Тренінгове заняття з педагогами «Стрес та психологічна рівновага в педагогічній діяльності»

Юхно Наталія Володимирівна, практичний психолог КЗ «Золочівський ліцей №1» Золочівської селищної ради Харківської області

Тренінгове заняття з педагогами «Стрес та психологічна рівновага в педагогічній діяльності»

 Мета: підвищення психологічної грамотності та професійної компетентності педагогів; формування в педагогів орієнтації на збереження свого психічного здоров’я та здоров’я учнів; здійснення профілактики стресів у педагогів при напруженій інтелектуальній діяльності з учнями,зокрема при підготовці учнів та їх участі в учнівських олімпіадах з навчальних дисциплін, турнірах, конкурсах;тренування вмінь виражати свій емоційний стан; виявляти й усвідомлювати свої почуття; досягати емоційної рівноваги.

Ключові поняття: стрес, його ознаки, причини стресу, реакція на стресову ситуацію, шляхи та засоби подолання стресу.

Тривалість: 2  год.

                                          Зміст заняття:

1. Привітання.

Вступне слово:

Останнім часом існує тенденція збільшувати вимоги до всіх учасників навчально – виховного процесу, особливо до педагогів. Педагог має бути взірцем для учнів, батьків, повинен уміти порозумітися з ними, гарно викладати свій предмет, заохочувати до навчання, мотивувати, вміти побачити особистість в кожному з вихованців. Звичайно ж, на ефективність роботи педагога дуже сильно впливає емоційний і фізичний стан, стабільність якого залежить від багатьох факторів. Дуже важливо сформувати позитивне ставлення до власної  особистості та вміти поліпшувати власний стан здоров’я. Тому, питання стресостійкості та знаходження психологічної рівноваги в педагогічній діяльності є актуальним. Запорукою здоров’я, як відомо, є гарний настрій, позитивні емоції та позитивне ставлення до свого організму.

 2.Знайомство.Назвати ім’я (якщо зібрались вчителі з різних педагогічних колективів). Розпочати вислів і додати свої слова: «Можу сказати про себе,що я…».

 3.Укладення договору про спільну роботу (прийняття правил роботи в групі).

4.Очікування «Скринька»

На різнокольорових «дорогоцінних камінцях» учасники тренінгу записують, потім проголошують свої очікування від заняття. Закріплюють «камінці» на відкритій кришці скриньки.

5.Мозковий штурм:

•      Що таке стрес?
•      Чи завжди стрес негативно діє на організм людини?

6.Інформаційний блок «Стрес. Еустрес та дистрес»

Людина багато століть тому жила у згоді зі своєю природою. З кінця ІХ століття життя  принципово змінилося. Нині темп нашої діяльності став позамежним. Зараз людину ранить не ікло хижака і не спис ворога, а слово, думка, емоції.

Прийнято вважати, що ворогом психічного здоров’я є стрес. Цей термін увійшов у всі мови світу з легкої руки відомого канадського фізіолога, дослідника реакцій людського організму на подразники зовнішнього середовища Ганса Сельє. Його називають «батьком» теорії стресу.

Г.Сельє визначив стрес як неспецифічну відповідь організму на будь-які впливи або ситуації (тобто стресори), що потребують пристосування до них.

Стрес (від англ. Stress – тиск, напруга) – тобто це стан напруженості, що виникає в організмі під сильним впливом негативних факторів. Стресори активізують в організмі фізіологічні механізми, відповідальні за емоційне збудження. Стан стресу може виникати під впливом найрізноманітніших життєвих факторів, починаючи з повсякденних турбот і закінчуючи екстремальними ситуаціями, так званими «ударами долі».

Чи завжди стрес негативний для організму?

Так, стрес може негативно впливати на здоров’я людини, а може й не шкодити організму. В зв’язку з цим розрізняють:

1. Еустрес (позитивний стрес) дає можливість мобілізувати організм на виконання якихось завдань, на вирішення проблем. Ця сукупність фізіологічних захисних реакцій, які забезпечують здійснення ціленаправленої діяльності. Наприклад, гра в шахи або пристрасні обійми можуть спричинити стрес, але він є нешкідливим для організму. Або в спортсменів під час змагань – виділяється адреналін. Це є також стресова ситуація ,але стрес позитивний.

