Тренінгове заняття «Вчимося керувати стресом»

Тренінгове заняття  «Вчимося керувати стресом»

 

Мета: надати інформацію про стрес та його дію на психіку в екстремальних

ситуаціях; формувати в учасників мотивацію до самовдосконалення; привернути увагу до внутрішнього стану; формувати практичні вміння саморегуляції.

Обладнання : папір, олівці, маркери, картки, іграшка.

 

Хід заняття

І. Організаційна частина

1. Привітання.

Вправа « Мій настрій сьогодні».

Мета: визначити емоційний настрій учасників; створити умови для доброзичливої атмосфери.

Інструкція: кожному учаснику пропонується закінчити речення «Мій настрій сьогодні…, я б його зобразив… ( наприклад, жовтим кольором)»

Вправа «Очікування».

З паперу методом рвання виготовити зірку на якій написати свої очікування від тренінгу.

2. Правила групи.

Учасників ознайомлюють з особливостями роботи в групі (плакат):

1. Спілкування на основі довіри.
2. Спілкування за принципом „тут і тепер”.
3. Використовувати „Я-висловлювання”.
4. Щирість спілкування.
5. Конфіденційність.
6. Правило „СТОП”.
7. Активність.

      3. Повідомлення теми та мети заняття.

 

ІІ. Основна частина

Мозковий штурм « Що таке стрес?»

Мета: усвідомлення негативних факторів стресу.

Узагальнення думок.

   Інформаційне повідомлення «Стресори екстремальних ситуацій».

Слово стрес (від англ. – "натиск") – це сукупність захисних фізіологічних реакцій організму, які виникають у відповідь на вплив різноманітних несприятливих чинників (стресорів).

Види стресу:

1. Еустрес – це стрес, спричинений позитивними стресорами (гарні новини, непередбачувана перемога у змаганні, олімпіаді). Він активізує та мобілізує внутрішні резерви людини, додає інтересу до життя, змушує діяти більш активно.

2. Дистрес – спричинений негативними стресорами (військові дії, пандемія, тощо). Це руйнівний процес, який дезорганізує поведінку людини, активізую глибинні адаптаційні резерви організму. Такий тривалий стрес може перерости в невроз або психоз.

Можливі реакції організму на стрес:

дезадаптація – людина намагається пристосуватися до стресової ситуації, але їй це не вдається;

пасивність – виникнення стану безпорадності, безнадії, депресії;

активний захист від стресу – зміна діяльності з метою досягнення душевної рівноваги (спорт, музика, фізична праця);

активна релаксація (розслаблення) – підвищує природну адаптацію організму до стресової ситуації.

Екстремальні ситуації можуть бути пов’язані з такими причинами.

1. Загроза життю та здоров’ю людини.
2. Новизна, незвичайність, раптовість впливу.
3. Складність завдання, дефіцит часу, монотонність.
4. Акцентування тестового характеру дії людини в експертній ситуації: завдання, яке виконує людина, стає виміром інтелектуальних та інших здібностей, тощо.

В умовах війни людина може потрапити в екстремальну ситуацію з багатьох причин. В таких ситуаціях людина відчуває дію багатьох стресорів: страху, болю, перевтоми, самотності, зневіри.

Страх - найперше почуття, що повідомляє про небезпеку, «вмикає» реакцію «боротися чи тікати». Він посилюється, якщо людина самотня і не знає як упоратися з небезпекою чи проблемою. Головне завдання у такому випадку: уникнути ефекту самопідтримки стресу, перебороти страх, не дати йому змоги паралізувати волю, перерости в паніку.

Притча про Чуму

Зустрівся якось перехожий з Чумою. « Куди йдеш, Чумо?»- спитав він. «Йду в Багдад, - відповіла Чума. – Хочу заморити п’ять тисяч душ».

За деякий час зустрілися вони знову. « Ти збрехала мені. Казала, що замориш п’ять тисяч душ, а загинуло п’ятдесят тисяч», - дорікнув Чумі чоловік.

«Ні, ти помиляєшся. Я згубила лише п’ять тисяч, а інші померли від страху».

Обговорення:

- Чи буває стрес корисним?

-  Що таке страх?

- Що спільного між стресом і страхом?

- Які почуття у вас виникають під час стресу?

Ознаки стресу:

- емоційна неврівноваженість;

- дезорієнтація;

- швидко з’являється втома;

- важко зосередитись, (погіршилась швидкість та якість засвоєння навчального матеріалу);

- незадоволення своєю роботою;

- безпричинна дратівливість, агресивність, пригніченість;

- поганий настрій;

- хочеться спати, але важко заснути;

- часто болить голова.

