Творча робота на тему: «Екологічне виховання учнів на уроках біології та у позаурочний час»

Творча робота на тему:

«Екологічне виховання учнів

на уроках біології та у позаурочний час»

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………8

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ ТА У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

 1.1. Реалізація змісту екологічної освіти як головної умови екологічного  виховання учнів………………………………….………………………………..9

1.2. Науково-теоретичні аспекти екологічного виховання  в умовах компетентнісної освіти…...……………………………………………………..16

РОЗДІЛ  2

МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ ТА К ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

2.1. Методика організації екологічного виховання на уроках біології в загальноосвітніх навчальних закладах.………………………………………..22

2.2. Формування екологічної компетентності учнів в позакласній роботі з

біології……………………………………………………………………..…..…28

ВИСНОВКИ...........................................................................................................32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…...................................................33

ДОДАТКИ………………………………………………….…………………….35

 

 

 

 

ВСТУП

Однією із характерних рис нинішнього суспільства – є увага до питань екології. Рівень екологічної культури його громадян, який можна вважати низьким, залежить від багатьох чинників, одним із яких є екологічна освіта та усвідомлення наслідків недбалого ставлення до довкілля. Важливе місце у формуванні екологічної компетентності учнів загальноосвітніх навчальних закладів належить шкільному курсу біології. На уроках біології та в позаурочний час є всі можливості для підвищення екологічної свідомості учнів, що є визначальною умовою поведінки людини по відношенню до природи.

Запорукою успішного досягнення цієї мети є впровадження в навчальний процес у школі ефективних методів екологічної освіти, що спрямовані на формування в школярів цілісного екологічного знання і мислення, розуміння органічного взаємозв'язку людства і навколишнього середовища, необхідності охорони природи та раціонального використання ресурсів, виховання особистої відповідальності за стан навколишнього середовища [11].

Кожен урок біології повинен бути екологічно-орієнтований, наповнений екологічним  змістом та турботою про навколишнє середовище.

Відповідно до «Концепції екологічної освіти України» пріоритетними засобами впливу на екологічну свідомість людей є професійна екологічна підготовка, екологізація навчальних дисциплін, безперервна екологічна освіта і екологічне просвітництво.

Мета досвіду -  використовуючи джерела інформації, теоретичні і практичні методи навчання та власний досвід з даної проблеми, сформувати нові підходи щодо активізації діяльності по екологічному вихованню учнів на уроках біології та в позакласній роботі.

Завдання досвіду -  дослідити проблему екологічного виховання учнів на уроках біології та в позакласній роботі в науковій та методичній літературі та узагальнити власний досвід щодо реалізації даної проблеми.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ ТА У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

 

1.           Реалізація змісту екологічної освіти як головної умови екологічного виховання учнів.

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей, що робить вкрай актуальною проблему зміни ставлення людства до природи. Цій меті служить екологічне виховання. Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури [8].

Завдання екологічного виховання полягає у формуванні екологічних знань, вихованні любові до природи, прагненні берегти, примножувати її, формуванні вміння і навичок діяльності в природі. Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи – середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності. Здійснюється вона на всіх етапах навчання у школі, кожному з яких, з огляду на вікові особливості школярів, властиві певна мета, завдання, методика [8].

У молодших школярів воно покликане формувати перші уявлення про навколишній світ, живу і неживу природу, ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні. На другому (5-7 класи) і третьому (8-9 класи) етапах відбувається нагромадження знань про природні об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, формування навичок аналізу і прогнозування нескладних екологічних ситуацій, закріплення нормативних правил поведінки у навколишньому середовищі. У цей період поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи, причини екологічної кризи, а також про шляхи збереження природних комплексів. Протягом четвертого етапу (10-11 класи) завершується узагальнення здобутих екологічних знань.

Екологічне виховання школярів на сучасному етапі потребує психологічної включеності особистості в світ природи з подальшим поетапним конструюванням системи особистісного ставлення до природи (теоретичним, емоційно-ціннісним, практично-дійовим). Це забезпечує дотримання логіки формування екологічних знань, використання їхнього пізнавального та виховного значення у навчально-виховному процесі. Саме в цьому полягають особливості екологічного виховання на засадах «глибинної екології», яке передбачає формування усвідомлення єдності і цілісності природи, унікальності та неповторності живих систем, взаємозв'язку та взаємозалежності явищ природи, розуміння людини як невід'ємної ланки у взаємозалежностях природи, утвердження поваги людини до всіх форм життя, гармонійного розвитку людини і природи [8].

Зміст екологічної виховання передбачає окреслене коло теоретичних і практичних наукових знань, а також уміння, оцінки, поведінку, практичні дії щодо навколишнього середовища, які визначаються цим колом і місцевою екологічною ситуацією. У обґрунтованому змісті посилено прагматичне спрямування екологічного виховання, досягнуто певної урівноваженості теоретичної і практичної частин, що, зокрема, задовольняє принципу спрямованості на вирішення конкретних екологічних проблем [9].

Необхідним компонентом змісту екологічної освіти як процесу, спрямованого на формування екологічної компетентності, є почуття стурбованості станом довкілля, потреби у гармонізації взаємодії людини і природи, усвідомлення причетності до виникнення екологічних проблем і прагнення брати участь у їх вирішенні, а також ставлення і ціннісні орієнтації, що виступають певною морально-етичною основою вибору рішень щодо довкілля і є основою мотивації активної участі в природозахисній діяльності.

Мета екологічного виховання — формуван­ня відповідального і дбайливого ставлення до природи, що базується на екологічній свідомості. Це передбачає до­тримання моральних і правових принципів природокористування й пропаганду ідей щодо його оптимізації, активну діяльність із вивчення й охорони природи своєї місцевості.

Екологічна вихованість — це єдність екологічної свідомості та еко­логічної поведінки. На формування екологічної свідомості впливають екологічні знання й переконання. Екологічні знання здобуваються на уроках біології і, розширюючися й уточнюючися протягом багатьох занять, перетворюються на переконання в необхідності жити в гармонії з природою.

Екологічна свідомість — це глибоке розуміння нерозривного зв'яз­ку людини з природою, залежності добробуту людей від цілісності й порівняної незмінності їхнього середовища проживання. Це найвищий рівень усвідомлення людиною свого місця та значення в еволюції біо­сфери у зв'язку з бурхливим розвитком науки і технологій. Екологічно свідома людина додержується правил раціонального природокористування, піклується про поліпшення стану довкілля, бо­реться проти його забруднення й руйнування [12].

Екологічна поведінка складається з окремих вчинків (сукупність відносин, конкретних дій, умінь і навичок) і ставлень людини до них. На формування ставлень впливають цілі й мотиви особистості, й фор­муються вони з роками, і  на уроках, і у позакласній і поза­шкільній діяльності.

Екологічне виховання безпосередньо пов'язане з екологічною освітою. Екологічна освіта — це елемент загальної освіти, спрямова­ний на засвоєння учнями наукових основ взаємодії суспільства й при­роди для формування усвідомлення тісного взаємозв'язку всіх природ­них і соціальних процесів, необхідності захисту довкілля та його по­ліпшення, раціонального природокористування.

Нині екологічну освіту й виховання розглядають як аспект гума­нізації шкільної освіти, що передбачає засвоєння суспільних духовних цінностей, оскільки духовність немислима без усвідомлення єдності людини й природи. Це почуття є органічним для гармонійно розвиненої особистості, а його брак означає неповноцінність людини як члена су­спільства, оскільки є першопричиною хижацького ставлення до природи. Результатом екологічного виховання є формування екологічної культури кожної людини й суспільства загалом. Екологічна культу­ра — це поведінка й життя людини й суспільства на основі пізнання та використання законів розвитку природи з урахуванням близьких і від­далених наслідків змін природного середовища під впливом людської діяльності [12].

Екологічна освіта нині розвивається на принципах єдності, історич­ного взаємозв'язку природи й суспільства, соціальної зумовленості відносин людини й природи, гармонізації цих відносин. Багатоаспектність  взаємодій суспільства й природи визначає основні принципи екологічної освіти та виховання:

•                     міждисциплінарний підхід у формуванні екологічної культури школярів;
•                     цілеспрямованість, систематичність і безперервність спілкування школярів із довкіллям у процесі пізнавальної, ігрової, трудової та інших видів діяльності; 
•                     єдність інтелектуального та емоційно-вольового початку у діяльності учнів із вивчення й поліпшення стану довкілля;

•          взаємозв'язок локальних, регіональних і глобальних екологічних

проблем;

•                     прогностичність, що передбачає відповідальність за збереження середовища життя для майбутніх поколінь.

Чинне місце в системі екологічної освіти й виховання належить проблемі змісту діяльності учнів, що вбирає в себе чотири аспекти взаємодії суспільства  та  природи:

• усвідомлення мети й способів раціонального використання природи людиною;

• розуміння не лише практичної, а й пізнавальної, естетичної, 
  морально-етичної, гуманістичної, економічної, національно-патріотичної   й   гігієнічної   цінності   навколишнього природного середовища;
• усвідомлення негативних наслідків використання природних 
  систем  (виснаження  природних  ресурсів,   забруднення  природного середовища, зникнення еталонів та пам'яток природи;
• оволодіння школярами теорією та практикою побудови власних 
  стосунків у системі «людина—природа».

Формування екологічної культури можливе за умови, що до змісту шкільної освіти входитимуть такі головні елементи: система знань про взаємодію природи й суспільства; ціннісні екологічні орієнтації; систе­ма норм і правил ставлення до природи; вміння та навички з її вивчення та охорони [12].

Одним із провідних понять у системі знань про взаємодію природи й суспільства є охорона природи. Елементи знань про охорону природи розглядаються в шкільному курсі біології в кількох аспектах:

• збереження видової різноманітності біосфери загалом і рідкісних видів зокрема. У зміст навчального предмета входять питан­ня правового й морального регулювання поводження в природі,  розвитку заповідної справи, збереження умов природного відтворення популяцій, селекції;
• оцінка стану популяцій і їх використання людиною;
• захист навколишнього природного середовища від забруднення.

Наукові знання допомагають передбачати наслідки впливів людини на природне середовище, усвідомити недопустимість споживацького ставлення до природи, тобто лише як до джерела матеріальної вигоди.

Ціннісні екологічні орієнтації як  настанови й мотиви діяльності передбачають усвідомлення школярами значення природи як універсаль­ної цінності. Формуються такі мотиви:

• громадянські та національно-патріотичні,  які ґрунтуються на бажанні примножувати багатства природи й пов'язані з почуттям обов'язку перед суспільством щодо охорони природи своєї батьківщини; 
• гуманістичні, що виражаються в прагненні виявляти доброту, співчуття й милосердя до живого, в ба­жанні захистити й допомогти; естетичні, які проявляються в потребі зберегти красу природного середовища;
•  науково-пізнавальні, пов'язані з розумінням складних зв'язків суспільства, людини й природи, праг­ненням пізнавати її закони; 
• гігієнічні, які випливають із розуміння зна­чення природи для здоров'я людини й бажання зберегти її оптимальні біофізичні й хімічні параметри;
•  економічні, які ґрунтуються на визнан­ні природи як джерела ресурсів для розвитку продуктивних сил сус­пільства, науково-технічного прогресу.

Нормативні аспекти  змісту екологічної освіти охоплюють систему моральних і правових принципів, норм і правил, дозволів і заборон екологічного характеру, непримиренність до будь-яких проявів негу­манної поведінки в природі. Вивчаючи основи наук, учень має усвідо­мити соціальні й природні причини, якими диктуються певні норми й правила професійної та індивідуальної поведінки в довкіллі. Дотри­мання цих норм і правил — суспільно необхідний акт, оскільки дає змогу зберегти природу для майбутніх поколінь.

Уміння й навички з вивчення та охорони навколишнього природного середовища становлять найважливіший компонент змісту екологічної освіти. Насамперед важливо сформувати в учнів уміння оцінювати стан довкілля, найближчого природного оточення: двору, вулиці, при­шкільної ділянки, парку, лісу тощо. Для цього проводяться спостере­ження під час екскурсій у природу, польові практикуми, суспільно ко­рисна праця, аналіз літературних даних.

Практичне значення має й уміння захищати природне середовище. Зокрема, необхідно сформувати  такі  вміння:

• власного культурного поводження в природі (не витоптувати рослини, не забруднювати довкілля побутовими відходами, не створю­вати шуму);
• запобігати протиправним учинкам інших людей: різним видам 
  дрібного браконьєрства (незаконне збирання дикорослих рослин, 
  вилов птахів, риби), порушенню правил поведінки в природному 
  середовищі (підпал сухої трави, вирубування дерев, витоптування 
  лікарських трав);
• виконувати посильні дії з ліквідації небажаних явищ (гасіння лісової пожежі, порятунок тварин, яких спіткало лихо, протиерозійний за­хист ґрунту, збирання сміття в рекреаційних зонах тощо).

Завершується екологічна освіта школярів формуванням умінь і на­вичок із пропаганди сучасних екологічних проблем і заходів з охорони природи, оскільки вони спираються на теоретичні знання про довкілля та його охорону й практичні вміння та навички.

 

 

 

 

2.           Науково-теоретичні аспекти екологічного виховання  в умовах компетентнісної освіти.

В умовах компетентнісної освіти екологічне виховання стає вирішальною умовою у формуванні екологічної компетентності учнів. На основі праць С.Вітвицької, І.Єрмакова, В.Краєвського, О.Овчарука, Д.Равена, А.Хуторської екологічну компетентність можна визначити як інтегрований результат навчальної діяльності учнів, який формується передусім завдяки опануванню змісту предметів екологічного спрямування. 

На думку Л.М. Титаренко, екологічна компетентність – це здатність особистості приймати рішення і діяти так, щоб завдавати довкіллю якомога меншої шкоди; здатність застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відповідальності за екологічні наслідки власної професійної і побутової діяльності.
         В.В.Маршицька розглядає екологічну компетентність як здатність особистості до ситуативної діяльності в побуті та природному оточенні, коли набуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в умінні приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їх наслідки для довкілля.
       О.О.Колонькова говорить про екологічну компетентність як систему знань, умінь та навичок у сфері екологічної діяльності, що відповідають внутрішній позиції та забезпечують кваліфіковане розв'язання екологічно небезпечних ситуацій, спостереження та контроль за дотриманням екологічних вимог у різних сферах життєдіяльності згідно з екологічним законодавством України.  [10]

Узагальнюючи підходи різних авторів до розуміння поняття «екологічна компетентність», зазначимо, що її трактують як:

• інтегральний розвиток особистості, що об'єднує нормативний, когнітивний, емоційно-мотиваційний і практичний компоненти та забезпечує здатність виокремлювати, розуміти, оцінювати сучасні екологічні процеси, спрямовані на забезпечення екологічної рівноваги та раціонального природокористування (С.В. Шмалєй);
• характеристику, що дає змогу сучасній особистості відповідально вирішувати життєві ситуації, підпорядковуючи задоволення своїх потреб принципам сталого розвитку (Н.А. Пустовіт);
• підготовленість і здатність людини до практичного вирішення екологічних завдань, наявності в неї ряду особистісних якостей у поєднанні з необхідним запасом знань і умінь ефективно діяти у проблемних ситуаціях, що виникають у різних сферах діяльності, та знаходити правильні шляхи їх вирішення (Л.Д.Руденко, О.Л.Пруцакова);

Учні, які оволодівають екологічною компетентністю, мають, зрештою, володіти системою теоретичних знань, глибоко розуміти зміст основних екологічних понять і закономірностей, існуючі в природі взаємозв'язки, особливості різного середовища існування організмів тощо, знати не тільки глобальні екологічні проблеми, але й усі основні практичні екологічні проблеми, які в системі характеризують екологічну ситуацію на Землі.

