Урок "Клітинне дихання. Біохімічні механізми дихання"

Про матеріал
Урок "Клітинне дихання. Біохімічні механізми дихання". Біологія 9 клас. Розробка за підручником Задорожного К.М.
Перегляд файлу

Урок № 17 Клітинне дихання. Біохімічні механізми дихання.

Мета: ознайомити з особливостями клітинного дихання, біохімічними механізмами дихання; розкрити значення клітинного дихання для живих організмів та його планетарну роль; розвивати пам’ять, увагу, творче мислення, мову, уміння порівнювати, аналізувати й узагальнювати інформацію, робити логіч­ні висновки; виховувати дбайливе ставлення до всіх живих організмів, еко­логічне мислення, творчу активність; формувати науковий світогляд, інтерес до предмета.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Місце уроку в навчальній темі: поточний.

Компетентності, які формуються в учнів: уміння вчитися, спілкуватися державною мо­вою, соціальна, комунікативна, здоров’язбережувальна, екологічна грамот­ність, науково-природнича.

Очікувані результати: учні характеризують процеси клітинного дихання; пояснюють значення гліколізу, процесів анаеробного й аеробного дихання; обґрунтовують зв’язок будови мембран клітини з виконуваними функціями.

Наскрізна лінія: Екологічна безпека і сталий розвиток.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

II. Перевірка домашнього завдання:

Учням пропонують пройти тестування за посиланням    (https://naurok.com.ua/test/obmin-rechovin-i-energi-1118873.html ).

Гра «Хто я?».

1. Я — одномембранний мішечок, наповнений клітинним соком. (Вакуоля.)

2. Я — невелике кругле тільце, яке має ферменти, що розщеплюють білки, жири, вуглеводи. (Лізосома.)

3. Я — одномембранна органела, яка містить цистерни, міхурці і трубочки. (Апарат Гольджі.)

4. Я — одномембранна органела, яка має дві структури. (Ендоплазматична сітка.)

5. Я — одномембранна органела, яка може накопичувати алкалоїди. (Вакуоля.)

6. Я — одномембранний міхурець, який здатний розщеплювати жирні кислоти. (Пероксисома.)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Технологія «Здивуй»

Площа мембран мітохондрій, які містяться в печінці звичайного білого лабораторного щура, становить 40 м2. Якщо виділити всі мітохондрії із серця цього трудівника і розрахувати поверхню їхніх мембран, одержимо 250 м2. А якщо розрахувати поверхню мембран літального м’яза мухи, то одержимо фантастичну цифру — 400 м2.

— Чим це можна пояснити? Що об’єднує ці органели?

— Як будова цих органел відповідає їхнім функціям?

Обговорення цитати

«Ти дихаєш, а отже, ти існуєш.» Платон

— Чи погоджуєтеся ви з думкою давньогрецького філософа?

— Чи всі живі істоти дихають? (Так, окрім вірусів, це властивість живих організмів)

— А для чого ми дихаємо? (Щоб отримувати кисень, який необхідний для утворення енергії)

 

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

IV. Засвоєння нового матеріалу

Дихання клітини - це сукупність процесів біологічного окиснення поживних речовин з вивільненням хімічної енергії, що акумулюється в АТФ.

Процеси життєдіяльності клітин є дуже складними. Але їхнє розуміння є важливим, оскільки саме на клітинному рівні визначаються усі життєві функції організмів. Як ілюстрацію цього твердження розглянемо аеробне дихання клітин. Основна умова здійснення цього процесу — наявність у навколишньому середовищі кисню і поглинання його клітиною. Стадія кисневого розщеплення, як і попередня стадія безкисневого розщеплення, являє собою ряд послідовних ферментативних реакцій. Кожна реакція каталізується особливим ферментом.

Увесь ферментативний ряд кисневого розщеплення зосереджений у мітохондріях, де ферменти розміщені на мембранах правильними рядами. Суть кожної з реакцій полягає в окисненні органічної молекули, яка з кожним ступенем поступово руйнується і перетворюється на кінцеві продукти окиснення: вуглекислий газ і воду. Усі проміжні реакції кисневого розщеплення, як і проміжні реакції безкисневого процесу, супроводжуються вивільненням енергії. Але кількість енергії, яка вивільняється на кожному ступені кисневого процесу, значно більша, ніж на кожному ступені безкисневого процесу. У сумі кисневе розщеплення дає величезну кількість енергії — 2600 кДж (650 ккал). Якби вся ця енергія вивільнилася в результаті однієї реакції, то клітина зазнала б теплового пошкодження. Оскільки процес поділяється на ряд проміжних ланок, такої загрози немає.

