Творча робота "Мотивація на уроках художньої культури

Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради

 

Кафедра теорії та методики виховання

 

 

ВИПУСКНА РОБОТА

на тему «Мотивація на уроках художньої культури - потужний фактор у вихованні морально-естетичного напрямку учнів»

вид випускної роботи: випускна творча робота з аналізу науково-методичної проблеми

 

 

Виконала:

слухачка курсів підвищення кваліфікації

вчителів художньої культури

(27.05.2019 – 31.05.2019)

викладачка німецької мови, біології та художньої культури

ДНЗ «Мелітопольський професійний аграрний ліцей»

м. Мелітополь

Бут Ганна Вікторівна

Науковий керівник:

Олійник Юрій Іванович,

доцент кафедри теорії та методики виховання, кандидат педагогічних наук

 

 

 

Запоріжжя

2019

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………………	3
РОЗДІЛ 1. МОТИВАЦІЯ ЯК ФАКТОР ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНОГО НАПРЯМКУ УЧНІВ НА УРОКАХ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ………………………………………………………………………..	5
1.1 Мотивація у процесі навчання та шляхи її підвищення……………..	5
1.2 Особливості формування мотивації в учнів під час вивчення дисципліни «Художня культура» у ПТНЗ……...………………………...	8
РОЗДІЛ 2. ОСОБИСТИЙ ДОСВІД ЩОДО ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ……………………………	11
2.1 Вправи та засоби для підвищення мотивації учнів…………………………………...…………….….…………………..	11
2.2 Творчий доробок………………………………………………………	14
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………	17
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………….……………………….	19

 

ВСТУП

 

 

Інтелектуальна компетенція є однією з характеристик, що позначають конкурентоспроможного фахівця на ринку праці. Окрім цього, у контексті активних процесів євроінтеграції України, активізувалися міжнародні зв’язки, що зумовлює необхідність вивчення особливостей культури різних країн, знання базових її характеристик у навчальних закладах усіх видів акредитації. Мотивація – це запорука результативності у процесі опанування будь-якого предмета, про що свідчить значна кількість публікацій освітньої тематики. Утім, часто питанню мотивації під час вивчення художньої культури приділяється недостатня кількість уваги на практиці, через що нівелюються всі зусилля учнів і викладачів. До того ж, специфіка викладання художньої культури у професійно-технічній освіті досі є недостатньо досліджуваною, що становить перешкоду на шляху самоосвіти та підвищення кваліфікації викладачів ПТНЗ. Саме це і зумовлює актуальність дослідження.

Мотивація та специфіка викладання у ПТНЗ, а також на уроках художньої культури стала предметом дослідження у розробках Г. Абрамович, І. Бараховича, Т. Варянко, Л. Дем’яненко, Л. Іванченко, Л. Купчик, Н. Тоцької, І. Фелющенко, Л. Яременко.

Метою роботи є дослідження мотивування учнів закладів професійно-технічної освіти до вивчення художньої культури, визначення можливих шляхів її формування та обґрунтування вагомості ролі предмета у вихованні морально-естетичного напрямку учнів.

Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:

1) вивчити стан наукових розробок щодо дисципліни «художня культура» у контексті виховання морально-естетичного напрямку учнів;

2) проаналізувати теоретичну базу стосовно фактору мотивації на уроках художньої культури;

3) описати можливі шляхи підвищення мотивації учнів;

4) сформувати та представити особистий досвід, дотичний до теми роботи.

Об’єктом дослідження є мотивація на уроках художньої культури як потужний фактор виховання морально-естетичного напрямку учнів.

Предметом дослідження є інструменти підвищення мотивації учнів до навчання, які можуть бути застосовані на уроках художньої культури.

 У процесі дослідження застосовувалися такі методи: аналіз й синтез у пошуці теоретичного підґрунтя для проведення випускного дослідження, спостереження та порівняння під час формування практичної частини матеріалу.

