Мета: прищеплювати учням інтерес до історії рідного краю;
розвивати інтерес через заохочення до вивчення історії, щоб знаючи
минуле, краще розуміти сьогодення;
формувати історичне мислення;
виховувати почуття поваги до минулого свого краю, батьківщини;
виховувати почуття гордості за своїх великих предків.
формувати пізнавальний інтерес учнів до вивчення історії;
виховувати почуття поваги до минулого свого народу;
Турнір знавців історії
«Люби і знай свій рідний край»
для учнів 7-8 класів
Славич Лідія Григорівна
вчитель історії та суспільствознавства
Очаківської загальноосвітньої школи
І-ІІІступенів№4
Очаківської міської ради
Миколаївської області
Мета: прищеплювати учням інтерес до історії рідного краю;
розвивати інтерес через заохочення до вивчення історії, щоб знаючи
минуле, краще розуміти сьогодення;
формувати історичне мислення;
виховувати почуття поваги до минулого свого краю, батьківщини;
виховувати почуття гордості за своїх великих предків.
Обладнання: карта Миколаївської області, портрети героїв-земляків,
літературні твори.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В.Симоненко «Лебеді материнства»
Хід турніру
В цьому турнірі знавців беруть участь дві команди: кмітливих та ерудитів.
Ведуча. Добрий вечір, дорогі друзі! Сьогодні ми зібралися в цьому залі, щоб подорожувати історичними сторінками легендарного Очакова, щоб ушанувати найвідоміших земляків-героїв.
Очаків! Історії кроки...
І чайка, як спомин зліта…
Суворова слава висока
І Шмідта відвага свята
... з віків випливає Очаків
І видно і чутно мене
Між морем і степом, як чайки,
Витають Очаківські дні.
Юрій Зіньковський «Дума про Очаків»
Вчитель. Очаківщина – це наша земля, наш рідний край, з славною багатовіковою історією, мудрими і талановитими людьми, чарівною піснею, багатющими традиціями, з мальовничою природою. Все це рідне і близьке кожному із нас. То недарма старі люди кажуть «якщо вже немає хати, але є земля, де вона стояла, де я бігав своє дитинство». Недарма в народі мовиться: «Там земля мила, де мати народила».
Та де б не ходив у далекій дорозі –
В чужим чи у ріднім краю
Я згадую вогник у тихій тривозі
І рідну хатину свою
Бо дивляться в далеч засмучені очі
Хоч тінь там твоя промайне
Бо світиться вогник у темній ночі
Мов кличе додому мене.
Ведучий. А зараз ми розпочинаємо гру.
I тур гри. «Мандрівка історичними стежками»
II тур гри. «Хто або що?»
III тур гри. «Подумай і скажи».
«Мимо острова Буяна
В царство славного Салтана…»
О.С.Пушкін
(о. Березань)
IV тур гри. «Гонка за лідером».
(Г.Потьомкін)
V тур гри. «Далі, далі...»
VI тур гри. «Портретна галерея».
Ще в часи Стародавньої Греції на Кінбурнській косі були поселення, ця земля називалася Гілеєю. В період російсько-турецької війни на косі точилися бої між турецькими та російськими військами. Так 1 жовтня 1887 року на Кінбурнську косу був висаджений п’ятитисячний турецький десант, який розгромили російські війська під командуванням О.В.Суворова.
Йшли роки літом 1855 року на початку Кримської війни на Кінбурнську косу висадився чотирьохтисячний десант союзників які оточили фортецю Кінбурн. Комендант – генерал Коханович проявив боягузливість і здався в полон гарнізону за що пізніше був засуджений. Англо-французькі солдати пограбували в Кінбурні все що можна було забрати на кораблі, у тому числі і гарнізону церкву з могилою Сидора Білого.
В роки Великої Вітчизняної війни на Кінбурнській косі під час оборони та визволення нашого краю відзначилося багато військових підрозділів(першогвардійський укріпрайонморські десантні підрозділи)
Під час Кінбурнської битви відзначились:
Антон Головатий
Сидір Білий
Захар Чепіга
VII тур гри. «Літературна сторінка».
Ведучий. Історія зберегла нам нетлінні зразки народного епосу, які оповідають про події російсько-турецької війни, коли російська армія на чолі з князем Г.О.Потьомкіним та козацьке військо, кероване кошовим отаманом Сидором Білим, полковниками Антоном Головатим і Захаром Чепігою вирушили влітку 1788 року до стін османської твердині Ачи-Кале. В російській історичній пісні «Поход к Очакову» співається:
Там Потемкин – князь похаживает,
Своей армии приказывает:
«Вы, солдатушки наши батюшки,
Вы постойте грудью белою
Грудью белою, неизменною».
Пісня закінчується живописною картиною штурму Очаківської фортеці 6 грудня 1788 року в день Св. Миколая.
