"У нашій пам’яті вони назавжди залишились живими»

Сценарій «У нашій пам’яті вони назавжди залишились живими»

Ведучий

Герої такі не вмирають,

Вони будуть вічно живі.

Героїв завжди пам’ятають

На небі й на рідній землі!

Звучить мелодія

Ведуча: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

Пісні « Небесна Сотня Білих журавлів»

 Ведучий. Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого – четверо дітей, у другого – єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій – ще взагалі не встиг пожити, йому лише 17 років… І тут 50-тисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, як ніби він теж став цією сиротою, що плаче за втраченими батьками…

Ведуча. Першою жертвою став Сергій Нігоян, який народився та проживав у селі Березнуватівці Солонянського району Дніпропетровської області. Батько та мати — вірмени, був єдиною дитиною в сім’ї. Родина Сергія Нігояна переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Родина вважалася благополучною, Сергій у селі користувався повагою,  вважався спокійним, працьовитим і справедливим.

Перегляд відео «Нігоян декламує вірш Шевченка»

Ведучий.  В той же день жертвами стали ще декілька осіб.Ведуча. Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! Вони пішли на смерть, тому що бути солдатом, це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом – значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність.

Учень                                                                                                                                              Цілу Вкраїну затуляли ви собою,                                                                                           Самі беззахисні на площі у вогні.                                                                                    Ридало небо, рвалося надвоє,                                                                                                   Бо ще не бачило подібної борні.                                                                                         Так дорого за волю заплатили,                                                                                          Такий тернистий до свободи шлях,                                                                                    Небесну сотню зорі освітили,                                                                                                             Щоби безсмертною лишилась у віках.

Перегляд відео « Небесна сотня піменно»

Сценка. Героям Небесної сотні. (Виходять учень і учениця)

Син: Мамо, чи це вже весна, що квітами                                                                                        встелена площа?                                                                                                                  Мамо, чом пташка сумна?                                                                                                         А ще вчора співала в віконце.                                                                                         Мати: Синку, це ще не весна.                                                                                                          А квітами землю встелили,                                                                                                   Бо в рай відлітає душа, а тіло—                                                                                                В холодну могилу.

Син: Мамо, а може, це сон, і, може,                                                                                      Зі сну я прокинусь?                                                                                                                Як сонечко за горизонт,                                                                                                            У твої обійми полину?

Мати: Так, моя пташко, ти спиш,

Та більше уже не проснешся.

Спогадом в небо злетиш,

Янголом в сон мій вернешся.

Син: Мамочко, мамо, не плач,

Витри сльозу, посміхнися,

За серце в скорботі—пробач,

Пробач, що не міг я скориться.

Мати: Як же я можу, мій сину,

Гнів в своїм серці носити?

Ти ж моя мила дитина,

Як же без тебе нам жити?

Син: Матусю, поглянь в синє небо—

Це ж очі мої, як у тебе.

Вдивися у жовте колосся—

Це моє, як у батька волосся.

Не плачте за мною у хаті.

Я землю відстояв свою.

Перегляд відео «Мамо, не плач»

Ведучий: Героям Майдану, героям АТО , які померли за світле майбутнє України, мирним жителям, які полягли в неоголошеній війні на Сході України присвячується хвилина мовчання.                                                                             Хвилина мовчання (метроном) « Пливе кача» (Берем свічечки)

Ведуча: Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Пісня « Небесна сотня білих журавлів»

І буде мир, і буде спокій,

Свободи дух підкорить Небеса.

Розпустить коси пава ясноока,

То Україна - то твоя земля!!!

Навіки стихне бій гармат і градів,

І стихне біль поранених сердець.

Лише відлунням київських парадів,

Одягне пава свій вінець...

І буде мир, і буде спокій!!!

У кожнім домі і родині.

Лунатиме хвала у небеса високі:

Навіки мир і слава Україні!!!

Ведучий:

На завершення хочеться сказати : «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!». Хочемо подякувати всім присутнім, що разом з нами згадали наших Героїв, Героїв України.