Творча робота"Діяльність М.Л. Матусовського"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: «Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути» (В’ячеслав Липинський)

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

1. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗНАЧЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ПЕРЕДУМОВ ТА ІДЕОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ РОЗВИТКУ Й ПРОЦВІТАННЯ НАЦІЇ              5

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДІЯЛЬНОСТІ МАТУСОВСЬКОГО МИХАЙЛО ЛЬВОВИЧА У ЦАРИНІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ              10

3. ВНЕСОК МИХАЙЛО ЛЬВОВИЧА МАТУСОВСЬКОГО У МЕНТАЛЬНИЙ ПРОСТІР ДОНБАСУ              12

ВИСНОВКИ 16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 18

АНОТАЦІЯ 20

ВСТУП

 

Актуальність вивчення відомих українських діячів та особистостей, які своєю діяльністю вплинули на розвиток і становлення української Держави обумовлена наступними положеннями. Місце України, та, зокрема, Донбасу у сучасному глобалізованому світі обумовлене тім, що станом на 2018 р. наша країна знаходиться у дещо невизначеному стані стосовно напрямків подальшого економічного й політичного розвитку та знаходження місця у світовому просторі. Довготривалі зв’язки, яки поєднували Україну з РФ  є порушеними, промислово-виробничий потенціал країни продовжує застарівати і руйнуватися. Шлях України до євроінтеграції також виявився повним перешкод й ускладнень. Отже, зараз надзвичайно актуальним стає визначення напрямів подальшого розвитку нашої Вітчини, яки принесуть їй зміцнення й гідне місця у світі.

Зараз виникає нагальна потреба переосмислення досвіду діячів, які своєю діяльністю вплинули на розвиток і становлення української Держави, адже саме незалежно мислячі, активні, впевнені у собі особистості, що мають навички та рішучість будувати плани розвитку Вітчини та послідовно і наполегливо їх втілювати, здатні надати «нове дихання» Україні, у тому числі Луганщині.

Луганщина за різних часів зазнавала зліти та падіння. Можна у різні періоди спостерігати різне відношення до Луганщини із боку інших регіонів України та країн й регіонів сусідів: від відношення до Луганській області як важливої ланки добробуту України, Росії та Білорусії, осередок прогресивного розвитку промисловості, прикладної технічної думки та науки, як до двигуна прогресу усій Східної України до зовсім іншого відношення як до депресивного й проблемного регіону – периферії у 2016 – 2017 р.

Можна назвати багатьох діячів, що своєю діяльністю позитивно вплинули на розвиток та процвітання Луганщини. Спробуємо стверджувати, що позитивний визначний поштовх розвитку Луганська надалі іноземні особистості. Григорій Григорович Капустін, російський рудознавець (геолог) на території сучасної Луганщини відкрив родовища кам'яного вугілля, що стало передумовою започаткування Луганського ливарного заводу , місто утворюючого підприємства для Луганську. Започаткування та будівництвом Луганського ливарного заводу та інфраструктури навколо нього керував шотландський інженер Карл (Чарльз) Гаской, доглядачем вугільної ломки (рудника) був призначений Адам Сміт (англійський інженер і механік при отворі вугільних шахт), закладав першу шахту Донбасу і організував видобуток кам'яного вугілля Томас Ропер (англієць). Першим архітектором на заводі був Василь Норманн . Майстром сталевого справи, як сказано було Яків Гогард. Першим бухгалтером заводу став Василь Морган (англієць). Правління заводу також складалося в основному з іноземців - Нілуса, Пікарона, Бідберга [9].

Гартман Густав, німецький промисловець, заснував «Паровозобудівний завод Російського товариства машинобудівних заводів Гартмана в Луганську», що с часом перетворився на відоме підприємство, постачальника 95% паровозів у СРСР .

Подальшого успішного розвитку Луганщина набула у складі СРСР під впливом політичної волі створення на цей території важливого вузла машинобудування.

