні ... І нехай ваша зірка далеко, але кожен раз, як тільки ви втомилися, або у вас сумний настрій, або вам просто потрібні свіжі сили ... просто відвідайте її, здійсніть цю незвичайну подорож ...

Коли я дорахую до 5, ви зможете відкрити очі і знову опинитися в цій кімнаті

Обговорення.

-         Які у вас відчуття? (Звернути увагу, щоб висловилися всі бажаючі, поділилися своїми враженнями, відкриттями, емоціями). (Автор: Федосенко Наталія Петрівна)

 Вправа «Рюкзак, м’ясорубка, кошик»

Повернімося до наших очікувань. Я пропоную аркушики із записами ваших очікувань покласти в рюкзак, якщо ви взяли на цьому тренінгу для себе щось нове, у м’ясорубку – якщо вам потрібно щось обміркувати, і - викинути в кошик, якщо вважаєте, що нічого корисного ви не отримали.

Підсумки заняття.

-Коли я готувалася до тренінгу, то розмірковуючи про сенс і значення великої професії - Учитель, її вічність, я згадала  притчу:

Мандрівник побачив трьох робітників, які штовхали важко навантажені тачки, і запитав кожного, що він робить.

Перший відповів: "Штовхаю цю важку тачку, будь вона проклята".

Другий сказав: "Заробляю на хліб для своєї родини".

А третій гордо вимовив: "Я будую прекрасний храм".

Троє робітників робили одне і те ж, але відчували себе по-різному. Для першого робота була каторгою, і він був дуже нещасний. Другий відчував себе опорою і годувальником сім'ї. В його відповіді - спокійна гідність. Третій служив прекрасній меті. Він був гордий і щасливий.

Щастя і успішність вчителя багато в чому залежить від того, який сенс він вкладає у свою працю, як багато він працює над собою, своїм зростанням, своєю незамінністю.  

Дякую вам за співпрацю!