Виховна година. "Житній хліб- пирогів дід".

Житній хліб —пирогів дід.

Мета: поглибити знання учнів про хліб, фольклор, народні звичаї, пов’язані з хлібом; розвивати пам’ять, ерудицію; виховувати дбайливе ставлення до хліба і повагу до хліборобів. 

 

Ведуча: Доброго дня, друзі!

Ведуча: Сьогодні ми знову звернемось до давніх традицій нашого народу. А от про що саме поведемо розмову. Відгадайте самі.

Виріс у полі на добрій землі,

Місце найкраще знайшов на столі!

Що це?

(Учні відповідають: «Хліб») (Слайд)

Ведуча: Хліб – найдорогоцінніший витвір людського розуму, людських рук, людської праці!

Ведуча: Хліб – усьому голова. Мабуть, ці слова ви вже чули багато разів, і вони стали звичними і буденними. Але до хліба не можна ставитися по-буденному. Це святиня людська. І скільки не проходить років і тисячоліть. А він залишається святим і величним завжди. В чому ж ця сила і велич хліба  ми спробуємо дізнатись протягом нашого свята.

Ведуча: Хліб належить до особливо шанованих символів українського народу. Недаремно про нього існує чимало прислів’їв. Продовжіть укр. народне прислів’я:

Хочеш їсти калачі – …………….не сиди на печі.

На чорній землі …………………білий хліб родить.

Калинова гілка – ………………..хлібові тітка.

Земля – матінка, …………………а хліб – батечко.

Ведуча: Які прислів’я про хліб ви пам’ятаєте?

Прислів’я:  Хліб – усьому голова.

Хліб житній – батько рідний, гречана каша – мати наша.

Без хліба суха бесіда.

Без хліба нема обіду.

Аби хліб, а зуби знайдуться.

Грушка - минушка, а хліб - кожен день.

Де хліб та вода, там немає голода.

Коли хліб на возі, нема біди в дорозі.

Нема хліба без роботи, нема роботи без хліба.

Найсмачніший хліб від свого мозоля.

Що до чого, а хліб до борщу.

З’ївши калач, берися знов до хліба.

Паляниця – хлібові сестриця.

Риба – вода, ягода – трава, а хліб усьому голова.

Довелося бідувати на хліб-сіль заробляти.

Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

 (Можна запропонувати відгадати прислів’я за інсценізацією, за малюнками, зібрати прислів’я з розсипанки).

Ведуча: Молодці. Знаєте народну мудрість. Для нашого народу хліб був не просто стравою – це була основа основ його життя і найдорожча святиня. Без перебільшення можна сказати: без хліба не буде життя ані у нас в Україні, ані в будь-яких інших землях. Не випадково у слів «жито» і «життя» один корінь.

Ведуча: Жито було символом життя і достатку ще в ті прадавні часи, коли в наших предків головним богом був не войовничий володар блискавок і покровитель князів та воїнів Перун, а покровитель родючості та насіння, господар урожаю Род. Ім’я цього слов’янського божества звучить і зараз у багатьох значущих наших словах ( доберіть слова, щоб був корень «РІД»: народ, родина, рідний, родючість, урожай, народження, родич, дорідний, природа…

Ведуча: Цікаво. А що означає слово «хліб»? (Слайд)

(Наперед виходять учні-читці)

1-й учень. Тлумачні словники української мови дають кілька значень слова «хліб». От приклади прямих тлумачень:

Хліб – це зерно, яке перемелюють на борошно – «Зібрати три мішки хліба»; (Слайд)

Хліб – це випечений виріб із борошна. Продукт харчування – «Запашний хліб лежить на столі»; (Слайд)

Хліб – це зернові сільськогосподарські рослини – «Достигає хліб у полі». (Слайд)

2-й учень.  Існують і переносні значення цього слова. Їх використання також дуже поширене в нашій мові:

Хліб – це харчі, прожиток – «Заробляти собі на хліб», тобто забезпечувати собі добробут.

Хліб – це заробіток, засіб існування – «Жити на чужих хлібах», тобто на чиємусь утриманні.

Ведуча: Правильно, хліб – найголовніше багатство. Не може бути родина багатою, якщо в хаті немає хліба. Тому не дивно, що в нашій мові чимало добрих слів, якими називають хліб.