РОЗДІЛ 1. МОТИВАЦІЯ ЯК ФАКТОР ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНОГО НАПРЯМКУ УЧНІВ НА УРОКАХ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

 

1.1 Мотивація у процесі навчання та шляхи її підвищення

 

Осучаснення технологічної бази наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття стало причиною активного розвитку технологічної складової в усіх аспектах людського та суспільного життя (включно з освітою). Наразі ні для кого не будуть новими поняття інформаційних технологій. Деякі науковці (серед них – І. Зязюн, А. Ломоюв, Г. Місаренко, А. Новиков) вважають, що технологізація – це окремий новий етап розвитку освіти. Можна стверджувати, що у зв’язку з активною технологізацією, змінюється і підхід учнів до навчання, готовність самостійно працювати, проводити аналітичні досліджування тощо. На нашу думку, не оминув вплив інформаційних технологій і мотиваційну сферу навчально-виховного процесу, значно послабивши прагнення учнів до освіти та саморозвитку. Саме тому питання дослідження мотивації є на часі.

Для глибшого розуміння поняття мотивації вважаємо доцільним навести приклади кількох визначень. Ю. Ушакова розглядає мотивацію як «…сукупність потреб, відносин, інтересів, задоволеності від навчальної діяльності та забезпечує хорошого професіонала у майбутньому» [6]. У. Мамарасулов, звертаючись до німецького дослідника К. Бундшу, вказує, що мотивація – це «причина, що викликає конкретну людську діяльність, направлену на позитивні результати та таку, що уникає негативних за уявленням суб’єкта» [3].

Психологи поділяють мотивацію на внутрішню та зовнішню. Пояснюючи основні відмінності між цими класами, доктор психологічних наук М. Варій зазначає, що: «Зовнішньою мотивацією стали називати детермінацію поведінки фізіологічними потребами і стимуляцією середовища, внутрішньою (процесуальною) мотивацією – зумовленість поведінки факторами, безпосередньо не пов’язаними з впливом середовища і фізіологічними потребами організму. Процесуально мотивовану поведінку здійснюють заради неї самої (процес і зміст діяльності становить інтерес, а не щось інше,  що  перебуває  поза  діяльністю).  А  зовнішній  мотив актуалізується тоді, коли головною причиною діяльності є отримання чогось,  що  перебуває  поза  цією  діяльністю  (грошей,  слави,  влади тощо)» [].

З цього можна зробити висновок, що у контексті навчання зовнішньою мотивацією є прагнення отримати гарну оцінку та похвалу вчителя, у глобальному сенсі – здобути свідоцтво про освіту, отримати схвалення батьків і знайомих і можливості у майбутньому стати хорошим професіоналом з гарним доходом. Внутрішня мотивація, у свою чергу, означає прагнення самого учня отримати нові знання, займатись саморозвитком, дізнаватись цікаві факти тощо. Якщо той, хто навчається, отримує від цього процесу задоволення і радість, це свідчить про його внутрішню вмотивованість. Психологи та професіонали педагогіки наголошують на тому, що така мотивація є сильнішою і тривалішою, саме тому вчителям варто звертати увагу на формування саме її. Втім, вважаємо, що тільки комплексне поєднання двох видів мотивації є запорукою успіху навчально-виховного процесу.

Серед шляхів підвищення зовнішньої мотивації можна назвати такі:

1. Залучення впливу вчителів, друзів, знайомих. Зазначимо, що краще використовувати цей спосіб у позитивному ключі, а не в вигляді залякувань чи негативних коментарів. До прикладу, нехай батьки не будуть говорити «Без цього предмету ти нічого не знатимеш», а «Цей предмет значно розширить твій багаж знань, зробить тебе більш цікавим співрозмовником».

2. Необхідність скласти контрольну або самостійну роботу, отримати семестрове або річне оцінювання. Зазвичай цей шлях не є виграшним, а якщо і спрацьовує, то немає довготривалого ефекту.

3. У. Марач зазначає, що «Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях та інших видах стимуляції, які або спрямовують, або гальмують поведінку людини» []. Погодимось з авторкою та додамо, що іноді покарання може стати причиною демотивації, зневіри та прокрастинації у навчальному процесі.

