У серцях ми кохання несем

У серцях ми кохання несем. Я-до тебе,до іншої ти!

Перше кохання. «Ти ще тихо спиш,моя маленька дівчинка,і,можливо бачиш мене уві сні. Коли ти спиш,я люблю тебе сильніше за все. Мені тоді здається,що ти не дружина мені,а моє дороге чарівне дитя..»

Ми обоє полаємо вогнем. Я твоім,а іншоі-ти. О пекучих бажань деревій! Я-за словом твоїм,ти-її. У солодкому мареві мрій. Я плекаю тебе,ти-її. І ніяких шляхів не знайти. Хай нас лихо не поглина. Вічно будеш зі мною ти, Вічно буде з тобою вона.

Із прощального листа Варвари.. Залишаю тебе свідомо. Я житиму до останного подиху з тобою в серці твоєму,в спогодах,в думках,у снах.Стежитиму за твоєю красивою ходою. Вірю і знаю,що ти створиш багато прекрасного,доброго, вічного. Твоя Варвара.

Поетичний світ Довженкового кіно народився завдяки злиттю талантів двох людей,але й не меншою мірою завязочки іхній безмежній любові. Тії любові,про яку писали книги,знімали кіно. О.Довженко і Ю.Солнцева.

Юлія Солнцева відмовилося від артистичної кар'єри, зрозумівши,що головним покликанням,її призначення буде служіння цій геніальній людині.

Після смерті О.Довженка. Ю.Солнцева дала життя всім його творчим задумам. Для неі він є і буде великий майстер кіно.

Юлія Солнцева зберегла кімнату майстра такою,якою вона була за його життя. Здовалося,госпо -дар вийшов на хвилинку і незабаром повернеться.

1981р. Юлії Солнцевій 80 років Я плакала вранці,багато плакала од самотності. У мене нікого немає,я одна,всім на мене наплювати! Крім Олександра Петровича у мене нікого не було. Вже 35 років я живу одна...

Юлії Солнцевої не стало 29 жовтня 1989 року. Вона зробила головну справу свого життя: в історії світовогог кіно вона назавжди залишилась поруч із загальновизнаним генієм-Олександром Довженком. Іхні імена,образи,як і іх легендарні життя невіддільні один від одного..