Вправа «Асоціації »

Учасники  сидять у колі. Передають один  одному іграшку, називаючи якомога більше асоціацій до слова «здоров'я»:

 • успіх;

 • спокій;

 • спілкування:

 • впевненість:

 • стабільність;

 • спілкування з природою;

 • життєрадісність;

 • гармонія;

 • хороше самопочуття тощо.

  «Найголовніше в житті здоров’я!»  –  так, напевно, відповість чи не кожна людина, якщо її запитати що для неї головне в житті. Особливо в питаннях збереження здоров’я мають бути обізнані вчителі, для того, щоб вчити цьому  підростаюче покоління . Компетентне ставлення до власного здоров’я включає в себе наступні складові:

–         соматичне здоров’я;

–         клінічне здоров’я;

–         фізичне здоровся

–         психічне здоров’я;

–         рівень валеологічних знань.

Здоров’я  – це стан повного фізичного, душевного й соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних вад. Сучасне уявлення про здоров’я називають холістичним (від англ. «whole» – цілісний). Воно враховує не лише фізичне благополуччя людини, а й інші виміри: її емоційний стан, інтелектуальний розвиток, рівень соціальності та духовності.

 Здебільшого до погіршення здоров’я призводять стреси. Стрес – нормальна реакція організму на загрозу, зміни внутрішнього стану, порушення внутрішньої рівноваги. Найбільш небезпечним  для життєдіяльності організму є хронічний стрес, який характеризується постійним порушенням внутрішньої рівноваги.

До 90% усіх захворювань людини в тій чи іншій мірі пов’язані зі стресом.

В скарбниці людства накопичено багато профілактичних технік, оволодіння якими стало можливим завдяки стресменеджменту.

Перше положення детермінує необхідність боротьби зі стресом, друге – обумовлює можливість його ефективної профілактики.

Треба звернути увагу на те, що не завжди і не всі стреси бувають негативними. В деякій мірі вони навіть корисні, бо відіграють мобілізуючу роль і допомагають людині пристосуватися до змінних умов. Нормативні стреси не травмують психіку, а спонукають людину до осмислення ситуації, особистісного зросту. Вони мають пізнавальну цінність.

 

Вправа «Вчимось на помилках»

Мета: привернути увагу до внутрішнього стану; рефлексія психотравмуючого досвіду стресової ситуації.

Учасникам дається завдання згадати ситуацію, з якою не вдалося справитись.

Інструкція: «Закрийте очі і постарайтесь згадати почуття і думки

в момент виникнення такої ситуації. Поділіться ними з групою для того, щоб

Вам допомогли. Як Вам хотілось завершити ситуацію? Придумайте

конструктивні рішення, які могли би бути Вам корисні».

 

Вправа «Великі – малі справи»

Мета:  формувати в учасників мотивацію до самовдосконалення; формувати практичні вміння саморегуляції та пошуку конструктивних рішень.

Завдання учасникам:

Подумати і записати складні довготривалі справи, які потрібно вирішити − в одну колонку («слони») і легкі, прості, але неприємні, справи («мушки») – в іншу. Сплануйте своє життя на 1-3 місяці, керуючись такими правилами:

а) «з’їдати» в день по одній-дві «мушки»;

б) розділити «слонів» на декілька етапів вирішення проблеми, виконуючи по етапу в день і по одному «слону» в місяць.

 

Вправа « Як опанувати стрес?»

Учасники об'єднуються в групи і виробляють свої шляхи опанування стресом в екстремальних ситуаціях. Після закінчення  представник від групи   ознайомлює присутніх  з результатами роботи.

Ефективно опанувати стрес можна завдяки:

- умінню керувати своїми емоціями;

- позитивному мисленню, духовності;

- методикам психоемоційного розслаблення (релаксації), аутотренінгу;

- фізичним вправам, руховій активності (біг, плавання, ходьба, фізичні вправи, рухливі ігри на свіжому повітрі, танці);

 -  загартовуванню (воно добре тренує не тільки тіло, а й емоції).

Якщо ви самостійно не можете опанувати стрес, можна звернутися за допомогою до психолога або лікаря психотерапевта. Дуже важливо навчитися простим способам релаксації.

Релаксація - поступове повернення до стану рівноваги.

 

 

Вправа  «Релаксація».

Тренер пропонує кожному заплющити очі і полинути в те місце, куди б йому було затишно і спокійно.

III. Підведення підсумків. Рефлексія:

- Яке враження справило на вас це заняття?

- Що воно вам дало?

Вправа «Компліменти».

Інструкція: «Посміхніться один одному і подаруйте компліменти, доторкнувшись до руки сусіда». (Учасники дарують один одному компліменти по колу).