Не слід плутати легеневе дихання та клітинне. Легеневе дихання – фізіологічний процес, внаслідок якого певні гази потрапляють з повітря в кров і навпаки.

Клітинне дихання – біохімічний процес, сукупність хімічних реакцій у клітинах.

Виділяють наступні етапи клітинного дихання:

ПЕРШИЙ ЕТАП (БЕЗКИСНЕВИЙ):

Гліколіз - це послідовність ферментативних реакцій розщеплення глюкози та інших субстратів до пірувату або лактату, що супроводжується біосинтезом АТФ.  Є центральним шляхом катаболізму вуглеводів, що наявний у клітинах тварин, рослин і більшості мікроорганізмів. Залежно від умов існування клітини здатні розщеплювати вуглеводи до пірувату (аеробний гліколіз) або до лактату, пропіонату, бутирату, етанолу, гліцеролу тощо.

ДРУГИЙ ЕТАП ( КИСНЕВИЙ):

  • Розщеплюються прості органічні речовини, які утворилися під час першого етапу, або  у  результаті  інших  біохімічних  реакцій.
  • Піруват транспортується  з  цитозолю  в  матрикс  мітохондрії,  де  відбувається його  окисне  декарбоксилювання  , а потім його подальше окиснення до вуглекислого газу та води.

Результатом гліколізу є утворення двох молекул Пірувату( піровиноградна кислота) , двох молекул води та дві молекули АТФ. Тоді як результатом клітинного дихання є утворення 34 молекул АТФ. Саме мітохондрії відіграють основну роль в процесі дихання.

Мітохондрії є практично в усіх еукаріотичних клітинах. Кількість мітохондрій у клітині коливається від 1 до 100 тис. і залежить від типу, функціональної активності та віку клітини. Так, у рослинних клітинах мітохондрій менше, ніж у тварин; а в молодих клітинах більше, ніж у старих. Життєвий цикл мітохондрій становить кілька днів. У клітині мітохондрії зазвичай скупчуються поблизу ділянок цитоплазми, де виникає потреба в АТФ. Наприклад, у серцевому м’язі мітохондрії розміщуються поблизу міофібрил, а в сперматозоїді утворюють спіральний футляр навколо осі джгутика.

Мітохондрія оточена внутрішньою і зовнішньою мембранами, які складаються з подвійного шару фосфоліпідів і білків. Ці дві мембрани схожі, проте мають різні властивості. Зовнішня мембрана гладенька, вона не утворює ніяких складок і виростів. Внутрішня мембрана утворює численні складки — кристи, спрямовані в порожнину мітохондрії. Кристи, які розширюють зовнішню ділянку внутрішньої мітохондріальної мембрани, збільшують її здатність виробляти АТФ. Між зовнішньою і внутрішньою мембраною існує простір, який називається міжмембранним.

Простір, обмежений внутрішньою мембраною, називають матриксом. Матрикс містить надзвичайно сконцентровану суміш сотень ферментів, на додаток до спеціальних мітохондріальних рибосом, тРНК і кільцеву мітохондріальну ДНК.

Мітохондрії мають свій власний генетичний матеріал і системи для виробництва власної РНК і білків.

Ця нехромосомна ДНК кодує нечисленні мітохондріальні пептиди (13 у людини), що використовуються у внутрішній мітохондріальній мембрані разом з білками, які кодуються генами клітинного ядра.

Основна функція мітохондрій — перетворення енергії та утворення АТФ, що містить макроергічні зв’язки.

Увесь ферментативний ряд кисневого розщеплення зосереджений у мітохондріях, де ферменти розміщені на мембранах правильними рядами. Суть кожної з реакцій полягає в окисненні органічної молекули, яка з кожним ступенем поступово руйнується і перетворюється на кінцеві продукти окиснення: вуглекислий газ і воду. Усі проміжні реакції кисневого розщеплення, як і проміжні реакції безкисневого процесу, супроводжуються вивільненням енергії. Але кількість енергії, яка вивільняється на кожному ступені кисневого процесу, значно більша, ніж на кожному ступені безкисневого процесу. У сумі кисневе розщеплення дає величезну кількість енергії — 2600 кДж (650 ккал). Якби вся ця енергія вивільнилася в результаті однієї реакції, то клітина зазнала б теплового пошкодження. Оскільки процес поділяється на ряд проміжних ланок, такої загрози немає.