4. Залучення системи призів – грамот, нагород за високі досягнення у конкретній дисципліні або навчанні взагалі тощо.

До шляхів формування внутрішньої мотивації можна віднести:

1. Створення інтересу. Так, наприклад, Л. Виготський писав: «Інтерес – ніби природний двигун дитячої поведінки, він є вірним виразом інстинктивного прагнення, вказівкою на те, що діяльність дитини співпадає з його органічними потребами. От чому основне правило вимагає побудови всієї виховної системи на точно врахованих дитячих інтересах. <…> Педагогічний закон свідчить: перш ніж ти хочеш закликати дитину до якої-небудь діяльності, зацікавити його нею, потурбуйтесь про те, щоб дізнатись, що він готовий до цієї діяльності, що у нього напружені всі сили, необхідні для неї, і що дитина діятиме сама, викладачу ж залишається тільки керувати і спрямовувати його діяльність» [].

2. Зацікавленість самого викладача або вчителя у дисципліні, яку він/вона читає.

3. Давати можливість учням усвідомлювати свою значимість та компетентність, створювати ситуації успіху.

4. Варіативність вибору мети, завдань, швидкості виконання, методів і прийомів у навчальному процесі, відповідно, можливість обирати.

5. Застосування інноваційних й інтерактивних прийомів навчання.

6. Використання case study. С. Заболотна та С. Танана наголошують на важливості цього методу як допоміжного при формуванні мотивації, зазначаючи, що «…цей метод базується на описі будь-якої проблеми чи ситуації <…> учасники обговорень мусять приймати рішення та давати рекомендації стосовно вирішення певного завдання. Текст, який лежить в основі, представляє реальну ситуацію, певну проблему і стимулює студентів розвивати проблемно-пошукову діяльність, оскільки вони аналізують ситуацію і пропонують відповідні дії. У процесі обговорення закріплюється необхідна термінологія через комплекс завдань. Цей метод допомагає наблизити навчальний процес до реальних умов, сприяє розвиткові говоріння, стимулює до читання та засвоєння додаткового автентичного матеріалу з теми» [].

7. Використання мультимедіа.

8. Впровадження основних дидактичних принципів навчання – зокрема, науковості, доступності, систематичності і послідовності, зв’язку навчання з життям, свідомості й активності учнів у навчанні, наочності, міцності засвоєння знань, умінь та навичок, принцип індивідуального підходу та емоційності навчання.

9. Важливу роль у процесі формування внутрішньої мотивації грає відповідна атмосфера у навчальному закладі. Л. Бекірова, аналізуючи фактори формування особливостей мотивації, виокремлює повязані з цим пункти, зокрема: «… створення позитивного мікроклімату в класі, в школі; створення атмосфери співтворчості в навчальній діяльності; створення атмосфери пошани і довір'я між вчителем і що вчаться; облік інтересів, бажань, схильностей, намірів учнів» [].

 

1.2 Особливості формування мотивації в учнів під час вивчення дисципліни «Художня культура» у ПТНЗ

 

Проаналізувавши джерельну базу та порівнявши варіанти підручників із художньої літератури, рекомендовані до використання на уроках в Україні, з’ясували, що найголовнішою метою уроків художньої культури є пошук і розвиток прихованих талантів учнів, заохочення всіх їх до творчої реалізації за допомогою різноманітних інтерактивних та креативних завдань: написань відгуків та рецензій або на попередньо переглянуті твори мистецтва, або ж на роботу однокласників (одногрупників); проведення конкурсів на кращий літературний/візуальний/музичний/декоративно-ужитковий/тощо твір; участь або ж організація заходів на зразок літературних вечорів, музичних концертів, танцювальних змагань тощо.

Саме ці завдання, вважаємо, мають бути покладені в основу формування мотивації до вивчення дисципліни «Художня культура».

