Твоє ім’я –твій друг,
Клас оформлено плакатами з такими висловлюваннями :
Як парость виноградної лози.
Плекайте мову.
М. Рильський.
Буду я навчатись мови золотої
У трави -веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
А. Малишко.
Мужай, прекрасна наша мово,
Серед прекрасних братніх мов.
Живи, народу вільне слово.
Над прахом царських корогов,
Цвіти над нами веселково,
Як мир, як щастя, як любов.
М. Рильський.
Знання рідної мови означає багатство, широчінь особистості. Той, хто не знає рідної мови, материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком. ( І. Цюпа ).
Немає нагороди більшої, ніж ім’я, нема скарбу дорожчого над життя. Бережи це. ( Расул Гамзатов ).
Вечір починається читанням вірша І. Глинського “Казка про Імена“
Наймення, поширені врізних народів,
До нашого люду дійшли крізь віки,
І носимо їх ми тепер залюбки.
В них сила і віра, і щастя, і врода,
Хоробрість і мужність, життя нагорода.
Аглая - прекрасна, Валерія - сильна,
Віталій - життєвий, а Ганна - граційна,
Кирило - господар, а Клара ясна,
Галина - спокійна, Аза — міцна.
Найбільший Максим і маленький Павло,
Наталія - рідна, і камінь - Петро.
Красиве ім’я Маргарита - перлина,
Оксана й Варвара - чужі, а Ірина...
Ірина - це мир, благородний ~ Євген,
А Костя - постійний, все чує Семен.
Олена це світло, Лариса - це чайка,
Тамара — це пальма, а Марфа — хазяйка.
Учитель. Любов до мов починається з любові до рідної мови. “Мова, слово - то найтонший різець, Здатний доторкнутися до найпотаємніших куточків .людського серця. Без поваги, без .любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури ", - писав В. О. Сухомлинський.
Ми вже звикли до того, що кожна річ, явище, дія, жива істота мають назву Людина має ще й власне ім’я.
Багато жителів земної кулі мають однакові імена. Деякі імена із спільною основою, а є одиничні і дуже оригінальні. Переконатись у цьому, можна на прикладі-великого колективу людей, зокрема школи, невеличкого села, вулиці, кількаповерхового будинку. У нашій школі імена за частотністю розподіляються так: Олександр - 33, Сергій-25, Ігор - 25, Володимир - 22, Олег - 15, Антон Валерій, Юрій - по 12; Світлана, Людмила, Ірина, Наталя, Ольга, Оксана, Олена - по 5,Єва-3,Альбіна-2; Артур, Кирило, Любомир, Марко, Остап Павло, Роман, Ян; Девід, Вероніка, Віта, , Ярослав, Клавдія-по 1
Як же прийшли в нашу мову імена, і як вони змінювалися протягом свого існування? В українців є імена, імена по батькові і прізвища. І до цього всі вже звикли. А в більшості країн Заходу люди один до одного звертаються на ім’я незважаючи на вік чи посаду, і лише в офіційних випадках на прізвище.
У багатьох народів сходу прізвищ немає, а тільки одне ім’я. До його складу може входити і прізвисько, і характеристика людини, і визначення категорії людей, до яких певна особа належить ( наприклад, хлопчик, юнак, дівчина, мати, батько ), і назва роду, й імена родичів. У В’єтнамі і Бірмі ім’я людини міняється протягом її життя кілька разів відповідно до установленої традиції: Маон Тун Шен (маон - по-бірманськи ‘‘юнак ” ), Ко Тун Шен (ко- "друг”),У Тун Шен (у - “громадянин"),Такін Тун Шен (такін –”феодал, пан” ).
Перший учень. У різних народів дуже своєрідні імена і традиції повязані з ними. Розділ лексикології, що вивчає власні імена, називається
ономатологія, або ономастика ( гр. опота - “імя”). У східних слов’ян у давні часи новонародженому давали лише ім"я наприклад: Ігор, Олег, Володимир, Владислав, Вячислав, Мечислав, Мстислав, Ростислав, Ярослав, Богдан. Віра, Надія, Любов, Людмила. Названі чоловічі імена давали тільки князівським нащадкам, Імена Ігор і Олег - скандінавського походження ( перше повязується із словом вар - “воїнство”, “сила”; друге, очевидно, означає священний ).
