Творча робота "Духовна святиня рідного краю"
1
Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації
Дніпропетровське територіальне відділення МАН України
Відділення : історії
Секція: історичне краєзнавство
Духовна святиня рідного краю
Роботу виконала: Смоль
Анастасія Олександрівна
учениця 9 класу
Криворізької загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів №123
Науковий керівник:
Матвійчук Наталія Анатоліївна,
вчитель історії та правознавства ,
Криворізької загальноосвітньої
школи І – ІІІ ступенів № 123
Дніпро
2018
Зміст
Вступ…………………………………………………………………….3
Розділ І. Значення храму як будівлі……………………….. …………6
1.1.Закономірності та традиції в будівництві храмів ………………..6
1.2. Особливості хрестово-купольної архітектури на прикладі храму ікони Божої Матері «Достойно є»……………………………………………..10
Розділ ІІ. Становлення та розбудова храму у житловому масиві Карачуни
2.1. Місцева церковна громада…………………………………………13
2.2. Історія ікони Божої Матері «Достойно є»………………………...17
Висновки…………………………………………………………………21
Список джерел та літератури…………………………………………..23
Додатки
ВСТУП
Віра так необхідна для духовного життя, як необхідний корінь для дерева. Святий Тихон Задонський говорив: «У дерева, чим більше розростається і вглиблюється корінь, тим вище росте дерево, тим більше воно приносить плодів. Так і в людині: чим більше коріниться у ній віра, тим більше вона сама духовно росте, тим більше приносить духовних плодів. Віра необхідна у буденному порядку життя: без віри наше життя було б сумним і безнадійним. Так, гіркою була б праця землероба, коли б він не вірив, що посаджене у землю насіння, виросте і дасть бажаний плід.»
Вплив віри на душу християнина можна порівняти із впливом весни на природу: як після зими все оживає животворчою теплотою весняного сонця і все радіє від надлишку молодих життєвих сил, так і віра своєю все оживляючою силою впливає на моральне оновлення роду людського і на духовне відродження кожного християнина зокрема.[7;114-118]
Актуальність дослідження. В сучасному українському суспільстві з’явилась потреба у звертанні до своїх духовних витоків і саме через це постала необхідність в реконструкції старих та будівництві нових храмів. Зараз, багатьом громадам повернуті понівечені часом та невдалими реставраціями стародавні пам’ятки церковного будівництва. Деяким громадам надається можливість побудувати нові храми. Саме такий храм побудований у 1999 році постав на території Центрально-Міського району м. Кривого Рогу. Саме тому і виникла необхідність вивчення зовнішнього середовища храмів. Досі не проводилися дослідження у галузі архітектурної забудови храму, не піддавалося всебічному аналізу ініціативність місцевої громади щодо будівництва споруди. В цьому і полягає новизна роботи.
Наукова робота з теми «Духовна святиня рідного краю» присвячена історії виникнення та архітектурним особливостям храму УПЦ Криворізької єпархії на честь ікони Божої Матері «Достойно є» який розташований в південній частині Кривого Рогу – в Центрально-Міському районі, у центрі житлового масиву Карачуни на вул. Алмазній .
Мета дослідження полягає в тому, що на основі даних текстових матеріалів, виявити головні архітектурні засоби формування зовнішнього вигляду храмової споруди, а також систематизувати процес ініціативності місцевої громади щодо облаштування храму.
Об’єктом дослідження виступає хрестово – купольний архітектурний стиль будівлі та думка місцевої громади щодо будівництва храму ікони Божої Матері «Достойно є».
Предмет дослідження: особливості хрестово-купольного храмового будівництва на прикладі храму УПЦ Криворізької єпархії на честь ікони Божої Матері «Достойно є»
Під час написання наукової роботи висунули гіпотезу , що забудова і стиль нового храму мають відповідати думці громади .
Для досягнення мети визначені такі задачі:
- Встановити рівень відповідності символічного змісту архітектурного образу храмового будівництва загально прийнятим канонам.
- Визначити історико-культурні умови будівництва храму, що впливали на зведення будівлі .
- Зібрати та систематизувати спогади свідків щодо ініціативи забудови храму УПЦ Криворізької єпархії на честь ікони Божої Матері «Достойно є»
- Проаналізувати зібрані спогади місцевих громадських активістів в період 1999-2002 років, щодо активної діяльності створення храму та зробити висновки щодо врахування громадської думки під час побудови храму УПЦ Криворізької єпархії на честь ікони Божої Матері «Достойно є».