Говорячи про мотивацію на уроках художньої культури, І. Фелющенко зазначає, що «Світова художня культура активізує, збуджує особистісні фактори сприйняття школярами художніх творів, породжує значний пізнавально-мотивований інтерес до них, сприяє усвідомленому опануванню загальнолюдських цінностей і викликає дієві мотиви, які є двигуном будь-якої діяльності. Адже лише мотивована діяльність спонукає до оволодіння необхідними уміннями й навичками для задоволення інтересів, пізнання нового, долання творчих перешкод на шляху досягнення бажаних результатів у процесі творчої діяльності» [].

На нашу думку, такий підхід дещо віддалений від системи професійно-технічної освіти, адже учні ПТНЗ значно відрізняються від школярів. Досліджуючи особливості мотивації цієї групи підлітків, Л. Єршова дійшла висновку, що «… домінуючими у процесі планування та реалізації кар’єри для учнів ПТНЗ обох статей є потреби вищого рівня, але їх не можна вважати достатньо усвідомленими; середній і низький рівень розвитку когнітивної сфери зумовлює переважання потреби в існуванні порівняно з потребою у визнанні; несформованість «Я-концепції» особистості, занижений рівень самооцінки багатьох учнів зумовлюють відсутність достатньої віри в себе й пояснюють низький мотивуючий уплив потреби в успіху; більшість потреб вищого рівня учні не вважають для себе реальними, тому вони не сприймаються в очах дітей як мотиватори» []. Саме тому, можна сказати, що у процесі вивчення художньої культури внутрішні мотиви, зокрема, згаданий вище «пізнавально-мотивований інтерес до художніх творів», вірогідніше за все, не спрацює.

Важливо комплексно поєднувати зовнішню та внутрішню мотивацію. Зовнішня може проявлятись у системі нагород – врученні грамот чи похвал за проявлену активність в опануванні предмета, особливо якщо учні брали участь в організації позакласних заходів чи зустрічей за темами дисципліни; не менш ефективною може бути і маленький сувенір, пов'язаний із художньою культурою – до прикладу, листівки з репродукціями відомих картин чи подарунки у вигляді невеликих форм декоративно-ужиткового мистецтва. Внутрішню мотивацію варто будувати на простих вправах, але таких, які потребують залучення всіх учнів: з огляду на зв'язок із мистецтвом, акцент варто робити на рольових методах, читаннях, театральних постановках.

Враховуючи середній і низький розвиток когнітивної сфери учнів ПТНЗ, а також той факт, що більша частина програми присвячена візуальним видам мистецтва, дуже важливою складовою опанування дисципліни є наочність, особливо демонстраційна. До прикладу, об’ємні моделі скульптур чи архітектурних форм мистецтва будуть сприйматися краще та викликати більший інтерес серед осіб, що навчаються, ніж звичайні зображення чи презентації.

Зважаючи на низьку самооцінку, необхідно частіше створювати ситуації успіху (до прикладу, використання фраз: «Ось цей елемент вийшов дуже вдалий!», «Саме ти і можеш зробити таку вправу», «Я впевнена(ий), що у тебе все вийде», «Починай, тобі немає чого хвилюватись!»).

Таким чином, варто більш уважніше підходити до процесу мотивації під час вивчення дисципліни «Художня культура», оскільки саме це може стати запорукою виховання морально-естетичного напрямку учнів та базою для їхньої інтелектуальної компетентності. Для викладачів професійно-технічних закладів освіти надзвичайно важливим моментом є врахування когнітивних, вікових та особистісних характеристик своїх учнів, оскільки не всі загальні методи можуть спрацювати на цій аудиторії. У контексті навчання учнів ПТНЗ не варто нехтувати зовнішньою мотивацією. При роботі над внутрішньою мотивацією найбільш ефективними вправами є прості та інтерактивні методи, спрямовані на залучення всієї групи, застосування наочності та створення ситуацій успіху.

