Труд.навчання 3 кл. Урок 23. Мозаїка з природних та штучних матеріалів |
|||||
Мета: поглибити знання учнів про мозаїку; вдосконалювати навички роботи з різними матеріалами; розвивати творчі здібності, уяву, фантазію, дрібну моторику пальців рук, охайність; формувати естетичне почуття, смак; стимулювати творчий потенціал учнів.
Хід уроку. Труд.навчання 3 кл. Мозаїка з природних та штучних матеріалів |
Додаток
ІСТОРИЧНІ ЗГАДКИ ПРО ПЛЕТІННЯ З СОЛОМКИ
Практично неможливо визначити, коли з'явився перший плетений виріб. Але відомо, що в Древньому Єгипті плетіння з соломки набуло значного поширення. Умільці використовували для своєї роботи солому пшениці, жита й інших зернових культур, що вирощувалися у їхній місцевості.
При цьому в кожному виробі яскраво відбивалися особливості національної культури, а також властивості самого матеріалу, з якого він зроблений.
Соломою покривали дахи будівель, годували худобу і підстеляли нею в хлівах. Солома «взувала» й «одягала» селян, утеплювала їхнє житло і служила їм постіллю. З неї люди навчилися виготовляти брилі, кошики, килимки тощо.
Широке застосування мали побутові предмети (посуд і кошики для зберігання зерна та муки, перенесення предметів, збирання грибів та ягід).
Довершеність форм, плавність контурів, графічний ритм горизонтальних джгутів (скрутнів) соломи і діагоналей перетяжок, що ясно читаються на світлому фоні соломи і декоративно збагачують фактуру поверхні, висока майстерність виконання — усі ці якості свідчать про те, що плетені з соломи предмети належать до творів народного декоративного мистецтва. У них сконцентрований досвід багатьох поколінь, які досконало пізнали декоративні й пластичні властивості матеріалів та характерні для цієї техніки закони формоутворення.
У художніх виробах провідного значення набуває інтенсивний переливчастий блиск житньої соломи. Ми переконані, що відтінків у соломи біля сотні: від білого і жовто-лимонного до буро-жовтого і червоно-коричневого.
Стебла рослини жнуть серпом чи зрізують великим ножем під самий корінь. Стебло будь-якої злакової рослини, культурної чи дикорослої, розділено на декілька частин, які називаються вузлами. Кожна така частина називається колінцем, чи міжвузлям. Найдовше колінце знаходиться вгорі і завершується колоском, а найкоротше і найтовстіше — внизу біля кореня. У жита верхнє колінце може досягати завдовжки 1,5 м. Соломина на цій ділянці вузька з невеликим звуженням у діаметрі. Стінки соломини хоча і дуже тонкі, але досить міцні. Тому верхнє колінце — хороший матеріал для будь-якого виду робіт.
Висушену під навісом солому розподіляють на дві частини. Одну зберігають на горищі або в сухому приміщенні, зв'язавши в снопи. Іншу попередньо обробляють. Спочатку в кожної соломини ножицями відрізають колосся, видаляють покривне листя, а потім розрізають на окремі колінця, видаляючи вузли. Нарізані колінця сортують.