Методи дослідження : інтерв’ювання, порівняння, аналіз зібраної інформації.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні результати роботи можуть бути використані у архітектурній освіті, архітектурної творчості, для подальших наукових досліджень. Результати дослідження можуть бути корисні при розробці містобудівних програм та схем розташування сучасних храмів. Архітектурно-містобудівні засоби храмобудування важливі при формуванні естетичного та мистецького образу середовища життєдіяльності людини.
Розділ І
ЗНАЧЕННЯ ХРАМУ ЯК БУДІВЛІ
1.1.Закономірності та традиції в будівництві храмів
Слово "Храм" походить від спільного кореня із старослов'янської мови "хороми", тобто будинок. Люди, котрі повірили в Бога, прагнули, щоб він був з ними завжди і всюди. Будуючи Богові будинок, вони виражають своє прагнення неначе "прив'язати" Бога до свого життя і свого народу. [ 6;54 ]
Будується Церква із тим задумом, що покликана являти модель Всесвіту гармонійного, позбавленого зла і гріха. Церква, як правило, повинна бути звернена престолом до сходу. Схід у Божому культі має своє значення, бо там був рай. Наша Церква перейняла святий образ звідти. На Сході у Палестині народився, навчав, переносив страшні муки, вмирав і воскрес Христос Спаситель. Вірні приходять і стають лицем до Сходу, так як туди ж звернені.[ 5;26 ]
Наші Церкви увінчуються одним або декількома куполами. А він, у свою чергу, символізує небо, яке в Ісусі Христі з'єдналося із землею. Якщо їх три, що є особливістю українського стилю у будівництві церков, то це вказує на найбільше таїнство віри - таїнство Бога в Тройці. Інколи Церква має 5 куполів - один центральний і чотири з боків - це символ Христа і 4 євангелістів. У семи куполах Церква пригадує 7 святих Тайн, які встановив Ісус Христос. Дев'ять куполів символізують 9 плодів Св. Духа, і тринадцять - Христа і 12 апостолів. Кожна баня завершена св. хрестом, який вказує на перемогу над дияволом.
Внутрішнім влаштуванням Церква складається із трьох частин. Вхідна частина називається притвором, і колись тут стояли оглашенні, тобто ще нехрещені. Основна частина зветься новою - саме тут збираються вірні. Частина, в якій відправляються богослужіння, відгороджена від решти церкви стіною з іконами (іконостасом) і називається святилищем. [ 6;73 ]
Храми Божі здавна будували на найкращому і підвищеному терені, серед місцевої церковної громади, і те місце, де вони знаходилися, називалося святим - через те, що виключно присвячувалося Богослужбі - культові Бога. Хоча цілий всесвіт - цей чудовий твір всемогучого Творця Бога, де Він на кожному місці перебуває, - є неначе його могутнім храмом, і всюди можна його почитати. Однак головно для спільного культу є конечні особливіші місця, присвячені тільки й виключно до Богопочитання.
Вже від початку історії людство знає, що чоловік, який мав яке-небудь поняття про божество, вибирав собі особливіше місце, головно на підвищених місцях, горбках чи горах, там робив собі зображення бога і приносив йому жертву. У Старому Завіті знаходимо багато прикладів, які підтверджують вище сказане. Ной у подяку за спасіння спорудив Господові жертовник , подібне зробив і Авраам для жертвування Ісаака . [ 6;74 ]
Перші християни ще не мали власних церков, але Богослужба відбувалася чи то у приватних домах, як перша служба на Тайній Вечері, чи як то робили апостоли, що щодня однодумно перебували у храмі, ламаючи на домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця . [12;205]
Другий період переслідувань християнства дещо змінив спосіб відправи Євхаристії. Визнавці Христа змушені були ховатися по катакомбах, але й там не забули про публічний культ Бога і в капличках, у підземеллях спільно приносили безкровну жертву Богові. Це переслідування дало початок новому способу відправи літургії. Християни почали збиратися на спільне ламання хліба на гробах перших мучеників, які принесли себе в жертву за Христову ідею і своєю пролитою кров'ю зродили чимало послідовників.
