Методичний кабінет

КЗО «СЗШ №91» ДМР

Новокодацького району

АННОТАЦІЯ

 

«Хто більше читає, той більше знає»

 

«Читання—ось найкраще навчання», — стверджує народна мудрість. Не погодитися з цими словами не можна. В актуальності їх переконуєшся щоразу, коли мова заходить про роль книги в житті людини.

 «Яке значення книги в житті людини? А чи варто над цим задумуватися? —стверджував   Ю.О. Збанацький. — Адже не питаємо ми себе, яке значення має для нас хліб і повітря?».

Не лише день прийдешній, а й сьогоднішній вимагає творчої, неординарної особистості, здатної аналізувати, приймати самостійні рішення, своєю діяльністю змінювати життя на краще. Людина не може «...без того, що зветься «роботою душі». А в ньому книга — найперший помічник...» (В.Дрозд).

Якою стане в майбутньому сьогоднішня юна людина — важлива моральна, політична, економічна задача нашого суспільства. Роль книги в цьому процесі важко переоцінити. Від учителя початкових класів в значній мірі залежить чи полюблять діти читання або залишаться байдужими до літератури, чи стануть вони друзями книги і постійними її читачами, таким чином здобуваючи широту кругозору, міцні знання чи знайдуть самих себе.

В збірці містяться матеріали,        які допоможуть         вчителям початкових           класів не тільки           навчити наймолодших         школярів любити      книгу, а          й вдосконалити           техніку читання         дітей, значно підвищити темп читання.

ФОРМУВАННЯ ЯКОСТЕЙ ЧИТАННЯ ЯК

МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА

 "Читання і письмо — це два    найнеобхідніших школяреві інструменти учіння і водночас два віконечка у навколишній світ. Без учіння швидко і свідомо читати, швидко і напівавтоматично писати дитина залишається ніби напівсліпою...". Василь Олександрович Сухомлинський розглядав опанування навичками

швидкого і свідомого читання як найважливіший інструмент у оволодінні знаннями не тільки в школі, а й у процесі самоосвіти, як умову для формування інтересу і бажання до знань, як передумову багатого духовного життя школяра і як засіб розвитку його мислення.

Навчання читання завжди було однією із основних проблем початкового навчання. Василь Олександрович зазначав, якщо у початковій школі не сформувались міцні уміння і навички швидкого і свідомого читання, то надалі буде важко їх виробити. Він вважав підготовленим до навчання в середніх і старших класах лише того, хто, читаючи, зосереджує розумові зусилля не на процесі читання, а на змісті матеріалу.

Щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також усвідомлення учнями прочитаного, потрібно, насамперед, використовувати систему ігрових форм навчання читання першокласників, яка спонукає дитину читати більше і частіше на уроках і поза ними. Такі ігрові форми спрямовані на розвиток у дітей оперативної пам'яті, периферичного зору, на вдосконалення здатності вгадувати слова, наступні літери, на встановлення взаємозв'язку між словами, реченнями і з'ясування значення незнайомих слів та виразів, на сприйняття різних відтінків, значень слів, синтаксичних конструкцій, на розуміння головної думки, на усвідомлення фактів навколишньої дійсності крізь призму прочитаного.

 

Фотооко

На дошці у два стовпчики записано слова. За короткий проміжок часу діти мають "сфотографувати" зором стовпчик слів і відповісти на запитання — чи є в ньому те чи інше слово.

             

І	II
Фургон	шарф
вафлі	асфальт
телефон	флокси
фокус	ліфт
фуфайка	фанера
фламінго	кофта

                                                                                                 

Наприклад, у якому стовпчику міститься слово "асфальт"? Перемагає той, хто жодного разу не помилився.

 

Читання з рахуванням слів

Учитель пропонує дітям прочитати текст максимально швидко, рахуючи про себе слова. Діти водночас мають усвідомити і зміст, а після закінчення підрахунку слів назвати число і відповісти на запитання, поставлені до тексту перед читанням.

Таким чином, діти читають текст тільки очима, рахуючи про себе слова.

Під час навчання читання у ігровій формі доречно використовувати тексти оповідань і казок В.О.Сухомлинського.

Василь Олександрович вважав, що вчителі мають перейматися тим, щоб загальний розвиток дітей був на високому рівні, але насамперед вони мають навчити дитину читати. Він радив навчити дітей у початкових класах читати так, щоб вони вміли читаючи думати й думаючи читати. Уміння читати треба довести до автоматизму, щоб сприймання зором, очима і свідомістю випереджало вимовляння вголос. Чим значніше це випередження, тим тоншою буде здатність думати під час читання - а це надзвичайно важлива умова успішного навчання й розумового розвитку взагалі.

Отже, уміння читати повинно стати автоматичною навичкою, за якої сили учня були б спрямовані не на виконання самої дії, а на глибоке осмислення змісту прочитаного. Тому необхідно забезпечити чітке керівництво формуванням такої навички читання. З цією метою виокремлю два етапи навчання читання. На першому учень розбирає слово, сприймаючи букви, склади, слова. Цей процес протікає повільно. Важливо проговорювати склади, слова вголос. У процесі читання беруть участь слухові, зорові і рухові аналізатори. Вправляння слід проводити не тільки на незнайомих текстах, а і на знайомих. На цьому етапі учень повинен навчитися сприймати слово як єдине ціле. Дітей, які не оволоділи безпомилковим сприйманням слова, слід продовжувати вчити читати повільно, по складах. "Якщо цього не буде, не допоможуть ніякі рекомендації в оволодінні словом", — говорив В.О.Сухомлинський у доповіді "Психологічні основи швидкого читання" на психологічному семінарі 4 березня 1970 р.

Формуванню у дітей уявлення про слово, склад, звук, що позначається на письмі буквою, а також навчанню читати по складах і цілими словами, сприяють такі ігрові форми:

                                                                      

                                                              Ніч

Учитель вводить дітей в ігровий сюжет, читаючи слова:

         Чорна ніченько-чарівниченько!      Чом не бачимо твого личенька?

Діти заплющують очі і слухають окремі звуки, які називає вчитель, вимовляючи вголос злиття цих звуків, тобто слово.

[д], [у], [б] - [дуб]

[д] [у], [п], [л], [о] - [дупло]

                    [ж], [о], [л], [у], [д'] - [жолуд']                                             

                                                          

Відлуння

Педагог називає слова, а діти хором — останній склад. Ігрова ситуація: "Уявіть, що ми знаходимось у лісі. Навкруги дерева, кущі, лунає пташиний спів, і на кожне промовлене слово відгукується відлуння".

Ліс-ліс, дерево-во, квіти-ти, ромашка-ка, соло-вейко-ко, трава-ва, сорока-ка, малина-на, сосна-на, барвінок-нок, суницяця... .

 

Доповни речення

Учитель вимовляє речення і пропонує дітям збільшувати його, додаючи по одному чи два слова, наприклад:

Ігор вчить.

Ігор вчить уроки.

Брат Ігор вчить уроки з математики.

Мій брат Ігор вчить уроки з математики.

Зайчик

                   Викладач      пропонує       дітям      прочитати      склади,

"стрибаючи", як зайчик, з однієї купинки на іншу.

 

Учитель звертається до дітей: "Учора слова із віршиків ходили один до одного у гості. Але повернулися дуже пізно, заблукали в темряві і не змогли повернутись у свої домівки. Спробуймо допомогти словам повернутися на свої місця". Діти читають текст віршиків і доповнюють їх.    Наша Таня гірко плаче,

   Вкинула у річку…(м'ячик).    У сестрички Люби

   Випадають...  (зуби).

На другому етапі читання діти вчилися сприймати групи слів, цілі фрази. Це і є швидке читання. У своїй доповіді "Роль читання у розумовому вихованні школярів" на психологічному семінарі 22 жовтня 1969 р. В.О.Сухомлинський стверджував: "Наша мета навчити учня читати 150-300 слів за хвилину". На цьому етапі потрібно вчити дітей розширювати поле читання, спочатку на кілька слів, а потім і на ціле речення. Той, хто навчився бачити речення, оволодіває надзвичайно цінною здатністю — думати у процесі читання. Основою успішного запам'ятовування при швидкому читанні є те, що читаючи швидко, учень відсіює другорядне, неістотне, запам'ятовує головне, важливе. Оволодівши таким умінням, учні здатні помічати під час читання незрозуміле.

Закріпленню навичок читання учнів сприяють також різноманітні ігрові форми. Це, зокрема:

 

Цікаві тексти

Класовод пропонує учням знайти у тексті речення, що не відповідають його змісту.

Осінь. Часто дощ ллє, як із відра. Птахи відлітають у теплі краї. Звірі готуються до зими. У садах достигають плоди. На гілках набухають бруньки. Над селом літає паперовий змій. Листя на деревах переливається всіма барвами веселки.

Учитель пропонує учням знайти у тексті речення, у якому є помилка.

Ірина збирає у лісі шишки. У неї кошик. Тут тільки невелика соснова шишечка, а он там лежить велика. Бум! З високо! липи упала шишка. Ірина рада.

Таким чином, до найважливіших умінь, якими треба оволодіти учневі у початковій школі В.О.Сухомлинський відносить уміння вільно, виразно, свідомо читати. "Цим умінням учень має оволодіти наприкінці першого півріччя третього року навчання, щоб потім про техніку читання, уміння читати не виникало мови, бо інакше порушується все керівництво процесом подальшого навчання" . На його думку, у 1 класі діти, насамперед, мають навчитися сприймати слово (особливо багатоскладове) як єдине ціле, а на шляху до такого сприймання лежить аналіз слова, тобто читання по складах. Дитина має не тільки стежити за книжкою, як читає сусід по парті, а, стежачи, читати слова по складах, про себе (тихо або пошепки). Кожній дитині необхідно працювати самостійно. Не біда, якщо хтось читає швидко, а хтось - повільно, що діти, читаючи, гудуть, як бджоли. Адже не всі першокласники вміють читати мовчки (із цим не варто поспішати). Не треба перейматися й інтонаційною невиразністю читання — нехай спочатку діти навчаться читати слово, а потім прийде і його емоційне забарвлення.

Отже, хоча читання вголос має багато переваг, все ж потрібно паралельно розвивати в учнів читання мовчки. Але поспішати переводити їх на мовчазне читання не слід, хоча поступово збільшувати кількість матеріалу для перечитування мовчки. Тому актуальними залишаються ігрові форми навчання читання. 

Учитель кілька речень ділить навпіл і подає їх у довільному порядку. Учням треба мовчки прочитати і з'єднати ці частини. Наприклад:

Горобець прилетів  Стояв ясний сонячний день.       у воду і попливли, на шафі.                    співали пташки. У лісі весело      до годівнички. Каченята стрибнули Книжка лежала

 

                                  

Губи

Учитель пропонує дітям прочитати казку В.О.Сухомлинського "Троянда й сонце", приклавши палець лівої руки до щільно стиснутих губ під час мовчазного читання. Завдяки цьому діти перестають активно ворушити губами і читають мовчки.

Після читання вчитель вибірково перевіряє засвоєння змісту прочитаного учнями.

 На етапі формування навичок читання не варто захоплюватися колективними формами роботи, оскільки індивідуальна робота учня над текстом полягає в тому, що він вправляє органи артикуляції. Під час мовчазного читання учитель має уважно спостерігати, як працює кожен учень, вчити працювати самостійно.

Директор школи і його заступники перевіряють, як учитель керує індивідуальним читанням кожного учня. "При цьому ставиться завдання: за рік оцінити читання кожного школяра, знати, як він оволодіває умінням вільно читати, які книжки, крім шкільного підручника, читає. Учень, який погано вміє читати, — це потенціально важка дитина. Якщо не навчити її вільно читати в початкових класах, вона зустріне пізніше нездоланні труднощі у навчанні. Уміння вільно, свідомо, виразно читати — це один із надійних засобів запобігання розумовій інертності й відсталості. Це також стежинка, йдучи якою, людина піднімається до вершин інтелектуальної культури" .

