"ТРУДНОЩІ АДАПТАЦІ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В 5 КЛАСІ"

Про матеріал
План. 1. Завдання розвитку. 2. Перехід з початкової школи в середню. 3. Психологічні причини шкільної дезадаптації учнів 5-х класів. 4. Діагностика рівня й змісту адаптації п'ятикласників до нових умов навчання. 5. Поради батькам п’ятикласників.
Перегляд файлу

План.

1. Завдання розвитку.

2. Перехід з початкової школи в середню.

3. Психологічні причини шкільної дезадаптації учнів 5-х класів.

4. Діагностика рівня й змісту адаптації п'ятикласників до нових умов навчання.

5. Поради батькам п’ятикласників.

 

1. Завдання розвитку.

Молодший підлітковий вік - 10-11 років. Він відкриває більші можливості з погляду виховних впливів, у тому числі й роботи практичного психолога.

Основні завдання розвитку в цей період:

формування вміння вчитися в середній школі;

формування уявлення про себе, як про вмілу людину з більшими можливостями розвитку;

розвиток навчальної мотивації, інтересів;

розвиток навичок співробітництва з однолітками, уміння змагатися з іншими, правильно й різнобічно порівнювати свої результати з успішністю інших;

формування вміння домагатися успіху, правильно ставитися до успіхів і невдач, розвиток упевненості в собі;

Формування вміння вчитися в середній школі.

Один з головних напрямків роботи в молодшому підлітковому віці - формування загально навчальних умінь і навичок, уміння вчитися Сформовані в початковій школі вміння й навички нерідко не відповідають матеріалу й вимогам середньої школи. Це проявляється вже в 5 класі. Почуваючи це, діти хочуть придбати такі вміння й навички й сенситивні до навчання ім. Найбільше здобуваються не тільки на уроку по конкретних навчальних предметах, але й на спеціальних, регулярно проведених заняттях.

Такі заняття можуть проводитися як психологом, так і за допомогою психолога - учителем. І можна назвати, наприклад, «Учимося вчитися» «Як учитися в середній школі», «Психологічна година». Заняття включають теми, пов'язані з розвитком загальне навчальних навичок, мотивації навчання й емоційного відношення до нього.

Наведемо, як приклад деякі теми занять: «Як слухати вчителів», «Як виконувати домашні завдання», «Як перевіряти свою роботу», «Як можна вчитися на власних помилках», «Як підготуватися до контрольної роботи» «Чому іноді не хочеться вчитися й що із цим робити», «Як довідатися, що ти знаєш, а чого не знаєш», «Як краще запам'ятовувати», «Що таке лінь?», «Як правильно готовити успішні завдання», «Як виконувати письмові домашні завдання», «Як навчитися краще думати». Значна увага на таких заняттях варто відводити розвитку довільності, організованості, увазі, спостережливості.

Необхідно також звернути особливу увагу на розвиток логічної пам'яті й довільної уваги школяра. Якщо цього не робити, то стихійно вони складаються в більшості дітей зі значними порушеннями й перекручуваннями.

Заняття повинні складатися з коротких пояснень, виконання спеціальних вправ і їхніх обговорень. Саме вправи, навчання конкретним прийомам, які школяр може (і повинен) відразу використовувати у своїй навчальній роботі, становлять їхній основний зміст.

На заняттях з п'ятикласниками важливо використовувати гумор. Гумор має дуже велике значення для розвитку дитини цього віку, у тому числі й пізнавальному розвитку. У цей час діти дуже люблять жартувати, розповідати анекдоти, які часто здаються дорослим несмішними, дурними й грубими. Важливо, щоб дорослі розуміли значення гумору для розвитку дітей, були терпимими до дитячих жартами й уміли використовувати гумор у навчальній роботі.

Як відомо, багато складних речей запам'ятовуються досить легко (іноді на все життя), якщо вони представлені в жартівливій формі («Бісектриса — це такий пацюк, що бігає по кутах і ділить кут навпіл», «Медіана — це така мавпа, що стрибає на сторону й ділить її нарівно».

Початок навчання в середніх класах школи.

У середній школі докорінно міняються умови навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи «класний керівник — вчителя - предметники», уроки, як правило, проходять у різних кабінетах. Те, що такий перехід збігається з кінцем дитинства, досить стабільним періодом розвитку, сприятливо для адаптації школяра до нових учителів, новим умовам.

Як показує практика, більшість дітей переживає цей перехід як важливий крок у їхньому житті. Центральне місце займає, по-перше, сам факт закінчення молодшої школи, що у тім або іншому ступені підкреслюється вчителями й батьками, і, по-друге, предметне навчання.