Коли ж пізніше за часів імператора Костянтина Великого християни дістали повну свободу релігії, то стали будувати величаві святині, які скоро поширилися по цілій імперії. З того часу постав звичай посвячувати місця, призначені на Богослужби. [10;4 ]
У наших селах і містах ми можемо бачити величні храми, які видніються на найкращих місцях. Це наші діди і прадіди спільно громадою вибирали це місце, посвячували його, будували храм, і з того часу десятки років, а то й століть, несеться звідти безперестанно молитва у небесні простори. Це місце стає особливим, якимось іншим, - святим. Тому кожен християнин, ідучи біля святині, кладе на себе знак святого хреста і ним вітається із самим Богом, який замешкав у кивоті.
Подібно, як із перехожим, вітається із тим покровителем, на честь якого посвячена та частина святилища. Так знаком святого хреста засвідчує свою покору перед всемогутнім Богом. Схожа честь належиться і цвинтарям, на яких спочивають наші рідні, й також тим святим місцям, де встановлені пам'ятні хрести та постаті святих.
Розташування церкви на височині повинно пригадувати нам велику гідність Божого дому, і ми, входячи до нього, маємо підноситися понад усі земські злидні й турботи та й забувати всю земну суєту й клопоти у ньому, серцем і устами величати Бога. [ 5;26 ]
В сучасному житті об’ємно-планувальні рішення, інтер’єр, організаційно-технологічні методи виконання робіт підпорядковуються не тільки державним будівельним нормам, а й церковним канонам, основними з яких є орієнтація церкви по вісі схід-захід (вівтарем на схід, а головним входом – на захід), обов’язкове вінчання храму хрестом, відокремлення вівтаря від приміщення для парафіян іконостасом. Частіше за все, храми складаються з трьох частин: бабинець, середня частина храму й вівтар.
Головне місце у православній церкві займає вівтар. Він, як правило, знахо- диться на декілька сходинок вище за ос новну частину, а розміри його залежать від функціонального призначення храму. До того ж, глибина вівтаря в малих церквах і раменах повинна бути не менше 3,0 м, а в інших храмах – не менше 4,0 м. У центрі вівтаря має знаходитись квадрат ний престол на відстані до Царських воріт не менше 1,3 м, та не менше 0,9 м до запрестольного образу. По обидва боки від вівтаря можуть знаходитись допоміжні приміщення: північніше – паламарня, південніше - ризниця. Перед вівтарем, на одному з ним рівні, знаходиться солея шириною не менше ніж 1,2 м. Навпроти північних і південних воріт іконостасу розташовані місця для читців і співаків - криласи. Криласи є бічними продовженнями солеї. Бабинець, у свою чергу, слугує приміщенням, що випереджує вхід до храму. Таким чином, починаючи нове будівництво або відновлення православного храму, неможливо обмежуватись лише існуючими державними будівельними нормами та правилами, забуваючи про канони церкви, які показують біблійне уявлення про буття і всесвіт. Адже, згідно з християнською філософією, кожна церква – це вмістилище самого Святого Духа. По-друге, з плином часу, проектна та технічна документація багатьох напівзруйнованих храмів, з різних причин, була втрачена. З урахуванням того, що кожна церква являється унікальним історичним пам’ятником архітектури, вирішення будь-якого питання стосовно відновлення конструкцій та частин будівлі достатньо специфічний і трудомісткий процес. Спеціалістами витрачається значна кількість ресурсів на відтворення конструктивних рішень та методів виконання робіт, які знаходили широке застосування у храмобудівництві протягом століть. Особливе місце, при побудові храму, займає будівництво бань. Як показує практика, конструкції куполів, які залишились, досить часто не придатні для реставрації, тому приймається рішення повної їх заміни. [ 2;401 ]
1.2 Особливості хрестово-купольної архітектури на прикладі храму ікони Божої Матері «Достойно є».
Архітектурний стиль – це сукупність основних форм і ознак, характерних для споруджень певного часу і певного народу, що виявляються в особливостях функціонального, конструктивного та художнього порядку.
Кожна епоха створювала свій стиль. І в кожну епоху існували певні типи будівель, використовувалися особливі будівельні матеріали , конструкцiї. Змінювалися поняття про красу і доцільність. Звідси і відмінності форм, і декоративного оздоблення різних часів.
Стиль сучасного будівництва традиційно визначається, як сукупність рис, єдність виразних прийомів і засобів, ідейна або художня спільність, яка може бути властива певному часу, напряму в мистецтві, окремій людині або його будинку.