РОЗДІЛ 2. ОСОБИСТИЙ ДОСВІД ЩОДО ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

 

2.1 Вправи та засоби для підвищення мотивації учнів

 

Згідно з результатами аналізу досліджених джерел і власним педагогічним досвідом, можна стверджувати, що підвищення мотивації в учнів ПТНЗ досягається такими засобами:

1. Використанням гри у навчанні. Вибір гри залежить від навчальної, виховної та розвивальної мети заняття. З прикладу власного досвіду можна згадати гру «Снігова куля», яка зазвичай є складовою вивчення теми «Думи та історичні пісні». Викладач дає початкове речення (наприклад, «Думи та історичні пісні є складовими…» або «Для дум та історичних пісень є характерним…»), а учні по черзі підіймають руку і відповідають. Така гра сприяє розвиткові уяви та перевірці існуючих знань. Можна також додати, що ця вправа включає учнів у конкурентні умови, підвищуючи їхню зовнішню мотивацію.

У контексті розвитку мотивації учнів ефективними також є настільні ігри. До прикладу, в якості складової інструментарію до теми «Мистецтво – посередник між культурами» розроблено гру «Стежками Гете», яка допомагає активізувати пізнавальну діяльність, підвищити інтерес до вивчення біографії письменника, вказати на синкретизм і взаємопроникнення різних форм мистецтв на прикладі творчості І. Гете.

2. Застосуванням інтерактивних технологій. До прикладу, впровадження методу «Мікрофон», про який згадує Л. Бабенко, вказуючи, що він «…надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію; <…> інші не мають права перебивати, щось говорити, викрикувати з місця» [1]. Цей метод має вплив на мотивацію учнів, оскільки створює сприятливий психологічний клімат. Під час проходження учнями дисципліни «Художня культура» цей метод стає у нагоді під час вивчення таких складних для виключно теоретичного сприйняття тем: «Великі композитори-романтики (Ф.Шопен, Ф.Ліст та ін.)», «Естетичний феномен китайського живопису. Жанри: портрет, пейзаж, каліграфічне письмо. Символічне навантаження кольору», «Зразки образотворчого мистецтва Трипільської та скіфської культури. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор’я» тощо.

Серед інших інтерактивних прийомів варто відзначити метод case-study, який, за думкою О. Слатвінської та Л. Романенко, надзвичайно дієвий у ключі розвитку мотивації: «Використання цього методу дозволяє підвищити пізнавальний інтерес до навчальних дисциплін, сприяє розвитку дослідницьких, комунікативних і творчих навичок учнів» [5]. Case-study застосовується під час проходження тем «Світове кіномистецтво», зокрема, дається завдання підготувати пітчинг для майбутнього фільму та знімальну групу (зі вказуванням відповідальних у групі осіб за кожен окремий вид діяльності). Результатом цього уроку є глибинне розуміння теми зсередини, виявлення прихованих талантів учасників навчально-виховного процесу, створення максимально наближених умов до реального пітчингу (обмеженість у часі та наявність адекватної критики), а також зацікавленість учнів у темі кіно й злагоджена робота. Іноді на уроках дається завдання створити рецензію на роботи один одного, відзначивши позитивні та негативні сторони твору.

У роботі «Використання інтерактивних технологій в навчально-виховному процесі» згадується окрема група мотиваційних інтерактивних методів, зокрема, «Мої очікування»; «Лист до самого себе» (як свідчить практика, учні високо оцінюють цей метод і він викликає у них підвищений інтерес); «Самооцінка»; «Інтерв’ю» (ефективний з точки зору перевірки теоретичного багажу та рівня зацікавленості у самоосвіті учнів) [2].

3. Мультимедійними засобами навчання. До цієї групи засобів належать презентації, проектори, інтерактивні дошки, комп’ютери, спеціальні програми тощо. С. Мішуровська зазначає, що їх застосування «…дозволяє створити відповідне мотиваційне середовище, за допомогою якого значно підвищується інтерес учнів до вивчення, скорочує час на освоєння матеріалу, підвищує глибину й міцність знань, <…> знімає напругу, індивідуалізує й диференціює процес навчання, стимулює пізнавальну активність і самостійність» [4]. Підкреслимо, що в умовах ПТНЗ деякі з технологій є важкодоступними, тому будувати на них стратегію формування мотивації ліцеїстів є некоректним. Ця складова буде дієвою лише у комплексі з застосуванням інших методів.