(Гра «Добери ознаку» з глядачами)  (Святий, насущний, золотавий, щедрий, пишний, звичний, буденний, величний, духмяний, найдорогоцінніший, чесний, гіркий, смачний…)

Ведуча: І це все свідчить про велику шану. Яку здавна віддавав наш народ хлібові. Тож давайте прослідкуємо шлях хліба від ниви до столу.

Ведуча: Теплий хліб. Виплеканий теплими руками – таїть у собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому?

1-й учень.   Чи знаєш ти чим пахне хліб,

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

2- учень.     Хліб пахне працею людською. (Слайд)

3-й учень.   Чи знаєш ти, чим хліб запах,

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

4-й учень.   Він пахне щастям хлібозбору. (Слайд)

1-й учень.   Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

2-й учень.   Хліб пахне соками земними. (Слайд)

3-й учень.   Чи знаєш ти, чим хліб землі

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

4-й учень.   Хліб пахне радістю людською. (Слайд) 

Пісня «Хліб – всьому голова» (Слайд)

Ведуча: Важка праця хлібороба. Це і недоспані ночі, напружені дні, висушене сонцем обличчя і мокра від поту сорочка.

1-й учень.   Він землю молоду, красиву

Тримає на своїх плечах.

У нього руки мозолясті,

У нього серце як вогонь

І сходить день у щасті

З його натруджених долонь.

2-й учень.  Чи є більше щастя на землі,

Як сіять хліб, виплескувать достаток!

У хлібі тім життя бере початок,

В нім сила нездоланних трударів.

3-й учень.   Нехай же з року в рік, із роду в рід –

Не буде хліборобам переводу.

Хай слава їхня вічно не заходить,

Аж поки сонце ллє на землю світ!

4-й учень.  Шануй же руки в мозолях.

Вклонися мудрим і землистим,

Які щороку на полях

Пшеницю сіють золотисту.  (Г.Прилипко)

Ведуча: Але завжди у полі, на ниві з працею поруч лилася пісня. (Укр. нар. пісня «Вийшли в поле косарі»)

Ведуча: Діти. Слово хліб таке звичне і необхідне, як мир, мама, сонце. Чи замислювалися ви над тим, звідки до нас прийшов хліб?

1-й учень.  Здається, що він був завжди. Але це не так. Учені вважають, що у далеку-далеку давнину споживали зерна дикорослих рослин, коли їм не щастило на полюванні. Пізніше чоловіки почали обробляти грунт, сіяти зерно і доглядати врожай. А жінки збирали зерно, розтирали його між каменями, готували юшку з борошна. Випікати хліб тоді ще не вміли.

Ведуча: Цікаво, як же цього навчилися?

2-й учень. Я прочитав , що трапилось це так. Важкі хмари облягли небо, пішов дощ. Хлібороби повернулися з поля. Юшка цього разу вдалася густою. Випадково господиня розлила її на розпечений вогнем камінь. Тісто спеклося. Одна з жінок вихопила кружальце і хотіла викинути його. Та воно так смачно пахло, що вона не витримала і скуштувала його. Так люди навчилися випікати на розжарених каменях прісні коржі. Це, власне, і був перший хліб.

Ведуча: Від цього темного, твердого хліба з кам’яною пилюкою до пухкої, випеченої паляниці, минули тисячі років. За цей час у різних країнах світу хлібороби навчилися з диких зернових рослин вирощувати високоврожайні сорти пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, а пекарі – випікати велику кількість хлібних виробів. (Слайд)

Ведуча: З давніх-давен український народ славився виробами з борошна. Яка страва є однією з найулюбленіших?

Учень.(Тримає хлібину на рушнику) (Слайд)

Тільки-но з печі – скоринка в золі –

Свіжа хлібина лежить на столі.

День починається з цієї хлібини…

В ній наш достаток, могутність країни,

Наших морів не стривожена синь.

Шлях до зірок у космічну глибінь.

Кажуть в народі правдиві слова:

«Хліб – годувальник – всьому голова!»

Ведуча: В народі існує багато народних повір’їв про хліб, своєрідних законів. Переступати які було великим гріхом. Послухайте їх.

1-й учень. Коли народжувалась дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину – на здоров’я і достаток.

