Творчість Милорада Павича

Ознаки постмодернізму. Милорад Павич, особливості його творчості та стилю

Постмоде́рн — історичний період після завершення модерну та особливий умонастрій, який поширився у всіх сферах людської життєдіяльності: культурі, філософії, політиці, економіці, техніці, науці, тощо. За постмодерну утверджуються масові суспільство і культура, постіндустріальні економічні відносини, зростає значення електронних мас-медіа та візуальних засобів передачі інформації. Початком періоду постмодерну зазвичай вважається третя чверть XX століття — 1960-70-і роки, відколи він триває і по сьогодні.

Постмодерні́зм (фр. postmodernisme — після модернізму) — світоглядно-мистецький напрям, що виник за постмодерн в останні десятиліття XX, століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. Охоплює стильові тенденції в архітектурі, літературі й малярстві (поп-арт, оп-арт, «новий реалізм», гепенінг тощо).

Американський літературознавець та письменник Ігаб Хасан виділяв з головних характеристик постмодернізму:1) Невизначеність, культ неясностей, помилок, пропусків;2) Фрагментарність і принцип монтажу;3) «Деканонізація», боротьба з традиційними ціннісними центрами;4) «Все відбувається на поверхні», відсутність психологічних і символічних глибин;5) «Ми залишаємося з грою мови, без Его»: мовчання, відмова від мімезису й образотворчого начала;6) Позитивна іронія, що затверджує плюралістичний всесвіт;7) Змішання жанрів, високого і низького, стильовий синкретизм;8) Театральність, робота на публіку, обов'язкове врахування аудиторії;9) Зрощення свідомості з засобами комунікації, здатність пристосовуватися до їхнього становлення та рефлектувати над ними

Майбутній письменник Милорад Павич народився у Белграді (Сербія), що на березі Дунаю, 15 жовтня 1929 року. В автобіогра­фічному нарисі Павич особливо під­креслював те, що він з'явився на світ під знаком Терезів.

“У Панчеві в мене було чотири бабці. Одна з них — Козара — була красунею й залишалася нею до глибокої старості. Вона краще з інших її сестер уміла вчинити тісто й могла заспівати пісню про кожен знак Зодіаку, я потім знаходив ці пісні в старовинних календарях XVIII і початку XIX століття."

У 1949 році М. Павич вступив до Белградського університету, а в 1954 році закінчив відділення літератури філософського факультету. Це були значущі роки в житті майбутнього письменника: він отримує різноманітні знання, йде формування світогляду і його особистого світосприйняття. Саме тут, в університеті, Павич починає писати, відпрацьовуючи свій оригінальний стиль.

Професор Павич був дійсним членом Сербської Академії наук і мистецтва (1991), регулярно читав лекції у Белграді, Сорбонні, Регенбурзі, Відні.

30 листопада 2009 року у віці 80 років помер в Белграді від інфаркту міокарда і похований на Новому цвинтарі міста Белград

Павич Милорад – письменник, якого вважають одним з найбільш яскравих представників магічного реалізму і постмодернізму ХХ століття. Критики з. Австрії вважають його "начштабу європейського модерну", В Іспанії та Франції його іменують "автором першої книги ХХІ століття".«Вашингтон таймс» вважає його «оповідачем, який дорівнює Гомеру», південноамериканська критика характеризує Павича, як «найвидатнішого письменника сучасності», а в Іспанії він визнаний «однією з найвеличніших особистостей світової літератури». Іще його називають «електронним письменником, романістом комп’ютерної доби».

Події більшості його творів відбуваються на теренах колишньої Східної Римської імперії, або ж Візантії, зокрема — сучасної Сербії.« Я гадаю, що культура певного народу важливіша, ніж держава. Все, що я робив, я робив із огляду на це. Моя батьківщина — сербська література».«Візантійська культура, до якої належить сербська література, охоплює певний простір, в якому я розвивався і в якому хотів розвиватися».

