Використанням інтернет-афоризмів у роботі з батьками як засобу підвищення мотивації до навчання та виховання дитини

Мета: вміння використовувати Інтернет в професійних цілях, формування сприятливого оточення як мотивації до роботи,  розкрити в собі прихований батьківський потенціал.

 

ВСТУП.

Психолог. Cьогодні мені хотілося б з вами поговорити про своє  найближче оточення – наших дітей,  про тих, хто де-коли обділений увагою мами чи тата, бо їм потрібно готуватися до співпраці з іншими дітьми. Хочу запропонувати вам взяти участь у незвичайному занятті з використанням інтерет-афоризмів-флештренінгу.

Німецький професор-хірург Зауербух сказав: «Якщо лікар розповідає своєму пацієнту цікаві історії, то пацієнту необхідно вдвоє менше ліків».

Використання афоризмів є важливим засобом осмислення навколишнього світу і передачі, знань, мудрості від покоління до покоління. Через розповідання історій люди висловлюють і транслюють свій досвід оточуючим,  вони допомагають відчути себе включеними у суспільство. До того ж, історіїсприяють розвиткові відносин між дітьми і дорослими. Крім функції саморозкриття і трансляції власних переживань іншим, техніка інтрнет-афоризмів містить у собі також функцію підтримки психічного здоров΄я, що було властиво навіть давнім культурам.

Тому дозвольте з вами сьогодні попрацювати як з батьками. Навіть не попрацювати, а відпочити разом з вами, обговоривши історії з життя нас батьків і дітей, щоб відчути, коли обділяємо своє найближче оточення – наших рідних, особливо дітей.

 Ми віддаємо тепло, любов чужим дітям, а як же наші рідні? Чи вистачає їм нашого тепла. Я думаю кожен з вас задумувався над цим запитанням і відповідь була однозначна: Ні!. І коли діти починають від нас відлітати ми спохвачуємось… а час то минув.

 Отож, давайте поговоримо про проблеми наших дітей, їх бажання, прохання, чого вони хочуть від мами – вчительки? 

  Знайомство. Вправа «Драже»

Психолог. Щоб наша сьогоднішня зустріч була плідною і приємною, хочу вас  пригостити цукерками «драже».

Завдання:  скажіть стільки  фактів про себе,  скільки драже вивзяли.

Обговорення.

• Що було незвичним при виконанні вправи?
• Що нового ви змогли дізнатись?
• Чи складно було відкривати себе для навколишніх? Якщо складно, тоді чому?

 Інформаційне повідомлення

Психолог. Протягом нашої з вами співпраці, ми спробуємо обговорити прохання-поради батькам, які часто зустрічаємо в Інтернеті. Однак, хочу звернути вашу увагу, що ці прохання уклали психологи після опитування дітей різних країн світу. Не залежно від менталітету, економічного становища та культурних цінностей, діти хочуть одного.

1. Люби мене, щоб я вмів любити.

Психолог. Щоб виростити повноцінну людину, культурну, моральну, творчу, необхідно, щоб вчителі та батьки діяли як союзники.

Школа ставить перед собою багато завдань: і виховні, і навчальні, і просвітницькі, вона може допомогти батькам при вирішенні бага­тьох питань виховання, але вона ніколи не зможе конкурувати з роди­ною. Саме родина є сильним засобом у формуванні особистості дитини.

Життя та наука довели, що всі проблеми у дітей, а потім у дорослих пояснюються помилками сімейного виховання, головна з яких —  невміння допомагати і підтримувати своїх дітей.  Найго­ловніше для дитини, щоб її любили такою, яка вона є. Видатний педагог В. О. Сухомлинський казав: «Там, де немає мудрості батьків­ського виховання, любов матері та батька до дітей спотворює їх». Є багато різновидів цієї потворної любові, головні з яких:

Любов-розчулення --  інстинктивна, нерозумна батьківська любов. Дитина,  яка ви­хована у такій атмосфері, не знає що таке «можна», «не можна» чи «потрібно». Їй здається, що все можна. Вона не знає свого боргу перед батьками, не хоче  і не вміє трудитися. В неї складається враження, що вона приносить радість батькам та  іншим людям вже тим, що просто живе на цьому  світі.

Деспотична любов. Через таку любов у дитини викривляється уявлення про добрий початок в людині, вона перестає вірити у лю­дяність. Дитина стає агресивною. Це трапляється тому, що батьки не вміють користуватися своєю владою. Батьківська влада має не пригнічувати волю дитини, а надихати її внутрішні сили, її бажання бути доброю.

Любов-відкуп. Батьки розуміють свій борг перед дитиною лише в забезпеченні усіх  її матеріальних потреб.