2. Дистрес (від англ. distress) (негативний, горе виснаження хвороба). Це перехід організму за межі допустимих перевантажень. Дистрес можуть викликати невдачі, незадоволеність життям, невизнання успіхів, зруйновані надії.

 Тому, коли ми чуємо від лікарів, що потрібно уникати стресу, то очевидно, треба розуміти це як пересторогу щодо шкідливих виявів дистресу для здоров’я.

7. Робота в групах. Учасники об’єднуються в групи і отримують завдання: 1 група – «Назвати причини стресу». 2 група – «Назвати ознаки стресу». Презентація роботи груп. Підведення підсумків.

Причини стресу. Їх дуже багато, до розповсюджених причин стресу відносяться:

•                      вплив навколишнього середовища (шум, забруднення, жара, холод...);
•                      навантаження (фізичні – м’язові, фізіологічні – хвороба, травма, емоційні, інформаційні, виробничі – зміни на роботі, труднощі, конфлікти, специфічні навантаження у педагогічній діяльності);
•                      монотонність у трудовій діяльності, в емоційних контактах;
•                      повсякденні подразники: відсутність необхідних зручностей, дрібні сварки з оточуючими, напружена психологічна атмосфера, побутові проблеми;
•                      важкі життєві ситуації: хвороба, смерть близьких людей, втрата роботи, стрімкі зміни життя;
•                      переломні етапи життя: розлучення, початок і закінчення навчання, перехід на нову роботу, вихід на пенсію, незадоволеність матеріальним забезпеченням
•                      особистісна дисгармонія: внутрішньоособистісні конфлікти, кризи невідповідності реального і бажаного;
•                      соціальні чинники: безробіття, соціальна незахищеність.

Ознаки стресу. Як же виглядає людина в стані стресу?

•       посилення тривоги без видимих причин;
•       неможливість зосередитись на чомусь;
•       погіршується пам’ять;
•       занадто часті помилки в роботі;
•       часто виникає почуття втоми;
•       відчуття втрати контролю над собою;
•       досить часто з’являються болі (голова, спина, шлунок);
•       підвищена збудливість, дратівливість;
•       втрата почуття гумору;
•       пропадає апетит;
•       ніяка робота не приносить радість;
•       різко зростає кількість цигарок, що випалюються (для курців) ;
•       може  бути пристрасть до алкоголю.

8.Діагностична робота (Методика взята з журналу «Психолог», 2009, №15-16).

На наш фізичний стан, на ставлення до себе впливає все, що нас оточує. І професійна діяльність посідає не останнє місце серед чинників.

Як відомо, робота вчителя пов’язана з численними перенавантаженнями і нервовим переживанням. Це нерідко призводить до стресових станів і навіть неврозів. Для оцінки становища можна використовувати таку методику.

Шкала професійного стресу

1. Дві людини, які добре вас знають, обговорюють вас. Що б вони найвпевненіше сказали:

а) Х – дуже замкнена людина, здається, що нічого її сильно не хвилює;

б) Х – чудова людина, але ви маєте бути обережні, коли говорите їй щось час від часу;

в) здається, все у житті Х відбувається не так, як потрібно;

г) я завжди думаю, що Х – дуже нудний і передбачуваний;

ґ) що менше я бачу Х, то краще.

2. Чи присутні у вашому житті:

- відчуття, що вам рідко вдається зробити щось правильно;

- відчуття, що вас переслідують, заганяють у глухий кут;

- погане травлення;

- безсоння;

- короткочасні запаморочення та часте серцебиття;

- надмірна пітливість без фізичних навантажень;

- панічні відчуття у натовпі чи в закритому приміщенні;

- втома та недостатність енергії;

- почуття безнадії;

- слабкість чи нудота без якихось зовнішніх причин;

- дуже сильне роздратування через дрібниці;

- нездатність розслабитися вечорами;

- регулярні пробудження серед ночі чи дуже рано вранці;

- неможливість перестати обмірковувати чи переживати події минулого дня;

- тонкосльозість;

- впевненість, що ви ні з чим не можете впоратись так, як потрібно;

- недостатність ентузіазму навіть щодо найбільш значущих і важливих життєвих справ;

- небажання зустрічатися з новими людьми і засвоювати новий досвід;

- нездатність сказати «ні», коли вас просять щось зробити;

- відповідальність більша, ніж та, з якою ви можете впоратись.