Одним із найдавніших типів будівництва храмів є хрестово-купольна система побудови. До такого належить храм УПЦ Криворізької єпархії на честь ікони Божої Матері «Достойно є», що розташований по вулиці Алмазній Центрально-Міського району. [Додаток А ]
Основу хрестово-купольних храмів складає прямокутний об’єм, що утворюють стіни будівлі. Всередині знаходяться чотири ( або шість) – стовпів, що тримають скріплення. Вони підтримують світловий барабан з куполом. До центрального квадрату прилягають чотири прямокутні кінці, перекриті циліндричними скріпленнями зорієнтованими за частинами світу. Східний кінець закривається напівкруглою апсидою, в якій знаходиться олтар. Кутові приміщення між кінцями хреста перекриті скріпленнями різноманітних форм. Східні кутові приміщення теж, як правило завершуються апсидами. Таким являється основне ядро хрестово-купольного храму. [ 8;173 ]
Храм є образом Вселенської Церкви, її основними принципами. В Символі Віри церква називається «Єдиною, Святою, Соборною і Апостольною». Ці характерні риси втілюються в храмовій архітектурі. Наприклад образ Єдності Церкви втілюється в кубічних об’ємах храмів увінчаних одним куполом.
Святість Церкви виражається білизною стін храмів і сяянням золотих куполів. Соборність і апостольська спадкоємність втілюються в ієрархічній побудові храму, в центричності, композиції та упорядкуванню частин храму центральному під купольному простору.
Хрестово-купольна система — система перекриття храмів, квадратна або прямокутна в плані, у центрі якого знаходиться купол, що на вітрилах спирається на чотири стовпи, які ділять простір на дев'ять частин, при цьому до центрального простору примикають хрестоподібно розташовані циліндричні склепіння, перекриті коробовими або півциліндричними склепіннями.План будівлі передає форму хреста, центр якого увінчувався куполом. Хрестово-купольні храми відзначалися масивністю стін та підпор, урочистими інтер'єрами з великими поверхнями, які багато прикрашалися розписами, мозаїками. [ 4;139 ]
Церковні споруди завжди орієнтовані виключно за сторонами світу, з алтарною апсидою на сході. При вивченні і дослідженні мікроклімату з’ясували що центральний під купольний простір , занижені західні кути , простір під хорами характеризують особливості формування мікроклімату. Температурно-вологий повітряний режим в хрестово-купольному храмі показує, що вивчення повітряних параметрів варто проводити в північній та північно-східних зонах храму. Ця частина храму повільніше за все нагрівається в теплий період року. [ 11;8 ]
Отже, характерними рисами сучасного стилю в архітектурі будівництва храмів є:
• масивні стіни, товщина яких підкреслюється вузькмим прорізами вікон і поглиблені портали, та високі вежі, що згодом стали однією з головних елементів архітектурної композиції;
• система простих геометричних об’ємів (кубів, паралелепіпедів, призм, циліндрів), поверхня яких членувалася лопатками, ар-катурпими фризами зі скульптурою і галереями;
• перевага напівциркулярної форми склепінь.
Розділ ІІ
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗБУДОВА ХРАМУ У ЖИТЛОВОМУ МАСИВІ КАРАЧУНИ
2.1 Місцева церковна громада
Майже двадцять років тому почалася ця дивовижна історія - історія народження нового приходу. Кожен процес народження на нашій землі проходить в муках. Муками були звичайно ж незліченні труднощі, що поставали на шляху наших перших місцевих прихожан.
Храму, як такого, не було, а молитися було необхідно... Молилися в маленькому орендованому приміщенні, добре відомому раніше місцевим мешканцям як кафе «Веселка» . Там і з'явився наш перший, такий дорогий серцю храм. «Що це за церква в кафе?» - дивувалися спантеличені перехожі. А люди молилися ... І просили у Бога милості і прощення, і дякували Йому за незліченні благодіяння. І Він милував і прощав.
«Співали як вміли і до Бога зверталися як могли, але головне - щиро, з відкритою душею. Багато хто тоді тільки-тільки почав воцерковлятися. Не знали, що потрібно робити в храмі, як хреститися, що потрібно, а що зайве. Але головне - що Господь благодатний, що Він кожного любить, і хоче всіх врятувати. Там, де розум губився в здогадах, серце розкривалося назустріч Любові. І навіть сильно ниючі від незвички ноги і спина відходила на другий план, все розчинялося в невичерпному морі благодаті Божої. Наш перший батюшка - отець Олег намагався завжди допомогти кожному, хто до нього звернувся, з розумінням ставився до помилок і недоліків.