У виробленні техніки читання В.О.Сухомлинський також високо цінував такі види діяльності: складання творівмініатюр, малювання, праця, ігри. І все це сприяло досягненню однієї мети — виховання у дітей чуття слова. Якщо учень, читаючи, запам'ятовує слово, не вдумуючись у його зміст, він не може його глибоко сприйняти. Воно не стає способом думки. З огляду на це, педагог радив учителям при розкритті значення слова доносити до свідомості дітей найтонший його зміст, щоб воно стало засобом розвитку думки.

Турбуючись про свідоме читання шляхом цілеспрямованої роботи над словом, В.О.Сухомлинський одночасно досягає іншої мети — виразності читання. Робота над виразністю читання як результатом свідомості у його практиці не зводилась до демонстрації, "як читати", "як ставити наголос" тощо, бо такий підхід приводив би дітей тільки до повторення, а не до оволодіння відповідним умінням. Ця робота також була спрямована на збагачення і розширення життєвого досвіду дітей шляхом екскурсій, спостережень, праці. Завдяки накопиченим враженням, читаючи, діти можуть уявляти картини навколишнього життя, проводити смисловий аналіз і на цій основі читати виразно.

Отже, виразне читання і висловлювання виявляють ступінь розуміння того, що учень читає чи розповідає. Тому виразність як якість мовлення і читання тісно пов'язана з мисленням. Взагалі, компоненти навички якісного читання - швидкість, правильність, усвідомлення прочитаного, виразність — нероздільні, взаємопов'язані, взаємозумовлені.

Формування цих навичок якісного читання показано у фрагментах   уроків на        прикладі           текстів            казок

В.О.Сухомлинського.

1 клас

Робота над текстом "Троянда і Сонце" В.О.Сухомлинського.

                    а)        Читання тексту учнями мовчки.

                    б)        Читання-аналіз за запитаннями:

-                      Чому приходила дівчинка до трояндового куща?

-                      Коли розквітла Троянда?

-                      Яка була Троянда?

-                      Хто побачив квітку?

-                      Що принесла квітка дівчинці?

-                      Що принесло Сонце?

-                      Як назвала Троянда Сонечко?

                Робота        над        текстом         "Троянда        і         Свиня"

В.О.Сухомлинського.

Читання твору учнями і робота над ним.

-                      Перечитайте текст казки.

-                      Подивіться на малюнки і складіть їх у порядку відповідно до змісту тексту.

-                      Назвіть кожен малюнок відповідно до змісту тексту.

-                      Перекажіть зміст тексту за малюнками.

 

3 клас

Робота над текстом "Залізний лоб" В.О.Сухомлинського.

Читання твору учнями і робота над ним.

-             Зверніть увагу на план, написаний на дошці. 

-             Прочитайте текст мовчки і зазначте місця, які відповідають цим                  пунктам плану.

План

1. Зустріч з Веселкою.

2. Щедрість Веселки.

3. Залізний лоб.

4. Полювання на сонячні промені.

5. Несподіваний кінець Залізного лоба..

-     Прочитайте першу частину казки, потім другу, третю і т.д.

-     Перекажіть зміст тексту за частинами.

-     Доберіть інший заголовок до казки.

 

4 клас

Робота             над      текстом                       "Наполегливий                      Муравлик" В.О.Сухомлинського.

Читання твору учнями і робота над ним.

-                   Прочитайте текст мовчки і визначте, з яких частин він складається.

-                   Прочитайте першу частину казки.

-                   Що знайшов Муравлик на дорозі?

-                   Із чого можна довідатись про це? Доведіть це рядками із твору.

-                   Дайте назву першій частині.

-                   Прочитайте другу частину казки.

-                   Хто насміхався з Муравлика? Чому?

-                   Зачитайте ці рядки.

-                   Дайте назву другій частині.

-                   Прочитайте третю частину казки.

-                   Який висновок зробив Муравлик?

-                   Чи наполегливим він був?

-                   Прочитайте ще раз заголовок оповідання. До якої

частини він                підходить найбільше?

-                   Перекажіть зміст тексту за визначеними частинами.

Отже, керуючись порадами В.Сухомлинського щодо формування якостей читання, вчителям слід пам'ятати, що учні мають великі потенційні здібності до оволодіння технікою читання, які потрібно розвивати за допомогою різноманітних способів, прийомів і форм організації навчання дітей читання.

 

МЕТОДИКА ШВИДКОГО ЧИТАННЯ

Який учитель не бажає , щоб його діти читали вдумливо та швидко? Досягти цього неважко. Спробуйте навчати читати дітей за певною методикою, і ви переконаєтесь у реальності досягнення такої мети. Адже швидке читання — це не тільки вміння швидко читати, а й уміння швидко мислити, легко й із задоволенням виконувати завдання і навіть фізичні вправи. Це якісно вищий рівень інтелекту.

Методики швидкого читання, які розглядаються далі, допоможуть забезпечити високий темп читання та високий рівень розуміння тексту.

Система роботи передбачає застосування таких прийомів, як слухові та зорові диктанти, швидке читання, а також читання з прискоренням. У своїй практиці я застосовую як власну систему вправ, так і деякі розробки інших методистів. Наприклад, для розвитку кута зору дітей використовую складові піраміди, а для розвитку периферійного зору — цифрові таблиці Шульте (див. додаток). У комплексному використанні ці методики допомагають досягти успіхів у навчанні дітей швидкому, вдумливому, осмисленому читанню.

 

   УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕМПУ ЧИТАННЯ

 

Одним із найважливіших факторів, які впливають на успішність школярів, є темп читання: чим він вищий, тим кращі успіхи. Учні, котрі читають зі швидкістю 150 слів за хвилину, вчаться краще за тих, хто має швидкість читання 90 слів за хвилину. На жаль, тільки половина школярів, навіть у 7-му класі, читає з темпом 120 слів за хвилину.

Швидкість читання помітно впливає на якість запам'ятовування матеріалу: діти, які швидко читають, легше сприймають прочитане. Враження від окремих слів інтегрується, тому краще усвідомлюються смислові зв'язки між ними. При повільному читанні учні втрачають початок фрази, не дочитавши її до кінця.

Уже в 4-му класі об'єм домашніх завдань складає в середньому 2 тис. слів. Неважко підрахувати, що учень, читаючи

60 слів за хвилину, витрачає 30—50 хвилин тільки на те, щоб один раз прочитати тексти. Низька швидкість читання заважає усвідомленню, тому йому приходиться читати текст декілька разів. Ось чому учні вчать уроки нерегулярно, а ті, котрі читають ще повільніше, практично не в змозі їх підготувати!

Фактори, які впливають на швидкість читання, є стійкими, передаються з покоління в покоління.

У більшості випадків причиною поганої спадковості, яка впливає на розумовий розвиток дітей, є алкоголізм, наркоманія. Причому, найбільш «тяжкі» діти зростають у сім'ях, де цим страждає мати, що пояснюється впливом алкоголю чи наркотиків на щитовидну залозу дитини.

Застосування певних методичних рекомендацій дає можливість навіть найслабших учнів навчити швидко читати, писати та рахувати. При всебічному дослідженні процесів, які супроводжують читання, встановлено, що швидкість читання залежить від об'єму слухових і зорових сприймань дитини.

Обсяг слухових сприймань — це кількість слів, які учень запам'ятовує після першого прочитання тексту.

Обсяг зорових сприймань є більш складним поняттям. Відомо, що очі рухаються за рядком під час читання не повільно, поступово просуваючись вперед, а стрибками. Текст сприймається в момент зупинки зору — відбувається фіксація літер, слів, речень, або іноді всього абзацу — це залежить від кута зору. Чим частіше відбувається фіксація, тим вужчий кут зору та менший обсяг інформації, що сприймається (див. додаток).

Швидкість читання залежить ще й від кількості регресій, тобто зворотних рухів очей для уточнення прочитаного: чим їх більше, тим нижче темп.

У школярів потрібно розвивати навички антиципації. Це вміння на основі засвоєного змісту за початком, за контурами одночасно з читанням вголос одного слова вгадати 2—3 наступних. Цей процес у людини, котра звикла швидко читати, відбувається автоматично, непомітно, але на початковому етапі навчання дітей необхідно привчати усвідомлювати всі його тонкощі.

На мій погляд, під час роботи з погано читаючими учнями можна досягти мети шляхом вирішення наступних проміжних завдань:

-збільшення обсягу слухових та зорових сприймань;

-збільшення кута зору;

-створення навички антиципації;

-формування сталості уваги;

-запобігання регресій при читанні; -поповнення словникового запасу; -розвиток артикуляційного апарату.

Як це не парадоксально, на розвиток навичок читання впливають, перш за все, письмові вправи: слухові та зорові диктанти, списування текстів у молодших класах. Зменшення обсягу домашніх письмових завдань — одна з головних причин низької техніки читання учнів. Тому вчителю потрібно приділяти особливу увагу письмовим завданням. Для їх виконання учні заводять спеціальні зошити з техніки читання, це дає можливість учителю постійно контролювати збільшення обсягу слухових та зорових сприймань кожного учня.

У відібраних текстах диктантів кожне речення на одну літеру більше за попереднє (див. додаток).

Практика показує, що найкращих результатів можна досягнути тільки тоді, коли письмові вправи вчитель проводить щоденно. Наприклад, на уроках російської мови — слухові диктанти, на уроках української — зорові диктанти.

Усні вправи з техніки читання слід проводити від трьох до п'яти разів на тиждень. Це дає змогу за пів-тора-два тижні підняти швидкість читання вголос у здібних учнів до 200 слів за хвилину.

У ході виконання вправ із списування учні спочатку можуть кілька разів прочитати текст, а потім спробувати якомога рідше заглядати до нього. Така робота добре виконується при застосуванні, наприклад, підручника з природознавства. Беремо текст, що складається з 5—10 рядків, читаємо декілька разів, потім переказуємо дослівно із загляданням до тексту. 

Далі підручник закриваємо, і учень пише прочитане по

пам'яті, відкриваючи книгу тільки в разі нагальної потреби. При цьому в зошиті ставимо вертикальну риску перед кожним загляданням. Таким чином учитель слідкує за тим, як збільшується обсяг зорових сприймань учня. Ця вправа також сприяє поповненню словникового запасу учнів, кращому запам'ятовуванню навчального матеріалу.

Крім письмових вправ, використовуємо читання у швидкому темпі та читання з пришвидшенням. Такий методичний прийом сприяє створенню навички антиципації, дозволяє уникати регресії.

На уроках також можна застосовувати скоромовки як методичний прийом з «пошвидченням» читання. Така робота сприяє розвитку артикуляційного апарату учнів. Тому доцільно починати кожен урок читання з гучного, виразного проголошення скоромовок, що дає змогу виправити практично всі дефекти мови, у тому числі картатості, заїкання, шепелявості, значно покращити дикцію та тембр голосу.

Але, на жаль, бувають випадки, коли дитина настільки сильно відстає у розвитку, а швидкість читання настільки низька, що вищезазначені методичні прийоми практично неможливо застосувати. Якщо учень не може самостійно прочитати 2—3 рядки тексту, застосовується прийом багаторазового читання за «диктором» з поступовим збільшенням темпу читання до темпу скоромовки. Це допомагає підняти швидкість читання на десять і більше слів за хвилину. Вправи можна виконувати колективно, всім класом (краще парами). Цей метод називається «багаторазове читання 2—3 рядків з прискоренням». При цьому пропонується переказати прочитане. Далі учень читає з «прискоренням» уже самостійно. Навіть якщо він зможе швидко прочитати хоча б 2—3 слова (!), у нього з'явиться впевненість у тому, що він здатний навчитися швидко читати незнайомий текст.