Якщо рухаєшся у тому напрямі, в якому твій страх зростає, ти на правильному шляху. Набагато важливіше обрати шлях, ніж досягти мети. Людина, чиє серце сповнене мовчання, зовсім не таке, як та, чиє серце повне тиші. Дорога, як і всі дороги, думала за них, перш ніж вони встигли на неї ступити. Подібно до того, як існують талановиті та неталановиті письменники, існують так само і читачі обдаровані та бездарні.«Кожна річ, щоб бути раз почутою, має бути тричі сказаною».

«Найважливішим для мене було бажання змінити звичні способи читання, підсилюючи роль і відповідальність читача в процесі створення роману…»

Кожен твір Павича своєрідно продовжує інші його твори. «... Якось Ясміна (дружина) знайшла гарну назву для всього створеного мною в літературі. Вона сказала, що існує своєрідний «Архіпелаг Павич». Я постійно намагаюся залишити якісь відкриті канали між текстами. Мені хочеться, щоб усі вони були якось пов’язані. Це своєрідна кровоносна система одного організму».

Гіпертекст — це така форма організації тексту, при якій його одиниці представлені не в лінійній послідовності, а як система явно вказаних можливих переходів, зв'язків між ними. Слідуючи цим зв'язкам, можна читати матеріал в будь-якому порядку, утворюючи різні лінійні тексти. Найпростіший приклад гіпертексту «доінтернетовської епохи» — це будь-який словник чи енциклопедія, де кожна стаття має посилання до інших статей цього ж словника. У результаті читати такий текст можна по-різному: від однієї статті до іншої, у міру потреби, ігноруючи гіпертекстові посилання; читати статті одну за одною, справляючись із відсиланнями; переходити від одного відсилання до іншого і т. д.

Усі твори Павича - гіпертекст. Структуру оповідань Павича можна умовно порівняти із комп'ютерною відеогрою. Їхній простір видається настільки необмеженим, що створює враження нескінченності. Переміщення з одного рівня на інший, вгору вниз, вправо вліво дозволяють відгадувати загадки, отримувати відомості і в результаті скласти мозаїку в єдине ціле. А це підвладне лише майстрам ігор.«…мої романи знайшли «своє тіло», свою форму саме в комп’ютері».

Я написав роман у вигляді словника, другий у вигляді кросворда, третій — у вигляді клепсидри і четвертий — у вигляді довідника гадання картами Таро. Я намагався якнайменше перешкоджати тим романам. Вважаю що роман — це рак. Існує завдяки своїм метастазам.

«Хозарський словник» (1984) ̶ це роман-лексикон. Роман «Хозарський словник» — це своєрідний сплав історичного дослідження, художнього тексту, енциклопедичного довідника. Твір має підзаголовок — «роман-лексикон у 100 000 слів», а також цікавий епіграф: «На цьому місці лежить читач, який ніколи не відкриє цю книгу. Тут він спить вічним сном». Оригінальність роману полягає ще й в тому, що він існує у двох іпостасях: жіночої і чоловічої версії. Роман являє собою стилізацію давніх наукових трактатів і досліджень — сучасну версію нібито колись існуючого «Хазарського словника» 1691 року.

Твір має всі атрибути наукового дослідження: зміст, попередні відомості про видання (передмова до сучасного видання, історію написання «Хазарського словника», склад словника, статті про те; як користуватися словником, фрагменти передмови знищеного видання 1691 року), основний зміст словника, що передає історію хазар через три види джерел: християнські (Червона книга), ісламські (Зелена книга) і єврейські (Жовта книга). Крім цього, додаються так звані Appendix І та Appendix II, а також заключні примітки. Цікаво, що в Червоній, Зеленій і Жовтій книгах йдеться майже про одні і ті самі події, але подані з різних точок зору.