Схема енергетичного обміну

muscle_pgc_deficiency_fig3_600

Цикл Кребса:

Важливе місце в аеробному енергетичному обміні належить циклу Кребса, названому так на честь англійського біохіміка Х. Кребса, який відкрив цей процес у 1937 році. На початку циклу піровиноградна кислота реагує зі щавлевооцтовою, утворюючи лимонну кислоту. Остання через низку послідовних реакцій перетворюється на інші кислоти. Унаслідок таких перетворень відтворюється щавлевооцтова кислота, яка знову реагує з піровиноградною, і цикл повторюється. У кожному циклі Кребса утворюється одна молекула АТФ. Окрім того, у ході біохімічних реакцій циклу від органічних кислот відщеплюються атоми Гідрогену. Ці атоми відновлюють певні сполуки.

Докладне дослідження реакцій кисневого розщеплення показало що кисневий процес, як і безкисневий, нерозривно зв’язаний із синтезом АТФ. У процесі кисневого розщеплення двох молекул піровиноградної (молочної) кислоти утворюються 36 молекул АТФ — 36 багатих на енергію фосфатних зв’язків. Отже, сумарне рівняння кисневого процесу можна записати так:

2C3H6O3 + 6O2 + 36H3PO4 + 36АДФ = 6CO2 + 6H2O + 36АТФ + 36H2O,

а сумарне рівняння повного розщеплення глюкози таке:

C6H12O6 + 6O2 + 38H3PO4 + 38АДФ → 6CO2 + 6H2O + 38АТФ + 38H2O

                                                                                                      44H2O.

       Якщо в процесі безкисневого розщеплення глюкози вивільняється 200 кДж (50 ккал), то в стадії кисневого процесу вивільняється 2600 кДж (650 ккал), тобто в 13 разів більше. Якщо в процесі безкисневого розщеплення синтезуються дві молекули АТФ, то в кисневій стадії їх утворюється 36, тобто у 18 разів більше. Іншими словами, внаслідок розщеплення глюкози в клітині на стадії кисневого процесу вивільняється і перетворюється на інші форми енергії понад 90 % енергії глюкози.

Формулювання висновку:

 Для синтезу АТФ у процесі гліколізу не потрібні мембрани. Він відбувається і в пробірці, якщо є всі ферменти і субстрати.

 Для кисневого процесу потрібні мітохондріальні мембрани.

 Розщеплення 1 молекули глюкози до вуглекислого газу і води забезпечує синтез 38 молекул АТФ (у безкисневій стадії утворюються 2 молекули АТФ, а у кисневій — 36 молекул АТФ).

 При нестачі кисню або пошкодженні мітохондрій клітина, щоб дістати необхідну для життя кількість АТФ, використовує безкисневий процес. Для цього їй потрібно в 20 разів більше глюкози, ніж у нормі.

V. Узагальнення і закріплення знань

«Творча лабораторія».

— У клітинах різних органів пацюка сумарний об’єм мітохондрій по відношенню до загального об’єму клітини становить: у печінці — 18,4 %, у підшлунковій залозі — 7,9 %, у серці — 35,8 %. Поясніть причину такої різниці у вмісті мітохондрій у клітинах.

— Апарат Гольджі найбільш розвинутий у залозистих клітинах (підшлункова залоза, слинна залоза). Мітохондрій у цих клітинах значно менше. Поясніть факти з точки зору функцій, які виконують ці органи.

Рефлексія

«Найбільше мені запам'яталось...»

«Я зможу розповісти друзям, що...»

«Сьогодні я був здивований тим, що...»

«Я зможу довести батькам, що...»

«Найцікавішим на уроці для мене було...»

VI. Домашнє завдання

§15 опрацювати.

Підготувати повідомлення на тему «Історія відкриття фотосинтезу»

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 2
Оцінки та відгуки
  1. Журавльова Валентина Миколаївна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  2. Sereda Tatyana
    Дякую за цікавий, змістовний матеріал!
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
До підручника
Біологія 9 клас (Задорожний К. М.)
Додано
4 листопада 2021
Переглядів
8442
Оцінка розробки
5.0 (2 відгука)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку