Твір - міркування "В чому сенс людського буття?"

Твір-роздум на тему: „ В чому сенс людського буття?

Протягом віків люди намагалася розгадати таємницю людського буття. Хто ми такі? З якою метою приходимо у цей світ? В чому сенс людського життя? Ці питання, мабуть, хоч раз у житті ставила собі кожна людина.

Від народження і до кінця своїх днів ми проходимо життя своєю стежиною. Одним її проходити легко і без зусиль, іншим доводиться долати перешкоди, страждання і горе. І тоді в нашій уяві виникає питання: „ А чому саме мені випало це на долю? Чому саме я несу цю ”ношу”? Вічні питання, на які не відповісти.

Існує легенда, що коли дитина народжується –на небі появляється нова зірка, а коли помирає - вона згасає.  Можливо і доля людини визначається тоді, коли вона народжується. Існують різні припущення про долю людини. Одні вважають, що людина творець своєї долі. Можна погодитись з цими поглядами, адже людина сама вирішує, що обирати в цьому житті, якою стежиною іти. Є і інші домисли - доля визначається тоді, коли ми приходимо у цей світ. Думаючи так, ми звільняємо себе  від відповідальності за ті чи інші проступки, спираючи все на долю. Та знову постає питання „А хто цей творець, що визначає нашу долю?...”

Люди приходять і відходять. Одні залишають про себе  добру пам’ять на землі, а інші  - лише горбочок землі. Так у чому сенс людського життя, коли ми рано чи пізно теж залишимо земне буття?   Можливо у тому, що залишаємо після себе, а може, цей сенс просто повинен бути, інакше людина не зможе існувати. Одні вбачають його у грошах, інші – у дітях, сім’ї, роботі. Одні ганяються за розкішшю, багатством, а інші радіють кусочку хліба. Та всі вони мають свій сенс життя, адже, коли він зникає людина перестане існувати.

 В цій суєті днів, в безкінечних проблемах і турботах, ми не помічаємо одного, що всі ми шукаємо щастя, намагаємося впіймати цю синю птицю і більш не відпускати. І на думку приходять слова великого просвітителя, пророка Григорія Сковороди, який осягнув глибини життя : „Шукаємо щастя по країнах, часах, статтях, а воно скрізь і завжди з нами: як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Немає його ніде від того, що воно скрізь. Воно подібне до сонячного сяйва – відхили лише душу свою...” Григорій Сковорода відкрив для себе сенс і радість буття, так чому ж ми не прислухаємося до слів пророка :”Рідне нам щастя не в почесній посаді,...не в славному столітті, не у високих науках, не в багатому достатку. Щастя потрібно шукати в собі, у власній невидимій природі, єством якої є Бог”, „Оце і є бути щасливим, пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою”. Ми повинні постійно працювати над собою, самовдосконалюватися, знайти справу, яка відповідає нашим нахилам і здібностям. Людина має невичерпний духовний потенціал, який лише необхідно спрямовувати в потрібне русло. На жаль, сьогодні джерело духовності все більше і більше замулюється, ми погрузли в удушливий смог бездуховності, аморальності. Чи не пора замислитись: на що ти витрачаєш миті життя? Чи є в цих митях щось вартісне, достойне, задля чого варто жити? Можливо у цьому і криється сенс буття. Бути щасливим і приносити щастя іншим, поспішати на роботу усміхненим і усміхненим повертатися, радіти вранішньому сонцю і  першому крику дитини. Хіба це не те, про що ми мрієм. Життя... Воно прекрасне і швидкоплинне, як течія. Тому кожному з нас слід осмислити, у чому полягає його особисте життєве призначення, його сродність, у чому ми можемо  віднайти своє щастя.