Отже, у витоків започаткування та розвитку промисловості Луганську, та відповідно, Луганську, були англійські інженери і менеджери, а потім радянські діячі.

Діяльність особистостей, які вплинули на розвиток Луганщини, була пов’язана, переважно з інженерною, гірничою, машинобудівною галузями. Але у даної роботі ми вирішили зупинитися на іншому аспекті відбудовування Держави: ментальному, оскільки саме ментальний простір ми вважаємо передумовою складання та втілення проектів розвитку будь-якого регіону. Особистістю, що вплинула на культурні та ментальні передумови величності нашого краю можна вважати Михайло Львовича Матусовського.

Метою роботи є обґрунтування значення культурних передумов та ідеологічної діяльності для розвитку й процвітання нації; стислий виклад діяльності М. Л. Матусовського у царині розвитку культури, дослідження внеску М. Л. Матусовського у ментальний простір Донбасу.

1. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗНАЧЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ПЕРЕДУМОВ ТА ІДЕОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ РОЗВИТКУ Й ПРОЦВІТАННЯ НАЦІЇ

 

З метою з’ясування значення культурних передумов та ідеологічної діяльності для розвитку й процвітання нації звернемося до статистичних даних щодо найбільш успішних країн світу.

США мають найбільшу й найпотужнішу у технологічному плані економіку у світі. Станом на початок 2017 р., економіка США була першою економікою світу за номінальним ВВП (18,5 трлн. дол.) . Протягом всієї історії США економічному зростанню цей країни сприяла імміграція. З перших років існування США життя переселенців, що освоювали країну, було пов'язане з важкою працею, і укоріненню цієї традиції сприяла так звана протестантська мораль працьовитості (яка властива також англійцям).

В цілому, американців не можна вважати  нацією, оскільки Сполучені Штати Америки, держава, що існує вже більше двохсот років, об'єднала в своєму складі представників багатьох етнічних спільнот та національностей. Незважаючи не це, у американців сформувалися загальні психологічні характеристики, що проявляються, зокрема, у культурі. Американську культуру можна характеризувати як культуру, з досидь толерантним відношенням до ризику. Це закономірно, оскільки американське суспільство сформувалося переважно з нащадків авантюрних переселенців з Європи, що прагнули нових можливостей заради власного майбутнього. В.Г. Крисько вказує, що для американців властива енергійна та напориста працьовитість, невичерпний азарт у праці, підприємливість й ініціативність, завзятість та сміливість, раціоналізаторська думка та винахідливість.

За прогнозами експертів, до 2020 р в рейтингу країн за обсягом ВВП на перше місце вийде Китай зі 23% світового ВВП, а Сполучені Штати Америки виявляться тільки на другому місці з 18% . Загальновизнано, що Китай у кінці ХХ на початку ХХІ ст. перетворюється на нову «майстерню світу». Можна впевнено стверджувати, що роль Китаю у світової економіці стрімко зростає.

Своєрідність соціально-політичного та економічного й культурного розвитку Китаю вчинила великий вплив на культуру, до числа головних рис якої відносять: терплячість, працьовитість, витривалість, наполегливість, завзятість, холоднокровність, витримку, самовідданість, спокій. На китайську культуру зробила свій вплив конфуціанська ідеологія . Ось як говорить про це японський професор Хаясе: „Вони харчувалися спочатку однією рибою, відкладаючи кожну ієну, яку приносить професія перукаря, кухаря або кравця, – описує він адаптацію китайців до умов життя в Японії. – Коли коштів вистачало на старенький велосипед, вони набували його, і хто-небудь з родини перетворювався в бродячого торговця. Другою сходинкою ставав старий мотоцикл. На цій стадії китаєць робиться більш впевненим у собі і навіть стає агресивним. Він уже намагається не просто продавати що-небудь, але і позичати гроші, товари в борг під відсотки. Він обростав постійними споживачами і заводив на них бухгалтерську книгу. Якщо у нього знаходився родич або близький приятель, які вже минули цю стадію розвитку, йому вдавалося отримати у них в борг якусь суму для придбання лавочки. Потім він перетворювався в оптового торговця, з яким без грошей люди воліли розплачуватися еквівалентами своєї праці або сільськогосподарською продукцією. Розширюючи свою підприємницьку діяльність, китаєць набував ділянку землі і будував на ній фабрику, наймав працівників”. Як результат, у більшості країн Південно-Східної Азії оптова та роздрібна торгівля, а також імпортно-експортні операції зосереджені в руках китайських емігрантів. Китайці володіють 30% капіталів Малайзії та Сінгапуру. 30% службовців Малайзії - китайського походження .

Наведені приклади, на нашу думку, наочно ілюструють зв'язок культури нації, її ментального простору та її процвітання й успішності.

Розвиток української ментальності обумовлений низкою різноманітних історичних чинників (географічних, релігійних, культурних й інших), за яких складалася національна спільнота. Розглянемо основні передумови, фундамент утворення української нації.

1). На відміну від сусідів-кочівників, зокрема стародавніх угорців і болгар, український етнос кристалізувався і до цих пір існує у власному етноаpеалі і навколо нього. Така постійність географічного оточення призвела до майже ідеальної адаптації українця до ландшафту, що не могло не знайти віддзеркалення в ментальних установках. Дніпро і Десна, Карпати і Степ, Хортиця і Великий Луг — для українця це не просто назви місцевості, що позначають природні об'єкти, але щось більше: естетично сприймане середовище мешкання, їх оточення, їх світ, їх Будинок (з великої букви), а часто — поетичні образи і елементи міфології.

2). Перевага „серця над розумом”. "Специфічними рисами української світоглядцько - філософської ментальності, — пише М. Шлемкевіч в книзі „Занапащена укpаїнська душа”, — є спрямованість на внутрішній емоційно-плотський світ людини, в якому панує не холодний раціональний розрахунок „голови”, а пекучий заклик серця .

3). Відношення до землі українського селянина граничить з її обожнюванням. Землеробський спосіб життя в сукупності з близькістю до природи взагалі народжував не тільки ліричну або провінційну сентиментальність, але і відчуття власної гідності, упевненість в своїх силах, в якійсь мірі — індивідуалізм. У відчутті власної гідності, значущості корениться гостре, навіть хворобливе відчуття справедливості, ненависті до утиску, що штовхає українця до перманентного пошуку правди.

4). На формування специфічних рис українського менталітету зробило вплив тривале входження українських земель до складу різного роду державних утворень (Литовського князівства, Австро-Венгрії, імперій Османа і Російської імперії) і така ж тривала боротьба за незалежність, що породила такі ментальні якості, які, здавалося б, протистоять одна одної. Так, „з одного боку, квінтесенція українського духу — козак — волелюбний індивідуаліст”. Ці індивідуальні початки, їх індивідуалістичні уявлення мають свої позитивні і негативні сторони в характері народу... З іншого боку, сторіччя кріпосного права не могли не накласти свій відбиток. Це народжувало в масі українського селянства „Почуття громади”, відчуття взаємодопомоги, підтримки і ін. ”.

Отже, з одного боку — авантюрно-козацький (лицарський) стиль життя, з іншого — стиль потаєного існування, що породжується необхідністю приховувати свій внутрішній світ від ворогів. Якщо перший — джерело активності, то інший примушує до життєвої філософії „моя хатина з краю”.

Також деякі науковці вказують на наявність в українській нації такого феномену, як «колоніальна» або «пострадянська травма», що має на увазі почуття другорядності, підкорення більш сильному сусіду .

5). Починаючи від східно-слов'янського веча і козацької ради, український народ завжди тяжів до демократичних і республіканських форм правління, на відміну від інших європейських країн з їх ідеями „цезаретатизму”. Але все той же індивідуалізм, промовець зворотної сторони демократизму, був однією із головних причин відсутності впродовж тривалого часу власної державності.