4. Рольові завдання. І. Фелющенко, аналізуючи ефективність цих методів у контексті опанування дисципліни «Художня культура», наводить приклад рольових завдань з теми «Натюрморт»: «Учні в своїх іграх-мріях, відтворюючи певний образ натюрморту, підсвідомо передають власні потаємні думки та переживання, які в реальному житті прикривають нігілізмом та байдужістю. На цьому ж уроці їм пропонується створити свої композиції з приготовлених речей, придумати й пояснити назву майбутнього натюрморту» []. Зазначу, що мої учні ПТНЗ не є схильними до роботи з уявою, тому в таких умовах цей прийом не спрацював би. Натомість легко ліцеїстам вдається втілити у життя заздалегідь вже готові образи: до прикладу, створення міні-постановки під час проходження теми «Театральне мистецтво» або наслідування поз зразків світової скульптури під час вивчення теми «Скульптура – гімн людині».

5. Проектна методика. Зазвичай використовується мною лише для учнів з більшим рівнем знань та уже наявною внутрішньою мотивацією, адже сам по собі проект, на мою думку, не здатен сформувати бажання вчитись, особливо якщо він буде нав’язаним. Я пропоную тим ліцеїстам, хто претендує на вищий бал, підготувати творчий проект за будь-якою темою. Ця методика закріплює їхню внутрішню мотивацію, активізуючи дослідницький і творчий інтерес. Зазвичай готові роботи презентуються наприкінці навчання, під час проходження тем-узагальнень. Це також додає атмосфери доброзичливості і сприятливого для навчання клімату.

Серед підготовлених учнями проектів хочу відмітити такі роботи: «Україна моя – дівчина-краса» (тема: декоративно-ужиткове мистецтво, вишивка бісером; автор – Жечев Микита), «Гумор і козаки» (тема: художнє мистецтво; автор – Іроглу Назар), «Моє» (тема: сучасне музичне мистецтво, жанр – реп; автор – Шевченко Олександр), «Життєве…» (тема: сучасне музичне мистецтво, жанр – реп; Кучеренко Роман), «Писанковий ліхтарик» (тема: декоративно-ужиткове мистецтво, автори – Андрусеник Денис, Пірожук Анастасія); «Великоднє диво» (тема: декоративно-ужиткове мистецтво, автор – Килисов Микола).

Варто також згадати про «Маніфест про мир на сорочці», в якому учні мали змогу на старих речах намалювати своє уявлення про мир, засвідчивши творчі та мирні прагнення молоді.

Ще одним важливим творчим завданням, який втілили у життя художники із кожних груп, був проект «Паперова вишиванка», особливістю якого було об’єднання креативних зусиль, поєднання образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва та поезії, а також оприлюднення результатів на широкий загал.

6. Наочність. Оскільки це – базовий дидактичний принцип, я намагаюсь активно застосовувати його під час вивчення візуальних форм мистецтва (теми: «Образотворче мистецтво» (репродукції відомих картин), «Архітектура світу», «Паркова культура» (3D скульптури світових взірців).

 

2.2 Творчий доробок

 

Є авторкою розробок, дотичних до теми випускного дослідження. Серед них варто згадати такі:

1. Авторський вірш «На Заповіт» (до теми «Українська художня культура ХІХ століття).

2. Авторський вірш «Вишиванка і думки» (до теми «Декоративно-прикладне мистецтво».

3. Розробка гри «Шляхами Гете» до теми «Узагальнення». Настільна гра за ходами за мотивами життя відомого німецького письменника та поета Гете, в якій наочно показані основні віхи його біографії, його літературні твори та їх театральні постановки і кіноекранізації. Цікава та захоплююча форма дозволяє дітям запам’ятовувати матеріал краще, на конкретному прикладі розуміти поняття «взаємопроникнення жанрів».