Незважаючи на те, що й раніше діти вивчали різні предмети, саме при переході в середню школу вони починають розуміти й усвідомлювати зв'язок цих предметів з певною областю знань. На питання, чи різняться чим-небудь і чим саме навчання в 5 класі й у початковій школі, п'ятикласники відповідають: «Малята просто вчаться рахувати, а ми вчимо математику», «Раніше ми просто читали розповіді про те, що було, а тепер учимося дізнаватися історію» і т.п.

Для багатьох дітей, що навчалися спочатку в одного вчителя, перехід до декількох учителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем відносин також є зримим зовнішнім показником їхнього дорослішання. Крім того, певна частина дітей усвідомлює такий перехід як шанс заново почати шкільне життя. Бажання гарно вчитися, робити все так, щоб дорослі були задоволені, «не засмучувалися й не переживали», «радувалися», «щоб мама, коли подивиться щоденник, не карала й не плакала» - досить сильно в п'ятикласників.

У той же час із початкової школи в середню пов'язаний зі зрослим навантаженням на психіку підлітка. Різкі зміни умов навчання, розмаїтість і якісне ускладнення вимог пропонованих до школяра різними вчителями, і навіть зміна позиції «старшого» у початковій школі й «самого маленького» - у середньої - все це є досить складним випробуванням для психіки школяра.

Звідси підвищена залежність певної частини дітей від дорослих, «причепливість» до класного керівника, плач, капризи, інтерес до книг для маленьких дітей.

 

2. Перехід з початкової школи в середню.

Перехід з початкової школи в середню - це рубіж 4-го й 5-го класів. 4-й клас - досить спокійний період, коли вже все зложилося: навчання, оцінки, взаємини. Це період відносної стабільності, коли психолог може з успіхом продовжувати займатися пізнавальним розвитком дітей. Саме через свою стабільність 4-й клас часто випадає з поля зору педагогів і психологів.

Але це надзвичайно важливий етап життя для дитини, оскільки об'єктивно закінчується молодший шкільний вік і його підсумок є глибокі зміни й позитивні перетворення в психіці учня.

Молодший шкільний вік є сенситивним:

- для розвитку пізнавальних потреб і інтересів, для формування мотивів навчання;

- для розвитку продуктивних прийомів і навичок навчальної роботи, так званого «уміння вчитися»;

- для формування особистості п’ятикласника, розкриття його індивідуальності, формування самооцінки, самоконтролю й саморегуляції;

- для засвоєння соціальних норм і зав'язування міцних дружніх зв'язків.

Всі ці зміни відбуваються в рамках навчальної діяльності, оскільки вона в цьому віці - провідна. Результатом змін є психологічні новотвори, які стануть фундаментом для розвитку на наступному віковому етапі.

Насамперед у молодшого школяра в центр свідомої діяльності висувається мислення. Саме розвиток словесно-логічного мислення перебудовує всі інші пізнавальні процеси. Оволодіння понятійним мисленням веде до розвитку рефлексії, аналізу й внутрішнього плану дій. Словесно-логічне мислення - це перший новотвір, завдяки якому розвивається рефлексія й внутрішній план дій.

Другий важливий момент - у цей період якісно змінюється здатність до довільної регуляції поводження. Від довільності в ситуаціях, зв'язаних тільки з навчальною діяльністю, учень переходить до довільного регулювання спілкування й поводження, він стає здатний керуватися нормами й правилами спілкування. Новий рівень довільності - це другий новотвір молодшого шкільного віку.

Третій новотвір пов'язано з переходом до предметного навчання. Предметне навчання створює умови для розвитку нових пізнавальних потреб і нових інтересів. Тобто, формується нове пізнавальне відношення до дійсності.

До кінця молодшого шкільного віку починає складатися новий тип відносин з оточуючими людьми. Безумовний авторитет дорослого поступово втрачається, все більше значення починають здобувати однолітки, зростає роль дитячого співтовариства. Тобто, четвертий новотвір - орієнтація на групу однолітків.

Крім позитивних новотворів з'являються й інші вікові зміни у віці дитини.

Одне з них прямо пов'язане з орієнтацією на групу однолітків. Справа в тому, що в 10-11 років істотно міняється характер самооцінки дитини. Якщо раніше вона складалася під впливом оцінок учителі й ці оцінки стосувалися в основному навчання, то тепер на характер самооцінки усе більше впливають інші діти. Причому їхні оцінки пов'язані з не навчальними характеристиками, якостями, що проявляються в спілкуванні. Можна говорити про виникнення в цей період кризи саме оцінки. У дітей різко росте кількість негативних самооцінок.