Підвищенню темпу читання також сприяє швидке стукотіння олівцем або ручкою, яку потрібно тримати двома пальцями, не дуже сильно стискуючи. Долоня і лікоть не повинні лежати на парті.

Велику увагу приділяю мовчазному читанню («про себе»), як найбільш економічному і швидкому, вже з першого року навчання. Дуже часто вголос і мовчки діти читають однаково. Для того, щоб це виправити, використовую прийом «буксир» і швидке читання «про себе», яке супроводжується плавним веденням олівця вздовж рядка. І перша, і друга вправа виконується колективно. Для цього готуються картки з текстом (10—20 рядків), які багаторазово читаються з прискоренням. Слідкую за рухом олівців, щоб швидкість була досить високою.

Для підвищення темпу читання також корисні дитячі ігри, які сприяють розвитку пам'яті, стійкості уваги учнів. Розглянемо деякі з них.

 

«Розвідники»

На столі розкладаємо 10—15 дрібних предметів і накриваємо їх аркушем паперу. Знімаємо аркуш на деякий час. Учні роздивляються і навіть торкаються їх пальцями, щоб краще запам'ятати. Потім повертаємо аркуш паперу на місце, а діти записують назви предметів, які запам'ятали.

 

«Детектив»

У кімнаті на видному місці розкладемо будь-які нові предмети (ручка, гумка, олівці різного кольору). Або забираємо речі, але так, щоб діти змогли це помітити і записати назви предметів у зошит.

 

«Чарівна паличка»

Учень, на якого вчитель показує «чарівною паличкою», повинен згадати назву річки, гір, розказати вірш чи проспівати пісню. Для виконання цієї вправи учні можуть об'єднуватись у команди, переможця визначають за кількістю балів.

Якщо заняття проводяться 3—4 рази на тиждень, а учень читає 50—60 слів за хвилину, тоді навчити його швидкому читанню можна протягом місяця.

У складних випадках, коли дитина має уповільнений розвиток, не може самостійно прочитати двох-трьох рядків, на її навчання піде 2—3 місяці. Тут усе залежить від кваліфікації, старанності вчителя, від його любові до дітей, віри в кінцевий успіх навчання.

 

РОЗВИТОК НАВИЧОК СКОРОЧИТАННЯ

Як відомо, більшість дітей, які погано читають, мають меланхолічний темперамент, а ті, які швидко читають, — холеричний, сангвіністичний.

«Незнайків» та «невмійок» ні в якому разі не можна садовити самостійно читати вголос великі уривки з текстів, як це роблять деякі вчителі та батьки, плекаючи надією, що дитина поступово «розчитається». Це абсурд! Замість правильного читання, діти чують лише свої помилки, а це призводить до утворення стійкого негативного комплексу.

Пропонована система вправ, дуже ефективна і дозволяє вже на перших заняттях підняти темп читання в багатьох здібних учнів, У дітей з'являється впевненість у своїх силах, знімається психофізична напруженість, що позитивно впливає на темп процесу навчання.

Система ґрунтується на широкому застосуванні читання в темпі скоромовки. Вона забезпечує стрімкий розвиток артикуляційного апарату дітей: покращується дикція, тембр голосу стає звучним, красивим. Колишні «незнайки» та «невмійки» з апатичних, інертних стають «говорунами», веселими та ініціативними.

Процес навчання можна організувати наступним чином. Хочу навести фрагмент уроку або факультативного заняття з розвитку навичок скорочитання.

Перший етап

1.             Стисла розповідь про систему вправ та їх ефективність (важливо не тільки швидко читати, але й швидко мислити, спритно виконувати різні операції та фізичні вправи).

2.             Проведення 30-секундної перевірки учнями швидкості читання вголос і мовчки. Результати записуються в зошит. Темп читання зростає вже після першого заняття, тому важко переоцінити зіставлення результатів читання для стимуляції та підвищення інтересу до читання.

3.             Знайомство з вправами.

Читання в темпі скоромовки: голосні наголошених складів вимовляємо чітко, ненаголошених — дуже коротко, майже нечутно, на відміну від приголосних звуків.

Читаємо скоромовку за допомогою прийому «Буратіно». Учні разом з учителем ставлять руку на лікоть на стіл. Учитель задає темп читання, рухаючи рукою з певною швидкістю, весь час прискорюючи темп. Учні повторюють рухи вчителя в заданому темпі. Потім учитель пропонує дітям самостійно прочитати скоромовку у швидкому темпі спочатку з олівцем, стукаючи по парті, а потім без нього. Після цього йде корекція вимови.

4.             Слухові та зорові диктанти, їх мета. Слухові диктанти читаємо 1 раз, а зорові показуємо на 4—7 с. Ці диктанти — віконечка в навколишній світ, і якщо розкрити « ширше, дитина сприйматиме життя навкруги повніше і швидше. А це дуже цікаво! При слуховому та зоровому диктантах учень має записати речення в зошит, потім прочитати його шість разів у темпі скоромовки з вистукуванням. Учитель показує речення, написані на дошці, потім закриває їх аркушем паперу. Діти записують те, що запам'ятали. Перевіряємо також у темпі скоромовки та в ритмі, який задає вчитель (дуже швидко!).

5.             Читання          з           підручника     «Я       і           Україна»         тексту природничого характеру таким чином:

-                 2—3 речення — тричі в темпі скоромовки з вистукуванням

 

-                 прочитати вже відпрацьовані учнями речення і    різко перейти до читання незнайомих речень (2—3 речення). Мета такого читання — дуже швидке, блискавичне підвищення темпу читання.

6. Самозамір швидкості читання за 30 с. (вголос і мовчки). Учень має змогу бачити свої успіхи.

Найкращий результат за цією методикою можливо досягти, коли заняття проводимо не менше п'яти разів на тиждень.

Ця методика може зацікавити не тільки вчителів, але й батьків, вихователів та всіх бажаючих перетворити читання на радість та досягти успіху. То ж нехай процес навчання читанню стане успішним для багатьох з Вас! Виявіть активність, зацікавленість, цілеспрямованість і процес навчання для ваших учнів стане невід'ємною радістю життя!

 Очі переходять від цифри до цифри у вертикальному напрямку, читаючи спочатку склади, а потім цілі слова. Інші учні слідкують за рухом очей тих, хто" читає. Головне — сконцентрувати погляд на точці, тоді ця вправа буде результативною (мал. 1,2).

2. Таблиця Шульте.

Таблиця розрахована на 20—25 с читання. Далі цей тимчасовий норматив скорочується до 10—12 с. 

За цей короткий строк учень має швидко прочитати цифри 1, 2, 3, ..., показуючи на них ручкою.

 

5	14	12	23	2	14	18	7	24	21
16	25	7	24	13	22	1	10	9	6
11	3	20	4	18	23	4	25	3	15
21	6	16	9	1	19	18	8	11	2
15				14	7				22
1	8	20	24	2	16	25	13	2	9
18	22	10	21	12	6	10	1	20	5
7	4	13	19	3	3	12	21	23	4

Цей прийом розвиває стереоскопічне читання.

 

Скільки встигають побачити очі при зупинці?

Швидкість руху очей практично не впливає на читання тому, що сприйняття прочитаного відбувається саме під час зупинки. Очі можуть охопити більший або менший відрізок тексту.

Для розвитку навички швидкого читання вчимося «перекидати» очі з першого слова в рядку одразу на останнє:

Робимо це миттєво, використовуючи олівець як допомогу при фіксації очей.

Хто із цих двох читачів (мал. 3,4) стомиться швидше? Відповідь очевидна.

 

 

Ми маємо формувати особистість, яка хоче і вміє самостійно,             вміє інформацію, з    нею, її,

диференціювати,

осмислювати, аналізувати, а

в перспективі — мислити критично.

Протягом багатьох років роботи в початкових класах я спостерігала, що уроки читання не завжди викликають в учнів зацікавлення. Дехто вважає його нудним предметом. Небажання займатися читанням породжує неуспішність з усіх інших предметів.

Я замислилася над тим, як розвинути в учнів інтерес до читання, підвищити грамотність письма. Перечитала чимало методичної літератури, проаналізувала свої уроки і прийшла до висновку: викликати зацікавлення предметом можна, якщо навчити дітей так званого оптимального читання.

Цікавий матеріал був підготовлений на основі дослідження лабораторії педагогічної діагностики Донецького університету під керівництвом В.Н.Зайцева. Науковцями були розглянуті найбільш ефективні резерви навчання читання. Використовую їх у роботі зі своїми учнями і я.

1.Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Людська пам'ять влаштована таким чином, що запам'ятовується не те, що постійно перед очима, а те, що маячить: то є, то нема. Саме воно викликає подразнення й запам'ятовується. Тому, якщо ми хочемо засвоїти якісь уміння, довести їх до автоматизму, до рівня навички, то зовсім не обов'язково виконувати три валі вправи. їх варто проводити коротенькими відрізками, але з більшою частотою. 

2.Читання-«гудіння». Воно було одним з основних елементів             навчання        читання           в          Павлиській     школі

В.О.Сухомлинського. Всі учні читають одночасно вголос або напівголосно, щоб не заважати товаришам, кожен зі своєю швидкістю: хтось швидше, хтось повільніше.

3.Щоурочні п'ятихвилинки читання.

4.Гарні результати дає читання перед сном. Справа в тому, що остання подія дня фіксується емоційною пам'яттю, і ті години, коли людина спить, вона перебуває під її враженням. Організм звикає до такого стану.        

Загальновідомі приклади такої закономірності:

-Ще двісті років тому говорили: «Студент, науками живущий,          учи псалтырь на сон грядущий», тобто вчи так, щоб це було останньою подією дня.

-У різних релігіях, чи то православній, чи мусульманській, обов'язково є вечірнє звернення до Бога — вечірня молитва. Вважалося, що останнє враження дня, пов'язане з вечірньою молитвою, зміцнює у віруючого віру.

Тому і нам, учителям, дуже важливо враховувати цей психологічний ефект.

Колись у багатьох сім'ях було традиційним вечірнє читання. Родина збиралася біля столу, батьки та діти по черзі читали книгу.

- Ще один приклад. Частенько, коли учень має вивчити вірш, ми радимо: поклади книжку під подушку. Ця рекомендація означає одне: почитай перед сном, щоб це було останнім враженням дня.

Розвиток техніки читання гальмується також через слаборозвинену оперативну пам'ять.

Що це означає? Часто ми спостерігаємо таку картину. Дитина читає речення із 6—8 слів. Дочитавши до третьогочетвертого слова, вона забуває те, що прочитала спочатку, тому не може вловити змісту речення, зв'язати всі слова разом. У цьому випадку необхідно попрацювати над оперативною пам'яттю.

Роблю я це за допомогою так званих зорових та слухових диктантів, тексти яких розроблені і запропоновані професором І.Т.Федоренком. Він жив у Харкові, де керував лабораторією експериментальної дидактики.

Коротенько нагадаю, яким чином проводиться така робота.

У кожному з 18 наборів диктантів є шість речень. Особливість їх така: якщо перше речення містить всього два слова «Тане сніг» — 8 букв, то останнє речення вісімнадцятого набору містить уже 46 букв. Збільшення обсягу речень відбувається поступово, по одній-дві букви. Тривалість роботи зі всіма диктантами — близько двох місяців. Отже, за цей час дитина може запам'ятати речення, що складається з 46 букв, тобто з восьми-дев'яти слів. Вона легко вловлює зміст речення, читати їй стає цікаво, а тому й процес навчання читання йде швидше.