3. Наскільки ви оптимістичні просто зараз?

а) більш, ніж звичайно;

б) менше, ніж звичайно;

в) як звичайно.

4. Чи подобається вам дивитися спортивні змагання?

а) так;

б) ні.

5. Чи можете ви дозволоти собі подовше поніжитись у ліжку у вихідні дні, не відчуваючи при цьому почуття провини?

а) так;

б) ні.

6. Чи можете у розумних межах (у професійних і приватних розмовах) говорити відверто?

а) так;

б) ні.

7. Хто зазвичай відповідає за найважливіші рішення у вашому житті?

а) ви самі;

б) хтось інший.

8. Коли вас критикує на роботі керівництво, як ви почуваєтеся?

а) сильно засмучуюсь;

б) засмучуюсь помірно;

в) майже не засмучуюсь.

9. Ви закінчуєте робочий день із почуттям втіхи?

а) часто;

б) інколи;

в) дуже рідко.

10. Чи переживаєте ви більшу частину часу відчуття, що у вас є незлагоджені  стосунки з  колегами?

а) так;

б) ні.

11. Обсяг вашої роботи перевищує відведений для цього час?

а) постійно;

б) інколи.

12. Чи чітко ви уявляєте, які у вас робочі перспективи?

а) зазвичай;

б) інколи;

в) дуже рідко.

13. Чи могли б ви сказати, що зазвичай маєте достатньо часу для себе?

а) так;

б) ні.

14. Якщо ви хочете обговорити з кимось свої проблеми, чи легко вам знайти слухача?

а) так;

б) ні.

15. Чи стоїте ви на шляху, який більш-менш забезпечує досягнення ваших головних життєвих цілей?

а) так;

б) ні.

16. Ви нудьгуєте на роботі?

а) часто;

б) інколи;

в) дуже рідко.

17. Ви охоче збираєтесь на роботу?

а) майже завжди;

б) у деякі дні;

в) дуже рідко.

18. Чи відчуваєте ви, що на роботі гідно цінують ваші здібності і здобутки?

а) так;

б) ні.

19. Чи відчуваєте ви себе гідно винагородженим на роботі за ваші здібності та досягнення (посада і зарплатня)?

а) так;

б) ні.

20. У вас є відчуття, що ваші керівники:

а) активно заважають вам працювати;

б) активно допомагають у роботі.

21. Якщо б десять років тому ви могли побачити себе таким професіоналом, яким є зараз, ви вважали б, що:

а) я перевершив власні очікування;

б) усе так, як я чекав;

в) я не виправдав своїх сподівань.

22. Якби вам потрібно було оцінити почуття симпатії до себе за шкалою від 5 (максимальна) до 1 (мінімальна), який бал ви собі

  поставили б?

Інтерпритація результатів

0-15 балів. Стрес – не проблема у вашому житті. Але це зовсім не означає, що ви не зайнята людина. Просто ви ефективно вирішує свої професійні проблеми.

16-30 балів. Помірний рівень стресу для заклопотаного професіонала. Тим не менше, потрібно проаналізувати ситуацію і подивитись, як можна зменшити стрес.

31-45 балів. Стрес для вас – бузумовна проблема. Безперечно, треба якось виправляти ситуацію. Що довше ви працюватимете при такому рівні стресу, то тяжче буде щось із цим зробити. Це серйозний привід для аналізу вашого професійного життя.

46-60 балів. На цьому рівні стрес – головна проблема у вашому житті. Треба щось робити негайно. Не зволікайте! Ви можете опинитись дуже близько до стадії виснаження. Напруження треба послабити.

9. Емоційне розвантаження. Вправа «Дотягтись до зірок»

Мета: підняти настрій, зняти напругу, створити почуття задоволення, привнести  у групу настрій оптимізму, впевненості у своїх можливостях з досягнення певних цілей.