Ще одна важлива зміна в особистості дитини стосується мотиваційної сфери. Рубіж 4-5 класів характеризується значним зниженням навчальної мотивації. На тлі пізнавального відношення, що формується нового, до дійсності спостерігається негативне відношення школі в цілому, конфлікти із учителями, зниження успішності.

Таким чином, у перехідний період психолог важливо одержати інформацію про наступні якості й особливості дитини:

- інтелектуальний розвиток;

- навчальна мотивація;

- поведінкова саморегуляція;

— система відносин дитини (самооцінка, від носіння до інших людей);

- емоційний стан; останній параметр важливо досліджувати, оскільки перехід до нового етапу життя природно викликає деяка напруга.

 

3. Психологічні причини шкільної дезадаптації

учнів 5-х класів.

Психологічні причини шкільної дезадаптації учнів 5-х класів - невміння пристосуватися до нового темпу шкільного життя. Характерні ознаки: хронічні запізнення школу, на уроки; тривале готування домашніх завдань; астенічні явища до кінця навчального дня, навчального тижня. Шляхи й способи усунення - це правильний розподіл розумових і фізичних навантажень, дотримання режиму дня.

Причини дезадаптації - зміна навчальних предметів, їх нове - змістовне наповнення. Характерні ознаки - відсутність зацікавленості при знайомстві з новим предметом; стан нерозуміння, значеннєвої невизначеності нервово-психічна напруга. Шляхи усунення цих ознак: формування вчителем активно-пізнавального відношення до свого предмета.

Порушення характеру адаптації між учнем і вчителем-предметником.

Характерними ознаками цих причин є відсутність інтересу до предмета, страх перед учителем. Учень знає матеріал, але боїться відповідати на уроці, низька успішність по предметі; заняття сторонніми справами під час уроку, негативні реакції на зауваження; пошук приводу для залучення уваги вчителі; можливі прогули уроків. Способи усунення цих причин: корекція Міжособистісних відносин у системі «учитель - учень»; підвищення психологічної компетентності педагогів.

Причини низького рівня довільної регуляції поводження й навчальної діяльності - неорганізованість, неуважність, не активність; часто забуває або втрачає свої речі; погано запам'ятовує й сприймає матеріал; не вміє виділяти головне, узагальнювати, аналізувати; не може самостійно виконувати домашнє завдання; залежність від дорослих; запізнення на уроки. Шляхи усунення - підвищення рівня саморегуляції через корекцію стилю сімейного виховання, використання корекційних програм по розвитку пізнавальних процесів, їхньої довільності.

Причини не сформованості навчальної мотивації характеризується ознаками: маючи нормальний інтелектуальний розвиток, не хоче вчитися, негативно ставиться до процесу навчання; не хоче відвідувати школу; ігрові мотиви переважають над навчальними. Шляхи й способи допомогти учневі перебороти ці причини - формувати навчальні інтереси через ігрові форми навчання, корекцію стилю сімейного виховання.

Відсутність мотивації досягнення успіху служить на тлі досить високого рівня пізнавальних здатностей, воліє не братися за Рішення важких проблем, завжди вибирає більше легкі завдання, не бере участь у змаганнях, непевність у власних силах сполучається з високою тривожністю, низькою самооцінкою. Шляхи й способи усунення цих причин - формувати стійку мотивацію досягнення успіху через емоційно-позитивне підкріплення успішної діяльності, підвищення рівня домагань і самооцінки, корекцію тривожності.

Не сформованість продуктивних форм спілкування й самоствердження характеризується прагненням бути в центрі уваги, нав'язуванням іншим, «грає героя», «прикидається дурачком», ризикує без потреби, хвастається, блазнює, зухвало одягається, спілкується з дітьми старше себе, наслідує хуліганських витівок інших, підвищена тривожність, дуже охоче виконує доручення й завдання вчителя, надмірно дружелюбний. Способи усунення зводяться до включення в групу тренінгу спілкування, навчати вмінню демонструвати свої позитивні якості, корекція міжособистісних сімейних відносин.

Недостатність соціальної нормативності (педагогічна занедбаність) характеризується такими ознаками: небажання вчитися, прогулює заняття, працює тільки тоді, коли його контролюють або змушують, уникає вчителя; не зацікавлений у схваленні або несхваленні дорослих; списує домашні завдання; егоїстичний, ворожий до дітей, любить інтриги, «нечесний гравець», бере чужі речі без дозволу; кривдить інші, любить попугать, пристає до більше слабкого; потайливий і недовірливий. Способи усунення цих причин: формування відповідних соціальних норм через включення в групу функціонально-рольового тренінгу; корекцію стилю сімейного виховання; залучення в цікаву діяльність; організацію успіху в навчанні.