Рисунок 2.1 Гра «Шляхами Гете»

4. Презентація до вищезазначеної гри, в якій додано більше наочності та наявні аудіо та відеофрагменти з постановок і кінофільмів.

5. Авторка варіанту вертепу до теми уроку «Музична і театральна культура». Щоб урок про це старовинне театральне дійство запам'ятався й учні зрозуміли, що саме за історія та які герої входили до нього, розробила міні-вертепчик. Виготовлений та сплетений з ниток матеріал повернув дорослих юнаків у дитинство. Навіть термінологію учні опанували як іграшку!

Рисунок 2.2 Вертеп до теми «Музична і театральна культура»

6. Сценарій до проведення уроку-пітчингу «Світове кіномистецтво», в якому прописаний формат проведення пітчингу та основні вимоги до нього, зазначені обов’язки кожного члена знімальної групи тощо. 

7. Розробка інструкції та шаблону до створення ляльок-мотанок.

Рисунок 2.3 Готовий результат – лялька-мотанка учня, створена за розробленою інструкцією

 

8. Організація та кураторство мистецько-патріотичних проектів: «Маніфест про мир на сорочці» (мета: звернути увагу на мирні прагнення молоді, взяло участь близько 100 осіб); «Паперова вишиванка» (мета: поглибити знання учнів про важливий культурний елемент українського народу, привернути увагу інших людей до цього та залучити ліцеїстів до патріотичних заходів до Дня вишиванки; взяло участь близько 20 осіб); створення значків до пам’ятних подій (мета: поглибити знання учнів про історію, продемонструвати зв’язки дисциплін «Історія України» та «Художня культура»; залучити учнів до волонтерських акцій за допомогою декоративно-ужиткового мистецтва).

ВИСНОВКИ

 

Розвиток інтелектуальної компетентності – це один із ключових напрямів роботи педагога чи майстра виробничого навчання у ПТНЗ, який у зв’язку з реформуванням освіті і великими суспільними очікуваннями від неї наразі актуалізувався ще більше. Саме тому вивчення художньої культури є важливою складовою розвитку особистості та професіонала.

У процесі дослідження з’ясували, що технологізація освітнього процесу пов’язана зі зниженням мотивації до навчання, саме тому останній важливо приділяти більше уваги. Психологи визначили, що мотивація буває двох видів – зовнішня та внутрішня. Бажано розвивати внутрішню, оскільки зовнішня не є сильною та довготривалою.

Створення інтересу та позитивної атмосфери у класі, наявність зацікавлення педагога у своїй дисципліні, використання мультимедіа й інноваційних та інтерактивних методів навчання, створення ситуацій успіху та застосування основних принципів дидактики, - ось одні із обов’язкових складових формування та закріплення сталої мотивації учнів ПТНЗ (на уроках художньої культури зокрема).

Спираючись на джерельну базу та власний досвід роботи викладача, визначили, що наочність, інтерактивні, рольові, case-study, проектні та ігрові методи та засоби навчання – це одні з найефективніших способів роботи з учнями, який дозволяє вплинути на формування і закріплення внутрішньої мотивації.

Мій творчий доробок, дотичний до теми, складають 7 авторських розробок, серед яких, зокрема, 2 вірші, гра за ходами «Шляхами Гете» та презентація до неї, власний вертеп до теми «Музична і театральна культура» і сценарію до уроку-пітчингу з теми «Світове кіномистецтво», інструкція та шаблон для створення ляльки-мотанки. Окремою складовою мого творчого портфоліо у контексті художньої культури є ініціювання, організація та кураторство мистецько-патріотичних проектів, які реалізовують учні.

Перспективу подальших досліджень вбачаємо у можливості детального розгляду окремих методів у контексті вивчення дисципліни «Художня культура», а також у проведенні емпіричних досліджень (до прикладу, опитувань щодо ефективності зазначених методів серед учнів ПТНЗ) та поповненні власного творчого портфоліо.