Хід вправи: усі, стоячи у колі, заплющують очі і роблять три глибокі подихи. Потім уявляють, що над ними нічне небо, повне зірок. Необхідно відшукати особливо яскраву зірку, яка б  асоціювалась з власною мрією. Далі учасники поступово простягають руки до неба, ніби намагаються досягти своєї зірки. Після закінчення вправи  присутні, за власним бажанням, можуть обговорити свої «зірки» відчуття, мрії.

1.   Інформаційний блок «Психологічна стійкість до стресів».

Людині постійно доводиться переборювати труднощі, однак далеко не всі вони впливають на психіку та викликають стрес. Зберігати рівний настрій і внутрішню гармонію дозволяє психологічна стійкість особистості, яку підтримують внутрішні (особисті) і зовнішні (міжособистісні) ресурси.

Внутрішні ресурси:

- Налагодженість реального й бажаного Я-особистості, самоповага. Оцінка цієї відповідності випливає з порівняння уявлень про себе «такого, який я є насправді (я-реальне) і – яким я хотів би бути (я-бажане)».

- Відповідність досягнень домаганням.

- Відчуття сенсу життя, свідомість діяльності й поведінки; віра в досягнення поставлених цілей.

- Упевненість у тому, що все, що з людиною відбувається, є наслідком власних зусиль і вчинків.

- Екстравертивність – особистісна характеристика, що визначає спрямованість інтересів на навколишній світ. Екстравертам властива товариськість, ініціативність, гнучкість соціального поводження. Протилежні якості характерні для інтровертів.

- Добре фізичне здоров’я, витривалість.

- Уміння використовувати ефективні способи подолання стресу (розслаблення, позитивне мислення).

- Високий рівень психолого-педагогічної культури.

Основними зовнішніми ресурсами є міжособистісна і соціальна підтримка – підтримка близьких, друзів, співробітників, їхня конкретна допомога в справах.

Це дає людині можливість здійснювати емоційне розкриття, переживати почуття згуртованості. Важливим є також збереження або бажання зміни статусу – сімейного, посадового, соціального.

До індивідуальних особливостей, які спричиняють зниження стресостійкості, відносяться:

-підвищена тривожність;

-гнівливість, ворожість (особливо та,що придушується нами), агресія, спрямована на себе;

-емоційна збудливість, нестабільність;

- песимістичне ставлення до життєвої ситуації;

-тривалі негативні переживання;

-замкнутість.

Крім того, знижують психологічну стійкість: утруднення самореалізації; сприйняття себе як невдахи; внутрішньоособистісні конфлікти.

Знання ресурсів стійкості людини до стресів дає їй можливість усвідомлено працювати над собою, запобігаючи їхній негативній дії.

 11. Робота в трійках «Які засоби захисту від стресу ви знаєте?» Презентація роботи трійок. Підведення підсумків психологом та ознайомлення педагогів ще з деякими засобами захисту від стресу.

Засоби захисту від стресу. Шляхи подолання стресового стану.

1.   Спілкування з друзями, колегами, членами сім’ї (тобто тими з них, кому ти довіряєш, хто тебе зрозуміє, вислухає, розрадить).
2.   Відпочинок на природі.(Або пройтися тихою вулицею)
3.   Слухання спокійної тихої мелодії або улюбленої музики.
4.   Заняття фізичною роботою, улюбленою справою (хобі).
5.   Спілкування з тваринами. Спостереження за рибками.
6.   Читання улюбленої книги, журналу, газети.
7.   Якщо дуже погано на душі, дипресія – аркуш паперу й написати «Список того, за що можна подякувати долі» або написати «Лист собі» (Найближчій вам людині. Хто вам найближча людина? Ви самі. Напишіть листа собі, коханій, тому, що не можна жити без любові до найріднішої, найближчої людини – до себе).
8.   Стати під душ. Особливо корисно не лінуватися й кожного дня перед сном приймати теплий душ – сон буде спокійнішим і міцнішим.
9.   Випити склянку води, чаю чи соку.
10. Намагайтеся ставитись до всього, що відбувається з гумором. Не стримуйте в собі бажання сміятися. Частіше дивіться комедійні фільми, які добре знімають психічну напругу. Тому, насміявшись досхочу, відчуваєш полегшення й навіть приплив сил. В Америці навіть є асоціація терапевтичного гумору, лікарі якої приписують пацієнтам сеанси сміху.
11. Коли людина в стані стресу – можна лягти поспати. Взагалі дуже добре протягом дня задрімати на пів години. Уінстон Черчель (прем’єр-міністр Великобританії в 1940-1945 рр.) саме цією звичкою, якій ніколи не зраджував, пояснював свою титанічну витривалість у важкі роки війни.
12. Використовувати різноманітні аутогенні тренування:

1) Наприклад, за допомогою переживання кольору.

2) Переживання образів. Вправа «Фотоальбом». Якщо неприємні переживання, то закрити очі і вибрати епізоди самі приємні зі свого життя,  все те, що викликає у вас приємні емоції.

3) Переживання подій. Вправа «Подорож на дно океану». Ця вправа сприяє гармонізації вашого внутрішнього світу. Уявіть підводний світ океану, як у знаменитих телепередачах подорожей Кусто. Уявіть, що ви океан, середовище, водний простір. Крізь вас пропливають групи кольорових риб, ростуть дивовижні корали, хвилі переганяють з місця на місце мілкі камінці. Ви – середовище океану, яке створює гармонію всьому загадковому, красивому і могутньому підводному світу. Щасливої вам подорожі в світ казкових фантазій.

Дану вправу доречно використовувати на уроках біології (Тема «Риби»), географії(Тема «Океани»).

4) Переживання почуттів в образах малюнку.

Наприклад: Вправа: Проективний малюнок «Що мене обурює?».

Мета: стримувати спонтанний прояв негативних емоцій і почуттів, усвідомити їх і адекватно відреагувати.

Візьміть аркуш паперу, кольорові олівці. Намалюйте малюнок, зміст якого відповідає на запитання «Що мене обурює?» чи «Що мене дратує?», «Чого я боюся?».

Ви помітите, що проблема чи емоція не така вже й страшна, її можна вирішити і т.д.

5)Переживання рухів. Вправа «Штовхалки» (пара  людей– долоні до долоней – штовхаємо один одного; якщо  ти один – долоні до стіни, дверей).

6)Переоцінка агресивних стресових проявів. Міміка. Психогімнастична вправа «Задоволений - сердитий». Заплющить очі і уявіть собі своє обличчя, коли ви сердиті і задоволені. А тепер розплющіть очі. Зробіть вираз обличчя: то сердитий ,то задоволений. І так декілька разів. Дуже добре, коли є поруч дзеркало. Ну що, які ви собі більше подобаєтесь, коли були приємніші внутрішні відчуття  ?   Зробіть  висновок.

13.Самодіагностика. Вправа «Мудрий старець». Заплющіть очі. Уявіть могучий дуб, а під ним сидить мудрий старець. Задайте йому питання, яке вас зараз турбує, обурює, нервує. Ввійдіть самі в образ старця і дайте відповідь з позиції мудрості, життєвого досвіду. Ви заспокоїтесь: і вихід із ситуації буде зовсім інший, ніж би ви спонтанно діяли.

12.Емоційне розвантаження. Релаксаційний комплекс «Занурення у веселку».

Звучить тиха спокійна музика.

Закрийте очі, сядьте зручно. Ми відправляємося у подорож на веселку. Зануримось у її кольори. Перед вашими очима з’являється колір, він чисто червоний. Червоний робиться все яскравіший, ясно стоїть перед очима. Червоний плавно переходить в оранжевий. Оранжевий стає більше чітким. Оранжевий колір чітко стоїть перед вашими очима, поступово плавно він переходить в жовтий. Жовтий стає все більше чітким, жовтий ясно стоїть перед вашими очима, потім плавно переходить в зелений. Зелений стає більш чітким, зелений колір ясно стоїть перед вашими очима. Зелений поступово перетворюється в блакитний, далі блакитний стає все більш чіткішим. Блакитний ясно стоїть перед вашими очима, плавно поступово переходе в синій. Синій стає все чіткішим, насиченішим, вже ясно стоїть перед очима. Синій плавно переходить у фіолетовий колір, фіолетовий стоїть перед вашими очима, стає все більш чітким, ясним. А зараз кольори майже зникають, кольори зникають, кольори зникли.