2-й учень. Коли дитина йшла на навчання до дяка, батько ніс пучок різок, горщик каші та хлібину – на розум, силу та здоров’я.

3-й учень. На весіллі молодих зустрічали хлібом-сіллю і молоде подружжя схиляло голови перед хлібом, цілувало його, приймаючи благословення.

4-й учень. На тому місці, де мали ставити хату, сіяли пшеницю Якщо вона добре сходила, це означало, що місце добре, чисте і хату можна будувати.

5-й учень. В нову хату входили тільки з паляницею. Принести хліб означало щире побажання господарям достатку, здоров’я та добра.

Ведуча: В усі часи майже всі свята були пов’язані з хлібом не тільки як з найпотрібнішим продуктом харчування, а й як з найголовнішим навколо чого розгорталось дійство.

1-й учень. На Різдво обов’язково пекли пироги з капустою і маком, пампушки, дрібні пиріжки, якими частували дітей. Готували кутю з товченої пшениці, вносили сніп жита – «злато. Щоб увесь рік ми жили багато».

2-й учень. На Великдень у красному куті виставляли високі паски, прикрашені гілочками свяченої верби, свічками. Навколо пасок барвисті крашанки та писанки.

3-й учень. А на Андрія влаштовували вечорниці. Основним тут було кусання калити. Калита – великий корж із білого борошна.

Ведуча: Про хліб писали романи, малювали на картинах, оспівували у піснях. Подивіться, будь ласка, на репродукції картин (показ слайдів).

Учениця 1.  (Учень у військовій сорочці,  2 дівчинки – у святковій шкільній формі, зі свічкою в руках) (Слайд)

Священний хліб – так мовить наш народ.

Ця пісня народилась недарма,

В затишнім домі, у тяжкім поході

Нічого найдорожчого нема.

Ведуча: Є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття. (Слайд)

У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Ви, мабуть, чули про блокаду Ленінграду. Блокадний пайок важив трохи більше 100 грамів, а самого хліба у ньому була 10 частина. (Показати кусочок хліба) (Слайд)

Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все таки хліб – і хліб для живих.

Учень.        Солдатський хліб – черствий сухар

І в казанку незмінна каша.

Ми винесли страшний тягар,

Така вже, видно, доля наша.

Тоді збагнули ми. Що хліб,

Здобутий боєм цієї роти,

Ми проміняти не змогли б

                     На всі житейськії щедроти. (Слайд)

Ведуча: А ще був і страшний голодомор в Україні 33-го року. Скрізь, як говорив Шевченко, «село неначе погоріло. Неначе люди подуріли». (Слайд)

Від голоду помирали і дорослі. І діти. І такі. Як ви, діти, промовляючи своє останнє слово в житті – «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя.

Учениця 2.    Від хліба починається усе: (Слайд)

Дитя і пісня, радість і тривога,

Натхнення і життя ясна дорога,

Яка на крилах радість нам несе.

Без нього й небо сонцем зацвіте

І холодно біля вогню без нього,

А найсвятіший він від того,

Що на полях оновлених росте,

Які колись ми окропили кров’ю

І обігріли у боях любов’ю. 

І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи. (Слайд)

(Хвилина мовчання)

Ведуча: (Слайд) Хліб – частина історії і її майбутнього. Він дивний початок і окреме щастя життя. Раніше люди говорили про хліб, як про живу істоту: «Хліб – годувальник», «Хліб – батечко».

Ведуча: Коли вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте – це неправда. Є гіркий – прошений, є солодкий – зароблений, є чорний – позичений, є білий – дарований, є солоний – горьований. А легкого хліба нема. Подивіться інсценізацію віночка казок «Без труда нема плода»

 

Дія І.

(Біжить вовк. Побачив чоловіка)

Вовк. – Я тебе з’їм.

Чоловік. – Не їж мене, я тебе почастую хлібом.

(Почастував чоловік вовка хлібом)

Вовк. – Ну й смачний! А де ти його взяв?

Чоловік. – Та де взяв? Землю виорав…

Вовк. – І все?

Чоловік. – Ні, потім посіяв жито…

Вовк. – І вже маєш хліб?

Чоловік. – Та ні. Почекав, поки жито зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив, намолов борошна, замісив тісто й аж тоді напік буханців.

Вовк. – Що смачний хліб, то смачний! Та скільки ж коло нього походити треба!