Інтелектуальна недостатність характеризується неуспішністю по багатьом предметам, низьким обсягом знань і подань про навколишній світ, бідністю інтересів, відсутність вищих потреб, низький соціальний статус, як правило, несприятлива або функціональна неспроможність родини. Шляхи й способи усунення цих причин наступні: консультація у відповідного фахівця; використання корекційних програм, спрямованих на загальний розвиток дитини.

 

4. Діагностика рівня й змісту адаптації п’ятикласників

до нових умов навчання.

Період адаптації в 5-м класі є одним з важких періодів шкільного навчання. Це обумовлено сукупністю тих змістовних змін, що відбуваються в шкільному середовищі й внутрішньому світі дітей цього віку. А саме:

• збільшення обсягу й розмаїтість змісту утворення;

• збільшення ваги багатопредметного навчання й розширення кола вчителів, з якими учні змушені систематично вступати в ділові взаємодії;

• на місце першої вчительки приходить новий класний керівник;

• завершення переходу до кабінетної системи навчання;

• відсутність у школярів уміння як самостійно, так і спільно організовувати навчальну діяльність.

Стан дітей у цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, навчальною неуважністю й недисциплінованістю, зниженням інтересу до навчання і її результатів; із психологічної - зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності.

Протягом адаптаційного періоду (1-е півріччя навчання) у п'ятикласників повинне сформуватися так зване «почуття дорослості», що проявляється в новій особистісній позиції:

1) стосовно навчальної діяльності;

2) стосовно школи й предметів;

3) стосовно однокласників;

4) у новому відношенні до внутрішнього миру власного «Я».

Складність завдань адаптаційного періоду значно збільшує ризик шкільної адаптації. Не всі п'ятикласники навіть із високим рівні; психологічної готовності можуть успішно впоратися із труднощами в навчанні й спілкуванні внутрішніми психологічними проблемами. Що вуж говорити про тих учнів, у яких були проблеми в початковій школі.

Виділяють такі види шкільної дезадаптації п'ятикласників:

1. Інтелектуальна - низький рівень розвитку мислення, не сформованість пізнавальної мотивації, не сформованість навчальних умінь і навичок.

2. Поведінкова — невідповідність поводження дитини правовим, і моральним нормам (конфліктність, агресивність, недисциплінованість асоціальність).

3. Комунікативна — утруднення в спілкуванні з однолітками й дорослими (тривожність замкнутість, надмірна залежність).

4. Емоційна - тривога й переживання із приводу проблем у школі, страх перед учителем небажання відвідувати школу.

Виходячи з перерахованих особливостей адаптаційного періоду, метою діагностичного мінімуму в паралелі 5-х класів є одержання необхідної інформації про соціально-психологічний статус школярів для подолання труднощів періоду адаптації до середньої школи.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

• організувати й провести психологічне обстеження п'ятикласників (навчальна мотивація рівень самооцінки, емоційне самопочуття, статус);

• виявити школярів, що випробовує труднощі в адаптації, і визначити характер і причину труднощів у кожному випадку;

• визначити шляхи надання допомоги школярам, що випробовують труднощам у процесі адаптації.

Діагностика проводиться психологом наприкінці 1-го семестру навчання (у грудні) по трьох основних напрямках: психологічне обстеження школярів, експертне опитування педагогів і батьків.

 

5. Поради батькам п’ятикласників.

1. Постійно тримайте в полі зору шкільне життя Вашої дитини, цікавтесь її успіхами,проблемами, труднощами.

2. Розвивайте інтерес дітей до навчання, стимулюючи пізнавальну активність дітей.

3. Станьте позитивним прикладом для дитини.

4. Виробіть разом із дитиною чіткий режим дня.

5. Розвивайте самостійність дитини до виконання домашніх завдань.

6. Постійно в невимушеній, доброзичливій атмосфері говоріть з дитиною про її друзів,однокласників.

7. Залучайте дитину до виконання елементарних господарських обов’язків.

8. Підтримуйте дитину у виборі захоплень, інтересів, сприяйте пошуку корисних і цікавих справ.

9. Навчіть дитину радитися з Вами, довіряти Вам.

10. Підтримуйте постійний зв'язок з дитиною.

 

 

 

 

ТРУДНОЩІ АДАПТАЦІ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В

5 КЛАСІ

 

doc
Додано
21 лютого
Переглядів
163
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку