Мета уроку: ознайомити учнів із основними рисами та представниками модерністської прози початку ХХ століття, розкрити художні особливості цього літературного напряму, показати новаторські підходи до побудови тексту та образів. Сформувати вміння аналізувати модерністські твори, а також сприяти розвитку критичного мислення і творчого підходу до читання.
Початок ХХ століття відзначився значними змінами в світовій літературі, коли на зміну реалізму прийшли нові художні течії та напрями, одним із найвпливовіших серед яких став модернізм. Модернізм виник як реакція на глобальні суспільні зміни: індустріалізацію, технічний прогрес, Першу світову війну та кризу традиційних цінностей. Ці явища відображались у літературі, змінюючи не лише її зміст, але й форму. Що таке модернізм?Модернізм — (modern - сучасний) - літературно-мистецький напрям кінця ХІХ - поч. ХХ ст., представники якого здійснюють у мистецтві експеримент із часом і простором, формою і художніми засобами, самим способом зображення художньої дійсності.
Для модерністських творів характерні: Відмова від традиційного сюжету: письменники часто використовують асоціативні, фрагментарні або нелінійні структури. Психологічна глибина: акцент зміщується з зовнішніх подій на внутрішній світ героїв.Інтерпретація часу: час у модерністських творах не завжди тече лінійно, часто застосовуються ретроспекції або зміни часових площин. Історичний контекст. На початку ХХ століття світ переживав період глибоких соціальних, політичних і культурних потрясінь. Війни, революції, наукові відкриття змінювали уявлення про світ і людину. Письменники відчували потребу шукати нові форми для вираження своєї внутрішньої тривоги, страху та пошуків сенсу. Теми і проблематика модернізму. Модерністська проза акцентує увагу на внутрішніх переживаннях людини, кризі ідентичності та відчуженості. Часто автори звертаються до таких тем: Абсурдність існування. Світ втрачає зрозумілий порядок, а людина відчуває себе ізольованою. Самотність і відчуження. Герої модерністських творів часто не знаходять своє місце у світі і відчувають себе чужими у суспільстві. Пошук істини. Автори намагаються зрозуміти, як людська свідомість працює, і через це створюють складні психологічні портрети.
Форма і стиль модерністської прози. Потік свідомості. Цей прийом передає безперервний хід думок героя без впорядкованої логіки.Інтертекстуальність. Модерністи часто використовують посилання на інші твори, історичні події, міфи або культурні явища. Символізм і метафоричність. Автори широко використовують символи та метафори для передавання глибинних смислів. Письменники-модерністи. До представників модерністської прози належать такі видатні письменники як: Джеймс Джойс («Улісс») — один з найяскравіших авторів, який використав прийом "потоку свідомості". Марсель Пруст («У пошуках втраченого часу») — досліджує пам'ять і час, аналізуючи глибини людської свідомості. Франц Кафка («Перевтілення») — у своїх творах демонструє абсурдність і відчуженість людини в сучасному світі.
Риси модернізмунелінійне представлення часу і простору в художньому творі;концепція “мистецтво заради мистецтва”;перевага форми над змістом;пошук нових художніх форм, художній експеримент у прозі й поезії, взаємодія різних жанрів;послуговування новими мотивами, темами й образами (наприклад культивування міського простору - урбанізм);увага до виявів підсвідомого (форми потоку свідомості в літературі);надання переваги творчій інтуїції;посилена міфотворчість у поезії та прозі.
Джеймс Джойс, роман “Улісс”“Улісс” - найвідоміший твір Джойса. Улісс - це латинське ім’я героя Одіссея. Джойс звернувся не тільки до давньогрецької міфології (адже його твір пронизаний алюзіями) та наділив одвічний сюжет новим змістом. Зразки першого тиражу “Улісса” є найдорожчими книжками у світі. Один із таких екземплярів із підписом автора продали на аукціоні майже за 300 тисяч доларів.
Таким чином, модернізм став важливим етапом розвитку літератури, який змінив уявлення про мистецтво та літературні форми. На цьому уроці ми ознайомились з основними представниками модерністської прози початку ХХ століття, дослідили їхні твори та спробували зрозуміти, як вони відображали настрої й переживання свого часу через новаторські художні засоби. Початок ХХ століття був часом змін цінностей та уявлень. Особливо ці зміни загострились на тлі І Світової війни. Мистецтво відображало різноманітні прояви суспільства, тому воно було настільки хаотичним, різнобарвим, розрізненим.