Творчий проєкт "В'язання в інтер'єрі, Презентація

Творчий проект

з дисципліни «Теорія і методика навчання технологій»

на тему: «Декорування інтер’єру виробами в’язаними гачком»

виконала: Крючкова Світлана Сергіївна

ЗМІСТ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

1.1. Обґрунтування вибору проекту.

1.2. Технічне завдання...............................................6

1.2.1. Призначення проектованого виробу

1.2.2. Вимоги до конструкції виробу...................................9

II. КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ЕТАП

2.1. Технічна пропозиція............................................13

2.1.1. Аналіз моделей – аналогів

2.1.2. Висновок за технічною пропозицією...........................17

2.2. Опис зовнішнього вигляду.....................................17

2.3. Вибір матеріалів, інструментів та обладнання.................17

2.3.1. Специфікація матеріалів виробу...............................18

2.4. Розрахунок собівартості виробу................................18

III. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЕТАП..............................19

3.1. Технологічна послідовність виготовлення виробу..................19

IV. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП..................................24

4.1. Захист проекту.......................................................24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................25

ПОСИЛАННЯ..........................................25

1.                      ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП
   1.       Обґрунтування вибору проекту.

Здавна, намагаючись прикрасити свій побут, люди прагнули використовувати самі прості матеріали для сполучення нескладних форм і засобів з невибагливими візерунками, досягши при цьому високої майстерності. Ручне в'язання спочатку з'явилося як проста утилітарна необхідність, надалі перетворилося в дійсне мистецтво. В'язані вироби завжди цінувалися дуже високо. Наприклад, у Європі їх могли спочатку носити тільки дуже заможні люди. В'язані шовкові панчохи були подарунком навіть для королів! Так, шведський король Ерік ІV виписав собі пари шовкових панчіх. А коштували вони - річне жалування королівського шевця... 

   Дуже складно точно установити історію в'язання, тому що нитки і трикотаж зберегти важко. Але все-таки деякі свідчення цього мистецтва дійшли до нас у вигляді зображень. В одній з єгипетських гробниць (1900 рік до н.е.) збереглося зображення жінки, що надягає шкарпетки. Відбиток панчохи виявлений у застиглій лаві Помпеї в 79 році н.е. Дитячі панчохи ІII-IV ст. н.е. знайдені в Єгипті . Ці панчохи уже враховували форму взуття, сандалій з ремінцем після великого пальця. У древніх єгиптян при виготовленні носка великий палець в'язався окремо, як на рукавицях. Пізніше десь в ІX-XІ століттях деякі митецькі в'язальниці стали наносити навіть тексти на носки . У музеях Детройта і Баделя зберігаються такі зразки давньоєгипетського в'язання з бавовняних ниток із давньоарабським текстом. 

    У XV-XVІ століттях в'язання досить активно поширюється по Європі і перетворюється в домашню роботу й у прибуткову галузь: в'яжуть панчохи, шкарпетки, рукавички, каптури, кофти, капелюшки. Тоді ж з'явився і став традиційним для шотландців головний убір - в'язаний берет. З'явилися цілі в'язальні цехи. У 1589 році помічник парафіяльного священика з Вулбриджа Вільям Лі винайшов в'язальний верстат. Але чим більше випускалося виробів масового машинного виробництва , тим більше коштовними ставали вироби , виготовлені вручну, а особливо, вироби, зв'язані гачком, адже такі вироби неможливо було повторити на машині. І дотепер немає в'язальних машин, які б могли в'язати полотно, схоже на зв'язане гачком.
    Згодом роботи майстрів стають мистецтвом, в'язані вироби попадають у музеї. Наприклад, дві кофти XVІІ століття зберігаються у Швеції - у Північному музеї в Стокгольмі й в Історичному музеї в Ґетеборзі . Звичайно в Європі кофти в'язали з однотонної пряжі, прикрашаючи виворітними петлями лицьове полотно, але ж араби ще пару тисяч років тому могли виконувати багатобарвні складні візерунки.   
    У наші дні це мистецтво продовжує розвиватися, збагачуючи новими мотивами, композиційними прийомами , сучасними матеріалами. Для цього заняття потрібні знання крою і шиття по трикотажу, а в роботі з гачком багато загального з вишивкою і ткацтвом. І все рівно , ручне в'язання вигідно різниться з інших видів рукоділля. Особливо воно привабливо, що вихідний матеріал - пряжу - можна використовувати кілька разів і без особливих втрат. Ручне в'язання дозволяє виготовляти неповторні, унікальні моделі. Можливості гачка дозволяють зробити різні декоративні речі, наприклад, мережива, покривала, одяг, іграшки, прикраси. Дійсно, у даний час дуже важко представити наш гардероб без трикотажу. В'язані вироби зручні і міцні, практичні й елегантні, в них тепло і затишно. 
   Ручне в'язання дозволяє виразити свою індивідуальність, задуманий образ за допомогою вибору фактури і кольору пряжі, її переплетень, оформлення і фасону виробів. 
    При в'язанні виробів припустимий тісний взаємозв'язок стилів, візерунків, сполучення спиць і гачка. Але все-таки рекомендуємо виявляти почуття міри, тому що кожна деталь повинна бути значуща і на своєму місці, щоб ваші моделі не виглядали безглуздо або неакуратно виконаними. За допомогою виставок, журналів, демонстрації моделей спробуйте створити свій неповторний образ і настрій. 

2.       Технічне завдання

   Цінуйте матеріали і свій час: створюйте свої моделі. Адже іноді трапляється так, що модель подобається в журналі, а у Вашому виконанні вона не виглядає належим чином. Це відбувається через багато причин: 
   - помилка при виборі візерунка;
   - не враховане сполучення різних ниток або кольорів; 
   - помилка при розрахунку; 
   - деталі зв'язані дуже акуратно, а от виріб оброблений не якісно;
   - не враховані мотиви візерунків і т.п.
    А переробити не завжди є час, та й бажання вже того немає. І пряжа після перев'язування хоч небагато , але змінює свої якості не до кращого - деякі види сучасної пряжі зовсім не можна перев'язувати. 

   Але ж дуже часто досить лише використовувати фактуру пряжі для створення красивої неординарної речі. Практична людина зуміє "вписати" у свій гардероб моду і продовжити термін життя своїх виробів, витративши при цьому мінімум часу. Все частіше при виготовленні одягу використовуються мережива й ажурні комірці, - і Ваша сукня вже виглядає більш витонченою, елегантною, жіночнішою.

    Головні убори і рукавички - найбільш актуальне доповнення до костюма. Їх не можна повторити з тканини - а шаль, зв'язана гачком завжди буде тільки Вашою неповторною річчю. І взагалі головні убори - особливі вироби, вони завжди на очах, привертають увагу на відміну від суконь, костюмів, кофточок, що сховані часто під верхнім одягом. 
    Мода на трикотаж - це і прикраса нашого інтер'єру. Можна створити в'язаний абажур або скатертину, серветку або вазочку - і Ваш будинок набуде лише Вам властивий затишок і тепло. 
    Багато візерунків самі по собі не нові, але комбінації цих візерунків можуть бути нескінченими, а творча думка дозволяє створення безлічі форм.

1.2.1. Призначення проектованого виробу.

В Україні в'язання гачком має давні традиції. Воно увійшло в селянський побут під назвою «Тамбурні назви» і отримало величезне визнання. За допомогою гачка прекрасними ажурними візерунками оформляли фартухи, наволочки, простирадла, покривала, блузи. В'язали і цілі вироби - кофти, шалі, серветки, скатертини, фіранки. А хіба можна уявити собі знамениті українські рушники без широкого білосніжного мережива на кінцях!

В'язання гачком кілька останніх десятиліть втратило свою популярність, проте в останні роки із зростанням цінності виробів ручної роботи цей вид рукоділля знову викликає великий інтерес. Рідкісна господиня відмовиться мати в своєму будинку скатертину, штори або серветки зв'язані гачком. Крім того, в'язання гачком дозволяє створювати неповторні предмети одягу і оригінальні аксесуари. В'язана вручну сумочка, пасок або капелюшок - це мрія всіх без винятку модниць, які готові платити за такі ексклюзивні вироби великі гроші.

Необхідні умови для виконання даного виробу:

•              купити або приготовити власноруч матеріали;
•              визначитися з якими іншими компонентами ви б поєднали;
•              підібрати візерунок за яким ви збираєтесь виробляти проект;
•              в процесі розробки проекту спиратися на основи виконання виробу та правильно підібрати кольорову гамму.