Вивчаючи біологію в екологічному аспекті, вчитель забезпечує оволодіння знаннями, оцінками, відношеннями, які характеризують екологічну картину світу в найзагальніших рисах, практичними навичками збалансованого співіснування з природою на побутовому, повсякденному рівні та окремими діями громадського характер. На уроках біології учень  має усвідомити про довкілля як складного, ієрархічного, системного утворення з багаточисельними внутрішніми і зовнішніми зв'язками, оволодіння практичними уміннями і навичками здорового способу життя, окремими вміннями і навичками професійного функціонування у навколишньому середовищі. [9]

За  висловом В. Червонецького, ціннісно орієнтовані знання покликані показати учням, що біосфера, як і вся планета, є унікальним явищем Всесвіту, у якому поталанило жити людству, і її належить сприймати як найвищу цінність. Значення ціннісного аспекту змісту формування екологічної компетентності визначається активізацією емоційно-чуттєвої сфери особистості, що певним чином забезпечує готовність до духовно-пізнавальної та практичної діяльності в довкіллі. Ціннісне орієнтовані вміння і навички є основою моральної поведінки людини у навколишньому середовищі, наповнюють її гуманістичним змістом, роблять свідомо відповідальними [9].

Важливою складовою змісту екологічного виховання є екологічна культура учня. Екологічна культура учня – це система наукових знань, спрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства і природи, відповідальність за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя, готовність до природоохоронної діяльності, а екологічне виховання – це вплив на свідомість особистості в процесі її початкового формування з метою формування соціально-психологічних установок і активної громадянської позиції бережного ставлення до природи.

Найближче до людини довкілля, у якому вона, маючи певний рівень екологічної культури, щодня приймає рішення щодо вибору стилю діяльності для збереження навколишнього середовища, є її «полем (зоною) відповідальності». Таким чином, вважається, що екологічна компетентність – це прояв екологічної культури у «зоні відповідальності» особистості [9].

        Екологічна компетентність пов'язана з іншими особистісними якостями і характеристиками, розвиток кожної з яких є окремою проблемою психолого-педагогічних досліджень. Так, здатність діяти залежить насамперед від того, наскільки особистість володіє знаннями про навколишнє середовище та конкретними навичками впливу (практичної діяльності) на нього. Високий рівень засвоєння екологічних знань, умінь і навичок є основою діяльності особистості, проте її необхідною умовою виступає готовність діяти. Остання виявляється, якщо особистість відчуває відповідальність за стан довкілля. У цьому випадку діяльність спрямовується на те, щоб наносити навколишньому середовищу щонайменше шкоди [8].

Нормативний компонент змісту екологічної компетентності школярів містить систему норм, правил, приписів і заборон щодо взаємодії людини з довкіллям. Важливою складовою нормативного компонента є знання правових основ природокористування, екологічних прав і обов'язків громадян. Ці знання логічно пов'язані з патріотичним та морально-етичним вихованням. Вони посилюють виховний потенціал змісту екологічної освіти, надаючи їй «більш високої громадянської значущості» [9].

Демонструючи різноманітні підходи до розуміння поняття залежно від необхідності акцентувати певні сторони процесу формування екологічної компетентності учнів, під екологічною компетентністю розуміємо:

• здатність особистості приймати рішення і діяти так, щоб наносити довкіллю якомога меншої шкоди;

• прояв екологічної культури особистості у її «зоні відповідальності» («зоною відповідальності» є та частина довкілля, у якій кожна конкретна людина здійснює власну діяльність і тому може реально впливати на її стан);

• характеристику, що дає змогу сучасній особистості відповідально вирішувати життєві ситуації, підпорядковуючи задоволення своїх потреб принципам сталого розвитку;

• здатність особистості до ситуативної діяльності у побуті і природному оточенні, коли здобуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в уміння приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їх наслідки для довкілля;

• здатність застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відповідальності за екологічні наслідки власної професійної і побутової діяльності;

• показник сформованості екологічної культури особистості [9].

        Вивчення літератури з проблеми формування екологічної компетентності в учнів на уроках біології  дозволило також встановити, що науковці виділяють три компоненти екологічної компетентності, які необхідно формувати у загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема:

• особистісний – спрямований на усвідомлення себе частиною природи через формування екопсихологічної свідомості, забезпечує усвідомлення необхідності ведення здорового способу життя та його ролі для саморозвитку й самореалізації особистості, сприяє формуванню особистісної компетентності школярів, забезпечує усвідомлення учнями сутності людини, норм її поведінки;
• когнітивний – лежить в основі екологічного світогляду і виражається у світосприйнятті, світовідчутті і світорозумінні людини, що прогнозує постійне пізнання нового у вивченні екології як науки;
•  діяльнісний – забезпечує опанування учнем світоглядних знань у процесі формування природничо-наукової картини світу на основі наукових знань про природу, які є головною умовою для формування екологічної компетентності школярів і передбачає дії в практичній сфері, займати активну життєву позицію щодо охорони природи [8].

         Теоретичні положення, що визначають процес формування екологічної компетентності, дають підстави визначити провідні підходи:

• науковий підхід – охоплює поняття, закономірності, інформацію, що характеризують та визначають взаємодії у системі «людина-природа-суспільство». Забезпечує науковість та інноваційність знань в процесі екологічної підготовки; 

• системний підхід – спрямований на усвідомлення екологічної підготовки як цілісного утворення, яке має змістовні, структурні і функціональні зв'язки;
•  ціннісний підхід – ґрунтується на усвідомленні необхідності відповідального ставлення до навколишнього природного середовища та особистого внеску у збереження природи; 
• нормативний підхід  – спрямований на засвоєння сукупності екологічних норм, законів, правил, що регулюють навчальну діяльність; 
• особистісно-діяльнісний підхід – забезпечує формування вмінь екологічної діяльності [10].

      Формування екологічної компетентності учнів забезпечується реалізацією принципів:

• інтеграції – розробка інтегрованих і варіативних курсів з урахуванням гуманітарних і професійних знань; 
•  системності – системне отримання екологічних знань щодо взаємодії «людина – природа», умінь і навичок екологічної діяльності; 
•  безперервності – безперервний характер отримання екологічних знань учнями в освітньому процесі;
•   взаємозв’язку – взаємозумовленість цілей, завдань, методів, форм і прийомів навчання при визначенні змісту дисциплін на кожному етапі формування екологічної компетенції;
•  єдності відбору змісту дисциплін дозволяє осмислити важливість і значущість екологічних знань в єдності з іншими знаннями.

Основним підґрунтям формування екологічної компетентності на уроках біології є екологізація навчального предмету та екологізація всієї освіти України. Найпоширенішою формою екологізації освіти нині є насичення предметів природничого циклу екологоосвітнім матеріалом протягом усього періоду навчання. Озброївши учнів науковими знаннями про об'єкти і явища природи, ми матимемо змогу сформувати основні рівні екологічної компетенції. Адже захищати і любити можна те, що добре знаєш і про що дбаєш [7].

 

РОЗДІЛ  2

МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ ТА К ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

 

2.1.  Методика організації екологічного виховання на уроках біології в загальноосвітніх навчальних закладах.