Всі потроху вчилися і вчили один одного. Спілкувалися, сварилися, мирилися, каялися, прощали і підтримували один одного у важку хвилину.» - ділиться своїми спогадами одна із прихожанок храму.[Додаток Б ]
Під керівництвом о. Олега (Єгорова) обладнали приміщення під храм. Першу ікону Божої Матері «Достойно есть» написала прихожанка Валентина; першим регентом стала Ганна Євдокимівна Лихачова; перша Літургія відбулася 30 жовтня 1999 року. « Було важко, взимку було дуже холодно, постійних прихожан не дуже багато - чоловік 15-20. Багато говорили: «Що це за храм у колишньому кафе! От якби побудували справжній, ми б ходили». Шкода, вони не розуміли, що завжди потрібно з чогось починати, і що доведеться будувати храм з Божою допомого . «Служили в цьому приміщенні до грудня 2002 року» - зазначає постійна відвідувачка храму.
У березні 2002 р. в наш прихід був призначений о. Віктор (Галиць). У липні почалося будівництво першого храму, а в грудні, на свято Святителя Миколая, була відслужена перша Божественна літургія. Підлоги не було, холодно, по стінах текла вода, але серця всіх прихожан були повні тепла і духовної радості.
Але з часом храм все більше впорядковувався. Закипіла робота на ділянці, де повинна була з'явитися майбутня, вже своя, рідна церква. Життя стало активнішим, насиченим, дружним.
Гуртом працювали, молилися, радісно відзначали свята. Найбільш радісне свято - звичайно ж, Пасха . У деяких храмах є чудова традиція, коли на Великдень священнослужителі після привітального «Христос Воскрес!» христосуються з усіма парафіянами. Завдяки о. Віктору, така традиція з'явилася і у нас. До речі, коли прихід був меньший, здійснити це велике вітання було набагато простіше, але батюшка і досі свого правила не полишає.
Одна з найважливіших частин життя парафії, що будує храм - безумовно будівництво. А також те, що її доповнює: робота на городі, боротьба з бур'янами і не менш важлива - праця на кухні.
Першою парафіяльною кухнею на новому місці був маленький тісний залізний вагончик. Готувати там було більш ніж незручно, але чомусь дуже радісно. Все з Божою допомогою виходило. Будівельники намагалися з усіх сил і ось вже почали підніматися стіни маленького храму. Поруч служили молебні.
Труднощі з'явилися тоді, коли ніхто не очікував. Стару будівлю потрібно було терміново залишати. Однак, Господь нас не залишив і нове приміщення благополучно закінчили у відповідний термін. У грудні, на свято Святителя Миколая, відбулася перша служба в новому храмі.
Поступово храм впорядковувався і всередині, і зовні, прихід поповнювався новими і новими парафіянами. Щорічно в свято Богоявлення наші парафіяни на чолі з о. Віктором після Божественної Літургії йдуть хресним ходом на Карачунівське водосховище, де після чину Великого освячення води охочі здійснюють омивання в освячених водах, і, не зважаючи на холод, таких виявляється чимало.
24 червня 2011 року, в день престольного свята, Владика Єфрем звершив першу Божественну літургію в новій будівлі , склепіннями якої послужило саме небо. Підлога, стіни і церковне оздоблення замінили живі квіти та польова трава, а також гілки молодих дерев. Незвично урочистою і радісною була ця Божественна Літургія. День відкриття храму збігся з днем вшанування ікони Божої Матері «Достойно є» («Милуюча»). Під час богослужіння всі присутні у храмі уклінно молилися за мир у нашій державі.
Поступово новий храм почав перетворюватися, набирати нових рис величі. Незабаром на місці двох білих колон , які огороджували вівтар на час перших богослужінь, з'явилися царські врата , іконостас , палаючі лампади. Засяяли золотом свічники, погляду відкрилися чудотворні ікони, гроші на які збирали всім приходом.
З'явилася нова гарна та затишна кухня, трапезна;задзвонили дзвони;відкрилася в нових стінах недільна школа. Збільшився наш прихід, зріс не тільки кількісно, а й духовно. Більше стало любові, більше розуміння.
Так, з Божою допомогою, зводився храм, міцніла віра та зростали душі прихожан.
Архієпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем звернувся до собору духовенства та парафіян з повчальним словом.Настоятель храму протоієрей Віктор Галиць сердечно подякував свого архіпастиря за досконалу соборну молитву і попросив благословення на успішне завершення будівельних робіт зі створення храму.
Після завершення Божественної літургії відбувся хресний хід та святковий молебень. Криворізький архіпастир у своєму слові привітав присутніх криворожан зі святом Преблагословенної Богородиці та закликав усіх самим старанно навчатися молитися і навчати святій молитві своїх дітей. Отець настоятель подякував правлячому архієрею за візит та зазначив:
– Ми просимо Вашого благословення і Ваших подальших молитов за нас, щоб Господь укріпив створити те, до чого Ви нас закликаєте – будувати не тільки храми рукотворні, а і храми душ людських.
Митрополит Єфрем також подякував настоятелю отцю Віктору за ревні труди та постійне турбування про облаштування храму – келії Цариці Небесної, порівнявши цю нову святиню та весь храмовий комплекс з прекрасними Афонськими монастирями, які також присвячені Божій Матері.
Отже, не дивлячись на всілякі перепони і негаразди храмові судилося бути. Ніякі перешкоди не змогли стати важливим чинником для припинення будівництва .
2.2. Історія ікони Божої Матері «Достойно є»
Священні зображення є практично в будь-якій релігії. Виняток складає хіба що іслам і іудаїзм з їх строгою забороною зображати Бога. Так скаже будь-яка людина, обізнана в історії мистецтв або археології. Але ця поширена думка — помилкова. Насправді зображати Бога забороняють всі без винятку релігії, зокрема — і християнство. Але і з цією забороною не все так просто.
Існує два типи релігійно-філософського світосприймання — дуалізм і пантеїзм. [ 1;195 ]
Дуалізм, виражаючись вкрай спрощено, ставить Бога і світ по різні сторони буття, і людина в рамках цієї системи ніколи і ні за що не пізнає Бога. Творець, на думку дуалістів, принципово непізнанний. Його не можна ні побачити, ні торкнутися, ні — як наслідок — зобразити. І дійсно, що зображати, якщо Бог не має ні форми, ні зовнішності. Він, як вважає дуалізм, є досконале ніщо і досконале все. А з такими поняттями на полотні оперувати практично неможливо.
Але греки, єгиптяни, римляни, перси і інші народи Середземномор’я і Близького Сходу мали сакральне мистецтво і створювали священні зображення. Парадокс — цивілізації, які вважали, що божество неможливо зобразити, залишили після себе велику кількість статуй, фресок, мозаїк з образами богів і героїв. Як таке може бути? Відповідь проста. Ті боги, яких ліпили античні скульптори, не мали ніякого відношення до реального і єдиного Творця всього всесвіту. Вони були вищі за людину, вони були сильніші за людей, вони жили довше за всіх живих істот на планеті, але не вони її створили.
Зовсім інша ситуація спостерігається в пантеїстичних релігіях.
Пантеїзм визнає світ частиною Бога. Творіння і Творець — єдине ціле, і тому зображення будь-якого предмету в традиції, наприклад, Індії або Китаю несе в собі сакральний сенс. Пантеїстичні релігії не ставлять проблеми, чи можна зображати Бога, оскільки весь світ причетний божественному буттю. Але і в розумінні пантеїзму Бог також залишається невимовним, непізнаваним і зображеним тільки в Своїх зовнішніх проявах. [ 2;203 ]
Біблія однаково далека як від дуалізму, так і від пантеїзму. Вона чітко проводить межу між світом і Богом, проте, затверджує величезну цінність всесвіту в очах Творця. Бог не чужий світу, як в дуалізмі, але і не зливається з ним, як в пантеїзмі. У біблейському розумінні навколишнього світу Бог виступає люблячою Особистістю, бажаючою, щоб все творіння було співучасником Його любові. Саме цю істину являють нам святі ікони.
Богословське обґрунтування ікони будується на факті втілення Сина Божого. Син, як і Отець, є дійсний Бог, і Його божественну природу неможливо зобразити. Але цей самий Син стає людиною, переймає на Себе нашу плоть і кров, стає осяжним та зображаючим. [ 2;204 ]
Христос — це Бог, який по своєму великому милосердю і любові стає частиною цього світу. І тому з моменту Різдва нашого Спасителя від Діви Марії в Лиці Христа ми маємо право зображати Бога.