Якою ж має бути справжня батьківська любов?

Якою виросте дитина, визначає її становище у системі сімейних відносин. Воно  буває різне: благополучне, коли батьки виявляють розумну турботу про дитину, коли її виховання будується з урахуванням вікових особливостей дитини; коли не лише турбуються про неї, а й дитина  турбується про інших; неблагополучним, коли дитя розбещене в родині, а потім, нерідко — і деспот родини або вигнанець, росте як трава. Інший варіант -  «квартирант», якому нема справи до сімейних проблем.

Причини помилок людини і її невдач полягають не лише в тих обста­винах, які її оточують, а в ній самій. Завдання батьків — допо­могти дитині вивчити себе, повірити в самого себе і свої можливості та здібності.Та спочатку треба дещо нам з вами з’ясувати і для цього пропоную виконати  наступну вправу.

Вправа «Витинанка»

Усі учасники отримують по аркушу па­перу.

Завдання:

•    згорніть аркуш навпіл;
•    відірвіть лівий куток;
•    згорніть ще раз;
•    відірвіть лівий куток….

Тепер розгорніть свої аркуші та порівняйте їх із витинанками інших учасників.

Обговорення.

• Чи у всіх вийшли  неоднакові витинанки?
• Чому, адже інструкції були однаковими для всіх?

Цією вправою, я наочно хотіла показати, як часто вказівки, прохання, які ми даєм дітям, діти чують зовсім по іншому. Тоді наші очікування – це розчарування. А проблема в тому, що ми дали неконкретні інструкції. Отож, наступне правило-порада дітей.

2. Поясни мені, щоб я розумів інших

  Психолог. Сім’я — це особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. І якщо дитина не ділиться з батьками своїми помислами, не розказує про свої проблеми, справи, батькам варто задуматися над тим, чи справна ця «машина сімейного виховання» і можливо, переглянути стосунки зі своїм чадом.

3. Почуй мене, щоб я це відчув

 Психолог. Кожного року перед проведенням консиліума по адаптації дітей до навчання в середній ланці, я пропоную їм написати твір «Прохання до моїх нових вчителів» , «Традиції моєї сім’ї , які я хотів би започаткувати».Послухайте, будь ласка, як мало треба дітям для щастя своєї родини і власного добробуту.

Сімейні традиції, про які мріють діти:

а) перед виходом ушколу отримати поцілунки та обійми батьків і просте напутливе слово;

б)  прийшовши зі школи, розказати про свої успіхи і проблеми і отримати слова підтримки і участі;

в) у вихідний день обговорити минулий тиждень і його значення длясімї;

г)  посидіти у сутінках при свічках чи каміні  поряд із мамою і татом;

д)  на ніч послухати  улюблену казку та  бути ласкаво укритим;

є) у свій день народження отримувати сюрпризи, а не необхідні речі одягу;

є) разом із мамою готуватися до свята і пекти красивий торт;

ж) посидіти із мамою і татом, під час своєї хвороби попросити у них улюблену їжу або щось таке, чого дуже давно хотілося.

Обговорення.

• Які з них неможливо виконати батькам? Вони просять простої елементарної уваги та поваги. Отож, наступне правило:

4. Поважай мене, щоб я  поважав інших

Психолог .Є одна складова людського існування – це спілкування. Воно організовує зв'язок між людьми. А надто стосунки між батьками і дітьми.  Дуже добре, коли у цих стосунках є порозуміння. 

Відомий педагог В. Сухомлинський  неодноразово вказував на емоційність мовлення. «Як важливо,— підкреслював він,— щоб у кожному слові батька чи вчителя  трепетала, хвилювалась, раділа і обурювалась жива людська пристрасть! Бо хоч який високий буде зміст слів, що їх чує дитина, вони залишаться для неї мертвими, поки в них не займеться вогник почуття, не запульсує кров. Цю душевну повноту і насиченість слова не можна почерпнути ні з яких книжок, посібників, вказівок. Вона дається тільки життям…»

Слово — могутній засіб виховання, тому і користуватися ним слід дуже обережно, особливо з дітьми.

Хочу зачитати вам Інтернет-афоризм, створений на основі стосунків батьків і дітей, в якому кожна мама чи тато себе впізнає.