учениця. Пригадаймо оповідання М.В.Гоголя “Шинель”. У нього розповідається про Акакія Акакійовича Башмачкіиа. Чому ж у петербурзького чиновника таке дивне ім'я? А тому, що його мати мала вибрати з-поміж названих у святцях імена: Мокій, Сосій, Хоздазат, Трифілій Дула, Варахасій, Павсикакій, Вахтисій - найкраще. Але жодне їй не сподобалось, і було вирішено назвати дитину іменем батька, бо до Акакія звикли ( у грецькій мові це означало “акація”, а звучало “акакія” ).
Щоб оборонити немовля від злих очей, нечистої сили і смерті, в давні часи давали такі незугарні імена, як Поганка, Даран, Вовчий Зуб, Блоха. Шипошик Вовного Зуба син, Дикий Заєць Палка Мотовило ( селянин ) та ін.
учень. У східних слов’ян по одному імені, але буває і по двоє. Наприклад, брата композитора Мусоргського звали Євгеній-Філарет. Усі діти, що народжувались у сім'ї до нього, вмирали немовлятами. Щоб уберегти дитину від такої долі, батьки дали йому двоє імен, бажаючи обманути смерть: вона прийде за хлопчиком з одним іменем, а знайде з іншим і піде з ні ЧИМ. Інколи в сім’ях було по два Івани, дві Параски або Марії. Таким чином батьки хотіли вберегти хоч одне дитя з двох. Інколи доводилося задобрювати попа, щоб він дав дитині краще ім’я ( про це читаємо в гуморесці П. Капельгородського “Прейскурант отця Максима” ). Пригадайте епізод з повісті
І.Нечуя-Левицького “Микола Джеря”: піп був злий на батька і нарік дівчинку Минодорою,у. селі ж перекрутили таке незвичне ім’я і назвали її Нимидорою.
Складно було і з такими іменами із святців, як Аквилина, Іуліанія, Євстафій, Нафанаїл і т. ін. , в українській - у Килину, Іуліанія відповідно в Ульяну та Уляну, Євстафій - в Остаха, Остафия, Стахея і Остапа.
учениця. Давні жителі Землі надзвичайно шанували сильних звірів, тому назви багатьох хижаків стали іменами-талісманами. Так на сході поширене ім'я Лев, у східних слов’ян - Вовк, Волк, у сербів - Вук, у поляків -Вільк, у німців — Вольф, у румун – Лупул. І тепер в Югославії є ім'я Вук, у Німеччині - Вольфган.
учень. У народів Західної Європи та в інших країнах при хрещенні давали кілька імен. Так, французький письменник Мопассан мав імена Анрі-Рене-Альберт-Гі.
учень. Інколи люди міняли свої імена, коли йшли в ченці. Наприклад, Кирило і Мефодій —два брати, просвітителі слов'ян - взяли собі церковні імена, а мирських зреклися.
Учні виступили з повідомленнями про те , яких чоловічих і жіночих імен найбільше у школі, класі, на вулиці, на якій вони живуть, у селі, а які з них одиничні, рідкісні.
На вечері проводиться вікторина . Деякі відповіді готуються зазделегідь.
Запитання і завдання вікторини.
Назвати найбільше старовинних імен, що зустрічаються в Україні.
Відповіді можуть бути такими:
1. Адам, Оксентій, Анастас, Вакула, Калістрат, Лаврін, Ларивон,
Гаврило, Оверко, Онисій, Родюн, Харлампій, Каленик, Векла, Христя, Соломія, Домаха, Горпина, Явдоха, Ярина, Маланка, Югина, Мокрина, Роксана, Федора, Хівря.
“Софія Петровська”, “Олеся”, “Варвара-краса, довга-коса”, “Юлька”, “Омелян Пугачов”, “Солдат Іван Бровкін”, “Іванна”, “Руслан і Людмила”; А.Гайдар, “Тимур і його команда”, “Яринка Калиновська” та ін.
Зіновій - Зіновія, Зінаїда, Іван — Іванна, Михайло - Михайлівна та ін.
навиворіт. Товчеться, як Марко по пеклі. Вийшов Юхим із води сухим.
На вовка неслава, а овець їсти Сава. Який Сава, така й слава. Вже
і дід Данило забув про кадило.
6. Сидить Мрушка в семи кожушках. Хто її роздягає, той сльози
проливає. ( Цибуля ).
Куций Степан по хаті скакав. ( Віник ).
Чотири брати — і всі Кіндрати. Мій брат Кіндрат по полю
пройшов, мішок грошей знайшов. ( Трактор ).
Чорний Іван, дерев'яний каптан, де носом проведе там помітку
кладе. ( Олівець ).
7. Тезки.
Вечір - закінчується врученням нагород переможцям вікторини і найактивнішим учасникам.