Запозичила я також із системи І.Т.Федоренка та І.Г.Пальченка вправи, які виявилися дуже ефективними: багаторазове читання; читання в темпі скоромовки; виразне читання з переходом на незнайому частину тексту.

Всі ці вправи проводяться колективно, тобто водночас читають всі учні, але напівголосно, щоб не заважати товаришам. Так як швидкість читання різних учнів у класі різна, я не задаю однаковий за обсягом уривок, а орієнтуюсь на один і той самий проміжок часу.

Після того, як початок нового оповідання прочитаний учителем і усвідомлений учнями, я пропоную розпочати читання всім одночасно і читати протягом хвилини. Кожен позначає, до якого слова він дочитав. Потім цей самий уривок читається другий раз і кожен учень знову позначає, до якого слова він дочитав, порівнюючи з результатами першого разу. Звичайно; другого разу він прочитує на кілька слів більше. Збільшення темпу читання викликає позитивні емоції, дітям хочеться читати ще й ще. Але більше трьох разів той самий уривок читати не варто.

Далі я змінюю характер вправи і спрямовую її на вправляння на цьому шматочку тексту артикуляційного апарату. Для цього призначена наступна вправа системи Федоренка— Пальченка — читання в темпі скоромовки.

Під час роботи над текстом у темпі скоромовки не варто приділяти увагу виразності читання: не можна ставити перед собою два завдання, що виключають одне одне. Ця вправа призначена лише для розвитку артикуляційного апарату. Тому вимоги до виразності читання тут занижені, зате підвищені вимоги до чіткості прочитання закінчень слів. Закінчення не повинні «ковтатися» учнями, а мають чітко промовлятися. Вправа триває не більше 30 секунд. Потім я зупиняю дітей і розпочинаю третю вправу, звертаючись до них: «Будь ласка, знову читайте текст, трішки повільніше, але гарно, виразно». Учні дочитують знайому частину тексту до кінця, але я їх не зупиняю.

Вони переходять на незнайому частину тексту. І ось тут відбувається маленьке диво, за словами І.Г.Пальченка. Воно полягає в тому, що дитина, яка прочитала кілька разів один і той самий уривок тексту, і виробила підвищений темп читання, під час переходу на незнайому частину продовжує читати

її в тому самому підвищеному темпі.

 

Звичайно, можливостей учня вистачає на половину рядка, рядок. Та якщо щоденно проводити три таких вправи на уроках читання, то в кінці кінців тривалість читання в підвищеному темпі збільшуватиметься.

На мій погляд, щоб навчити дитину виразно читати, треба спочатку розвинути її здібності до цієї навички, тобто збільшити обсяг її зорових та слухових сприймань, розвинути пам'ять, поповнити словниковий запас, навчити швидко читати про себе й скоромовкою вголос, а потім на цій основі формувати вміння читати виразно.

Ленінградський професор М.М.Кольцова дійшла висновку, що імпульси від пальців рук сприяють розвитку мовленнєвих зон мозку. Тримісячні малюки, з якими виконують вправи з розвитку пальців, починають говорити і раніше й краще від дітей, з якими не займалися таким чином. Такі вправи і необхідні всім дітям, особливо тим, хто погано читає, бо в них, як правило, нерозвинені малорухливі пальці, особливо мізинець та безіменний. Тому я після перевірки домашнього завдання пропоную виконати вправи для розвитку пальців руки, корисні для всіх дітей:

                   а)               поставивши лікті на парту, обертати кисті рук в

різних напрямках;

                   б)         витягнувши руки, скласти разом долоні, розводити

їх у сторони;

                   в)             поставивши лікті на парту, скласти разом долоні,

зводити І розводити стулені пальці;

                   г)                 випрямляючи долоні, вказівним пальцем однієї

руки натискувати на першу фалангу пальців другої руки, піднімаючи та опускаючи їх. Під час виконання вправи використовую з учнями «Французьку пісеньку пальців»: Зголоднів великий палець: «От якби дістати смалець!» Вказівний за ним зітхає: «Смалець — що? Крупи немає!» А середній мовить тихо:

«Що — крупа? Без хліба — лихо!» Підмізинний ледь не плаче:

«Отаке життя ледаче».

А мізинець: «Годі, братці, За .роботу треба браться».

ґ)      із силою стиснути по черзі пальці обох рук у кулак;

                   є)        по черзі обертати пальці у різні боки;

є)  повільно й плавно стискувати в кулак пальці витягнутих рук, поступово збільшуючи темп до максимального, а потім знову зменшуючи його;

                   ж)         постукувати по парті зігнутими пальцями обох рук

— спочатку разом, потім кожним пальцем окремо;

                   з)               почергово згинати пальці однієї руки вказівним

пальцем другої;

и)   витягуючи руки, легко ними потрусити, розім'яти

кисть однієї руки пальцями іншої.

 

Застосовую вправи для розвитку кута зору та антиципації, використовуючи досвід Н.П.Трофимович, учительки початкових класів з, Кіровоградської області, а також ті, що розробила самостійно.

Відомо, що хороший читач сприймає не лише той текст, який перебуває у зоні чіткого бачення, а й забігає наперед. Це залежить від величини кута зору читача.

Використовую також вправи з числовими таблицями Шульте та Лезера зі складовими пірамідами.

Таблиця Шульте — це квадрат 20 х 20 см, поділений на 25 частин, в кожну з яких вписано числа від 1 до 25. Таблиця Лезера — це прямокутник 20 х 40 см, поділений на 50 частин, куди вписані числа від 1 до 50.

Суть вправи полягає в тому, щоб показати олівцем розташовані в таблиці числа з наростанням натурального ряду, не переміщуючи погляду за межі центральної клітинки. Час опанування таблиці відповідно 25 с (перша) і 50 с (друга).

Ці вправи формують навички використання периферійного поля зору, а також концентрують увагу школяра, формують випереджувальний логічний пошук, системність сприйняття.

Гарну основу для міцної навички читання й розширення

кута зору можна забезпечити, використовуючи складові пірамідок (таблиць) на кожному уроці. Такі вправи цінні тим, що дають змогу учневі, фіксуючи погляд на середній лінії піраміди, розпізнавати (читати) склади, прямі й обернені, розміщені по краях кожної сходинки, розширюючи таким чином кут зору, необхідний для швидкого читання.

Розширенню кута зору сприяє також читання:

-згори донизу з фіксуванням погляду на вертикальній лінії посередині колонки;

-гнізд споріднених слів,  записаних пірамідкою з опорою на букву, що позначає голосний звук, на наголос у слові.

Пропоную також читання сторінки, розірваної вертикально на дві половинки, які розсуваються на максимальну віддаль і читаються уголос. Учень, у якого добре розвинений кут зору, може передбачити наступне слово.

Даю учням для читання слова з пропущеними буквами, потім — речення з пропущеними словами. Пізніше добираю невеличкі вірші, тексти з дитячих-журналів і виготовляю картки, на яких з однієї сторони текст з пропущеними буквами, словами, а з другої — цей самий текст, записаний повністю.

Розвитку антиципації сприяють такі ігри:

1.             «Гра у парах». Учні пишуть по кілька слів, пропускаючи голосні. Потім обмінюються картками і відновлюють задумані слова. Перевірка взаємна.

2.             «Хто більше?» Я називаю слово. Учні добирають інші, які за містом поєднуються із запропонованим (школа: учні, навчання, вчитель, знання, мудрість, читання, однокласники тощо).

3.             Я називаю перший склад слова. Діти добирають слова, що починаються цим складом. Перемагає той, хто за певний проміжок часу назве більше слів.

Свідомість читання — це основна якість, без якої всі інші не мають сенсу. Формується вона вже з першого класу. В цьому питанні мене зацікавив досвід учителів з Одеської області

Р.М.Габулової,        Л.І.Манженко,           Т.О.Руденко. Ретельно проаналізувавши та вивчивши їхню роботу, я використала для себе таку систему вправ:

1.             Поза    «Розслабитися»         —        вправа на прийняття відповідної позиції для інтенсивного читання.

2.             «Губи» — вправа, що усуває активне зовнішнє приговорювання і пришіптування під час мовчазного читання. До щільно стиснутих губів під час читання мовчки прикладається палець лівої руки, завдяки чому дитина перестає активно ворушити губами.

3.             «Блискавка» — нормальний темп читання переривається командою «Увага», потому дається команда «Блискавка». Учні пришвидшують читання кожен до свого максимуму. Далі команда «Стій!»

4.             «Віконце» — вправа, що має запобігати перечитуванню під час прискореного читання. В аркуші картону прорізується віконце, крізь яке видно 3—5 рядків. Такий аркуш накладається на сторінку книжки. Читаючи, учень зсуває віконце вниз і закриває прочитані рядки.

5.             «Засічка» — «Кидок». За командою «Засічка» (чи «Небо») читання переривається, діти дивляться на вчителя чи заплющують очі. За командою «Кидок» швидко відновлюють читання.

6.             «Буксир» — вправа на розвиток гнучкості читання. Учні читають мовчки, а вчитель — голосно, варіюючи свою швидкість читання у межах швидкості читання учнів. Використовується також для стимуляції голосного виразного читання. Учитель порівняно повільно читає вголос, а діти — пошепки, намагаючись випередити його.

7.             «Вгадай» — тексти з опущеними або перекрученими закінченнями слів, пропусками слів, відсутність яких не заважає розумінню прочитаного.

Учителям-практикам добре відомо, яке велике значення має перечитування одного і того самого тексту для формування та удосконалення навичок читання. Але при цьому учитель в класі, а батьки вдома спостерігають значне зниження зацікавленості дітей таким читанням. Мета педагога тут така: створити сприятливі умови для роботи над змістом прочитаного, частіше використовувати творчі завдання, поєднувати колективну та індивідуальну роботу на уроці.

Використовуючи свій досвід та досвід учительки А.С.Козиревої (м.Одеса), я систематизувала види роботи над текстом, записала їх в окремий зошит під відповідним номером. Під час написання поурочних планів нема необхідності докладно записувати те завдання, яке пропонуватиметься учням. Досить лише вказати у плані номер виду роботи.

нового тексту, заздалегідь підготовленого вдома.

6.    Читання зі скороченням тексту.

7.    Читання ланцюжком по реченню.

8.    Читання ланцюжком по абзацу.

9.    Читання напівголосно.

10.Читання, знаходження уривка до малюнка.

11.Читання, відповіді на запитання.

12.Знаходження      в          тексті уривка,           який    допоможе відповісти на запитання.

13.Читання найкращого місця в- оповіданні чи вірші.

14.Знаходження речення за даним початком чи кінцем.

15.Читання уривка, до якого можна дібрати приказку.    

16.Знаходження речення, за допомогою якого можна виправити допущену помилку.

17.Знаходження речення чи уривка, що відображає головну думку оповідання.

18.Читання і визначення правди і вигадки (для казки, легенди).

19.Читання і знаходження речень, які стали приказками (для байок).

20.Читання, складання сценарію до діафільму (відеофільму). 

21.Читання, розповідь про те, що сподобалося, що запам'яталося.

22.Встановлення шляхом читання причиново-наслідкових зв'язків.

23.Читання назви оповідання (як ще можна назвати?).

                   24.Читання в особах.             

25.Читання, переказ прочитаного за допомогою жестів, міміки.

26.«Жива картина» (один учень читає» інший мімікою реагує на почуте).

27.Знаходження речення (уривка), що зміг би прочитати ось такий чоловічок (малюнки облич трьох чоловічків: веселого, сумного, здивованого).

28,Знаходження уривка, який потрібно прочитати з презирством, благанням обуренням, радісно, сумно тощо.

29,Знаходження і читання речення зі знаком оклику, зі знаком питання, комою, тире тощо.

30.Конкурсне читання віршів.

31.Хто швидше знайде в тексті слово на дане правило?