Сучасний урок біології в умовах компетентнісної освіти – це екологічно зорієнтований урок, на якому реалізуються принципи  екологічного виховання та формується  екологічна компетентність учнів загальноосвітніх навчальних  закладів. Ідеї, які стали теоретичним підґрунтям екологічного виховання успішно реалізується вчителем під час проведення уроків біології та в позакласній роботі.

Дитину потрібно навчити  мислити глобально і тільки після цього діяти локально, тобто пов'язати їхнє мислення з тим, що В. І. Вернадський називав «науковою думкою як планетним явищем», або, інакше кажучи, еко­логічним мисленням, яке втілене в екологічному знанні. Тому екологія — це насамперед мислення, що ґрунтується на певному світогляді. В основі екологічного світогляду лежать уявлення про струк­туру і функції природи, про світ, який існує і діє незалежно від того, входить до нього людина як складова чи ні, і взаємодія з яким породжує об­'єктивне знання. На шляху його здобуття най­важливішим, слід вважати, диференціацію екологічного знання на таке, що є екологічною нормою, і таке, що є екологічною небезпекою.

Виходячи з цього, найважливішим завданням екологічної освіти є встановлення пріоритетності екологічних знань, оскільки всі інші науки спрямовані лише на розробку технологій, і тільки еко­логія спроможна організувати їх у систему, яка відповідатиме законам природи [7].

На уроках біології присвячених екологічним проблемам необхідно  розкрити основні принципи цих проблем і прогнозувати ситуацію, спираючись, наприклад, на відомі літературні дані та вислови. Також використовувати висловлювання відомих вчених, письменників, громадських діячів з питань екологічного напрямку (Додаток А).

На уроках біології необхідно створювати такі умови, що сприяють формуванню позитивної мотивації до вивчення екологічних проблем:

• створення загальної сприятливої атмосфери в класі;
• залучення учнів до колективних форм діяльності при вивченні екологічних проблем;
• встановлення відносин співробітництва учителя і учнів (допомога вчителя у вигляді порад, консультацій);
• залучення учнів до оціночної діяльності;
• реалізація принципу зацікавленості під час викладання матеріалу (використання цікавих фактів);
• аналіз життєвих ситуацій;
• пояснення значення вивчення екологічних проблем для суспільства в цілому і окремої людини;
• створення ситуацій суперечки і дискусій під час обговорення екологічних проблем;
• залучення учнів до спільної дослідницької діяльності, спрямованої на вивчення екологічних проблем;
• забезпечення самостійності учнів у виконанні завдань;
• організація таких форм діяльності, що передбачають застосування знань у нових ситуаціях.

Друга група умов пов'язана з використанням спеціальних завдань на формування та закріплення мотивації. Застосовуючи різноманітні прийоми формування позитивної мотивації до вивчення екологічних проблем, слід враховувати, що навіть сприятливі умови впливають на мотивацію навчання не безпосередньо, а тільки через внутрішнє ставлення до них самого учня. Таким умовам задовольняють інформаційні тексти, дослідницькі завдання, ситуації, спрямовані на формування окремих аспектів внутрішньої позиції учнів. Але зміст мотивів на різних етапах роботи має бути неоднаковим. На початку вивчення учні повинні зрозуміти, що корисного і нового вони дізнаються, де зможуть застосувати набуті екологічні знання, які переваги дасть їм засвоєння матеріалу теми.

Надалі при вивченні кожної теми можуть не тільки посилюватися вихідні мотиви, а й з'являтися нові. Це відбувається, якщо учні усвідомлюють і розуміють екологічні знання, які вони набувають, оцінюють їх, порівнюють, отримують задоволення від самого процесу навчання. Цьому, як відомо, сприяють: робота в групах; активне спілкування з учнями, вчителем, спеціалістами з екологічних проблем; сам характер пошуково-дослідницької роботи; рівень сформованості як загальнонавчальних, так і екологічних умінь; активна життєва позиція вчителя (Додаток Б).

На уроках біології в 6 класі відбувається ознайомлення учнів із  живою природою — це рослини і гриби. Провідною екологіч­ною проблемою курсу є збереження різноманітності видів рослинного світу. Сутність даної проблеми полягає в суперечності між необхід­ністю використання організмів і територій, які вони займають, та обме­женими можливостями виживання організмів та їх угруповань у нових умовах. У зв'язку з цим теоретичною основою комплексу заходів зі збереження різноманітності видів є закономірність фізіологічних процесів живлення, дихання, виділення зеленої рослини. Основним теоре­тичним поняттям, що дає змогу обґрунтувати як ресурсне значення рослин, так і їхню роль у довкіллі, є фотосинтез.

На уроках біології в 6 класі особлива увага звертається на проблему збереження рослинного світу України. Наголошується учням на особливе відношення до рослин, які занесені до Червоної книги України.

У курсі біології 7 класу провідною екологічною проблемою є збере­ження різноманітності видів тварин. Теоретичні концепції, на основі яких розкриваються сутність проблеми й шляхи її розв'язан­ня, містять елементи екології угруповань та екології популяцій. У цьо­му класі поглиблюються поняття «жива природа», «різноманітність видів», «царства природи», «ланцюги живлення», «автотрофи», «гетеротрофи», «антропогенні фактори», «охорона природи».

У курсі біології 8—9 класів центральною екологічною проблемою є захист здоров'я людини від негативних наслідків антропогенної діяль­ності. Суть проблеми полягає в запобіганні порушенням пристосува­льних функцій організму, які загрожують розладами здоров'я аж до захворювань у нових умовах існування: підвищення фонового рівня шумів, вібрацій, електромагнітних полів, радіоактивного випроміню­вання тощо. Проблема збереження здоров'я людини усвідомлюється на основі оволодіння знаннями про гіподинамію та необхідність збіль­шення навантажень на опорно-рухову систему, розвиток серцевої не­достатності через перенапруження нервової системи й негативні емо­ції, патологічні зміни в органах дихання внаслідок хімічного забруд­нення повітря тощо.

Усвідомленню проблеми захисту здоров'я людини від негативних наслідків антропогенної діяльності сприяє розкриття її взаємозв'язку з глобальними екологічними проблемами, до яких належать: зростання чисельності населення Землі й пов'язана з цим нестача продовольства; збільшення захворюваності; дедалі сильніший руйнівний антропоген­ний вплив на природу.

У процесі вивчення розділу «Біологія людини» форму­ється поняття «здоровий спосіб життя», що безпосередньо пов'язане з поняттям «екологія людини». Це передбачає засвоєння учнями про­філактичних принципів, підвищення культури праці, побуту, відпочин­ку, споживання, поведінки тощо.

У курсі біології 10—11 класів однією з основних екологічних проб­лем є керована еволюція — виникнення під впливом антропогенних факторів нових напрямів природного добору, що може мати непередбачувані катастрофічні наслідки. Перед людиною стоїть завдання — навчитися керувати чисельністю популяцій, зменшувати інбридинг (близькоспоріднене схрещування) під час розведення диких видів у неволі, визначити мінімальний рівень чисельності видів, що зникають, уточнити напрям і швидкість еволюції видів в умовах дії антропоген­них факторів. Основна теза полягає в тому, що жива природа, вся різ­номанітність видів — необхідна умова існування людства, оскільки саме жива природа визначає естетичні й гігієнічні параметри середови­ща, є основним джерелом продуктів харчування й ресурсів.

У курсі біології 10—11 класів даються знання про різноманітність видів, що визначають тенденції еволюції і розвиток природних угрупо­вань, унікальність і принципову незамінність кожного виду як продук­ту еволюції, особливу цінність реліктів та ендеміків. Екологічна небез­пека вбачається в загрозі зменшення видової різноманітності, спонтан­ної загибелі угруповань.

