"Творчий звіт Парламенту школи - 2021"

«Людочка та її могутня сімка»

Багато казок ви чули в дитинстві,

Багато казок ви читали самі.

Деякі  добрі, деякі злі,

Деякі вчать чомусь,

А інші так для душі.

Але наша казка дещо про інше,

Вона про співпрацю та допомогу,

Про друзів шкільних та уроки,

Про шкільні заходи, перерви, шкільні турботи.

Всі персонажи в ній реальні, всі вони різні та унікальні.

Ти казку слухай та не зівай,

Друзям своїм її потім розповідай.

  Одного сонячного осіннього ранку, одна дівчинка кружляла лісом. Пішла з дому шукати місто, де ніколи не буває сумно та завжди можна знаходитись в колі друзів. Бродила довго лісами, полями. Та одного разу натрапила на казкове місце. Де все цвіте, багато зелені, чисто навкруги, а всюди гуляють дуже чемні та виховані діти, але чомусь якісь сумні. На той момент дівчина не придала цьому значення.  І так дивно називається це місце – «Лісова школо».

   Дівчинці так сподобалась ця школа, що вона вирішила залишитись. Навіть заняття собі придумала. Забажала життя школи зробити ще більш цікавішим та різноманітнішим, щоб діти школи не нудьгували, у заходах шкільних участь приймали.

   Кріжляла дівчинка довго шкільними коридорами та захотілось їй відпочити. Стала вона собі шукати кімнату, де зможе придумувати свої геніальні ідеї, щоб було світло та затишно. Не довго прийшлось шукати. Правда кімната дещо дивну назву мала – «Шкільний Парламент»

  Зайшла у кімнату. А в кімнаті ні душі: -  «Ау, є хто вдома?» Але їй ніхто не відповів. Тому і вирішила вона, що саме тут буде господарювати.

   В кімнаті був великий стіл та 7 стільців. А один стояв окремо, він був зручний та великий. Подумала дівчинка: «Ось на ньому і посиджу і відпочину». Сіла відпочити та й задрімала.

  А  прокинулась від того, що відчула як біля неї хтось стоїть та шепчеться. Відплющила очі, а на неї стоять і дивляться семеро дивних, гарненьких, з червоними щічками, з допитливими оченятами дітлахів. Та й питають: «А ти хто? Як сюди потрапила?». І продовжили засипати питаннями свого гостя. А вона тільки встигала  моргати своїми оченятами.

  Потім дівчинці це все набридло і вона як вдарить по столу, що аж вікна в кімнати затремтіли. Дітлахи так перелякались, що аж розсілись по своїх маленьких стільчиках та замовкли.                                                                      

   Дівчинка в спокійній обстановці розповіла дітлахам хто вона така і як потрапила до школи. А вони почувши це все почали між собою тихесенько перешоптуваться та ще з більшою зацікавленістю дивитись на свого гостя.  Людочка стала цікавитись, чому вони так дивно не неї дивляться. І тоді вони розповіли їй дуже цікаву легенду. 

«Колись, дуже давно у цій школи було завжди весело, було чутно дитячий сміх, в школі було багато свят, радість та посмішки були повсюди. Але одного разу на школу «налетіла» страшна буря, яка бушувала 7 днів і 6 ночей. І раптово припиналась. Але після цього, чомусь, всі діти перестали сміятись та веселитись, сталі всі сумні . По шкільних коридорах більше не було чутно дитячого сміху. Та одного разу до школи завітала дуже стара жінка та попросилась переночувати. Цю бабусю нагодували та спати поклали, а вранці цією бабусі на виявилось у ліжку, тільки невеличка записка: «Дякую вам за вашу доброту та гостинність. І хочу вам за це відплатити теж добром, поверну у вашу школу знову радість та веселощі. Може через  день, а може через рік до вас у школу завітає ще одна незвичайна гостя та з її появою все зміниться на краще. Але їй потрібні будуть помічники, тому  на початку кожного навчального року обирайте по 7 помічників та назвіть цю команду «Шкільний Парламент», а коли вона з`явиться вони все зрозуміють. Але помічники повинні бути відповідальні, працьовиті, талановиті та чемні.»

•  І так кожного року обирали учні школи таку команду, але гості так і не було. Втратили ми вже надію та подумали, що бабуся нас просто обманула. Але ж сьогодні ми  знайшли тебе, ти сама до нас завітала, може це невипадково? Може ти і є та таємна гостя?
• Може і я! – відповіла Людочка. – Але ми про це не дізнаємось поки не перевіремо!

І дійсно, пройшов день, тиждень, місяць, а на обличчях дітей знову стали з`являтись посмішки, знову заграла

музика, знову шкільне життя заграло новими фарбами: шкільні свята, конкурси, вікторини, дискотеки, флешмоби повернули дітей до звичного ритму життя. Людочка та її команда працювали разом як одна команда, доповнювали один одного. Кожен із помічників виконував по школі свої обов`язки. Вони нарешті зрозуміли, навіщо школо обирає по сім учнів кожного року. Так пройшов рік, багато що змінилось на краще.

А головне, що змінилось, це те що діти зрозуміли, що дуже важливо мати мету та бажання щось змінювати на кращу сторону, а ще мати таку команду, яка вірить в тебе та у всьому допомагає, бо без підтримки нічого ми в світі не варті.

  Із року в рік школо ставала ще краще, про неї стало відомо по всій окрузі.

Президент школи – Гонтаренко Даша, 8 клас

Наша школа  -це країна знань,

Де навчаємось усі ми з вами.

Дуже швидко час цей пролетить

Й підемо ми  своїми стежками.

Та сьогодні, доки ще ми тут,

Кожен з нас повинен зрозуміти,

Що залежить це лише від нас –

Як ми будем в нашій школі жити!

А для того, щоб порядок був,

Щоб усі навчались й посміхались,

Наш Парламент, на чолі зі мною,

Дуже старанно і вправно працювали.

Я, як чинний Президент,

Маю бути прикладом для школи.

Добре вчитись, і на цей момент,

Бути чесною і сумлінною, як ніколи.

Кожен день ходила я весь рік.

Щоб Міністри мої вправно працювали,

Стежити доводилось мені.

Також я проводила засідання

Нашого Парламенту шкільного,

Написала безліч протоколів я.

Так, чи не забула я нічого?

Ну а ще лінійки. Як без них нам?

Де ще ми порушників посваримо?

Де дізнаємось шкільні новини ми,

Нагороди наші всі отримаєм?

Щоб життя шкільне було цікавішим,

Розважальні заходи проводили.

Може більше ще зробили б ми,

Та багато часу вдома ми знаходились.

Заважав нам COVID вже не раз,

Дистанційка, карантин та інше.

Але йшли ми впевнено вперед,

 Щоб зробити краще, а не гірше.

Може й не вдалося нам здійснить

Все, що ми хотіли й планували,

Але впевнена, що ні на мить

Не забули ми про те, що обіцяли!

Голова кабінету Міністрів – Невмирич Даша, 9 клас

Весь була я головою кабінету Міністрів,

Президенту була я вірним помічником,

Тому, що працювати звикла.

Засіданнями я керую,

За виконаннями обов᾽язків слідкую.

Готую я зміну братам-старшокласникам,

В шкільному житті - активних учасників.

 Ми разом зуміємо все подолати

 І школу майбутнього побудувати!

Міністр освіти – Хаба Софія, 7 клас

Я – міністр освіти!

Слідкую, щоб добре всі вчилися діти!

 Вивчали старанно державну мову,

 Вміло вели ділову спів розмову,

Участь приймали в олімпіадах,

Це допоможе в житті, на посадах.

Славимось ми переможцями в місті,

 Де нас вітають завжди урочисто!

Найсвітліша дорога в світі —

Це дорога до знань, до школи.

 Пам’ятайте це, любі діти,

 Не забудьте цього ніколи!

Міністр культури і спорту –  Ковальська Марія, 6-Б клас

Відповідаю я за спорт, здоров’я й фізкультуру.

Всі у нас мають відмінні фігури:

З ранку гантелі, в обід - присідання,

Чим не приємне фізичне завдання.

Цілий рік я за вами слідкувала,

Учнів всіх я доглядала,

Щоб ніхто ніде не травмувався,

І в спортформу, коли треба, одягався.

Ось і боксери за нами стоять,

 Трішечки хай вороги потремтять!

 Футбол, волейбол грають команди –

За здорове життя ведуть пропаганду!

Міністр внутрішніх справ –

Каналушев Роман, 9 клас

Я активна дуже людина,

Завжди кожному допомагаю,

Нікому я не відмовляю.

Міністр внутрішніх справ я,

Даю пораду дітлахам,

Стежу за їх поведінкою

 І за своєю самооцінкою.

Я вчу дітей виправлятися

І своєю поведінкою займатися.

Міністр праці – Душенко Юля, 8 клас

За порядком я слідкую,

Міністром праці я зовусь.

 Якщо проблеми не панікую,

 А швиденько розберусь.

Перевіряю старанно кімнати.

У класах за чистотою дивлюсь.

 Ніколи навіть мені нудьгувати,

 Бадьора, старанна, завжди веселюсь!

Міністр охорони здоров`я – Хідіберкова Луіза, 5 клас

Здоров᾽я – розкіш для людини,

Найбільша цінність у житті.

Як є здоров᾽я, день при днині,

Можливість є йти до мети.

Тоді є радість, щастя, диво,

Краса у крапельці роси,

Й чарівність світу відчуваєш.

Для мене в хмурість – дні ясні.

Ти сміло труднощі долаєш,

 Й співаєш радісні пісні.

І ви – здорові! Це- чудово!

І в вас нічого не болить,

Добро творити ви готові.

І це прекрасно! Можна жить!»

Хто, якщо не ми, сила покоління.

Хто, якщо не ми, майбутнього насіння.

Хто, якщо не ми, загін десятиріччя.

Хто, якщо не ми, на роки, на сторіччя.

Хто, якщо не ми, єдиная команда.

Хто, якщо не ми, законів пропаганда.

Хто, якщо не ми, великая родина.

Хто, якщо не ми, вільна Україна!