На Николу было в среду:
Не тот гром гремит перед тучами,
Не молния блестит перед дождиком –
Загремели пушками наши солдатушки,
Повалились стены камены
Потопляла кровь турецкая и немецкая.
Вчитель. Фортечний Очаків(Кара-Кармен, Узу-Кале, Ачи-Кале), як відомо не раз штурмували і підкоряли запорожці. Обачливість і пересторога – притаманна риса українських козаків. Але тих, хто порушував слово Боже, переслідувала невдача, настигало нещастя. Так сталося з козаком Супруном, котрий у святу неділю напав з січовиками на Очаків:
Ой із Низу, з-за Лиману вітер повиває,
А вже Супрун до Калниша листи посилає:
«Ой-чи звелиш, пане Калнишу, у неділю рушати,
Ой-чи звелиш, пане Калнишу, понеділка ждати?»
«Не велю тобі, козаче Супруне, в неділю рушати, -
Одказує кошовий.
А велю тобі, козаче Супруне,
Понеділка ждати».
Ой хотів же та пан Супрун та слави зажити,
Веде військо під Очаків, велить орду бити…
Ой у суботу проти неділеньки
Супрун із ордою бився,
А у неділю, в обідню годину, сам у неволі опинився.
Велике стратегічне значення мав о. Березань, він прикривав Очаків з моря. Штурм Березані відбувся 7 листопада 1788 року козаками на чолі з Антоном Головатим.
Ой глянув наш Головатий у прозору трубу:
«Тепер я вражих турків боятися не буду».
Так співається в народній пісні. «А через місяць впав Очаків». Місто-воїн здавна привертало до себе увагу поетів, письменників, художників, музикантів.
Про кого йде мова?
Тоне синь у часи світань,
У затоці стоїть масив – Березань!
…Тільки я ненароком згадав –
Розстріл Шмідта і і п’ятий рік
Степан Крижанівський. «Березань»
(розстріл учасників севастопольського повстання
на чолі зі П.Шмідтом на о. Березань)
Ти зачаровано на хвилю
Дививсь як мати на дитя…
Леонід Куличенко. «Монумент співця»
(присвячений пам'яті художника-мариніста Р.Г.Судковського)
Як у Чорному морі не рий, -
Не тому я старий, що заплакав,
А заплакав тому, що старий…
Чорна яхта привела на Кінбурн
Тільки берез таким не приємлю…
Дмитро Кремінь «Кінбурн»
(присвячений сучасним екологічним проблемам Кінбурна)
Тут і понині вита
З цього віконця за синіми хвилями
Бачив вітчизну Коста…
Реваз Асаєв «Віршоване слово Коста»
(присвячений осетинському поету, художнику
Коста Хетагурову, що відбував заслання в Очакові)
Бахчисараю хиже око,
Неволя чорна і жорстока
Земля слов'янської здавен
Твій образ приведом блука,
І на виду, хмільним од крові,
Жевріють карби пурпурові
Од шаблі гнівної Сірка.
Григорій Громовий «Кара-Кармен»
(присвячений фортеці Кара-Кармен)
Хто красніш легенда повіда?
Гід говорить про Очаків –
Тане в гулі голос гіда.
Чую грім далекий битви,
Оттоманів бачу юрби:
Б’ється з військом славний Горич
На Очаківському штурмі…
Григорій Громовий «Бригадич Горич»
(присвячений генералу Горичу, убитому під час штурму Очакова)
Де хропуть соми,
Біля острова Буяна
Пропливали ми.
Григорій Громовий «Подорож на Кінбурн»
(про о. Березань)
Де жив у розкошах еллін,
І Зопіріона флотилія
Фортечних не рушила стін?
А хмарища вергають зливою
І дихає степ чебрецем:
Тебе йменували щаливою,
Блаженства і статку взірцем.
Григорій Громовий «Ольвія»
(про античне місто-державу Ольвію)
Стежини руїн і гіркот…
Не в Ольвію вже – у Парутине
Вернувся тепер Геродот.
Юрій Зіньковський «Вулиця Геродота»
(батько історії Геродот відвідав грецьке місто-державу Ольвію)
10) …Повертаюся до рідної оселі,
На обличчі краплі весняні,
А Очаків, мов дитя з купелю
Ніжно посміхається мені.
Вулиці умиті – гарні й світлі
І в повітрі більше ні пилинки
Рідне місто, будь завжди привітним!
Рідне місто – я твоя частинка!
Людмила Кочмар «Травневе»
(присвячене сучасному Очакову)
Ведучий. Очаківщина, це місце, де народилися ви, ваші батьки і рідні – місце найдорожче для вас. Тут ваш дім. Недарма говорять «там земля мила, де мати народила». Тож любіть і шануйте історію рідного краю. І тому хочу закінчити словами В.Симоненка:
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Підведення підсумків гри. Визначення переможців.