32.Знаходження в тексті найдовшого слова.

33.Знаходження і читання слів та виразів,, за допомогою яких можна намалювати усний портрет.

34.Комбіноване читання (учитель — учні хором).

Завдяки застосуванню описаних та подібних до них вправ можна досягти значних успіхів у вдосконаленні техніки читання, що сприяє підвищенню якості знань учнів з рідної мови, математики та інших предметів.

На уроках навчання грамоти в першому класі, уроках читання в 

2-4 класах вчитель має можливість використовувати безліч вправ, які навчать учнів початкових класів не тільки швидко, а й вдумливо читати, вміти переказати прочитане.             

УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕМПУ ЧИТАННЯ

 

Мета:           Відпрацьовувати       техніку           читання          учнів. Вдосконалювати навички свідомого, правильного, виразного читання. Вчити учнів цінити високу культуру читання. Виховувати бажання читати ще краще.

Матеріал до уроку: Таблиці, лінійки, простір олівці, макет телевізора, картинки.

І. Організаційний момент.

Чарівниця зима 

Дітей на вулицю виклика, 

Щоб вони на уроках не бували, 

А витівницю снігову розвеселяли. 

Ой ти, зимо-зимоиько, постривай! 

Наших учнів з уроку не викликай.  Вони ще хочуть почитати,  І в цікаві ігри пограти. 

II. Вправи для розвитку артикуляційного апарату.     

               1.Артикуляційна зарядка.

Скрипу-скрипу-скрип! — сани скриплять.

Цоку-цоку-цок! — коні біжать.  Трісь-трісь-трісь! — вітер гуляє        І верхів'я дерев ламає. 

2.Розучування скоромовки. А тепер дружно починаймо —  Скоромовку повторяймо. 

Йде зима в поля, гаї. 

Ми вже бачили її. 

В неї сніг та хуртовина, 

Довга ніч, коротка днина. 

IIІ. Вправи на вдосконалення техніки читання.

1.Доповнення слів і речень.

— Любите ви, діти, скоромовки вивчати, а тепер будемо слова і речення доповняти.

а) сні,.. хур,.. тр,.. доб,.. хол,.. заме,..і т.д.

б) В гості прийшла ... (білосніжна зима).

    Снігу багато……..              (пухкого принесла).

    Всі стежки і ……..              (доріжки замела).

    Любих діток            …….(грати в сніжки повела).

2.Читання піраміди слів.

Вдало слова і речення доповняли. А ще сьогодні таблиць піраміди не читали.

 

ли	жі
сан	ки
ялин	очка
ковзан	ки
візе	рунки

 

              3.Читання вертикально розрізаного тексту.

Мудра скарбничка казок пропонує нам прочитати уривок з казки «Іван — селянський син і Чудо-юдо». Скарбничка казок тому і називається мудрою, що вона ховає багато мудрих порад.

Ось ви одержали листки і розглядаєте їх.

Яку мудру пораду дає скарбничка? (Навчитися читати розрізаний текст).

Увага, приготувалися. Скарбничка відкривається, казка починається.

4. Хвилинка поезії (читання віршів).

Знову стука у віконце зима.

Певно в гості проситься вона.

А може і гадає,

Що ми про неї забуваєм.

Ми про неї не забуваєм,

І вірші в подарунок їй прочитаєм. 

5. Поетична спроба. Вірші вміємо читати. А чи вмієм ми складати І свої вірші читати?

Гордо по Україні Морозенко... (ступає).

І все снігом... (засипає).

Ставки й ріки під лід... (ховає).

Дерева спати... (посилає). 

IV. Перевірка домашнього завдання.

1.Читання «диктором».

А тепер вмикаємо телевізор.

Добрий вечір! Показує телебачення міста городка. У програмі вечірня казка. Сьогодні ви послухаєте уривок із «Різдвяної казки».

Читають артисти 4-А класу.

2.Буксир. Гра «Подай руку товаришу». (Від слів «Але жінка не чула ...» до слів «...І замовк навіки»).

 

3.Переказ другої частини казки.

Розповісти, як жінку з немовлям зустріла Ялинка.

4.Читання в особах.

Прочитати ту частину казки, де Ялинка звертається за допомогою до інших дерев.

5.Читання з лінійкою.

Пройти рівномірно по рядочках, не зупинятись на стежині.

6.Вибіркове читання.

Прочитати опис зовнішності жінки.

Чому Ялинка вирішила віддати своє життя за життя немовляти?

До кого звертається Ялинка за допомогою? До яких пір з'являтиметься Ялинка на галявині? ,  V. Подача нового матеріалу.

1.Вступна бесіда—розповідь вчителя Про продовження вивчення теми «Зимові казки».

В попередній казці ми побачили і дізналися, що милосердя живе і житиме на землі. А чи довго воно житиме, то залежить від нас, людей.

Тема милосердя, доброти продовжується у «Казці про хлопчика Крижинку», яку написала Ірина Калинець.Сьогодні ми і будемо читати цю казку.

2.Словникова робота.

Ковзатися на лещатах — кататися на ковзанах.

Посанкуватися — покататися на санках.

3.Робота над новим текстом.

а) Читання «Казки про хлопчика Крижинку» вчителем. Що допомогло хлопчику Петрусю одужати?

Про що забув Крижинка, граючись з Петрусем?

б) Самостійне читання казки учнями. Що хотів побачити Крижинка?

в) Фізкультхвилинка.

г) Гра «Блискавка» (з простим олівцем читають 15 секунд. Після  команди «Дощик» на сигнал «Стопі» — ставлять крапку).

д) «Небо і Земля».

 (На сигнал «Земля!» читають всі, сигнал «Небо!» — піднімають головки вгору. І знову «Земля!» — зразу ж продовжують читати, а для цього треба швидко знайти слово, де залишив).

є) «Незнайко» — (читає вчитель і «допускає» помилки, учні плещуть в долоні на помилку).

ж) «Луна» — (регулювання голосом.  Читають 4 учні. Вчитель визначає, хто читає, голосніше, хто тихіше, хто ще тихіше).

з) «Хвиля» — (читання на швидкість; перший читає повільніше

і т.д., зростає швидкість).

і) Читання «Ланцюжком», 

к) Гра «Передай естафету».

л) Вибіркове читання. 

 

Прочитати уривок, в якому розповідається про зустріч Крижинки з Петрусем. 

               Зачин казки. 

Зачитати, в яких словах передано основну думку твору.

м) «Джерельце» (словникова робота). Дібрати синоніми до слів.

          

прошепотів (Крижинка). озирнулась (Зима).    

Дібрати антоніми до слів. теплі                (вітри).

                    нові                            (малюнки),

                   сумно            (дивився),

н) Читання парами. Гра «А ми удвох»,

о) «Блискавка» (читання 15 сек. з простим олівцем).

На скільки слів прочитали більше, ніж на початку?

VI.     Підсумок уроку.

Який вид читання сподобався найбільше? Чому?

VII.  Завдання додому. 

Читати ще краще.

 

    Мета: Вчити        розуміти прочитане, розвивати і збагачувати  словниковий    запас       дітей, образне

мислення, виховувати  почуття любові до краси рідної природи.

 Обладнання: «Андрійкова книжка», 3-й    клас, стор. 42., «Вчися читати, малюк» Валерія Едігея, секундомір, чисті вказівки, книга Г. Тютюнника «Степова казка», роздаткові картки «Знайди пару» , «веселі чоловічки», таймер, магнітна дошка («яблучко»), «Тлумачний словник», сигнальні картки (Н, П, Ш), графопроектор, портрет Г. Тютюнника.

 

Хід уроку 1. Повідомлення теми і мети уроку.

Сьогодні у нас перший урок у III чверті. Зробимо самозаміри техніки читання. (Діти читають художні тексти одну хвилину, записують в щоденники кількість слів).

Вчитель нагадує про посадку під час читання, слідкує за цим протягом уроку. 

2.             «Складова зарядка»:

а) читання складів, слів;

б) речень, словосполучень.

3.             «Дихальна гімнастика» (склади із тексту оповідання):

гуп-гуп-гуп-гуп, трах-тах-тах,  поріш-ш-у-у!.!.

зітру-у-у!... потоплю-у-у!

драту-у-уєте!

(Дихання переривчасте, протяжне).

4.             «Артикуляційна зарядка». Скоромовка.

Хмаринки-пуховинки,

Химерні, волохаті, —  Вмостились на хвилинку 

                   У хлопчика на хаті.                                                   

                          (Любов Пшенична)

(Читання в різних темпах за сигнальними картками: Н — нормально, П — повільно, Ш — швидко).  

5.             Читання суцільного тексту. Загадка.

Йшла дівчина   з торгунеслабобуторбуйдучинеставаласкрізьбіброзсівалабібгодізгрібатибібгодізмітатиасталосвітатиібобунестало.

                                                                                                  (Ніл Гілевич)

Йшла дівчина з торгу,

Несла бобу торбу, Йдучи, не ставала —  Скрізь біб розсівала:  Біб годі згрібати,  біб годі змітати, —  А стало світати — 

І бобу не стало.   (Зорі в небі) 

(Текст проектується графопроектором).

6. «Докажи слово», стор. 12 «Весела абетка» Л.Е.

Ярешко.

То стишено, то гінко 

Живу на світі я? — «Чого давно немає?»

З чиїхось чую вуст А я лежу й хитаю Ледь видно житній вус.

То раптом прапорцями

Грайливо шелесну,

Хмарини табунцями

                            На водопій жену.            

Усім дбайливим птицям

Гніздечка колишу, Як малюку не спиться, Нашіптую «Жу-жу...»

Кінчаю всі я справи, Як гасне промінець, Моє імення справжнє .

Вгадали?., (вітерець)

7. Складіть назву твору з розкиданих складів при цьому згадайте відгадки.   «Вітер-Зухвалько та зорі»

(З букв на магнітах). Склади розміщені на магнітній дошці. 8. «Дізнайся про письменника».

Григір Тютюнник (1931—1980) — український письменник, лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка та республіканської премії імені Лесі Українки. У нього є казки про природу, про «братів наших менших», оповідання і повісті про долю дітей у роки Великої Вітчизняної війни та повоєнний час.

 

 

 

 

 

 

                   9          9. Задумайся!

Слова із книги «Степова казка» Г.Тютюнника «Речення художнє» — як чаша терпіння. Воно повинно бути повним, але не переповненим.

 

10.Синонімічні пари. «Знайди пару» — (Слова з тексту).

   1)Байдикував—злився

нишпорив—ледарював        зареготав—шукав     дратував—злетів               шугнув—закричав               заволав — засміявся.

   2)Байдикував—ледарював

нишпорив—шукав                зареготав—засміявся            дратував—злився.     шугнув — злетів       заволав — закричав.

(Завдання виконується на окремих картках, олівцем проводимо риски, щоб з'єднати слова. Перше — завдання на картці, друге — відповідь).

11.Словникова робота (запис слів на дошці). Заглянемо в «Тлумачний словник».

Зухвалий — грубий, нешанобливий, зневажливий.

Зникли — притихли, впав шулікою — стрімко.

Заморився — стомився, ріка стала, як дзеркало (гладенька).

Каламуть (води) — нечиста, збаламутить (збити з пантелику).

12.Підготовчі вправи (слова із тексту оповідання). (Запис на дошці).

анічичирк       ріка         сміялися       каламуті по небу       а в річці      сміятися       скаламутив у небо ущерть        сміються      збаламутив

                       

13.Читання тексту мовчки. Вправа «Губи».

14.Фізкультхвилинка (масаж — руки, щічки, голови). Кружечки (переведення погляду з чорного на білий — червоний і у зворотному напрямку).

15.Вправа на розуміння прочитаного: до іменника дібрати дієслово (слово з тексту). Правильно:

                       

1.зорі— мріють 2.місяць—котиться              злетів 3.вітер —                 тікав 4.сон — 5.віконниці—стукотять              перекидав 6.сіно —                       трусив 7.яблука —                     розтав 8.туман —                      поламав 9.дерева —                      зашаруділи 10.кущі —

1.Зорі               2.Місяць               3.Вітер               4.Сон               5.Віконниці   6.Сіно 7.Яблука               8.Туман               9.Дерева               10.Кущі

А  трусив               Б  поламав               В  розтав               Г перекидав               Д  мріють               Е  тікав               Є  зашаруділи               Ж  котиться               З  стукотять               И  злеті

16.Тест на розуміння прочитаного «Влучи в яблучко!»

1.Посеред степу, в глибокій і чорній ярузі сидів собі ВітерЗухвалько.

2.От якось прокинувся Вітер-Зухвалько опівночі.

3.І насварився одразу на все: на піч, на зорі, на сади та хліба.

4.Потім розправив крила, махнув ними і злетів вниз.

5.Розсердився Вітер-Зухвалько: з кого сміються зорі?

6.А коли озирнувся вниз — побачив: ріка знову, як дзеркало, стала, а зорі, як і раніше, блищать, підморгують, ніби танцюють.

7.Упав Зухвалько в яр і заснув.

(На дошці запис «ключик» — відповідь, на малюнку яблука).

Самоперевірка:

Ні.

Так.

Так.

Ні.

Так. Ні. Так.

 

17.Робота над текстом. Читання за абзацами.

І.    У першому абзаці знайти слова-антоніми (вдень— вночі).

II.      Знайти і прочитати дієслова: прокинувся, дивиться, котиться, мріють, потягнувся, позіхнув, зашаруділи, розтав, згинув, припали, зникли.

Прочитати слова, що повторюються двічі: летить тай летить, сміються, зорі.

Виразно прочитати окличні речення.

V.                Яке    речення          може   прочитати      цей      чоловік?

(Малюнок

«чоловічка», який сміється).

VI.             В яких рядках головна думка твору?

18.Читання тексту «Додай слово» (запис тексту на дошці).

                                               

РАНКОВИЙ ВІТЕРЕЦЬ

Була тиха літня ніч. Усе спало. І вітерець...(1), прилігши під кущем верболозу. Та ось запалала ранкова зірниця. Прокинувся...(2), вибіг із-за куща. Побіг берегом ставка. Збудив очеретину. Зашелестіла...(3), загойдалася. А на очеретині спав метелик. Прокинувся й...(4). Пролетів до села. Уже й на ранкову зорю займається. Ось уже й...(5) скоро зійде. Прилетів метелик до троянди. Сів на...(6), прокинулась квітка. Поглянула...(7) себе, а вже сонечко...(8).

Василь Сухомлинський

 

                   1— заснув     5 — сонечко

2— вітерець 6 — квітку

                   3— очеретина           7 — навколо

4— метелик 8 — світить

 

                   19.                 Робота над деформованим текстом із книги

В.Едігея

«Вчися читати, малюк!» стор. 70, № 98.

 

руБя в сілі.

боНе кошвид нілочор. лаЙш ночор рахма. леНатів нийсиль ривпо рувіт. ваДер кругинав хитазались. траш-ноС мівшу сіл. терВі дівгу, вадере гналисто, кя віжи. ливПо найсиль щод. леА корос терві лігвся. щоД чив-сякінс. тиЧу шели пиріння веред ат кім'я ридау щодо-вих пелькра. В біне вузно сяялиза ркизі.

                                БУРЯ В ЛІСІ

Небо швидко чорніло. Йшла чорна хмара. Налетів сильний порив вітру. Дерева навкруги захитались. Страшно шумів ліс. Вітер гудів, дерева стогнали, як живі. Полив сильний дощ. Але скоро вітер влігся. Дощ скінчився. Чути лише рипіння дерев та м'які удари дощових крапель. В небі знову засяяли зірки.

 

Вчитель включає таймер, текст читається за три хвилини). 20.Підсумок уроку. Чого ми навчилися на уроці?

21.Завдання додому. Навчитися читати текст (добір тексту самостійний) «вище норми» (тієї кількості слів, яку читають діти за одну хвилину).

В кінці кожного місяця навчання я практикую перевірку темпу читання, результати якої вивішуються в робочий куточок і куточок для батьків. А за результатами техніки читання в кінці навчального року складаються графіки, які допомагають спостерігати за зміною швидкості читання в учнів класу.

 

На уроках читання недостатньо сьогодні лише кілька разів повторювати один і той же текст. Ця робота швидко втомлює дітей одноманітністю. Саме таким дієвим інструментом, за допомогою якого можна зацікавити учнів, викликати інтерес до виучуваного матеріалу є гра. Значну увагу приділяю її добору та вдосконаленню. Щоб одна й та сама гра не набридла, через деякий час вношу в неї деякі зміни, ускладнюючи завдання, враховуючи засвоєний матеріал, індивідуальні особливості дітей. Поступово цікава гра, мовленнєва творчість переростають у навчальну працю. Прагну сформувати у дітей чіткі мовні уявлення й поняття, виробити міцні навички та вміння, прищепити прийоми і способи опанування знаннями. Отже, залежно від теми уроку – навчання грамоти, читання, його структури, рівня підготовленості дітей, запропоновані ігри, вправи на окремих етапах стануть активним засобом зацікавленості. 

 

Види роботи над текстом

 (Методичні рекомендації)

Виразне читання тексту.

 Використовується під час відтворення вже знайомого тексту, під час перевірки домашнього завдання. Вимагати виразності читання незнайомого тексту недоречно.

Читання ланцюжком.

 Учні читають в певному, установленому порядку (один за одним), і при цьому вчитель має можливість і перевірити ефективність підготовки учнів до уроку, рівень сформованості необхідних читацьких навичок достатньої кількості учнів. Самі ж діти мають можливість порівняти свої досягнення з іншими.

Читання слів у пірамідках.

 Можна складати піраміди як зі слів тексту, так і з інших слів. Головна вимога — щоб слова у піраміді були розташовані одне під одним зі збільшенням кількості букв. Ця вправа допомагає розширювати кут зору під час читання.

 

на

ніс

сини

росли

калина

виросла

Читання «Буксир»

 Учитель або учень, який має добрі навички читання, читає текст вголос. А учні пошепки читають разом із ним, копіюючи темп читання, правильність інтонування. Учитель має можливість керувати читанням.  Цей спосіб читання може називатися «Диктор».

Читання «Хвилею».

 Читають за заданою керівником схемою: повільно, швидко, дуже швидко і навпаки. Такий вид роботи викликає інтерес до виконуваної роботи та розвиває навички читання із різною швидкістю.

Зразкове читання.

 Такий вид роботи використовується, коли діти мають добрі навички читання даного тексту. Виховується бажання продемонструвати зразкове читання.

Читання із замірюванням прочитаного.

 Учитель заміряє певний час читання учнями (1 хв). Діти за командою починають читати і за командою зупиняються. Потім рахують кількість прочитаних слів: свої власні, або обмінюються і рахують кількість слів у сусіда по парті. Результати записують у спеціальний читацький щоденник.

Вибіркове читання.

          За        завданням      учителя           або      іншого            учня    діти, використовуючи швидке читання та зорову пам'ять, знаходять певні частини тексту та зачитують їх.

Знайти в тексті та прочитати:

●       слово — найдовше, найкоротше двоскладове, трискладове...;

●       розповідні, питальні, окличні речення;

●       речення, що складаються з одного, двох, трьох слів; ● діалог;

●       пестливі, згрубілі слова;

●       слова, що рідко використовуються в нашому мовленні;

●       складні слова;

●       речення, що потрібно читати голосно, тихо, сумно, весело піднесено;

●       характеристику дійової особи; ● опис, пейзажі. Читання за особами.

 Учні вчяться розпізнавати слова автора та дійових осіб, засвоюють правила запису діалогів; формується вміння власним голосом передавати інтонацію, характер, настрій персонажу.

Театральне читання.

          Діти виконують завдання: зобрази ти, як би цей твір читала Мишка. Ведмідь, Лисичка,...

Читання скоромовкою.

 Певну частину тексту читають скоромовкою (дуже швидко), але добре запам'ятовуючи та відтворюючи зміст прочитаного.

Прогнозоване читання:

●       за заголовком;

●       за початком тексту;

●       за прочитаною частиною тек­сту; ● за ілюстрацією до тексту; ● за прізвищем автора.

Читання частинами.

 Читають логічно закінченими частинами і визначають головну думку кожної частини.

Читання «Біг по доріжці».

 Діти читають склади, слова з різним темпом та силою голосу:

●       повільно й тихо;

●       швидко й тихо; ● швидко й голосно;

●       повільно й голосно.

Читання пошепки.

 За невеликий проміжок часу всі учні мають можливість самостійно познайомитись із певним матеріалом. Учитель має можливість чути та контролювати роботу кожного.

Читання мовчки.

                            Учні читають, не рухаючи губами, без відтворення звуків. Читання із різною інтонацією.

 За індивідуальними чи груповими завданнями вчителя учні читають: весело, сумно, здивовано, сердито.

Читання із зупинками.

          Діти читають даний текст. За умовним сигналом учителя зупиняються, піднімають очі від тексту. За другим сигналом знаходять     місце, і           де        закінчили       роботу,           продовжують.

Розвивається зорова пам'ять.

Діалогічне читання.

          Діти, розподіливши, хто буде читати слова автора, певних дійових осіб, відтворюють діалог із даного тексту.

Читання «Вовк та Заєць».

 Читають два учні. Перший прочитує речення з певною швидкістю, інший читає те ж саме речення, «доганяючи» за швидкістю першого.

 

Читання певного абзацу.

 Учитель пропонує прочитати перший (другий, останній, найкоротший, найдовший, в якому немає діалогів...) абзац та виконати певне творче завдання. Діти закріплюють знання частин тексту.

Читання в парах.

Один учень читає, інший слухає, аналізує якість читання товариша, допущені помилки.

Самостійне читання.

 Діти самостійно читають твір або його частину, готуються дати відповіді на заздалегідь поставлені запитання (записані на дошці, картці).

Читання хором.

 Учні намагаються читати з певною швидкістю, щоб не відстати від товаришів. Учні, які володіють кращою технікою читання, мають можливість звернути більше уваги на виразність свого читання.

 

Читання «Блискавка».

                      Читають дуже швидко. Потім переказують прочитане.

Даний вид роботи розвиває швидке читання.

Творче читання.

 Читання творів без початку та кін­цівки. Учень розповідає власне бачення відсутніх частин тексту.

«Знайдіть слово».

 Учитель чи один із учнів читає речення з тексту. Але, не закінчивши його, зупиняється. Діти повинні знайти це речення та назвати слово, перед яким була зупинка.

                                                 «Знайдіть     помилку».

          Учитель          читає   текст, припускаючись         помилок         та неточностей. Діти уважно стежать. Вони повинні помітити та виправити ці помилки.

«Сніжинка».

 Учитель називає слово, а учні добирають інші слова за даною тематикою з даного тексту. (Свято — вітання, листівка, подарунок, радість...)

Хорова декламація.

 Діти хором, за зразком учителя, читають окремі фрази (складні поєднання складів, буквосполучень, словосполучень; для засвоєння правильної декламації певних речень, частин тексту).

«Пошуковці».

              Учні виконують завдання:

●       знайти в тексті речення, в яких є дані вчителем слова;

●       знайти слова, що підказують інтонацію та темп читання даного тексту, певної частини.

 

«Впізнайте слово».

 На дошці написані складні слова з виучуваного тексту, але з пропущеними буквами. Діти впізнають їх, доповнюють та знаходять їхнє місце в тексті.