Теоретичні концепції біологічної організації, еволюції, антропоге­незу розкриваються як наукові основи керування еволюцією. В 10—11 класах провідною є також теоретико-екологічна проблема ноосфери, яка розглядається через основну суперечність у взаємодії суспільства й природи: з одного боку, зменшення людиною безпосередньої залеж­ності від стихійного прояву сил природи, а з іншого — дедалі тісніший взаємозв'язок людини з природою. Ця суперечність має об'єктивні біо­логічні аспекти, які розкривають сутність екології людини: прискорені темпи перетворення середовища життя й повільний темп природної еволюції; необмеженість прогресу людини в духовній сфері на основі соціального успадкування й відносна обмеженість фізичного прогресу на базі генетичного успадкування; безмежність зміни природи й обме­женість біологічних можливостей людини пристосовуватися до умов природного середовища. Екологічна небезпека вбачається в порушен­ні процесів самоочищення біосфери, зменшенні площ лісів і зелених насаджень, непередбачуваній зміні напрямів природного добору. До антропогенних факторів відносяться всі види діяльності людини, що спричиняють як позитивні, так і негативні зміни в навколишньому природному середовищі.

Раціональне природокористування вивчається на прикладах інтен­сивних технологій вирощування культур, застосування досягнень ген­ної та клітинної інженерії, які дають змогу оптимізувати процеси вироб­лення лікарських препаратів, створення нових високопродуктивних сортів рослин і порід тварин, стійких до захворювань і несприятливих кліматичних умов.

Природоохоронні заходи, в тому числі збереження генетичного фон­ду планети за допомогою необхідної кількості заповідників, заказників, природних парків, характеризуються як акти національного й світового значення.

Формування морально-екологічних понять є однією з умов ефектив­ності екологічної освіти й виховання. Для цього необхідне залучення учнів до різних видів діяльності: навчально-пізнавальної, науково-дослідницької, туристично-краєзнавчої, природоохоронної тощо. Слід зазначити, що тільки за органіч­ного поєднання різних видів діяльності можна забезпечити розв'язання всіх завдань екологічної освіти й виховання учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Формування екологічної компетентності учнів в позакласній роботі з біології.

 Доцільність будь-якої з форм екологічної освіти й виховання визна­чається дидактичною метою, змістом, методами навчальної діяльності та обсягами конкретної природоохоронної роботи учнів у довкіллі.

За дидактичною метою виокремлюють такі  форми позакласної та позашкільної роботи з екологічної освіти й ви­ховання учнів:

• теоретичного навчання (предметні гуртки, факультативи, лекції, бе-­ 
  сіди, конференції, семінари, конгреси, симпозіуми, кінолекторії) (Додаток В);
• комбінованого навчання (клуби, гуртки, факультативи, колоквіуми, 
  олімпіади, школи юного еколога, учнівські наукові товариства, Ма-­ 
  лі академії наук, домашні роботи) (Додаток Г);
• навчально-практичні (спостереження, лабораторно-практичні ро-­ 
  боти, експерименти, практикуми, дослідницька діяльність, рольові 
  ігри, прес-конференції, екскурсії, походи, експедиції, екологічний 
  моніторинг) (Додаток Д);
• масової роботи (конкурси, виставки, свята, ранки, презентації, ак­- 
  ції та рухи екологічного, суспільно корисного та природоохоронно­ 
  го спрямування — «Пролісок», «Конвалія», «Джерело», «Ялинка», 
  «Плекаємо сад», «Лелека» та ін.);
• конкретної природоохоронної роботи («зелені» й «голубі» патрулі, 
  екологічні й лісові варти, сигнальні пости, трудові десанти «Живе 
  срібло», «Зернятко», «Зелена аптека», «Бджілки» тощо, створення 
  екологічних стежин, шкільні лісництва, проекти чи програми з охо­рони як окремих об'єктів довкілля, так і біогеоценозів або екосистем у цілому) (Додаток Е);
• активні (дають необмежені можливості для організації навчально- 
  пізнавальної і дослідницької діяльності та конкретної природоохо-­ 
  ронної роботи учнів саме в довкіллі — «Екологічний майданчик», 
  «Ентомологічний мікрозаказник», «Програма охорони  водойм України», «Екологічний табір-експедиція» тощо).

Сучасні актуальні проблеми взаємодії суспільства і природи висувають ряд нових невідкладних завдань. Одне з них - виховання молодого покоління, здатного гармонійно співіснувати з природою, раціонально використовувати і відтворювати її багатства, психологічно готового оберігати природу. Освіта і виховання з проблем навколишнього середовища як цілеспрямований процес набуває надзвичайного значення, а зміст, форми і методи екологічної освіти і виховання мають орієнтуватися не лише на формування системи знань, умінь і навичок, а й на формування екологічної компетентності учнів. Саме тому перед сучасними поколіннями стоїть проблема необхідності переглянути і переоцінити своє ставлення до природи, нести відповідальність за наслідки своїх дій, а також побудова взаємовідносин з природним середовищем на екологічній компетентності особистості. Це вимагає переорієнтації екологічної освіти і виховання на можливість здійснювати випереджувальну підготовку людини до переходу на стратегію сталого розвитку [2].

 Необхідне коригування ціннісних орієнтацій та соціально-моральних позицій щодо використовування природи суспільством, здатність до самообмеження. Важлива роль у здійснюванні процесу формування екологічної компетентності школярів належить школі і батькам. Без батьківської мудрості немає виховуючої сили сім'ї – вказував В.О. Сухомлинський. Адже саме в сім'ї діти набувають початкових знань про природу і досвіду спілкування з нею. Сім'я у цьому процесі є головним чинником і умовою розвитку та виховання підлітків, тому що діти перші свої роки перебувають у тісному і безпосередньому контакті зі своїми батьками, родиною. Саме тут відбувається їхній духовний і фізичний розвиток, набуття ними певних знань, умінь і навичок у різних видах діяльності, формуються характер і воля. У сім'ї дитина одержує перші знання про природу, набуває початкових навичок спілкування з нею [2]

Враховуючи вплив сім'ї на дитину, намагаємось до всіх виховних заходів, що проходять в школі залучати батьків. Батьки є першими і основними вихователями, виконують цю функцію протягом довгого життєвого шляху. Сім'я є найважливішими соціальними осередками, що забезпечує виховний процес та взаємодію дитини і соціуму. Виховна діяльність школи і батьків буде успішною за умови, якщо вони будуть союзниками. При цьому школа прагнутиме до відкритої соціально-педагогічної системи, готової до розширення і укріплення взаємодії з сім'єю для:

• створення різноманітного виховного середовища;

•оволодіння знаннями вікових і індивідуальних особливостей розвитку дітей;

• створення умов для залучення батьків у спільну з дітьми та класним керів-

ником творчу, соціально значущу екологічну діяльність.

        Лише спільними зусиллями школи і родини екологічне виховання сприятиме збереженню, відновленню і примноженню багатств рідної природи.

Необхідною умовою у формуванні екологічної компетентності є проведення виховних заходів екологічного спрямування в навчальному закладі, участь у районних, обласних та всеукраїнських заходах та акціях. Учні Овруцького ЗЗСО І-ІІІ ст. № 3 беруть активну участь у екологічних заняттях, екологічних екскурсіях, уроках доброти,  КВК, вікторинах, конкурсах, екологічних виставках, експозиціях, екологічних святах. Створюють екологічні листівки (Додаток Ж).

Екологічний аспект роботи навчального закладу є важливою складовою по формуванню в учнів екологічної компетентності. У школі 10 років працює шкільне лісництво «Лісава варта» (Додаток З). Створена екологічна агітбригада «Зелена варта», що пропогандує екологічно свідомий спосіб життя. Проводяться уроки милування на природі,  весною створюються квітники де висаджуються квіти, розвишуються шпаківні (Додаток І).