Але зображаємо ми, звичайно ж, не Його Божественну природу, яка залишається незбагненною, а Особистість Господа що втілився, страждав, був розіпнутий і воскрес.
Тепер стане зрозуміло, що ікона служить зовсім іншим цілям, ніж звичайна картина або фотографія. [ 4;178 ]
Як правило, світські зображення носять декоративний, емоційний або естетичний характер. Ікона ж показує світ божественний. За старих часів українські селяни називали ікону «віконою», порівнюючи її з вікном. І це дуже влучне порівняння. Ікона — це дійсно вікно, яке дозволяє людині вирватися з гріховного світу і побачити, немов з вікна, світ небесний. Кажучи інакше, ікона — це місток, який сполучає Небо і землю.
А раз у ікони таке високе призначення, то і способи зображення на ній Бога і святих повинні відрізнятися від звичайних прийомів живопису. І ікона дійсно має особливі правила — канони, по яких будуються зображення. Розглянемо головні з них. [ 10;5 ]
Найважливішим принципом іконопису до цих пір залишається мінімальний вираз тілесності і максимальна спрощеність форм, зображених на іконі. Річ у тому, що у Вічності праведна людина стає іншою — в ній вмирають пристрасті, її душа стає чистою, вона уся наповнюється Божою благодаттю.
Тому її і зображають такою — безпристрасний погляд, майже повітряна форма тіла, спокійна поза. Якщо ж ікона присвячена певній події, то на ній мінімум деталей. Художник промальовує тільки ті подробиці, які найбільш важливі для розуміння зображеної на іконі події. [ 2;193 ]
Перше правило іконопису — нічого не повинно нагадувати про земну метушню і відволікати від молитви. Тільки важливе, тільки суть, тільки найнеобхідніше цими принципами повинен керуватися творець священних образів.
Другим принципом канонічного письма, є зворотна перспектива, в якій предмети, розташовані далі від глядача, більше за тих, що знаходяться на передньому плані. Всі лінії перспективи на іконі не йдуть углиб зображення, як на звичайній картині, а навпаки — виходять за її межі таким чином, що людина, котра молиться перед іконою стає як би у фокусі цієї перспективи.
Важливий принцип у третьому виду іконопису — ієрархічна підлеглість. Якщо звернути увагу на храм, в якому є стародавні розписи, то не можна не відмітити, що зображення розташовані в строгому порядку. В куполі Христос або вся Трійця, нижче — ангели, ще нижче апостоли, на стовпах — мученики, на склепіннях — сцени зі священної історії. Все підпорядковано єдиній схемі. Так само і в іконостасі — яруси розташовані в строгому порядку. [ 5;27 ]
Образ Богоро́диці у християнстві один із титулів Діви Марії. Особливо поширений у східнохристиянській традиції. Вказує на те, що Марія народила Бога у плоті — Ісуса Христа, другу Особу Тройці. Вона є матір'ю втіленого Бога-Сина, а передвічного Бога-Отця. Саме образ Божої Матері стає головним для храму. [ 5;28 ]
Оригінал ікони "Достойно є" знаходиться на горному місці вівтаря соборного храму на Афоні.В один з недільних днів, старець що жив неподалік від Кареї пішов в обитель на всенічну службу . В келії залишився послушник. При настанні ночі постукав невідомий монах. Під час нічної служби , коли потрібно було співати "Чеснішу Херувимів ...", обидва встали перед іконою Божої Матері, що називалася Милуюча, і гість зауважив, що у них спочатку співають "Достойно є ..." Під час співу цієї нечуваної пісні ікона Богоматері сяяла небесним світлом, а послушник плакав від розчулення. На його прохання ця чудова пісня, через брак паперу, була записана на камені, що розм'якшився, як віск, під рукою дивного співака. Назвавши себе Гавриїлом, мандрівник став невидимий. Ікона Божої Матері, перед якою вперше була проспівана пісня "Достойно є", була перенесена в соборний храм Успіння Пресвятої Богородиці Кареї (адміністративного центру Афону). Плита, з написаними на ній Архангелом Гавриїлом піснею, була перенесена в Константинополь під час патріаршества святителя Микололая Хрисоверга . Численні списки з ікони "Достойно є" ("Милуюча") свято шанують в православних храмах. Цей образ Пресвятої Богородиці шанується не тільки на Святій горі Афон, але й у всьому світі. [ Додаток В ]
Таким чином ікона Божої Матері «Достойно є» («Милуюча») має велике значення для віруючих та користується особливою популярністю. Молитви перед іконою мають велику силу та допомагають позбавитися злих почуттів, лінощів,пихатості; допомагають створити родинний затишок , надати здоров’я.