Очі не відкриваємо. Хто ще бачить залишки кольору, підійміть, будь-ласка, вказівний палець руки. Якщо у вашій уяві ще присутні залишки образу, подумки повторюйте за мною: 

   Я рахую до шести. Коли я скажу шість, я буду почувати себе повністю спокійно, бадьоро і гарно. Один – ноги мої легкі, два – руки легкі, три – серце б’ється спокійно, чотири – дихання рівне, п’ять – нормальна температура, шість – руки сильні. Вдихніть глибоко, відкрийте очі! Посміхніться! Вправу закінчено.

13. Слово психолога: Однією із ситуацій, що викликають стрес і в учнів, і в педагогів є підготовка та  участь в предметних олімпіадах.  Це хвилюючий та відповідальний момент. Дуже важливо, щоб педагоги, практичні психологи  правильно провели підготовку до участі учнів в предметних олімпіадах. Окрім інтелектуальної підготовки, необхідно створити атмосферу спокою, підтримки, яка б виключала надмірне хвилювання школярів

14. Мозковий штурм: Як педагог може здійснювати профілактику стресів в період підготовки та участі учнів в учнівських олімпіадах із навчальних предметів ?

15.Обговорення пам’ятки для вчителя «Профілактика стресових ситуацій в період підготовки та участі учнів в учнівських олімпіадах із навчальних предметів, інтелектуальних турнірах ».

Ознайомлення з пам’яткою. Обговорення. Психолог роздає пам’ятку кожному педагогу.

                          Пам’ятка для педагогів

1. Необхідно максимально забезпечити учнів та батьків інформацією, що стосується предметної олімпіади.

2. Допомогти проробити ситуацію олімпіади, щоб процес проведення її не викликав у школярів невпевненості у власних діях, почуття тривоги і т.д.

3. Навчити обдарованих дітей способам профілактики несприятливих емоційних станів:

а) навчити сприймати незадовільні життєві обставини як тимчасові і змінювати їх до кращого;

б) навчити учнів помічати свої досягнення, успіхи і допомогти їм виробити почуття впевненості у власних силах;

в) навчити самостійно сприймати власні помилки, аналізувати, визначати причину, робити висновки і знаходити вихід із складної ситуації.

4. Підтримувати у важких ситуаціях і в момент емоційної напруги, навчити учнів володіти собою.

16. Рефлексія «Скринька». На «камінцях» вчителі записують свої переживання, емоції від заняття, чи справдились їхні очікування. Діляться з колегами думками, проголошуючи написане й «опускають» «камінці» у скриню.

17.Прощання. Слово психолога: Вчитель повинен бути для учня другом, наставником, особливо в такий відповідальний час, як підготовка та участь в учнівських олімпіадах із навчальних предметів. Вірте в себе, шановні колеги, а головне – в своїх учнів. Пам’ятайте: звичайний вчитель – розказує, гарний – показує, великий – надихає. Успіхів Вам і вашим учням. А запорукою успіху в будь-якій справі є глибоко продумана організація і творчий підхід виконавців. 

                                 Список використаних джерел

1.Бодров В.А. Інформаційний стрес: Навчальний посібник для вузів. – М.: ПЕРСЕ, 2000. - 352 с.

2.Ємельянова Т. Особистісне зростання вчителя. Робота з педколективом. — К.: Шк. світ, 2005.

3.Калошин В.Ф. Як долати стрес у педагогічній діяльності // Практична психологія та соціальна робота. – 2004.-№7. - с.58-67.

4.Методика Шкала професійного стресу //Психолог, 2009, №15-16

5.Молчанова О. Психологія і здоров’я. Психолого – педагогічний семінар для педагогів//Психолог.- 2009.- №15 – 16.-с.13 – 19.

6.Штепа О.С. Тренінг “Актуалізація особистісної зрілості” // Практична психологія та соціальна робота – 2005. - № 4. – С. 22-36.