На думку фахівців, поки що в більшості випадків в українців домінуючу роль грають „радянські” чинники, „Кодекс будівельника комунізму” та  переписані доктрини Православ'я [4]. Проте українська нація радянського і пострадянського зразка — це два абсолютно різних етносу, хоча їх і складають в основному одні і ті ж самі  люди.

На думку С. Беляєва, суть української ментальності, що проявляється також у професійної діяльності українців, краще всього характеризує термін „Хуторянство”. „Хуторянство” — це природний стан української нації. Хуторян-українців, що навіть живуть в містах, не менше 60%. Менталітет вітчизняного хуторянина описаний в творах української художньої класики. Коротко змалюємо його характерні риси. Хуторянин вважає себе досить „розумним”, а якщо ж і не дуже розумним, то по справжньому „мудрим”. Розум і мудрість хуторянина виявляються в його хитрості і здатності своєчасно відхилитися від ризику, уникаючи реальної (і уявної) небезпеки і непотрібної, на його думку, роботи . Хуторянин сам собі на думці: він люто ненавидить представника влади, лає його у присутності близьких, переносить свій гнів на дружину і тещу, захоплюється своєю сміливістю і радикальністю переконань, але при зустрічі з об'єктом ненависті (начальником) підлесливо нагинається, вітаючи і бажаючи йому міцного здоров'я. Ще він (хуторянин) усувається від участі в рішенні суспільних проблем, живе за принципом: „моя хатина з краю”. Хуторянин найчастіше остерігається людей сміливих і ініціативних, бачивши в них приховану небезпеку своєму благополуччю. Через те і тримається від них подалі. Його висновки зводяться до наступного: „Якщо я боюся, чому він не боїться?". "Якщо я не вирішуюся, чому він вирішується? ”. „Можливо, йому наказано, і дозволено бути сміливим, а якщо не дозволено і не наказано, то чи не послідує покарання? ”. У результаті він усвідомлює: „Краще бути мудрим і обережним, чим сміливим і битим” .

Після стислого опису поглядів науковців на особливості українського національного характеру, можна назвати основні проблеми у традиційній українській сучасній культурі, що можуть перешкоджати будівництву успішного та процвітаючого суспільства та потребують коректив:

- для українців важливіші прихильність і асоціації, ніж життя на своєї землі або володіння нею. Тобто відношення до своєї власності носить скоріше суб’єктивний та пасивний характер;

- українці часто направлені в сторону інтровертного поглиблення, у внутрішній світ особистісного переживання. Окрім того, часто в українців домінуючу роль грають „радянські” чинники, яки сприяють колективістської світоглядної позиції;

- українцям властиве верховенство емоційності над раціональністю;

- українці характеризуються певним соціальним фаталізмом, тобто вірою в автоматичність історичного процесу, звідки випливає постійний погляд в малі групи, в сім'ю утримання від участі у вирішенні проблем громади та соціально-політичних проблем.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДІЯЛЬНОСТІ МАТУСОВСЬКОГО МИХАЙЛО ЛЬВОВИЧА У ЦАРИНІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ

 

М. Л. Матусовський народився 10 (23 липня) 1915 року в Луганську в сім'ї фотографа Льва Матусовського і його дружини Есфірі Михайлівни. Закінчив луганську середню школу № 13. Своєї першій вчительці Марії Семенівні Тодорова він присвятить згодом вірш «Шкільний вальс», що став популярною піснею.

Після закінчення будівельного технікуму в Луганську працював на заводі. В цей же час почав друкувати свої вірші в місцевих газетах і журналах. У 1939 році закінчив Московський інститут філософії, літератури та історії імені Н. Г. Чернишевського (МИФЛИ). Слухав лекції Н. К. Гудзія і Г. Н. Поспєлова, А. А. Аникста і А. А. Ісбаха, В. Ф. Асмуса і Ю. М. Соколова. У тому ж, 1939 році він став членом СП СРСР [7].