Школа – це центр екологічного виховання.  Учні глибоко переймаються справою охорони навколишнього середовища. Щороку школярі здійснюють активну просвітницьку роботу серед жителів м. Овруча (Додаток К, П).

Учні проводять роботу щодо очищення найбільш забруднених  водойм нашої місцевості, розчищають та упорядковують джерела, організовують екологічні десанти по прибиранні в місті сміття (Додаток Л).

Уже стало гарною традицією  у нашій школі відкривати щорічну Всеукраїнську акцію «Годівничка» святом годівнички на початку грудня. Брати участь в екологічному місячнику – традиційна справа наших вихованців. Кожен клас активно включається в роботу (Додаток М).

 Упродовж року школярі дбають про чистоту та порядок на шкільній території. За кожним класом закріплена територія, за якою учні щотижня доглядають. Ось чому, проходячи шкільним подвір'ям, перехожі здивовано оглядаються. І це не дивно, адже у нас ніколи не знайдеш розкиданого сміття чи іншого бруду (Додаток Н).

 Беручи участь в екологічному місячнику, діти вчаться правильно доглядати за рослинами, що ростуть на пришкільних ділянках. Завдяки таким заходам ми можемо сформувати в школярів ціннісне ставлення до природи.

 Щороку учні школи беріть участь у акції «Майбутьє лісу в твоїх руках». Висаджуються саджанці сосни звичайної, дуба північного на території, закріпленої за лісництвом (Додаток О).

 Все це ще більше стимулює в дітей розвиток екологічної свідомості та сприяє у формуванні екологічної компетентності.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

В умовах компетентнісної освіти, надзвичайно важлива роль на уроках біології належить формуванню екологічної компетентності учнів. Екологічна компетентність на сучасному етапі є визначальною для кожної людини. Відношення до природи є ознакою вихованості учнів.

Формування в учнів відповідального відношення до природи - важкий педагогічний процес. У загальноосвітній школи він направлений не тільки на оволодіння знаннями і навичками, але і на розвиток мислення, логіки, волі учня, їх діяльності по захисту, догляду і поліпшенню природного середовища.

Вирішити всі ці задачі можливо лише шляхом органічного єднання класної і позакласної роботи.

 Екологічне виховання не є чимось чітко відособленим у загальному навчально-виховному процесі освітнього закладу. Воно поєднується з усіма ланками навчально-виховного процесу. В учнів формується готовність не лише самим дотримуватись правил співжиття із світом природи, а й готовність до виправлення помилок у господарюванні, допущених попередніми поколіннями, виховується любов до природи.

При дослідженні даної проблеми особливу увагу було звернено на науково-теоретичний аспект, що має важливе значення у отриманні нових знань та посиленні екологічного виховання в школі, що сприятиме формуванні в учнів екологічної компетентності.

Робота над проблемою формування в учні екологічної компетентності буде продовжуватися і в подальшому, що свідчить про мотиваційний характер даного дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи екологічних знань: Підручник. - К.:

Либідь, 1995. - 288 с.

2. Взаємодія сім’ї і школи у формуванні екологічної компетентності школярів: метод. пос. для вчителя / автор Л.Д. Руденко. – К.:Педагогічна думка, 2008. – 32 с.

3. Концепція екологічної освіти в Україні (Рішення колегії Міністерства

освіти і науки України від 20.12.2001 № 13/6-19) // http: // www. mavkovychi. org.ua

4. Лук’янова Л.Б. Феномени екологічної компетентності / Лук’янова Л.Б.// Філософія педагогічної майстерності:Зб. наук. пр.; Редкол.: Н.Г.Ничкало та ін. – К.; Вінниця: ДОВ "Вінниця", 2008. – С.136–145.

5. Навчально-методичний комплект "Зелений пакет" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:/www.greenpack.in.ua/.

6.  Писарчук Є. А., Кухта А. М. Екологічне виховання учнів. -К.: Радянська

школа, 1990. -86 с

7. Титаренко Л.М. Формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету // Титаренко Лариса Миколаївна. Дис. на здобуття наук. ступеня канд. педагогічних наук 13.00.07 – теорія і методика виховання – Київ, 2007. – 318 с.

8.  Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих

педагогічних закладів освіти. -К.: Академвидав, 2003. - 528 с.

9. Формування екологічної компетентності школярів: наук.-метод. посібник / Н.А. Пустовіт, О.Л. Пруцакова, Л.Д. Руденко, О.О. Колонькова,. – К.: „Педагогічна думка”, 2008. – 64 с.

10. Чайковська Г. Б. Формування екологічної компетенції в майбутніх учителів / Г.Б. Чайковська // Наукові записки. Серія: Педагогіка. – 2010. – № 3. – С. 56-61.                                                                                                        

11. Шарко В.Д. Екологічне виховання учнів під час вивчення фізики: Посібник для вчителя / В.Д. Шарко. – К.: Рад. шк., 1990. – 202 с.                     12. Екологічне виховання на уроках біології. http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/ipgoe_ktmn_Moroz

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток А 

Екологічні афоризми

Природа – це вічне життя, становлення і рух.
Природа не визнає жартів, вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора; вона завжди права; помилки ж і омани виходять від людей.
Природа – творець всіх творців.

І. Гете

Природу перемагають тільки підкоряючись її законам.

Ф. Бекон

Природа - це найкраща з книг, написана на особливій мові. Цю мова треба вивчати.

Н.Г. Гарін-Михайлівський

У природі немає нічого мертвого.

Т. Готьє

Природа так про все подбала, що повсюди ти знаходиш, чому вчитися.

Леонардо да Вінчі

Природа завжди діє не поспішаючи і по-своєму економно.

Ш. Монтеск 'є

У природи чисте серце.

Х. Огума

Немає нічого більш впорядкованого, ніж природа.
Творіння природи досконаліше творінь мистецтва.

Цицерон

Природу не можна застигнути неохайною і напівроздягненою, вона завжди прекрасна.
Природа не терпить неточностей і не прощає помилок.

Р. Емерсон

Природа - єдина книга, кожна сторінка якої сповнена глибокого змісту.

Й. Гьоте

... Ми всі несемося вдалину на одній і тій же планеті - ми екіпаж одного корабля.

Антуан де Сент-Екзюпері

Без віри, що природа підпорядкована законам, не може бути ніякої науки.

Норберт Вінер

Блага природа так про все подбала, що всюди ти знаходиш чому вчитися.

Леонардо Да Вінчі

Найближче до Божества в цьому світі перебуває природа.

Астольф де Кюстін

У природі є і зерна, і труха.

Вільям Шекспір

У природі ніщо не пропадає, крім самої природи.

Андрій Крижанівський

Час знищує помилкові думки, а судження природи підтверджує.

Марк Цицерон

У свою годину своя поезія в природі.

Джон Кітс

Усе найкраще в природі належить усім разом.

Петроній

У всіх областях природи ... панує певна закономірність, незалежна від існування мислячого людства.

Макс Планк

 У своїх знаряддях людина володіє владою над зовнішньою природою, тоді як в своїх цілях вона швидше підпорядкована їй.

Георг Гегель

Будь-яка річ у природі є або причиною, спрямованою на вас, або наслідком, що йде від нас.                                                    

Марсіліо Фічіно

Навіть у найпрекрасніших своїх мріях людина не може уявити нічого прекраснішої природи.                                                                                                                                                                                                                                                       Альфонс де Ламартін

Навіть найменша насолода, подарована нам природою, - це таємниця, незбагненна розуму.

Люк де Вовенарг

Хто не любить природи, той не любить і людини, - той поганий громадянин.

Федір Достоєвський

Немає нічого більш винахідливого, ніж природа.

Марк Цицерон

Основним законом природи є збереження людства.

Джон Локк

Подякуємо мудру природу за те, що потрібне вона зробила легким, а важке непотрібним.

Епікур

Природа завжди візьме своє.

Вільям Шекспір

Природа вклала в кожне добре серце благородне почуття, в силу якого саме воно не може бути щасливе, а має шукати своє щастя в інших.

Йоганн Гете

Природа є причиною всього, вона існує завдяки самій собі; вона буде існувати і діяти вічно ...

Поль Гольбах

 

Природа не знає зупинки у своєму русі і страчує всяку бездіяльність.

Йоганн Гете

Природа не визнає жартів, вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора; вона завжди права; помилки ж і омани виходять від людей.

Йоганн Гете

Природа не терпить неточностей і не прощає помилок.

Ралф Емерсон

 Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник.

Іван Тургенєв

Природа приємний наставник, і навіть не стільки приємний, скільки обережний і вірний.

Мішель Монтень

Природа щедра у своїх діях і бережлива в пропонованих нею причинах.

Готфрід Лейбніц

Творіння природи досконаліше творінь мистецтва.

Марк Цицерон

 Терпіння найбільше нагадує той метод, яким природа створює свої творіння.

Оноре де Бальзак

Людство - без облагородження його тваринами і рослинами - загине, збідніє, впаде в злобу відчаю, як самотній на самоті.

Андрій Платонов

 

Додаток Б

Екологічний паспорт вчителя

• Навчити дітей бачити взаємозв'язок між рослинами і тваринами, розуміти, як людина впливає на їхнє життя.

• Формувати у дітей вміння бачити красу у всьому живому, незалежно від того, чи то людина, чи рослина, чи тварина.

• Розуміння істини, що в природі не буває корисних і шкідливих тварин, натомість усі вони пов’язані одне з одним, одне одному потрібні, а отже корисні.

• Розвивати у дітей почуття  небайдужості до навколишнього середовища.

• Навчити любити й охороняти природу не на словах, а допомагаючи квітам, деревам, тваринам, птахам, усьому живому.

• Збудити у дітей емоційний відгук на різноманітні явища природи, зародити в них бажання милуватися і насолоджуватися нею і висловлювати свої почуття засобами художнього слова, образотворчого мистецтва.

• Знайомлячи учнів на уроках  з матеріалом необхідно зосереджувати увагу на вивченні екологічно осмисленого ставлення до природи в процесі праці.

• На уроках, так і в позаурочний час маємо знайомити учнів з екологічними правилами культури поведінки в природі (походи, екскурсії, конкурси, вікторини, аукціони, моніторинги, усні журнали, заочні подорожі, тематичні вечори тощо).

• Формування стратегії поведінки людини у довкіллі.

• Виховувати нетерпимість до будь-яких проявів безгосподарності й безвідповідального ставлення до природного середовища.

• Розвивати в учнів розуміння необхідності науково-обґрунтованого підходу до природокористування.

• Зміст екологічного виховання засвоюється учнями в їхній діяльності, тому необхідно більше проводити та організовувати конкретних справ.

• Кожна з форм організації навчального процесу стимулює різні види пізнавальної діяльності учнів екологічного спрямування.

• Самостійна робота з різними джерелами інформації екологічного змісту дозволяє нагромадити фактичний матеріал, розкрити сутність проблеми.

• Проводити екологічні ігри. Гра формує досвід прийняття доцільних рішень, творчі здібності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конференція «Людина + природа = гармонія»

Додаток Г

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шкільний екологячний клуб «ЕКО-ОКО»

Додаток Д

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дослідницька робота «Визнaчення oсoбливoстей пaкетoвaнoгo чoрнoгo чaю

різних тoргівельних мaрoк»

Додаток Е

Робота екологічної стежки на території Овруцького спецлісгоспу

Додаток Ж

Правила поведінки на природі

(матеріал для еколистівок)

• Знаходячись на відпочинку не слід забувати, що і на природі існують правила поведінки, яких треба неухильно дотримуватися.

• Найбільша і головна проблема –  це сміття. Не сміти!

• Категорично заборонено залишати в лісі упаковки з пластмаси, пластика, а також консервні банки і скляні пляшки, вони украй руйнівно діють на природний фон. Знай, що папір розкладається 1-2 роки, поліетилен – 10 років, пластик – 40 років, консервна банка –  80 років, скло – більше 1000 років. 

• Не везіть в ліс сміття, його там і так предостатньо. Навпаки, на своєму прикладі покажіть, що захистити природу не так вже складно, якщо дотримувати елементарні норми поведінки.

• Беріть з собою в ліс спеціальний мішок для сміття, його ви викинете після приїзду в смітник.

• Для розведення багаття використовуйте тільки сухі гілки, не можна рубати живі дерева.

• Пам'ятаєте, що окрім вас в лісі знаходяться тисячі живих істот, для яких він є будинком.

• Не зривайте  рослини, більшість із них занесені в Червону книгу і знаходяться під охороною держави.

• Не розводьте багаття в лісовій гущавині.

• У лісі ходи по стежинам і доріжкам. Пам'ятай: у траві і в лісовій підстилці мешкає багато маленьких тварин, яких можна ненавмисно пошкодити.

• Якщо ви майстер  рибного полювання – не ловіть більше, ніж можете з'їсти.

• Не шуми. Крик і гучна музика лякають лісових мешканців, і вони можуть покинути свої житла.

• Не рви квіти. Зірвані рослини швидко загинуть і не дадуть насіння. Не буде насіння - не буде і квітучих рослин.

• Не лови метеликів. Вони прикрашають природу і опилюють рослини. Пам'ятай: метелика погубити легко, досить потримати його в руці, і з його крилець опадуть луски, він не зможе більше літати.

• Не руйнуй мурашники. Мурашки по соломинці довго будують свій будинок, будь-яку працю треба поважати. Мурашки – санітари лісу.

• Не збивай неїстівні гриби, вони теж потрібні лісу. Неїстівні для тебе, вони служать їжею багатьом тваринам.

• Не чіпай пташині гнізда. Якщо побачив гніздо з яйцями або пташенятами, то постарайся тихо піти. Пам'ятай: потривожені птахи можуть покинути гніздо, а прим'ята трава або зламана гілка зроблять його помітним для хижаків. Не лови  інших тварин. Ліс – їх рідний будинок.

• Не рви павутину, краще простеж, як павук полює.

• Не розпалюй в лісі багаття. Особливо це небезпечно під кронами дерев,  на сухій траві, в хвойному лісі, у вітряну погоду. Пожежа в лічені години  може погубити ліс, на відновлення якого можуть піти сторіччя.

• Не залишай сміття в лісі. Пам'ятай: це будинок для тварин, в ньому повинно бути чисто. 

Додаток З

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шкільне лісництво «Лісова варта»

Додаток І

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Агітколектив Овруцької ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів «Зелена варта»

Додаток К

Просвітницька діяльність серед учнів 8 классу та їхніх батьків

Додаток Л

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прибирання берегів р. Норинь

Додаток М

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Участь в акції «Годівничка»

Додаток Н

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Всі разом приберемо біля школи!

Додаток О

Акція «Майбутнє лісу в твоїх руках»

 

Додаток П

(Сценарій виступу агітколективу «Зелена варта»)

 

Тема: Бережімо воду – збережемо життя.

Мета: формування елементів екологічної культури, громадянської відповідальності за екологічний стан навколишнього середовища у підростаючого покоління; пропаганда ідеї збереження водних ресурсів України; виховання дбайливого ставлення до водних об'єктів; розвиток творчих здібностей учнів; засвоєння норм гідної поведінки в природному середовищі.

Вихід на сцену (Танок)

Всі. Ми!

1-й – Учні Овруцької школи №3.

Всі – МИ!

2-й  - Ерудовані, екологічно підковані.

3-й  - Креативні, комунікативні.

4-й  - Обдаровані, організовані.

5-й  - Сміливі, справедливі.

6-й - Ми – команда!

1-й - Ми – агітколектив «Зелена варта».

2-й -  Наш девіз : Всі : «Охорона довкілля справа спільна!»

3-й  - Наша планета

4-й  - Хоч  велика і могутня,

5-й  - Але така беззахисна і така тендітна,

6-й  -  Крихітна і така чарівна.

ВСІ – Ми!

2-й - Хочемо нагадати!

ВСІ – Ми!

1-й - Хочемо пояснити!

3-й - Хочемо достукатися до Ваших сердець!

Всі – Бережімо воду – збережемо життя!

Музика. Вибігає крапелька (танок).

Я крапелька-краплинка, прозора, як перлинка.

Всіх вас напуваю і міцного здоров’я бажаю!

Вода - має чарівні властивості!

Скуштуйте «Овруцьку джерельну» - і відчуйте силу і приплив енергії!

Народжена у самому серці Овруцького краю у селі Товкачівська Кам’янка, ця вода зберігала природну структуру і первозданну чистоту!

Музика

4-й - Ми закликаємо і вимагаємо…

5-й - Раціонально використовувати прісну воду!

1-й - Впроваджувати нові технології очистки води!

2-й - Здійснювати контроль за станом водозаборів!

3-й – Розчищати русла малих річок!

4-й - Саме так ми знайдемо ключ (показують ключ) до вирішення проблем водо збереження в Україні! 

Звук літака. Виходить пілот.

Пілот. Дозвольте представитись –

 Антуан де Сент-Екзюпері – французький письменник і військовий льотчик.

За кулісами учень… -

У своїй книзі «Планета людей»

Екзюпері писав про воду…

Пілот - Вода, ти не маєш ні смаку,

 ні кольору, ні запаху,

Тебе не можливо описати.

Неможна сказати, що ти необхідна для життя: ти саме життя.

По твоїй милості в нас знову починають бурлити висохлі джерела нашого серця.

Виносяться серце. Чути серцебиття тук-тук-тук…

 Пілот  - Ти саме велике багатство на світі.

Разом --Тебе берегти повинні дорослі і діти.

Музика

2-й -  Якої тільки води не буває в світі.

5-й -  А ну загинайте пальці діти. (під музику-реп)

7-й - є вода Морська

2-й - є і Річкова,

3-й - Мертва та Жива,

7-й - є також вода Тяжка,

5-й – є Болотна й Дощова,

2-й - є Місцева й Привозна,

7-й - є Стічна й Проточна

3-й - є і Чиста і Брудна.

ВСІ – але все ж вона вода.

Музика. Виходять дві бабусі. Голос за кулісами.

Голос. Дві бабусі під вікном

Сиділи на подвір’ї…

Заспівала з них одна

1-а - Ой цвіте калина, тай біля ставка…

2-а - Та не цвіте там ніяка калина,

Та й не росте там ніяка інша рослина.

Не живуть в цій воді ні риби, ні раки,

Та ба, навіть перестали квакати жаби.

1-а - Та що це ти таке говориш? Звідки в тебе така інформація?

 

2-а - Та хіба ти не читаєш преси? (передає їй газету, читають)

1-а – Подивись, що пишуть: «Дніпро, Сіверський Донець,  Західний Буг, Дністер - Найбрудніші річки  України!»

2-а – Слухай! Слухай! «Занепокоєння викликають забруднення річок нафтопродуктами, аміаком, важкими металами, нітритами, сульфатами, фосфатами!»

1-а – Глянь! «Особливої шкоди річкам  завдають стічні води комунально-побутової сфери, стоки цукрових заводів, м’ясокомбінатів, деревообробних підприємств.»

2-а – Ой! Нехай обминає нашу річку біда,

Нехай завжди буде чиста вода!(Разом)

 

Музика 6-й – Де віднайти нам воду у природі?

(піднімають знак питання)

Під музику учасники викладають мозаїку із різнокольорових кругів

6-й - Вода – це дощі!

7-й - Це роса на межі.

1-й - Це тумани, річки і моря.

2-й - Це прозорі озера!

3-й - Це чисті джерела!

4-й - Це хмаринки у небі.

5-й - Це криниця в дворі.

7-й - Це струмочок у траві.

1-й - Закликаймо, друзі, всіх вас назавжди.

2-й - Щоб не було біди,

РАЗОМ. Прісну воду потрібно нам всім берегти!

Музика. Танок із стрічками.

1-й - Послухайте,   РАЗОМ -  Навіщо людині вода?

6-й - Вода – це  маленькі цеглинки, з яких складається  великий будинок під назвою Організм людини. (виносять «цеглинки» із зображеннями, будують «дім»)

7-й -  Головний мозок на 90% складається з води. Тому коли вміст води у клітинах з віком зменшується, розвивається синдром Альцгеймера – старечого недоумства.

2-й - - Кістки містять 225гр води. З віком вміст води в них зменшується, що спричиняє часті  переломи у людей похилого віку.

3-й - - Вода зволожує і захищає суглоб. Немає води – хрящ зітреться і потріскається…

4-й - - Вода - основа крові. Кров транспортує кисень. У в’язкій крові це відбувається повільно.

5-й - - М’язи на 75% складаються із води. Розвиваючи м’язові тканини, ви збільшуєте вміст води в організмі.

6-й - - Вода – універсальний очищувач. Але сучасна людина ігнорує цей факт. Замість води п’є каву, пепсі, кока-колу.

Разом – Закликаємо! Пийте воду!!! (забирають «цеглинки»)

7-й - - Кожного дня, кожної години.

2-й - - Вода – це символ життя!

3-й - - Вода – це сила життя!

4-й - - Вода – це наше здоров’я!

5-й - - Не забруднюй воду!

6-й - - Думай про своє майбутнє!

Разом – Бережи своє здоров’я!

Пісня на музику групи КВІН

Твоє здоров’я, лише в твоїх руках.

Чиста вода, усмішка на вустах

Повітря, сонце,

Небо, гори, море силу додають…

Люби природу, на зустріч їй іди,

Найкраща сила, для тебе в ній одній.

Брудній воді

Сили віднайди сказати просто «НІ!».

Земля одна, наша Земля

Нам разом з вами жити,

Разом з вами поруч

 Йти до майбуття…ЗДОРОВИМИ!

Учень 3:  Найкраще місце на землі,

Разом: Де ти родився і зростаєш,

Учень 4:  Щоб завжди так було в житті

Разом: Планету рідну ти любити маєш.

Учень 5:  А щоб покращити цей стан

Ми розробили відповідний план (разом):

1-й  - проводимо акцію «Чисті береги», прибираючи водозабір річки Норинь;  

2-й – здійснюємо просвітницьку кампанію «Рахуйте кожну краплинку»;

3-й – співпрацюючи з державним підприємством «Овруцький спец лісгосп» насаджуємо  сосни та ялинки;

4-й -  стали активними учасниками Всеукраїнського конкурсу «Вчимося заповідувати!»;

5-й – залучені до молодіжного проекту з енергоефективності «Енергія і середовище»;

6-й – здійснюємо волонтерську діяльність «Чистий двір – чисте місто!»;

7-й – агітуємо шкільну громаду економити воду. (разом)

Фінальна композиція(квітка, прапорці, стрічки)

1-й – МИ - Майбутнє України.

2-й – МИ - Любимо нашу країну.

3-й – МИ – Патріоти своєї країни.

4-й – МИ – Турбуємось про Україну.

5-й – Майбутнє України в наших руках

6-й – МИ - Не будемо стояти в стороні.

7-й - За порядок на нашій Землі