Чому мама мене навчила в дитинстві:

ДОЛАТИ НЕМОЖЛИВЕ: «Закрий рота і їж суп»

ПОВАЖАТИ  ЧУЖУ ПРАЦЮ: «Якщо ви зібрались повбивати один одного, ідіть на вулицю, я тільки що прибрала в кімнаті»

ВІРИТИ В БОГА: «Молись, щоб ця гидота відіпралась»

МИСЛИТИ ЛОГІЧНО: «Тому, що я так сказала»

ДУМАТИ ПРО НАСЛІДКИ : «От випадеш з вікна, не візьму тебе в магазин»

СИЛИ ВОЛІ: «Не вийдеш з-за столу, доки не доїси кашу»

ОСНОВАМ ГЕНЕТИКИ: «Татуньо! Це все від нього»

ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВИМ ЗВ’ЯЗКАМ: «Якщо ти не перестанеш плакати, получиш»

НЕ ЗАЗДРИТИ: «Та в світі море дітей, яким не так пощастило з батьками, як тобі»

ЯК СТАТИ ДОРОСЛИМ: «Якщо не будеш їсти овочі  -- не виростеш»

СМІЛИВО ДИВИТИСЬ В МАЙБУТНЄ: «Я тобі вдома дам!»

ОСНОВАМ САМОЛІКУВАННЯ: «Якщо ти не перестанеш косити очима, на все життя залишишся косооким»

ЕКСТРОСЕНСОРИЦІ: «Вдягни куртку, я знаю – тобі холодно!»

Обговорення.

• До чого призводять такі фрази?
• Чи можна їх замінити?

 5. Розмовляй зі мною, щоб я вмів спілкуватися

Психолог. Ще одне мистецтво, яким мають володіти батьки - мистецтво слухати.

Через невміння слухати під час розмови, ми втрачаємо дуже багато інуформації. Часто замість того, щоб уважно слухати дитину, ми вже наперед обдумуємо фразу, яку хочемо сказати, чи лише вдаємо, що уважно слухаємо. Цим ми, по–перше, ображаємо того, хто говорить, а по–друге, втрачаємо можливість почути.

 

Хоча ми своїх дітей маємо чути не лише словами, а очима, серцем, душею.  Послухайте поезію невідомого автора

ПОЕЗІЯ «РОЗМОВА З МАМОЮ»

- Про що ти думаєш, дитино моя єдина?

Про що сумні дитячі очі сказати хочуть?

- Я хочу, мамо, вмить зрости,

Усе пізнати, дорослим стати.

А ні, щоб Бог із тебе, мамо, на хвилинку

Зробив дитину.

Я розказав би тобі охоче, чого я хочу…

Ти б зрозуміла б тоді, єдина, свою дитину.

- Не треба Бога гнівити, сину, це неможливо.

Нам відлік часу не зупинити ні на хвилину.

- Що ж  неможливо? Тоді неможливо для тебе, мамо.

Мій світ пізнати.

Нам, матусю, найріднішим людям, думок ніколи не поєднати.

Обговорення.

• Чи знайома вам така ситуація?
• Чому дитина і мама не знайшли спільної мови?
• Чим  можуть батьки допомогти дітям у критичний період?
• Чи є розуміння у вас  і з вашими дітьми?
• Як ви його досягли?
•  Поділіться з  колегами.

6. Слухай мене, щоб я вмів слухати

Психолог. Наступне  батьківське вміння, якому немає аналогів – вміння вибачати. Хоча інколи воно приходить запізно.

Вибачення, відсутність злопам'ятності й великодушність – це частина родинних взаємин. У дітей ці почуття розвиваються поступово, у мірутого, як набувають  власний  досвід. Як і всі інші аспекти  розвитку, розвиток вибачення вимагаєбатьківського наставництва, розуміння та  навчання. А, основне прикладу.

 

Я вчора в кутку стояла, я покарана була.

А за що  так перепало? Зрозуміти  не змогла.

Я на татовій «Тойоті», там у  скла, біля керма,

Викруткою написала  - «Тату! Я  люблю тебе !»

Написала так  красиво фразу із красивих слів.

Ну хіба це  справедливо ...  так карати  за любов?

7. Вибачай мені, щоб я вмів вибачити інших

Психолог. За кордоном, щоб робота працівників була ефективною,у них є релаксативні хвилинки.Пропоную відпочити, переглянувши всім фрагмент відомого  мультика.

 

Перегляд мультфільму (уривок  «Карлсон, який живе на даху»)

Обговорення.

• Чому татова поведінка так вразила хлопчика?
• Як мав відповісти батько?

8. Не ігноруй мене…

Психолог. Як же навчити дітей бути щасливими?

Найбільше бажання батьків: щоб їхні діти були щасливими. Здавалося б батьки прикладають для цього багато зусиль, але мало коли ми задумуємось над тим, що і самі  повинні бути щасливими, бо лише тоді щасливі діти, коли їх батьки усміхнені, задоволені і  радісні.