Після закінчення МИФЛИ М. Л. Матусовський продовжив навчання в аспірантурі по кафедрі давньоруської літератури, де під науковим керівництвом Н. К. Гудзія він підготував кандидатську дисертацію за темою «Нариси поетичного стилю давньоруських військових повістей періоду татарської навали на Русь». Однак на захист дисертації, призначений на 27 червня 1941 року, здобувач не з'явився: почалася Велика Вітчизняна війна, і він, отримавши посвідчення військового кореспондента, був уже на фронті. Професор Гудзій наполіг на тому, щоб захист пройшов за відсутності здобувача. Через кілька днів перебував на фронті М. Л. Матусовський отримав телеграму про присвоєння йому ступеня кандидата філологічних наук.

У роки Великої Вітчизняної війни М. Л. Матусовський служив військовим кореспондентом у газетах Західного, Північно-Західного, Другого Білоруського фронтів. У фронтових газетах систематично з'являлися віршовані фейлетони і частівки Матусовського. Перша його пісня «Повернувся я на Батьківщину», створена спільно з композитором М. Г. Фрадкіним, прозвучала відразу ж після закінчення війни.

М. Л. Матусовський є автором багатьох популярних пісень. Серед них: «Подмосковные вечера» (композитор В. Соловйов-Сєдой), «С чего начинается Родина?», «На безымянной высоте», «Березовый сок», «Это было недавно, это было давно» (всі — композитор В. Баснер). Малій батьківщині поета присвячені романси «Белой акации гроздья душистые» (композитор В. Баснер), «Песня о заводском гудке», «Школьный вальс» .

М. Л. Матусовський також є автором текстів пісень до багатьох кінофільмів. Серед них «Випробування вірності» І. Пир'єва, «Вірні друзі» М. Калатозова, «Дівчата» Ю. Чулюкіна, «Прощайте голуби!» Я. Сегеля, «Дні Турбіних» В. Басова, «Батальйони просять вогню» В. Чеботарьова і О. Боголюбова. Автор сценаріїв хронікально-документальних фільмів: «Рабіндранат Тагор», «Мелодії Дунаєвського» .

3. ВНЕСОК МИХАЙЛА ЛЬВОВИЧА МАТУСОВСЬКОГО У МЕНТАЛЬНИЙ ПРОСТІР ДОНБАСУ

 

На нашу думку, формування у співвітчизників бажання, навичок та рішучості будувати плани розвитку Вітчини та послідовно їх втілювати являє собою не стільки стихійний, скільки керований процес. В цьому сенсі пробудження почуття рішучості та бажання робити Вітчизну успішною та процвітаючою  стає елементом культурного впливу та своєрідного виховання громадян, що передбачає освоєння людиною певних елементів культури, з яких головними виступають цінності і норми життя, діяльності та поведінки. Необхідність цього цілеспрямовано  впливу обумовлена пошуком механізмів, які консолідують українське суспільство, його Схід та Захід в частині самоідентифікації, гармонізації, збереження самобутності і культурної своєрідності, осмислення ідентичності.

У число ефективних механізмів, що сприяють пробудженню почуття рішучості та бажання робити Вітчизну успішною та процвітаючою слід, на наш погляд, включити пісню. Адже в пісні, здатної в стислих, лаконічних формах точно передати любов до Батьківщини, повагу до історії Вітчизни, її героїв і традицій, названі ідеали, що отримують найбільшу реалізацію, знаходять масовість поширення .

Відповідно до названих положень, можемо стверджувати про значний внесок М. Л. Матусовського у ментальний простір Донбасу та України в цілому. Як ілюстрацію наведемо пісню «С чего начинается Родина?» (сл.. М. Л. Матусовського):

С чего начинается Родина?

С картинки в твоем букваре,

С хороших и верных товарищей,

Живущих в соседнем дворе.

А может, она начинается

С той песни, что пела нам мать,

С того, что в любых испытаниях

У нас никому не отнять.

С чего начинается Родина?

С заветной скамьи у ворот,

С той самой березки, что во поле,

Под ветром склоняясь, растет.

А может, она начинается

С весенней запевки скворца

И с этой дороги проселочной,

Которой не видно конца.

С чего начинается Родина?

С окошек горящих вдали,

Со старой отцовской буденновки,

Что где-то в шкафу мы нашли,

А может, она начинается

Со стука вагонных колес,

И с клятвы, которую в юности

Ты ей в своем сердце принес.

 

Багато поколінь громадян у різних державах виховувалися на піснях, чуйно відгукнулися на найважливіші події в життя країни.

Строки М. Л. Матусовського, відомі мільйонам наших співвітчизників, не могли не вплинути на їх натхнення у бажанні працювати для своєї країни:

……….

Наступай, наше завтра, скорей!

Распахнись, небосвод!

Мы гоняли вчера голубей –

Завтра спутники пустим в полёт! (Прощайте, голуби! (Музика Марка Фрадкина, слова Михайло Матусовського).

 

 

 

Паровозным гудком растревожена

На просторах твоих тишина.

Хороша в это утро погожее

И светла ты, родная страна!

….

И вокруг – всё родное и близкое,

Всё добыто в суровом бою.

Никакими словами не высказать,

Как мы любим Отчизну свою!

И поёт моё сердце влюблённое,

И колёса поют на бегу.

(«Утренняя песня», музика Ісаака Дунаевського, слова Михайло Матусовського)

Пісні М. Л. Матусовського – це пісні про Батьківщину, рідний край. Вони сталі символами епохи. Пісні М. Л. Матусовського були доступні широкому слухачеві: звучали в концертах, транслювалися по телебаченню і радіо, на концертній естраді, в дитячих театрах, в професійних хорових навчальних закладах. Пісні М. Л. Матусовського сприяли вихованню любові до Вітчизни, бажанню працювати для неї. Формуючи світогляд підростаючого покоління, пісні М. Л. Матусовського своїми поетичними і музичними текстами дійсно надихали на подвиг, пробуджували найщиріші почуття і емоції.

В, І. Лях вказує, що масова пісня швидше за всіх інших жанрів відгукувалася на вимоги часу, відображала історію країни, наслідуючи в цьому фольклор. Це були головним чином мажорно-оптимістичні твори, написані для нових людей нової країни. Вони зверталися вже не до миру вузькоособистих переживань героя, а до суспільства і людини-творця. Радянська масова пісня, у тому числі твори М. Л. Матусовського, - один із феноменів мистецтва ХХ століття. Можна сміливо сказати, що ніколи і ні в якій країні пісня не мала такого впливу, як в радянському суспільстві. Здається, ніколи ще в світовій історії не було мистецтва, яке б так жорстоко контролювалося державою і яке б піддавалося настільки різким критичним нападкам, але разом з тим демонструвало б настільки вагомі творчі здобутки і було так само любимо. Безперечно, що багато з творів зазначеного періоду стали народними, перетворилися в музичну класику .

Вважаємо, що досвід  популяризації пісень М. Л. Матусовського та інших авторів схожої тематики  з гідним пісенним репертуаром треба перейнята та розвивати у сучасному українському суспільстві.

ВИСНОВКИ

 

Отже, у роботі стисло обґрунтовано значення культурних передумов та ідеологічної діяльності для розвитку й процвітання нації звернемося до статистичних даних щодо найбільш успішних країн світу на прикладі США та Китаю.

Можна назвати основні проблеми у традиційній українській сучасній культурі, що можуть перешкоджати будівництву успішного та процвітаючого суспільства та потребують коректив:

- для українців важливіші прихильність і асоціації, ніж життя на своєї землі або володіння нею. Тобто відношення до своєї власності носить скоріше суб’єктивний та пасивний характер;

- українці часто направлені в сторону інтровертного поглиблення, у внутрішній світ особистісного переживання. Окрім того, часто в українців домінуючу роль грають „радянські” чинники, яки сприяють колективістської світоглядної позиції;

- українцям властиве верховенство емоційності над раціональністю;

- українці характеризуються певним соціальним фаталізмом, тобто вірою в автоматичність історичного процесу, звідки випливає постійний погляд в малі групи, в сім'ю утримання від участі у вирішенні проблем громади та соціально-політичних проблем.

На нашу думку, формування у співвітчизників бажання, навичок та рішучості будувати плани розвитку Вітчини та послідовно їх втілювати являє собою не стільки стихійний, скільки керований процес. В цьому сенсі пробудження почуття рішучості та бажання робити Вітчизну успішною та процвітаючою  стає елементом культурного впливу та своєрідного виховання громадян, що передбачає освоєння людиною певних елементів культури, з яких головними виступають цінності і норми життя, діяльності та поведінки. Необхідність цього цілеспрямовано  впливу обумовлена пошуком механізмів, які консолідують українське суспільство, його Схід та Захід в частині самоідентифікації, гармонізації, збереження самобутності і культурної своєрідності, осмислення ідентичності.

У число ефективних механізмів, що сприяють пробудженню почуття рішучості та бажання робити Вітчизну успішною та процвітаючою слід, на наш погляд, включити пісню. Адже в пісні, здатної в стислих, лаконічних формах точно передати любов до Батьківщини, повагу до історії Вітчизни, її героїв і традицій, названі ідеали, що отримують найбільшу реалізацію, знаходять масовість поширення.

М. Л. Матусовський народився 10 (23 липня) 1915 року в Луганську. М. Л. Матусовський є автором багатьох популярних пісень, також є автором текстів пісень до багатьох кінофільмів.

Багато поколінь громадян у різних державах виховувалися на піснях, чуйно відгукнулися на найважливіші події в життя країни.

Строки М. Л. Матусовського, відомі мільйонам наших співвітчизників, не могли не вплинути на їх натхнення у бажанні працювати для своєї країни.

Пісні М. Л. Матусовського – це пісні про Батьківщину, рідний край. Вони сталі символами епохи. Пісні М. Л. Матусовського були доступні широкому слухачеві: звучали в концертах, транслювалися по телебаченню і радіо, на концертній естраді, в дитячих театрах, в професійних хорових навчальних закладах. Пісні М. Л. Матусовського сприяли вихованню любові до Вітчизни, бажанню працювати для неї. Формуючи світогляд підростаючого покоління, пісні М. Л. Матусовського своїми поетичними і музичними текстами дійсно надихали на подвиг, пробуджували найщиріші почуття і емоції.

Вважаємо, що досвід  популяризації пісень М. Л. Матусовського та інших авторів схожої тематики  з гідним пісенним репертуаром треба перейнята та розвивати у сучасному українському суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.               Крысько В. Г. Этническая психология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений. — М.: Издательский центр «Академия», 2002. –320с.
2.               Татарко А.Н. Сравнительный анализ структуры ценностей и характеристик этнической идентичности в традиционных и современных культурах./ А.Н. Татарко,. М.А. Козлова //Психологический журнал № 4. 2006, с. 67–70.
3.               Хозиева С. И.  Русские писатели и поэты: Краткий биографический словарь. — М.: Рипол Классик, 2002. — 576 с.
4.               Беляев С. Загадка украинской души или особенности менталитета украинцев [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.management.com.ua/notes/mental_2.html
5.               Библиотечный перфоманс «С чего начинается родина. Матусовский и Луганск»  https://www.youtube.com/watch?v=Ad4DKifKw-A
6.               Вся статистика: Страны мира: КНР [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.ereport.ru/stat.php?razdel=country&count
7.               Видеосборник посвященый 100 - летию со дня рождения Михаила Львовича Матусовского  https://www.youtube.com/watch?v=ouOhRx_VBV4
8.               Гефтер М. «Внутренняя постколонизация»: формирование постколониального сознания  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gefter.ru/archive/11708
9.               Історія міста Луганськ (укр.). Луганська філія УДЦР [Електронний ресурс] . – Режим доступу: https://www.webcitation.org/6HL5s3D4e
10.          Луганщина в лицах и событиях (рус.) [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://oblrada.lg.ua/files/1-30-new.pdf
11.          Лях В. И. Советская массовая песня как феномен музыкального искусства ХХ века/В. И. Лях // Культурная жизнь Юга России. 2015. №2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/sovetskaya-massovaya-pesnya-kak-fenomen-muzykalnogo-iskusstva-hh-veka
12.          Чугунова Л. В. Детская песня как элемент патриотического воспитания: опыт советского пришлого/Л. В. Чугунова // Вестник МГУКИ. 2016. №6 (74). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/detskaya-pesnya-kak-element-patrioticheskogo-vospitaniya-opyt-sovetskogo-proshlogo
13.          CIA World Factbook [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/index.html

АНОТАЦІЯ

 

Робота присвячена вивченню відомого діяча, який своєю діяльністю вплинув на розвиток і становлення української Держави. У роботі обґрунтовано значення культурних передумов та ідеологічної діяльності для розвитку й процвітання нації звернемося до статистичних даних щодо найбільш успішних країн світу на прикладі США та Китаю.

Зазначено, що формування у співвітчизників бажання, навичок та рішучості будувати плани розвитку Вітчини та послідовно їх втілювати являє собою не стільки стихійний, скільки керований процес. В цьому сенсі пробудження почуття рішучості та бажання робити Вітчизну успішною та процвітаючою  стає елементом культурного впливу та своєрідного виховання громадян, що передбачає освоєння людиною певних елементів культури, з яких головними виступають цінності і норми життя, діяльності та поведінки. Необхідність цього цілеспрямовано  впливу обумовлена пошуком механізмів, які консолідують українське суспільство, його Схід та Захід в частині самоідентифікації, гармонізації, збереження самобутності і культурної своєрідності, осмислення ідентичності.

У число ефективних механізмів, що сприяють пробудженню почуття рішучості та бажання робити Вітчизну успішною та процвітаючою слід, на наш погляд, включити пісню. Адже в пісні, здатної в стислих, лаконічних формах точно передати любов до Батьківщини, повагу до історії Вітчизни, її героїв і традицій, названі ідеали, що отримують найбільшу реалізацію, знаходять масовість поширення.

Надано стислий виклад діяльності М. Л. Матусовського у царині розвитку культури. Зроблено дослідження внеску М. Л. Матусовського у ментальний простір Донбасу. Вказано, що строки М. Л. Матусовського, відомі мільйонам наших співвітчизників, не могли не вплинути на їх натхнення у бажанні працювати для своєї країни. Пісні М. Л. Матусовського – це пісні про Батьківщину, рідний край. Вони сталі символами епохи. Пісні М. Л. Матусовського були доступні широкому слухачеві: звучали в концертах, транслювалися по телебаченню і радіо, на концертній естраді, в дитячих театрах, в професійних хорових навчальних закладах. Пісні М. Л. Матусовського сприяли вихованню любові до Вітчизни, бажанню працювати для неї. Формуючи світогляд підростаючого покоління, пісні М. Л. Матусовського своїми поетичними і музичними текстами дійсно надихали на подвиг, пробуджували найщиріші почуття і емоції.

Вказано, що досвід  популяризації пісень М. Л. Матусовського та інших авторів схожої тематики  з гідним пісенним репертуаром треба перейнята та розвивати у сучасному українському суспільстві.

 

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 19 сторінок. Кількість використаних джерел – 13.

Ключові слова: культурні передумови, національна культура, ідеологія, творчий внесок, ментальний простір, Донбас, М. Л. Матусовський.