"Три зозулі з поклоном"

Григір Тютюнник “Три зозулі з поклоном”Підготувала вчитель української літератури КЗ КОР «БСФК»Гегач Любов Ярославівна

Григір Михайлович Тютюнник Роки життя:- 5 грудня 1931,Шилівка, Зіньківський район, Українська СРР, СРСР- 6 березня 1980, Київ, Українська РСР, СРСРПомер у 48 років

Родина письменника Мати Григора, Ганна Михайлівна, померла 1987 року. Одружився 1958 року із Людмилою Василівною Корецькою із села Верхня Мануйлівка Козельщинського району Полтавської області. Діти. Михайло (названий на честь дідуся), 1963 р. н., закінчив романо-германський факультет КДУ ім. Шевченка. Помер 2015 року від білокрів'я. Похований коло батька]. Василь 1970 р. н., закінчив факультет української філології КДУ ім. Шевченка. 2008 року емігрував до Латинської Америки, в даний час проживає в Чилі. Родина Тютюнника по його смерті одержала квартиру на Троєщині.

Твори Тютюнника Автор збірок новел «Зав'язь» (1968), «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжок для дітей «Ласочка» (1970), «Лісова сторожка» (1971), «Степова казка» (1973).

«Три зозулі з поклоном» — новела Тютюнника про складність людських стосунків, у цього твору автобіографічна основа. Новела — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

Історія написання. А поштовхом стала незначна подія: у 1976 р. до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист, який виконував народні пісні. Особливо вразила письменника «Летіла зозуля через мою хату…», де йшлося про нещасливе кохання та вічне, непереборне ніким і нічим страждання людини. Ще не стихли звуки бандури, як Григір схопився з місця й побіг у свою кімнату. Так народилася новела «Три зозулі з поклоном» — одна з найчарівніших перлин української літератури XX ст. Безперечно, в її основі автобіографічні моменти.

Життєва основа твору Григір написав цю новелу під впливом почутої пісні «Летіла зозуля через мою хату» у виконанні сліпого бандуриста. Сюжет є значною мірою автобіографічним: в образі Михайла автор показав свого репресованого у 1937 р. батька, оповідач нагадує самого автора в юності.

Проблематика 1. Шляхетності високого почуття; 2. Спорідненості людських душ; 3. Моральних чеснот;4. Шляхетності, порядності, поваги у ставленні до інших людей, їхніх почуттів.

Назва новели «Три зозулі з поклоном» символізує любовний трикутник — три долі головних героїв.

Паспорт. Автор – Григір Тютюнник. Рік написання: 1976. Літературний рід: епос. Жанр: новела. Тема: Складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання.Ідея: Возвеличення любові як найвищої духовної цінності, яка піднімає людину над буденністю, очищає її душу. Провідні мотиви твору “Три зозулі з поклоном” – «Сила кохання», «протистояння влади й людини», «філософія життя», «усепрощення», «романтики й прагматики».

Головні герої Студент – є оповідачем у творі. Про самостійність та відповідальність студента свідчить його заувага про новий дешевий костюм. Його мати Софія,Чоловік Софії – Михайло. Характер Михайла найглибше розкривається в його останньому листі. (“ставний такий, смуглий, очі так і печуть чорнющі”)Поштар дядько Левко. (“худющий, гостро підняте вгору плече”)Марфа – нещасна жінка, яка все життя кохала Михайла, відчувала день коли від нього приходили листи. Але заміжня була за Карпом. “Волосся сяяло проти сонця золотом, тепер не сяє…”Чоловік Марфи – Карпо. (“товстопикий був, товстоногий, рудий”)

Образи. Людей: оповідач (Я) — син Михайла й Софії, студент; Михайло — репресований чоловік Софії; Софія — дружина Михайла, мати оповідача; Марфа Яркова — дружина; Карпо Ярков — приземлений чоловік Марфи; дядько Левко — поштар;Природи: зозуля (образ зозулі уособлює у творі самотність); сосна (уособлює рідну домівку; плинність часу, спогад про батька)Предметів і явищ: піджак, лист, сон

СИМВОЛИ «Три зозулі з поклоном» – символ самотності; традиційна народна формула-прохання не любити;сосна, посаджена Михайлом на піску біля дому (символ самотності й водночас для тих, хто любив (син, Марфа, Софія) Михайла, — пам’ять про нього; для односельців — спогад про загублене життя; для самого Михайла — символ рідного дому);піджак (символ радянської бідності);Сибір неісходима (символ-перегук із творами Тараса Шевченка).

Висновок. У новелі письменникові вдалося втілити в художньому творі безкінечну глибину справжнього кохання й обережне ставлення людей один до одного.

Дякую за увагу: )