 

Читання з певними завданнями.

 

●       Прочитати уривок, який най­більше сподобався, вразив. Пояснити свій вибір.

●       Знайти і прочитати слова, в яких міститься головна думка твору. Пояснити свій вибір.

●       Поділити текст на логічно за­вершені частини і поставити до них запитання (про Найголовніше в цій частині).

●       Знайти, прочитати в тесті синоніми, антоніми, омоніми. Поясняти доцільність їх використання. Що вони допомагають передати?

●       Знайти в тексті роздуми, мір­кування, описи, прочитати.

Довести правильність свого вибору.

«Хто швидше».

 Проводиться конкурс щодо швидкості та правильності відповіді на запитання вчителя або учня реченням із тексту.

Конкурс «Чомучок».

          Діти ставлять запитання авторові твору, дійовим особам. «Торбинка запитань».

До дошки виходить один учень, пара або група учнів. Однокласники ставлять по черзі йому запитання за змістом даного тексту. Учень (учні) відповідають. Хто з дітей (пар, груп) дав більше правильних відповідей, той «повніше наповнив свої тор­бинки».

«Аукціон запитань».

 Діти ставлять запитання один одному, пара — парі, група — групі. Потім колективно з'ясовують, яке і чиє запитання було найцікавішим.

Робота в парах.

●       Діти ставлять один одному запитання та стежать за правильністю від­повіді.

●       Відповіді на запитання, що дані після тексту.

●       Найбільш     ефективно      їх         можна             ви­користати для домашньої та самостійної роботи.

●       Відповіді на запитання до тексту, що поставив учитель.

Учитель ставить такі запитання, які б допомогли виявити рівень розуміння учнями змісту прочитаного.

Різні види переказу тексту. ● Близько до тексту.

●       Стислий переказ.

●       Переказ у парі (взаємоперевір­ка, доповнення).

●       Переказ за допомогою міміки, жестів.

●       Переказ зі зміною особи автора (я, він, ми...).

●       Переказ із власним продовжен­ням.

●       Переказ певної частини.

●       Творчий переказ (можна змінювати перебіг подій, дійових осіб...). Характеристика дійових осіб. Характеристика дійових осіб може проводитись за таким планом:

●       назва дійової особи;

●       опис зовнішності (з використанням цитат);              

●       характер, вчинки (з використанням цитат);

●       особисте ставлення учня до даного персонажу. Пояснити його. Словесне малювання.

Розповісти, який малюнок виконали б ви до даного епізоду тексту.

Визначити головну думку твору, тему, мету.

Учні обов'язково пояснюють своє рішення.

Визначити жанр твору. Назвати, пояснити свою думку.

Скласти план.

Розповідними реченнями.

Питальними реченнями.

Цитатний план.

Малюнковий план.

Стислий план.

Поширений план.

План може бути складений кожним учнем окремо, в парі, групі.    

Можна проводити «Захист плану».

Гра «Фантазія».

          Гра-конкурс може проводитись індивідуально, між парами, групами. Учні фантазують, якими епізодами вони б доповнили твір, як би його змінили,...

 

Зіставлення.

●       Учні зіставляють зміст даного твору із:

●       певними ілюстраціями до нього, поданими в підручнику;

●       малюнками, виготовленими учнями;

●       іншими творами; ● назвою твору;

●       темою цілого розділу.

Театралізація.

Учні обирають певну частину твору та інсценізують її.

Можлива робота з:

●       нетривалою підготовкою на даному уроці; ● домашньою підготовкою.

Робота з прислів'ями.

 Робота може проводитись кожним учнем окремо, в парі, групі. Учні добирають прислів'я, що за змістом відповідають даному твору.

              Види роботи:

●       без попередньої підготовки, на уроці. Можуть використову­ватись збірки прислів'їв, інші книги, посібники;

●       підготовка може проводитись вдома. Можливою є допомога батьків, використання різноманітної літератури.

              Складання кросвордів за змістом твору.

              Частіше використовується як домашнє завдання.

Гра «Автор».

 Учень виконує роль автора. Він про­понує свій варіант бачення твору, його змісту. Діти можуть ставити йому запитання.

«Автор» дає відпо­віді.

Гра «Впіймайте звук».

 Учитель чи учень читають певне речення чи частину тексту, даючи завдання: сплескувати в долоні, якщо в слові буде певний звук (перед початком гри вчитель називає цей звук).

Тонограма тексту, речення.

 Тонограма відображає емоційний стан змісту твору в певних частинах.

 Проводиться пряма горизонтальна лінія. Потім креслиться ламана лінія: лінія йде вгору — радість, підне­сення; лінія вниз — горе, сум; лінія збігається із прямою, горизонталь­ною лінією

— звичайний перебіг подій.

 

«Аукціон думок»

          Діти діляться своїми почуттями, роздумами, які викликав твір.

«Коло ідей»

 Діти індивідуально або групами висловлюють свої думки стосовно певного запитання чи завдання — висловлюють свої ідеї.

«Презентація»:

●       твору. Учні заздалегідь отри­мують завдання і готуються до презентації твору (представлення);

●       автора. Діти готують цікавий додатковий матеріал про автора даного твору; ● ідеї; ● відповідей.

 

Вправи на розвиток  оперативної пам’яті,

пильності зору та уваги

Ці якості досить помітно впливають на формування навичок правильного, свідомого та швидкого читання

Вправа «Торбинка»

Учні читають текст протягом однієї хвилини і помічають, де закінчили. Потім читають цей уривок ще 2-3 рази з фіксуванням часу. Кількість прочитаних слів щодалі збільшується. Діти підраховують, на скільки більше слів вони прочитали в порівнянні з першим разом, вважаємо, що ці слова — це їхній скарб, який вони кладуть в торбинку.

                                                                     Інколи       перевіряємо,       у       кого

найбільший скарб. Це викликає у дітей позитивні емоції та бажання читати швидше, щоб збільшити свій скарб.

 

Вправа «Пеньок»

У таблиці записані однакові слова. Серед них таке, що відрізняється тільки однією буквою. Таблиця показується дітям на кілька секунд. За цей час вони повинні «пробігти» поглядом, знайти і назвати це слово. Можливий і інший варіант цієї вправи. Викликана дитина повинна досить швидко прочитати записані в стовпчик слова. Швидко

перебудувати мовний апарат на «слові-пеньку» і знову повернутися до попереднього слова. Все це треба зробити швидко й чітко, якщо дитина помилилася, чи запнулася, то вважаємо, що зашпортнулася об пеньок. Пропонуємо ще потренуватися.

 

Вправи на розвиток антиципації

 

Уміння передбачати під час читання наступне слово називається антиципацією.

               Гра у парах. 

Учні пишуть по кілька слів. Пропускаючи голосні. Потім обмінюються листочками і відновлюють задумані слова. Перевірка взаємна. Інший варіант цієї вправи. Добираю невеличкі вірші, тексти з пропущеними буквами, словами, а на звороті — цей же текст, записаний повністю.

Таким чином, діти мають змогу

зіставити текст, перевірити себе.

Вправа «Диктор»

Вже сама назва вправи підказує, що ця вправа є копіюванням роботи диктора на телебаченні. Не

обов'язково робити макет телевізора, достатньо запропонувати учневі сісти за вчительський стіл і читати

текст для класу. Але він повинен якнайчастіше відривати очі від тексту, щоб дивитися на глядачів. Отже під час виконання цієї вправи розвивається периферичний зір, оперативна пам'ять, антипація, а також покращується техніка читання. Доцільно цю

вправу використовувати в третьому класі

Вправа «Павутинка» Класовод називає слово. Учні добирають інші слова, які за змістом поєднуються із

запропонованим.

                                                               Наприклад: школа — клас –парта -

учні

Інший вид вправи. Вчитель називає перший склад, а діти добирають слова, що починаються цим складом.

Перемагає той, хто створив найбільшу павутинку

 

Вміння орієнтуватися в тексті

 Для цього використовую вправу «Стоп! Вперед!»                        Вправа «Стоп! Вперед!»

 

На першому етапі проведення цієї вправи вчу дітей запам'ятовувати зором, де зупинилися під час читання. Наприклад: учень читає, вчитель подає команду: «Стоп!» Пропонує учням очима запам'ятати, де закінчив читати товариш. Діти віднімають пальчики від рядка, а вчитель проводить опитування, як діти зрозуміли прочитане, або просить переказати частину, яку прочитали. Звучить команда: «Вперед!» Діти повинні відшукати місце, де зупинилися під час читання.

 

На наступному етапі вправа «Стоп! Вперед!» використовується для вироблення умінь знаходити в тексті опис або порівняння. Один учень читає, а другий, якому дано завдання відшукати опис, зупиняє його командою, пояснює, що тут описується і подає команду «Вперед!»

Вправи для тренування образної пам'яті.

                                      Вправа «Образ»

Вчитель читає набір іменників, які пов'язані одним, або двома образами. Кількість слів не більше десяти. За сигналом вчителя діти записують слова у стовпчик. Перед вправою     доцільно        попередити учнів, що слова легше запам'ятати, якщо по них уявити образ. Мало відновлених слів — значить не повний           образ. Проводиться перевірка питаннями: «Хто записав 5 слів? Хто 6 слів?» і т. д. Потім вчитель знову зачитує слова й учні встановлюють, які з них вони не записали. Наприклад. Дерево, гілка, гніздо, пташеня, кіт, портфель, книга, зошит, ручка

 

МАТЕРІАЛИ З ФОРМУВАННЯ  

НАВИЧОК ЧИТАННЯ

       Загальні  вимоги до завдань

Таблиця 1 і   2

У кожній таблиці вибери один рядок і, додаючи до букв у ньому голосні (а, о, у, є, и, і) читай утворені склади, чітко вимовляючи звуки. З таблицями слід працювати

систематично. Темп виконання вправ стає дедалі швидшим.

                    

Пошукова таблиця слів

Розглянь уважно таблицю. Колонки слів по вертикалі позначені геометричними фігурами [квадрат, трикутник, кружечок, ромб), горизонтальні смуги позначені кольорами (білий, жовтий, синій), по 5 рядів у кожній смузі. Знайди потрібне слово за орієнтирами, які задає тобі вчитель або ведучий. Потім учитель або ведучий задає слово, а ти маєш назвати орієнтири, де воно розміщене. Цю вправу можна виконувати удвох з товаришем, міняючись       ролями.           Працюй          з           пошуковою    таблицею систематично, поступово зменшуючи час на пошук слів.

Скоромовка

Скоромовку читай спочатку повільно, потім швидше і ще швидше, чітко вимовляючи звуки.

 

Прочитай швидко слова

 Прочитавши слова, знайди і підкресли в них спільну буквену частину або скажи, чим вони відрізняються. Наприклад, у словах «ніжки, босоніжки, ніженьки» спільна буквена частина — «ніж» і «ки».

Не зіб'юсь

Швидко прочитай слова. Не спіткнись на слові, яке відрізняється від інших однією літерою. Наприклад: ліс, ліс, лис, ліс.

Склади прислів'я (приказку) Види завдань:

—ідучи за лініями або за цифровими підказками, склади прислів'я (приказку);

—до першої частини прислів'я, написаної ліворуч, добери закінчення з правої частини.

         Знайди пару словах

Поєднай слова лівої і правої колонок парами за змістом.

 

 

Здогадайся, що це

Відгадай слово і з'єднай його з поданими буквами. Дістанеш слово, яке мається на увазі. 

Наприклад:  лі + крик ворони = назва професії

                            лі + кар = лікар

 

Відшукай у слові слова

Види завдань:

— із букв заданого олова склади нові слова;

— із букв слова склали нові слова, але допустили помилку.

Відшукай зайве слово, або яке складене неправильно;

— перевір, чи є ще слова, які можна скласти із букв заданого слова.