У романі “Пейзаж, намальований чаєм” (1988р.) Мілорад Павич веде читача вулицями Белграда, повними містичних таємниць, і розповідає витончену історію розлуки закоханих та його сполуки. У сюжеті химерно переплелися дійсність і сон, історія і сучасність, притчі про святих і розповіді про численні спокуси лукавого. Любителі кросвордів можуть прочитати цей роман по горизонталі та по вертикалі, від цього залежить результат.

Любителі кросвордів можуть прочитати цей роман по горизонталі та по вертикалі, від цього залежить результат. Результат залежить і від статі читача. Героїня залишаєтьсяживою, якщо книгу читала жінка, а якщо її читає чоловік, вона виявляється вбитою». Перечитувати книгу можна знову і знову, щоразу обираючи новий шлях.

«Внутрішня сторона вітру» або“Роман про Геро і Леандра” (1991) - роман-клепсидра (пісочний годинник). Роман-клепсидра, поділеного навпіл приблизно на дві рівні частини – жіночу (про Геро) і чоловічу (про Леандра), що надруковані навперехрест. Такий поділ зумовлений античним міфом, який автор заклав у структурну модель.

Павич визначив жанр твору як роман-клепсидра. Він складається із двох, на перший погляд частин, кожна з яких надрукована на одній зі сторін книги. У паперовій версії дві обкладинки, а повісті об’єднуються в середині книги як сполучені посудини стародавнього годинника, і читач може сам вирішити, із якої частини почати читати. Існує і онлайн версія роману, одна із яких починається із повісті “Геро”, а інша із повісті “Леандр”

«Мій четвертий роман — «Остання любов у Царгороді» — по суті є романом-таро... Він не передбачає долю своїх героїв, а віщує долю самому читачеві, і читач сам може її відшукати у книзі. Під час ворожіння можна вбачати значення карт у розділах роману (які мають ті ж назви, що й окремі карти), можна вбачати смисл розділів роману в значеннях карт, можна використовувати роман і без огляду на карти... А можна, керуючись тлумаченням карт Таро, поданим у змісті, спочатку розкласти карти на столі, а вже потім читати розділи роману в тому порядку, який випав у картах» (Мілорад Павич).«Остання любов у Цареграді» ̶ роман-посібник для гадання на картах таро.

Складений із 22 (0–21) розділів, що носять назви карт таро (Major Arcana). Цей твір є своєрідною романною інтерпретацією карт таро, ожилим таро, в якому кожна карта стала окремим оповіданням, бо кожен розділ перегукується на глибинному рівні з основними значеннями і символікою конкретної карти.

Сербський письменник Милорад Павич запрошує читача у справжню постмодерністську гру, де не цурається літературних містифікацій, кодування та приховування смислових пластів. Твір може здатися дивним романом-довідником з цікавими нісенітницями та оригінальними художніми засобами. Унікальність книги полягає в тому, що це – своєрідна романізована інтерпретація карт Таро, в якій кожна карта стала окремою історією з певною символікою та значенням. Від того, як ляжуть магічні карти, залежить подальший розвиток сюжету й кінцевий характер розв'язки. Таким чином, читач наче бере участь в створенні сюжету, насолоджуючись не тільки читанням, але й захопливою грою.

"Зоряна мантія"(2000 р.) - це астрологічний довідник для непосвячених, побудований як антигороскоп та антисонник.

На відміну від гороскопа, покликаного розповісти про майбутнє виходячи з часу та місця народження, «Зоряна мантія» пропонує зазирнути в минуле, позбавлене обмежуючих індивідуалізованих характеристик часопростору, а відтак універсальне. У калейдоскопічній зміні просторів та епох, зодіакальних знаків та цивілізацій народжується «хорова біографія», яка несе в собі зерно долі кожного сучасника.

«Скляний равлик» ̶ це оповідання з мережі інтернет. Особливість сюжету твору полягає у тому, що автор пропонує декілька його прочитань, дає змогу читачеві самому обирати послідовність розділів для читання. Існує щонайменше чотири способи (послідовності) прочитання оповідання. Показ паралельних сцен, пережитих обома персонажами надає творові більшої “життєвості” та подібності до реальності.

