ГІПЕРОПІКА. ЧИ ВАРТО ЗАНАДТО ОПІКАТИ СВОЮ ДИТИНУ?
Розробка тренінгового заняття з курсу соціально-виховної спрямованості «Культура добросусідства»
Автор розробки: Ганзина Віталіна, директор, вчитель початкових класів Бердянської ЗОШ №2 Запорізької області, регіональний сертифікований тренер з курсу соціально – виховної спрямованості «Культура добросусідства»
Тема програми: «Зворотній бік батьківської любові»
Цільова аудиторія: батьки (і, або опікуни), педагоги.
Мета: Навчити батьків розводити поняття «виховання» та «гіперопіка» над дитиною.
Завдання: Дати коротку характеристику поняттям «виховання», та «гіперопіка» та навчити правильно оперувати даними поняттями.
Сприяти покращенню батьківсько – дитячих відносин, продемонструвати негативні наслідки надмірної опіки над дітьми для їх подальшого життя.
Допомогти виявити власний рівень опіки над дитиною, та ступінь його адекватності.
Очікувані результати: розвіяння батьками міфу про користь надмірної опіки над дітьми.
Обладнання: канцелярське приладдя для письма( ватмани, стікери, маркери, олівці), комп’ютер, мультимедійний пристрій, фотокартки , фліпчарт.
Орієнтований час проведення: 120 хв
Дата проведення: 04.09.2019
Хід зборів:
Вступне слово вчителя. Знайомство. Очікування (10 хв)
Немає випадкових дітей. Кожна дитина приходить у світ як справжнісіньке диво, диво покликане змінити світ на краще. Кожна дитини є істинною радістю, радістю, яка змінює не тільки життя батьків, але і всіх людей, що є довкола. Проте, на превеликий жаль, досить часто батьки сприймають дитину лише у контексті впровадження власний сподівань та амбіцій. Так, безперечно, вони люблять свою дитину, але нерідко ця любов не є правдивою, оскільки є акцентованою на собі, а не на малюкові.
Що значить батьківська любов акцентована на собі?
Це означає те, що в своїй дитині я бачу продовження себе, бачу втілення своїх прагнень, я хочу їй добра, а відповідно, краще за неї знаю, що для неї є насправді кращим та кориснішим. Та не тільки батьки впливають на свою дитину, але й дитина інтенсивно впливає на своїх батьків. То ж важливо навчитися приймати цей взаємний дар формування, виховання та впливу на дитячу особистість.
Тому, сьогоднішню зустріч хотілося б присвятити саме процесу виховання своє дитини. Чи завжди він позитивний? А якщо ні, то чому? Як сформувати особистість правильно без шкоди для неї самої?Спробуємо розібратись.
Вправа «Ланцюжок» (10 хв)
Мета: Познайомити всіх учасників тренінгу між собою, потренувати пам’ять та увагу.
Інструкція: Кожен, сидячи в колі, по черзі, говорить своє ім’я та що він любить. Далі, по черзі, ланцюжком, наступний повторює ім’я попереднього, та що він любить. І додає своє.
Рефлексія: -Чи було важко виконувати дану вправу? Чому саме?
Вправа «Піраміда виховного процесу - батьки – держава – школа» (20 хв)
Мета:З’ясувати роль та функції трьох інстанцій у формуванні особистості.
Інструкція: Ділимось на 3 групи і пишемо на аркуші, які аспекти(функції) виховання здійснює кожна інстанція. 1-ша група «Батьки», 2 група «школа», 3 група «держава»
Рефлексія: оцінюємо, яка із трьох інстанцій має більший вплив на процес виховання для дитини. З’ясовуємо, що саме батьки.
Отож, переходимо до трактування процесу виховання саме з точки зору батьків.
Перегляд відеоролика «Про виховання» (3 хв)
Вправа «Обери правильне трактування» поняття «Виховання» (20 хв) (ДОДАТОК 1)
Мета: Знати суть поняття «Виховання», у його різних трактуваннях.
Рефлексія: всі твердження є правильними, але взяті із різних джерел, та є поглядами різних науковців. Обговорюємо, чому дехто зупинився саме на тих чи інших твердженнях.
3.Основна частина.
Вправа «Асоціації» (які асоціації викликає у вас, шановні батьки, поняття «Гіпеопіка»?) (10 хв)
Мета: З’ясувати, які саме думки та емоції викликає поняття «Гіперопіка» у батьків, чому вони остерігаються цього поняття.
Інструкція: Пишемо на фліпчарті асоціації до даного поняття. Коротко обговорюємо їх.
Рефлексія: - Чи склало вам труднощі дібрати асоціації чи висловити свої припущення з приводу даного поняття? Чому?
Права «За», «Проти», «Нейтрально». (20 хв)
Мета:Зрозуміти важливість поваги до кожної думки, та усвідомлення того, що всі ми різні, у кожного різні погляди на життя та на розуміння правильності процесу виховання.
Інструкція: Працюємо у 3-х групах, трактуємо поняття «Опіка над дитиною» з різних точок зору і обстоюємо свою думку.
Рефлексія: доходимо до спільної думки, про те, що серед нас, як і у суспільстві, де всі погляди різні, і кожен вважає свої погляди правильними, один критерій все ж переважає (який саме, «за», «проти» чи «мені байдуже» - з’ясуємо у ході вправи)
-Чи були у вас труднощі при відстоюванні своєї думки? Чому?
Вправа «Шкала опіки» (на графіку від 0 до 10, ставлять стікер на ту відмітку, на якому рівні, вважають, опікуються дитиною» . (5-7 хв)
Мета: Виявлення батьками власного рівня опіки над дитиною. Самооцінка своїх засобів виховання.
Інструкція: прилаштувати стікер на дошці зі шкалою на тому рівні, на якому рівні є рівень вашої опіки над дитиною (на власний погляд). Після проведення наступної вправи ми з вами переглянемо цю шкалу, можливо хтось свій стікер перемістить.
Рефлексія:
-Які відчуття виникли у вас під час прилаштування стікерів?
-Чи важко було це зробити? Чому?
Фотограф Ганна Радченко досліджує питання впливу виховання батьків на долю дітей у проекті, присвяченому материнській любові, яка іноді стає фантасмагоричною і зовсім не схожою на любов.
Фотографії викликають неоднозначні почуття, гротескні образи і гіперболізація роблять ідею очевидною і часто - відразливою.
У проекті фотограф візуалізує, на жаль, типові психологічні проблеми у відносинах між мамами і дітьми: нереалізовані бажання батьків, зайва строгість, тотальний контроль і гіперопіка
Вправа «Робота з фотокартками» (25-30 хв)
Інструкція: Об’єднуємось у групи, кожна група отримує фотокартку. Має 10 хвилин на її трактування. Перед групою постають два основні питання: 1. Як себе почуває ця дитина зараз вдома, в школі, з одноліткам. 2.Якою вона стане у майбутньому. Які риси характеру будуть притаманні саме їй.
Рефлексія: - Що у характеристиці фотокартки видалось найважчим? –Які ваші загальні враження від вправи?
4.Підсумки та рефлексія. (7-10 хв)
Притча про гіперопіку «Мішок проблем».
Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою великого мішка, голова нахилена вперед, а погляд спідлоба був тривожним і пильним.
– Ти втомилася, мила жінко? – Стурбовано спитав Господь. – Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.
– Дякую, але я не можу тут розсиджуватися, я ненадовго, – відмовилася жінка. – Тільки попрошу – і відразу назад! А то раптом за цей час вже що-небудь трапилося? Ніколи собі цього не прощу!
– Чого ж ти не готова собі пробачити?
– Якщо з моєю дитиною щось станеться. Я якраз і прийшла попросити тебе: Господи, спаси і сохрани його!
– Я тільки цим і займаюся, – серйозно сказав Господь. – Хіба я дав тобі привід засумніватися в моїй турботі?
– Ні, але … У цьому житті стільки всяких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А у нього вік такий – все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він вдариться, і йому буде боляче.
– Що ж, наступного разу він буде обережнішим, тому що на своїй шкурі дізнається, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ж ти не хочеш дати йому навчитися?
– Тому що хочу позбавити його від цього болю! – Пристрасно вигукнула мати. – Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити її там, де він може впасти.
– А впасти він може всюди … – задумливо відповів Господь. – Навіть з власного ліжка можна впасти, хіба ні?
– Ну так … Але ж є таке прислів’я – «знав би, де впасти, так соломки б підстелив». Ось я і намагаюся захистити його.
– І тепер хочеш, щоб я обклав його соломкою з усіх боків? Добре. Дивись!
І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув її в світ. Солома потрапила точно в ціль: вона кільцем лягла навколо сина тієї жінки, відгородивши його від усіх небезпек, від усіх негараздів, від усіх спокус, а заодно і від життя. Жінка бачила, як її син намагається рухатися то туди, то сюди, розсунути солому, пробратися крізь неї, але все марно: солома пересувалася разом з ним, готова, якщо що, пом’якшити удар. Син метався, пробував розірвати солом’яне кільце, впадав то у відчай, то в лють. А зрештою, він дістав звідкись сірники і підпалив солому. Спалахнуло полум’я, і всю картину миттєво затягнуло димом.
– Синку! – Закричала жінка. – Синку, я йду на допомогу!
– Хочеш підкинути в багаття ще соломки? – Запитав Господь. – Май на увазі: чим більше соломки підстеляють батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї за будь-яку ціну. Якщо ж це не вдасться, людина може і зовсім почати марнувати життя. Адже вона не буде знати, що таке біль, і що таке свобода вибору – теж …
– Але я не можу цього допустити! – Проридала жінка. – Мій мішок соломки врятує його!
– Ти думаєш, що це мішок соломи, але ти помиляєшся, – відповів Господь. – Насправді це – Мішок Проблем. Всі жахи, які тобі ввижаються, всі побоювання, які в тебе живуть, всі страхи, якими ти наповнена, знаходяться в цьому мішку. Все, про що ти думаєш і тривожишся, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цьому енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина втомилася … Залиш цей мішок, дай сину свободу, а я подбаю про нього і захищу його!
Рефлексія. – Чи справдились ваші очікування від зборів?
Використана література:
Додаток 1
1. Виховання — це складний і багатогранний процес формування особистості, створення оптимальних умов для її фізичного, психічного та соціального розвитку.
2. Вихова́ння дітей або батьківство (англ. Parenting, child rearing) — процес стимуляції та підтримки фізичного, емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини від новонародженості (а інколи навіть до народження) до дорослості. Батьківство (материнство) стосується вирощування дітей та не обмежується ексклюзивністю біологічної спорідненості.
3. Вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, який містить в собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти та протиріччя; тут особистість може не тільки формуватися під впливом соціального середовища, а й деформуватися, або, навпаки, загартуватись у боротьбі з труднощами, «робити саму себе»;
4. Це діяльність з метою передачі новим поколінням суспільно-історичного досвіду, планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її розвитку, підготовки до суспільного життя і трудової діяльності.
5. Це головний компонент педагогічного процесу, надзвичайно складне соціальне явище, спрямоване на формування у вихованців наукового світогляду, особистісних рис громадянина України на основі відродження традицій національної свідомості й самосвідомості, інтелектуального, професійного, морального, правового, фізичного, екологічного розвитку.