1.      Сироїжка: сир, їжа, сирок, роса...

2.      Апельсин: син, лин, сани, риба, насип, напис...

3.      Клени: лин, клин, лан...

4.      Горобина:

5.      Абрикос: коса, сир, рак, бак, соки, гора, кора, рис, краб.

6.      Електрика: три, кит, лелека, ракета, лак, рак, крила.

7.      Велосипед: село, море, поле, оси, пил, весело.

8.      Горизонт: гори, рот, роги, грім, нори, ноги, тон, ноти.

9.      Соловейко: коло, воло, колесо, колос, соло, коваль.

10.   Молоко: лом, коло...

11.   Буквар:

12.   Жайворонок: жар, ворона, край, нора...

13.   Рибалка: балка, краб...

14.   Листоноша: лист, ноша...

Вправи на розширення поля читання

1.                  «Пірамідки».

Один учень пошепки читає, інший — дивиться знизу йому в очі, стежить, щоб вони рухалися вниз.

2.                  «Вітрячки».

Один учень дивиться, не зводячи з крапки очей, намагаючись побачити букви, що є поруч із крапкою, пошепки читає. Другий дивиться йому знизу в очі, стежить, чи справді вони в стані нерухомості.

3.                  «Ромбики»

При читанні учні повинні охоплювати поглядом ціле слово. Один учень читає, інший — слідкує. Потім виконують завдання навпаки.

 

СИСТЕМА ДИДАКТИЧНИХ ІГОР  НА УРОКАХ ЧИТАННЯ

 

Навчання молодшого школяра має      бути    цікавим, радісним, але водночас повинно забезпечувати глибоке засвоєння навчального матеріалу. Вважаю, що завдання вчителя початкових класів не лише навчати, а й пробудити у дітей радість від знань

і самого процесу їхнього засвоєння.

В реалізації цього завдання особливої уваги заслуговує ігрова діяльність. Використання ігор на уроках читання сприяє позитивному ставленню до навчання потребує від дитини кмітливості, уваги. Колективні ігри згуртовують дітей, сприяють формуванню дружніх взаємин між ними.

Під час використання на уроках читання ігрового методу навчання слід дотримуватись таких вимог:

а) зміст гри має бути посильним для кожної дитини;

б) правила гри – прості і чітко сформовані;

в) у грі повинні брати участь усі діти;

г) підсумок гри – чіткий і справедливий.

Таким чином використання ігор на уроках читання стає важливим засобом розвитку інтересу до вивчення цього предмету, дає можливість об’єктивно оцінити знання і уміння учня.

 

Гра  «Хто більше»

Хто найбільше згадає героїв казок, назви яких закінчуються буквою «а» ( лисичка,…), буквою «к» (зайчик…), той переможець.

 

Гра «Хто я і з якої казки»

Люблю горішки, грибочки. (хто відгадає першим, продовжує гру, описуючи свого героя).

 

Гра «Хто більше знає?»

У грі бере участь необмежена кількість дітей. На кожен крок треба назвати одну казку. Виграє той, хто назве більше казок, жодного разу не помилившись.

 

Гра «Я з казки..»

За допомогою міміки і жестів покажи одного з героїв улюбленої казки.

 

Гра « Чарівний мішок»

Навпомацки впізнати предмет у мішку, вгадати, з якої він казки.

Гра «Відгадай»

Розбери «зашифроване» речення і скажи, з якої воно казки коНіли  не батре  сятиясмі  з  біслашого. і  дід  І  абаб  вонз листазось  міса  бісо.

 

Гра «Хто більше»

Назвати казкових героїв, предмети, імена, назви казок на букву «к».

Гра «Відгадай казку»

Відгадай казку за опорними словами: лисичка, рибка, вовк, ополонка;

Маруся, яблунька, річечка, гуси, піч.

Продовж гру.

Гра «Хто правильно закінчить прислів’я?» Книга вчить, як на світі …  .

Наука в ліс не веде, а з лісу …  .

Треба нахилитись, щоб з криниці води …  .

Друга шукай, а знайдеш - …  .

Продовж гру використовуючи свої прислів’я.

Гра «Хто придумаю кінець, той і буде молодець.»

Один з учнів починає розповідь. Хто її закінчить, той виграє. Або один з учнів починає розповідь, а другий закінчує. Яка пара дітей склала найкраще оповідання, та і виграє.

 

ІГРИ В ПАРАХ

Гра «Я починаю, а ти закінчуєш» «Коли закінчу школу, … » «Як виросту, … ».

«Улюблене заняття - …»

Один з учнів повідомляє ведучому своє улюблене заняття. Гравці жестами, пантомімікою показують свою відгадку. Той, хто відгадає, стає ведучим.

             

                                              Гра «Дитячі мрії»

Теплого літнього дня на околиці села посідали діти і почали мріяти: хто ким буде? Хочеться бути і музикантом, і полярником, і шахтарем, і моряком далекого плавання, і прикордонником, і футболістом, і пожежником. Ці дитячі мрії художник зобразив на картині. Знайди їх.

 

Гра «Слово в слові»

У кожному з цих слів «сховалося» інше. Яке? Знайди і назви його, поясни значення. 

Україна, земляк, народознавство, розмова, барвінок, музикант, різьбярство, гончарство, скарбничка.

 

Гра «Подорож по містах України»

Використовуючи карту, розроби маршрут подорожі. Спочатку називай односкладові слова (міста), потім двоскладові тощо.

 

Гра «Заповни скриню»

Хто назве найбільше речей з бабусиної скрині, той переможець

 

ДОБІРКА  РЕЧЕНЬ  ДЛЯ  ЗОРОВИХ ДИКТАНТІВ  З

ВИКОРИСТАННЯМ НАРОДНИХ ПРИКАЗОК,ПРИСЛІВ’ЇВ

       Кожне з речень написане на паперовій      стрічці.

Використовуються вони не лише для проведення зорових диктантів за методикою В. Зайцева, ай для розвитку оперативної нам'яті, а вроздріб — для синтаксичного розбору:

                                                                                        —розвитку     орфографічної

зіркості (знайти в реченні слова з вивченими орфограмами, підкреслити їх);

—для вибіркового списування (виписати з даного речення іменник, слово, що відповідає даній схемі тощо);

— побудова речення з порівняннями.

Використовуються прислів'я також на уроках читання — вони несуть величезний виховний зміст:

—серед даних прислів'їв знайти те, що відповідає темі твору,

що вивчається;                      

—кого з дійових осіб характеризує дане прислів’я ?

—розкрити значення висловлювання тощо.

 

1.  Виє, як вовк. Густа, як ліс.

Дике, як коза.

Бігає, як кінь.

Білий, як сніг.

Поле, наче море.

 

2.  Велика, як гора. Багата, як земля.  

Весела, як весна.

Боязкий, як заєць.

Пищить, як комар. Біжить, мов летить.

 

3.  Одинока, як тополя. Очі чорні, як терен.

Сердита, як кропива.

Сказав, як відрубав. Розкішний, мов павич.

 

4.  Співає, як соловейко.

Упав, як грім на голову.

Швидкий, як блискавка.

Тиха, як вода в криничці.

Пропав, як камінь у воді.

На віку, як на довгій ниві.

 

5.  Дівчина, як калина в лузі. Веселий, як весняне сонце.

Вода, як дзеркало, блищить.

Насупився, як чорна хмара.  

Поглядає, як вовк на ягницю.

Брови тоненькі, як шнурочки.

 

6.  Говорить, як на сопілці грає.

Мовчить, як води в рот набрав.

Сад білий, як молоком облитий.

Біжить, наче клубок котиться.

Говорить, наче пташка щебече. Говорить, як сорока скрекоче.

 

7.  Говорить, наче соловей співає. Діти маленькі, мов пташенята.

Материнське серце, як літнє сонце.

Живуть між собою, як голуб і пава.

Зимове сонце, як мачушине серце. На чужому горі щастя не збудуєш.

 

8.Коси, як льон, парубок, як сокіл. Село, неначе писанка.

Спішить, як мокре горить.

Очі сині, як волошки в житі.. Чия відвага — того перемога.

 

9.                   Слова — як мед, а діла — як полин. Слово скаже, як снопа зав'яже.

Розплакався, як мала дитина.

Ростуть, як гриби після дощу.:

Спить, хоч з гармати стріляй. Чули дзвін, та не взнали, де він.

 

10.               Свій розум май і в людей питай                                       Умій сказати, умій і змовчать                                                   Хто мовчить, той двох навчить.                                                  Раді люди літу, як бджоли світу.                                       

Така робота — ні в тин, ні в ворота.                                     

Життя прожити — не поле перейти.                                   

Хто грамоти вміє, той краще сіє.                                                       

Чорна земля білий хліб ростить.

11.               На чужому горі щастя не збудуєш. Січень не так січе, як у вуха пече.

Літо дає коріння, осінь — насіння. І від солодких слів буває гірко.

 

12.Гостре словечко коле сердечко. Плаче осінь холодними дощами.

Землю поважай — вона дасть урожай.

Щастя без розуму — дірява торбина.

Лютий лютує та весні дорогу готує. У червні на полі густо, а в коморі пусто.

 

13.Що влітку вродить — зимою не шкодить. Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Дороги та хатка, де родила мене -  матка.

У кою рідна мова, в того й душа здорова.

Красна осінь снопами, а зима пирогами. Рідна кати високо змахує, а помалу б'є.

 

14.Слово — не горобець, вилетить — не піймаєш. Поганому синові батьківщина не в моду. Дарованому коневі в зуби не заглядають.

Кожна травичка на своєму корінці росте.

Яблуко від яблуні недалеко відкотиться.

До першого грому земля не розмерзається.

 

15.Маленька праця краща за велике неробство.

Риба — вода, ягода — трава, а хліб — усьому голова. Добрий чоловік надійніше кам'яного мосту.

На чужий коровай очей не поривай, а про свій дбай. Хто в п'ятницю скаче, той в неділю гірко плаче. Неправдою весь світ пройдеш та назад не вернешся.

 

16.  Брехня стоїть на одній нозі, а правда — на двох. Від солодких слів кислиці не посолодшають.

Хвали мене, моя мати, бо більше ніхто не хвалить.

Ластівка день починає, а соловей його кінчає.

Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю. Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.

 

17.  Кому легко на серці, до того весь світ сміється.

Від розкошів кучері в'ються, а від журби — січуться.

Ліпше без вечері лягати, та без боргів уставати.

Людська кровиця — не водиця, проливати не годиться.

Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням. Краще на п'ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.

 

18.  Перемагай труднощі розумом, а безпеку — досвідом Весна ледачого не любить, вона проворного голубить.

Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила.

Не відкладай на завтра того, що можна зробити сьогодні.

Ліпше пташці на сухій гілці, ніж у неволі в золотій клітці

Хто робить багато справ нараз, не зробить жодної гаразд

Кожна така гра вчить дитину оцінювати свої здібності, допомагає повірити у свої сили, підштовхує її шукати й знаходити різні шляхи для самореалізації, розвивати найкращі людські якості.

Спонукати, а          не        керувати,        заохотити,      допомогти визначити напрям освіти — це девіз моєї індивідуальної роботи з учнями.

 Тільки живе, емоційне, різноманітне за своїми прийомами проведення уроків читання залучає й утримує увагу учнів, розвиває інтерес до читання, який потім не згасає і в наступних класах. Коли діти почали читати з інтересом, з'явилась швидкість і свідомість читання, підвищилась успішність з мови. Нині ще передчасно говорити про повне вдосконалення техніки читання у кожного з моїх учнів, але той факт, що в колективі склалося читацьке середовище, що діти біжать до бібліотеки, передчуваючи радість зустрічі з книгою, приносить мені почуття задоволення.