Притча про найціннішу сімейну мудрість, яка навчить дітей бути щасливими

Одного разу йшов по дорозі старий мудрий чоловік, розглядав природу і милувався весняними яскравими фарбами. Тут він побачив чоловіка, який ніс на плечах неймовірно великий тягар. Було помітно, як у нього від такої тяжкості підкошуються ноги.

– Чому ти прирікаєш себе на такий тяжкий труд і страждання? – Запитав чоловік.

– Я страждаю для того, щоб мої онуки і діти були щасливими, – відповів бідолаха. – Мій прадід прирікав себе на тяжку працю заради діда, дід – заради батька, батько – заради мене, а я буду страждати заради щастя моїх дітей.

– А хтось у вашій родині був щасливим? – Поцікавився мудрий співрозмовник.

– Поки ще ні, але діти й онуки точно стануть щасливими! – Мрійливо промовив чоловік.

– На жаль, неписьменний не може навчити читати, а кріт ніколи не виховає орла! – Зітхнув старий мудрий чоловік. – Спершу потрібно навчитися самому бути щасливим, тільки тоді ти зможеш навчити щастю дітей. Це і буде твій найцінніший подарунок.

9. Будь щасливим і я теж буду

Психолог.І десяте правило:

10. Не принижуй мене, щоб я не принижував

Доброти, чуйності та справедливості дитина має навчи­тися протягом дитинства. Але цього не можна навчитися лише шляхом запам'ятовування батьківських та вчительських наста­нов. Насамперед повсякденний приклад життя у родині повинен прививати ці якості дитині. І якщо в сімї не проявляється приниження по відношенню до матері, старших і дітей, то дитина виростете справедливою.

І в один чудовий день ви почуєте:

- Дякую вам за те, що давали мені чесні відповіді на важкі запитання. 
- Дякую вам за те, що ви завжди з розумінням відносились до мого бажання бути незалежним і давали мені свободу. 
- Дякую вам за те, що ви дозволяли мені робити помилки. 
- Дякую вам за те, що ви завжди так доброзичливо відносились до моїх друзів. 
- Дякую вам за те, що ви ніколи не нагадували мені про мої помилки. 
- Дякую вам за те, що ви пробачали мої грубі та образливі слова і зауваження. 
- Дякую вам за те, що намагалися давати мені більше безумовної батьківської любові, ніж грошей. 
- Дякую вам за те, що ви навчили мене поважати авторитет інших людей, цінувати відвертість. 
- Дякую вам за те, що ви виступали проти моїх хибних та неприємних вчинків, ніколи не погоджуючись з ними.

Висновки

 Психолог. Отож, ми з вами обговорили 10 найважливіших прохань-порад від наших з вами дітей:

Прохання-поради для батьків

1. Люби мене, щоб я вмів любити.
2. Поясни мені, щоб я розумів інших.
3. Слухай мене, щоб я вмів слухати.
4. Поважай мене, щоб я  поважав інших.
5. Розмовляй зі мною, щоб я вмів спілкуватися.
6. Почуй мене, щоб я це відчув.
7. Вибачай мені, щоб я вмів вибачити інших.
8. Не ігноруй мене…
9. Будь щасливим і я теж буду.
10. Не принижуй мене, щоб я не принижував.

Послухайте есе маленької дівчини-восьмикласниці

 

Психолог.  Немає нічого кращого, ніж засинати в міц­них, мов сталь, батьківських обіймах, слухати мамині пісні й колискові. Та діти швидко ви­ростають, забуваючи про лагідність батьківських рук.

Дитячий сміх поступово змінюється на доко­ри батькам за їхнє нав’язливе, як нам здається, втручання у наше таке «доросле життя». Коли ми чуємо якісь поради, нехай вони нам і не завадили б, чомусь обурюємося...

Настає час, коли ми розлучаємося з батьками та йдемо впевненим, свідомим кроком у своє окреме самостійне життя, забуваючи про тих, хто нас любить найдужче в світі, хто чекає на нас так, як ніхто. У марноті бурхливих життєвих річок ми не згадуємо про них.

Я всім батькам бажаю, щоб їхнє сонечко за­йшло пізніше, ніж біленьке пасмо зміючкою посуне між пасмами волосся їхніх дітей. Допоки летить птах батьків, на нас завжди чекають.

Помолімось за батьків: за живих і тих, хто вже на небі... Помолімось, і може колись наші діти помоляться за нас.

А як учителям, хочу побажати вам: любіть те, що робити, і діти самі без великих зусиль до вас потягнуться, полюблять ваш предмет, але пам’ятайте, наші діти, наша сімя  – це натхнення, яке допомагає нам долати труднощі на роботі.

 Успіхів Вам, терпіння, натхнення, щастя, достатку – всього того, що потрібно для виховання і навчання  наших дітей.