1.2.2  Вимоги до конструкції виробу

Оформлення виробу та ідея, потрібність данного виробу обдумується заздалегідь, підбирається мотив та візерунок, гачок правильного розміру та пряжу з якої будемо виготовляти сам виріб.

2.   Вимоги до конструкції виробу

Для того, щоб рукоділля приносило тільки користь і радість, необхідно дотримуватися кількох простих правил.

Для гордої постави: приступаючи до роботи, оберіть собі стілець або крісло зі зручною спинкою. Вам весь час буде хотітися згорбитись, щоб трохи краще бачити в'язання. Ні в якому разі не робіть цього. Ваша спина пряма і трохи відхилена назад, спирається на спинку стільця і ​​розслаблена. Так працюємо без  втоми.

Для бадьорості: не потрібно сидіти години безперервно за в'язанням, навіть якщо є час і дуже хочеться закінчити річ. Робимо як комп'ютерщики — щогодини перерву в кілька хвилин. І обов'язково гарненько потягнутися, щоб стали на місце хребці в спині. Так ми забезпечимо собі струнку спинку і доступ кисню в мозок, а значить бадьорість.

Для збереження часу: клубок з нитками кладемо ліворуч від себе, і краще в коробку або кошик. Так не буде проблем з заплутуванням. У кошику зберігаються нитки, необхідні для створення тільки тієї речі, яку робимо зараз.

Для гостроти зору: сідаємо завжди праворуч від джерела світла. Світло падає зліва зверху.

Для охайності: швидкість — не поспіх, а навик. Коли вчимося в'язати, вчимося плавним і рівномірним рухам. «Рваний» ритм роботи дуже помітний на виробі. Все робимо гармонійно. В'язання — це теж медитація. Вчимося в'язати на світлих нитках — на світлому полотні добре видно всі деталі.

3.   Вимоги до матеріалів

Нитки підбираємо так: товщина нитки відповідає самій тонкій ділянці гачка у головки. Гачки  в роботі найкраще алюмінієві, вони легкі й ергономічні. Майстрині вважають їх одними з кращих. У таких плеската серединка, що дуже важливо — рука не напружується при роботі. Головка гачка і гостра, і заокруглена. Виріз всередині глибокий, отже, він легко проникає в полотно, петлі добре витягуються, так як правильно лежать на гачку, і не зісковзують.

Нитки не лохматятся і не рвуться, можна виконувати візерунки будь-якої складності. Запам'ятовуємо таку форму гачка як ідеальну, і купуємо подібні або  такі ж. І тоді рівне і охайне в'язане полотно нам забезпечене.

Головка гачка

У продажу зараз море матеріалу, з якого можна в'язати гачком. Сучасні нитки високотехнологічні: пряжа натуральна, змішана  і синтетична повністю, букле, «травичка під мох» і «травичка під хутро», фасонна пряжа з додаванням люрексових і шовкових ниток, намистин, стразів, блискіток, синель, меланж, смужки тканини, тасьма для в'язання, замша, стрічка з додаванням нетканих матеріалів, шнури.

Визначити зразковий склад пряжі досить просто: підпаліть маленький шматочок нитки. Натуральні волокна при горінні утворюють попіл, синтетичні - твердий "пластмасовий" ком.

Якість пряжі залежить від товщини і довжини волокна: чим тонше і довше, тим вище якість пряжі. Кращими сортами пряжі вважаються мериносова, верблюжа, ангорська вовна і мохер.

Види ниток — бавовняних, акрилових з вовною, лляних, світлих і гладких середньої товщини.

Техніка безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги під час в’язання гачком

1.               Клубки з нитками розміщуй в спеціальних пластмасових ємностях для  клубків або ж у коробці чи кошику на підлозі.
2.               Починай виконувати завдання тільки з дозволу керівника гуртка.
3.               В’язати слід, сидячи на стільці із спинкою.
4.               Під час роботи світло має падати на виріб з лівого боку або прямо.
5.               Не нахиляйся низько над завданням і не сутулься.
6.               Не слід забувати, що спиці досить гострі і можуть поранити вас і тих, хто знаходиться поруч.
7.               Не можна сидіти близько один біля одного під час в’язання.
8.               Не можна носити гачок у поліетиленовому пакеті,тому що гачок доволі гострий і може поранити.
9.               Передавати гачок потрібно ручкою вперед тримаючи його  за гострий кінець.
10.          Гачок з в’язанням слід тримати на відстані 30-40 см від очей.
11.          Для того,щоб очі менше втомлювались ,на колі краще покласти білу серветку.
12.          Через кожних 30 хвилин роботи слід робити перерву.
13.          Після закінчення роботи слід заховати гачок у спеціальну коробочку або увіткнути його у клубок ниток.
14.          Прибрати робоче місце.

II. КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ЕТАП

2.1. Технічна пропозиція

Опрацювавши різні інформаційні джерела, ми можемо представити зразки аналоги, які на наш погляд найкраще відповідають поставленим вимогам.

1.   Аналіз моделей – аналогів

Види візерунків

Принцип в’язання полягає у виготовленні суцільного полотна або окремих мотивів переплітанням нитки у вигляді петель. Різноманітність візерунків отримують чергуванням повітряних петель, стовпчиків та накидів. Усі візерунки поділяються на щільні, ажурні та філейні.

Ажурні візерунки утворюються за допомогою великої кількості арок із повітряних петель. Для виконання ніжних жіночних моделей ажурне в’язання передбачає використання тонких, рівних ниток. Пряжу можна брати і м'яку, і більш жорстку, залежно від обраної моделі та твоєї фантазії. Техніку ажурного в’язання застосовують під час виготовлення серветок, скатертин, різних моделей одягу.

Щільні візерунки - це комбінація в’язання стовпчиків різної висоти, без використання повітряних петель, тобто без ажурних пропусків. В’язане полотно виходить щільним, рівним, не розтягується, що ідеально підходить для в’язання теплого одягу -жакетів, пальт, теплих светрів.

За допомогою щільних візерунків гачком в’яжуть іграшки, подушки, пледи, ковдри.

Філейне в’язання - це «сіткова» система в’язання. У цій техніці можна виконати ажурні хустки, кофти, шалі, палантини, елегантні сукні, ефектні топи, стильні предмети інтер’єру і навіть одяг для немовлят. Основою філейного в'язання є сітка, виконана зі стовпчиків і повітряних петель. Шляхом

заповнення окремих клітинок стовпчиками вив’язується візерунок. Зазвичай філейні візерунки виконують нитками одного кольору.

Властивості матеріалу
 Сукання. З сильно скрученої нитки краще в'язати гачком. Це не дасть виробу бути жорстким, інколи і перекошеним.

Товщина. Для невеликих виробів (костюмчиків, пінеток, шапочок і рукавиць), мілких деталей - переважно тонкі нитки, аби вироби таких крихітних розмірів виглядали акуратніше і були зручні. Товщина пряжі зазвичай вказана на упаковці в метрах на 50 або 100 рядків. Чим тонша нитка, тим довша вона при тій же масі. Верхній одяг для малят (вуличний конверт, пальто або курточку), одяг для дорослих можна в'язати з грубішої та товщої пряжі.

Пружність. Це здатність нитки набувати первинної форми після зняття навантаження. Пружність і міцність пряжі невідокремлені один від одного, тому, перевіривши нитку на пружність ви одночасно перевірите її і на міцність. Якщо при натягненні нитка пружинить в руках, повертаючись до первинної довжини, то вона міцна і зв'язані з неї речі практично не деформуються.

Рівність. Уважно поглянете, чи немає на нитці потовщень або тонких ділянок (якщо це не фасонна пряжа). Вибір узорів для такої пряжі обмежений.

Для визначеня ми обрали чотири зразки:

2.   Висновок за технічною пропозицією

В результаті проведеного аналізу зразків ми обрали оптимальний варіант для приготування власного виробу, врахувавши технологію виготовлення виробу та дизайн вище зазначених моделей, а саме – ми виготовили Зразок №4.

2.          Опис зовнішнього вигляду

Для проекту ми обрали обрамлення кухонного посуду за допомогою в’язання гачком, а саме чашку. Для збереження тепла, а також як декоративний виріб інтер’єру нашої кухні.

3.          Вибір матеріалів, інструментів та обладнання

В результаті для проектованого виробу нам потрібні обрані інгредієнти:

• Нитки . Для в’язання підставки потрібно використовувати нитки товщиною ( приблизно 300-400г/100м) вовняні, напіввовняні та бавовні, тому що нитки повинні витримати не малу температуру. Приблизно 30-40 г( можна використати залишки ниток різного кольору).
• Гачок  для в’язання. Гачок номер № 5- 7. Найзручнішими для роботи є гачки, виготовлені зі сталі.
• Підставка має функціональне призначення. На  щільність її в’язання  залежить від форми самого виробу.

Інструменти:

•                   ножиці;
•                   гудзики;
•                   чашка;
•                   гачок.

2.   Специфікація виробу

Орієнтовна ціна подібного виробу в магазині становить 40,00 грн.

Тому я вважаю, що маю прибуток:

                  П=Ц-С;

                  П= 40,00 – 8,60 = 31,40 грн.

        Порівнюючи собівартість виробу, створеного власноруч, із купленим виробом, є значна перевага. Це стосується, як ціни, так і неповторності самого виробу.

         При економічному аналізі я не врахувала трудові затрати та вартість гачка бо ним можна користуватися при іншому вязанні безліч разів.

2.3.3. Екологічний аналіз

Для виготовлення виробу використано екологічно – чисті матеріали. Умови праці та техніка виконання не являється шкідливою для здоров’я людей. А значить, даний виріб можна вважати екологічно чистим. Ще можна врахувати, щоб виготовляти подібні вироби можна використовувати матеріали, які залишились від попередніх робіт. Це сприятиме не тільки на економію матеріалів, а й збереженню навколишнього середовища від зайвого засмічування.

III. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЕТАП 

3.1. Технологічна послідовність виготовлення виробу

Матеріали: пряжа (бавовна,шерсть, акрил) 7 різних кольорів (бузкова, біла, жовта, синя, зелена, рожева, бордова), «кудлата» пряжа «YarnArt Tecno» (поліамід 100%, 50 г = 100 м) рожевого, блакитного, бежевого, бірюзового і рудого кольору, залишки пряжі різноманітного кольору (для дрібних аплікацій), нитки для вишивки, різнокольоровий бісер, декоративні деталі (металеві сердечка, метелики  тощо), 7 ґудзиків (у тон основного кольору чохлів), наповнювач (синтепух).

Чохли в'яжуться  гачком  1,75 мм.

В'яжемо гачком ланцюжок з повітряних петель. Кількість петель = висота чохла (трохи менше висоти кухля). Поворот. Далі в'яжемо полотно СБН (стовпчиками без накиду).

Коли пов'язано основне полотно, нитка відрізається (на схемі - «кінець в'язання»). Робиться відступ, і прив'язується планка з отвором для гудзика.

Планку-застібку можна зробити з кількома дірочками. Це дозволить використовувати чохол для кухлів різних розмірів.

 В'яжемо мордочку ведмедика

Умовні позначення:

ВП - повітряна петля

СБН - стовпчик без накиду

Убавка - 2 петлі пров’язати  разом СБН

Надбавка - з 1 СБН (з 1 петлі) вив'язати 2 СБН

С1н - стовпчик з 1 накидом

С2Н - стовпчик з 2 накидами

3 ВП замикаємо в кільце. В'яжемо по колу.

1 ряд: 6 СБН = (6)

2 ряд: 6 збільшень = (12)

3 ряд: 12 СБН = (12)

4 ряд: 12 СБН = (12)

5 ряд (неповний): 6 збільшень = (12), ПОВОРОТ

6 ряд: 12 СБН = (12), ПОВОРОТ

7 ряд: в другу петлю від гачка 1 убавка, 2 СБН, 1 прибавка, 2 СБН, 1 прибавка, 1 СБН, 1 убавка, ПОВОРОТ

8 ряд: у другу петлю від гачка 1 убавка, 6 СБН, 1 убавка, ПОВОРОТ

9 ряд (вушка): в другу петлю від гачка 1 СБН, * 1 с1н, 1 С2Н, 1 с1н * - в одну петлю, 3 СБН, * 1 с1н, 1 С2Н, 1 с1н * - в одну петлю, 1 СБН

        Лапи ( 4 штуки):

3 ВП замикаємо в кільце, Вяжемо по колу.

1 ряд: 6 СБН = (6)

2 ряд: *1 СБН, 1 прибавка* — 3 раза = (9)

Рекомендації  щодо оформлення чохла:

У «носик» ведмежою мордочки підкладаємо трохи вати або синтепуха. Вишиваємо на мордочці носик і ротик, пришиваємо очі (чорний великий бісер). Пришиваємо мордочку до основи,  при цьому вушка залишаємо не пришитими.

Оформляємо тематично кожен чохол

1 чохол - 1 день тижня. На правому краю чохла (перед застібкою) вишиваємо назва дня тижня. На лівому краю (біля гудзика) вишиваємо тематичне слово.

«Понеділок» - «Morning». Понеділок - день важкий ... Будильник надривається, треба вилазити з теплого ліжка і збиратися на улюблену роботу. 

Ведмедик сидить на ліжку, він ще укритий ковдрою, поруч на тумбочці - будильник.

«Вівторок» - «Study». Можна і повчитися! Візьмемо парочку товстих книжок, займемося читанням.

«Середа» - «Office». Середина тижня - робота кипить! Міхо сидить за ноутбуком, поруч чашка із гарячою кавою.

«Четвер» - «Shopping». Після напруженої роботи можна зайнятися шопінгом.

«П'ятниця» - «Love». Звичайно, любов! Про що ще можна думати в п'ятницю! Побачення, квіти ...

«Субота» - «Disco». У суботу - вечірка. Можна піти в клуб, потанцювати з друзями.

«Неділя» - «Relax». У неділю можна вибратися на природу. Море, сонце, пальми, романтика ...

Міняйте наряди своїй улюбленій чашці  щодня!

                   IV. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП

4.1. Захист проекту

         В Україні люди здавна мають тонке почуття прекрасного і потяг до мистецтва. А діти особливо розуміють красу і здатні творити вже в ранньому віці.

          Під час в’язання гачком діти   розвивають мислення, зорову пам'ять, творчу уяву, дизайнерскі  здібності. Завдяки таким заняттям  у дітей змалечку розвиваються такі риси як фантазія, уважність, акуратність, просторове та аналітичне мислення, дрібна моторика рук і головне - любов до творіння!

           Метою занять є розвиток творчих здібностей, художнього смаку, розширення кругозору у дітей.

           Дитина працює з різними методами в’язання гачком, формою, кольором, адаптованими  відповідно до її віку. Завдяки практичній роботі, дитина усвідомлює свої творчі здібності, розвиває моторику (спритність рук, координацію), зростає в психологічному плані (почуття задоволення від зробленого, від успіху, від самостійності), а також розвиває уяву.

          Ми повинні прагнути, щоб наші вихованці відчували і знали, що їх робота недаремна і комусь потрібна, що вони своїми творами вносять у світ частку прекрасного.

Список використаної літератури

1.               Волшебный клубок. – М.: АСТ, Астрель, 2001.
2.               Диана. - №5-7,2008.
3.               Золушка вяжет. – № 2 (103). – 2003.
4.               Прикрась свій дім / Л.П.Гура, Л.Є. Жоголь, Н.М.Ісупова. – К.: Техніка, 1990.
5.               Інтернет-посилання //rukodelie.by/_inc/zoom_image.php?img
6.               Інтнрнет-посилання//strana masterov//
7.               Інтернет-посилання//Art-time-твори разом з нами//
8.               «Трудове навчання в школі» ,№ 1-4,2012р.
9.               «Трудове навчання в школі»,№ 5-9,2012р.
10.          А. Краузе. В'язання .- Ташкент: Видавництво ЦК Компартії Узбекистану .- 1989.
11.          Г. С. Ільїна. В'язання. Альбом моделей. - М.: Легка і харчова промисловість .- 1984.
12.          В. П. Гирич. 1000 візерунків. - М.: Легкомбитіздат. - 1993.
13.          Альбом тамбурного в'язання. - С-Пб. - 1890.
14.          Л. С. Ус. В'язання. Альбом моделей. - М.: Легка і харчова просишленность. - 1985.
15.          Прикрась свій дім. - Київ: Техніка. - 1990.
16.          Ю. А. Максимова. Ручне в'язання. - Москва. - 1959.
17.          Л. Сімферояполь: Криміздат. - 1959.