Рік написання: 1998. Жанр: оповідання. Літературний рід: епос. Тема: Зображення цікавого перехрещення доль двох людей. Ідея: Паралельне прочитання історії Давнього Єгипту та сучасності

Проблематика твору “Скляний равлик”:– повторення життя;– перехресність людських доль;– фаталізм;– обман і самообман;– погляд жінки і погляд чоловіка на одні й ті ж речі.

Головні герої твору “Скляний равлик”: Панна Хатчепсут – продавчиня в магазині жіночої спідньої білизни. Пан Давид Сенмут, архітектор. Пан в шкіряному пальто. Колишня дружина пана Давида Сенмута

Сюжет за послідовним прочитанням (відповідно до авторської подачі послідовності розділів)Перше перехрестя:– Панна Хатчепсут”;– “Пан Давид Сенмут, архітектор”;– “Дочка, яка могла зватися Ніферуре”. Друге перехрестя:– “Декоративна свічка”;– “Запальничка”.

Експозиція – фактично її немає у творі. Зав’язка – два розділи оповідання: “Панна Хатчепсут” та “Пан Давид Сенмут, архітектор” (дії відбуваються паралельно). Розвиток дії – розділ “Дочка, яка могла зватися Ніферуре”. Кульмінація – обидва розділи “Декоративна свічка” та “Запальничка” (знову ж таки – дії відбуваються паралельно; окрім останніх абзаців у кожному з розділів). Розв’язка – останні абзаци у розділах “Декоративна свічка” та “Запальничка”.

1. Панна Хатчепсут прокинулась з почуттям. А. радостіБ. самотностіВ. тривоги. Г. бадьорості2. “Якщо мною тричі поспіль креснеш, твоє бажання здійсниться” - цей напис було виграйовано на. А. каблучціБ. годиннику. В. дзеркальціГ. запальничці3. “Вибухівка високої руйнівної сили. Вогненебезпечно!” - було написано на. А. запальничці у блискучому шкіряному футляріБ. баночці із сріблястим піском. В. на панцирі равлика із рожевим порошком. Г. корочці у золотому папері4. Давид Сенмут поцупив у крамниціА. дощовик. Б. сигарети. В. телефон. Г. нічну сорочку5. Ніферуре - ім’я. А. колишньої дружини Давида. Б. дочки, якої у панни Хатчепсут немаєВ. продавчині жіночої білизни. Г. перехожої, якій Хатчепсут укинула дзеркало до сумки6. Установіть відповідність між цитатами та персонажами. А. “Знову ти щось украв: малу золоту коробочку зі стрічкою…”Б. “... сів охопивши руками коліна так, що став схожим на якийсь гральний кубик”В. “Гадаєте чотири тисячі років тому?...”Г. “ ...вишуканий незнайомець в зимовому пальті кольору чорного лаку”1. MOZIS III2. панна Хатчепсут3. Давид Сенмут4. колишня дружина

7. Визначте послідовність дій1 2 3 4 А. І пан Сенмут засвітив скляного равлика. Б. … наповнила своїм ароматним блакитним порошком для ванни. В. … обережно вийняла воскове заткальце, висипала в умивальник рожевий порох. Г. … насипала сріблястого піску8. “Це зброя особливого призначення,” - вираз з інструкції до. А. запальнички. Б. декоративної свічки. В. телефону. Г. дзбану з двома шийками9. Давид Сенмут попросив продавчиню приміряти сорочку, щоб. А. визначитися з розміром. Б. вкрасти іншу сорочку. В. помилуватися дівчиною. Г. подратувати продавчиню10. “Сильний вибух розтрощив помешкання і їх обох у ньому. Лишились тільки імена, їх можна знайти у будь-якому підручнику. А. з історії Єгипту. Б. з історії Давньої ГреціїВ. географіїГ. літератури