ВИСНОВКИ
На основі виконаної роботи з теми «Духовна святиня рідного краю» можна зробити наступні висновки :
1. Починаючи нове будівництво або відновлення православного храму, неможливо обмежуватись лише існуючими державними будівельними нормами та правилами, забуваючи про канони церкви, які показують біблійне уявлення про буття і всесвіт. Нами було встановлено символічний зміст архітектурного образу храмового будівництва, особливості хрестово-купольних споруд і їх зовнішнього оформлення .
2. Створені історико-культурні умови позитивно впливали на хід будівництва та розбудови храму УПЦ Криворізької єпархії на честь ікони Божої Матері «Достойно є».
3. Нами було зібрано та систематизовано спогади свідків щодо ініціативи будівництва храму , його художньо-естетичного оформлення на території житлового масиву Карачуни (Центрально-Міський район ).
4. Ми проаналізували свідчення та згадки місцевих мешканців , прихожан храму за 1999- поч. 2000 років , та з’ясували , що громадська думка мала вплив і була врахована під час побудови храму УПЦ Криворізької єпархії на честь ікони Божої Матері «Достойно є».
Поставлена на початку роботи мета полягала в обробці текстових матеріалів, виявленні головних архітектурних засобів формування зовнішнього вигляду храмової споруди, а також у систематизуванні процесу ініціативності місцевої громади щодо облаштування храму , що й було досягнуто під час написання роботи .
Висунута гіпотеза була підтверджена .
Поставленні завдання виконанні .
Отже , на сьогоднішній день справи у сфері відновлення та збереження церковних об’єктів мають позитивну тенденцію. З роками збільшується кількість відновлених храмів, не лише силами парафіян, а й спеціалістами в області будівництва.
Данна робота має практичне значення і може бути використана студентами архітектурних факультетів , вчителями мистецтвознавства , культурології та для подальших наукових досліджень.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ :
1. Арцишевський Р.А. Людина і суспільство : Експерим. Підручн. для 11 кл.- Т. 1.- Розділ І. Людина ; Розділ ІІ. Суспільство.- К., –М-во освіти України 1992.-256 ст.
2. Арцишевський Р.А. Світ і людина : Підручник для 8-9 класів /Р.А. Арцишевський -К.: ВТФ «Перун».-448 ст.: іл.
3. Баханов К.О Дослідницька робота учнів на уроках історії .-Х.:Вид.гр. «Основа» 2004.-144 ст.
4. Баханов К.О. Лабораторно-практичні роботи з історії України (методичний посібник для вчителів) К.:Генеза , 1986.-208 ст.
5. Гісем О., Мартинюк О. Духовність людини ( На допомогу вчителю ) / О.Гісем ,О. Мартинюк // Історія України.- Шкільний світ.- №42,-2002.-С.25-30
6. Головащенко С. Історія християнства К.,- 1999-308 ст.
7. Задорожня Л.В., Вєтохіна В.О Кваліфікаційна робота : Навчально-методичний посібник для студентів історичного факультету педагогічних університетів .-Кривий Ріг : КДПУ , 2007.-120 ст.
8. Косова Г.Р Изучение вопросов культуры в школьном курсе: с древнейших времен до 1917 г.-М.: Просвещение, - 1981 ,- 191 ст.
9. Кульчицький С.В., Оптичний обман федерації /Кульчицький С.В.// Історія та правознавство.- В.Г Основа.- №34-36,-2018.-С.5-10
10. Мальцева О. Релігійне життя в Україні /О.Мальцева // Історія України Шкільний світ №8,-2003.-С.4-5
11. Реєнт О., Малій О. Культура України на початку ХХ століття / О. Реєнт , О. Малій // Історія України Шкільний світ №16,-2003.-С.5-13
12. Яковлєв Є.Г Мистецтво та світові релігії.- К., 1989
про публікацію авторської розробки
Додати розробку