Чоловік. – Твоя правда. Клопоту багато. Але без труда нема плода.

 

Учень.     Хліб чесно вчіться здобувати.

Умійте й крихту шанувати. –

З дитинства мати науча.

Учениця. Крізь все життя

Нам дзвонить колос,

Крізь всі літа нам чути голос,

І матері, і сіяча.

Учень.     Той вічний голос заповітом

В серцях у нас.

Над нашим світом,

Сузір’ям нашим у путі…

Учениця. І чесний хліб, і рідна мати.

Хіба їх можна роз’єднати,

Хоч на хвилину у житті?

         Пісня «Сіяв батько жито»

 

Учень 2.  В народі ж хліб, як матір поважають,

Ця шана з плином часу не зника,

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

Учень 3.  Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп!

І хай же родить більше з кожним роком

Його величність – годувальник хліб!

Учень 4.  З хлібом у нас зустрічають гостей,

Хліб на весіллі цвіте в короваї,

І кращих немає на світі вістей,

Ніж хліб уродився у рідному краї.

Учень 5.  У хлібі тім, що ти щодня їси,

Є аромат духмяного поля,

Проміння сонця і кристали солі,

І крапельки прозорої води.

Учень 6.  Їж, друже, хліб і не кидай додолу,

А підніми, коли не там лежить,

А коли сідаєш, друже, ти до столу,

То пам’ятай, що хліб – то означає жить.

Учень 7.  Шануймо хліб насущний наш, людино.

І в нинішній, і у прийдешній день,

Щоб з колоска не випала й зернина,

Нехай зі столу й крихта не впаде.

         Ведуча: А чи знаєте ви, що в світі створено 14 музеїв хліба. Всі експонати в них пов’язані з хлібом та його виробництвом. Музей хліба в Україні відкрито в Києві, Львові, а нещодавно, 7 серпня 2008 року музей хліба було відкрито в Одесі.  (Слайд)  Діти, а ще в 2003 році у м.Санкт-Петербург, установлено єдиний в світі пам’ятник Хлібу. Пам’ятник тому самому чорному хлібу, 125г добових якого зберегли життя тисячам голодних блокадників. (Слайд)  В композиції пам’ятника не тільки буханка часів війни, яка розрізана навпіл, але й сучасна продукція місцевого хлібокомбінату. А в Україні установлено пам’ятники продуктам з борошна: в м.Полтава – пам’ятник галушкам(Слайд) , в м.Черкаси – пам’ятник Варенику(Слайд) .

(Слайд) (Підведення підсумків конкурсу плакатів і складання пам’ятки).

Учень 1. Друже! Може ти не поет, а може збираєшся ним стати. Може ти станеш трактористом, чи шахтарем, але хто б ти не був і ким би ти не став, ти ніколи не зможеш обійтися без хліба.

Учень 2. Живи так, щоб хліб твій був завжди справедливий і чесний, стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і правнуків він назавжди лишився прекрасним дивом, витвором рук людських.

Учень 3. Запам’ятай і скажи всім: у хліба душа твоєї землі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця.

Учень 4. Не топчи хліба, не кидай недоїденим, не гордуй ним. Пам’ятай: за хліб платять життям. А шматок хліба, поділений навпіл, робить людей друзями.

Учень 5. Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся віддячити йому за хліб усім добром, на яке тільки здатен.

Учень 6. Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб: тільки сильний духом вдячний за хліб! Будьмо ж вдячними, друже!

Ведуча. Хай найпершою молитвою нашою буде хвала хлібові, прохання, щоб він був завжди на нашому столі, щоб не черствів, бо, як мовить народ, коли черствіє хліб, то і черствіють душі. Не даймо ж зачерствіти душам!

(Пісня «Хай живе надія!»)

1. Мріє росточок яворм стати,

Пташка маленька в небі літати.

Вірить у диво кожна людина,

Вірить матуся в доньку і сина.

Приспів:

Хай живе, хай живе надія,

Хай земля, хай земля радіє,

Хай печаль серце обминає,

І добро всіх людей єднає!

2.   Ночі вишневі в зоряній тиші –

Вітер блакитно жито колише.

Ми збережемо нашу єдину,

Рідну Вкраїну, славну родину!

Приспів.