УЧАСТЬ БАТЬКІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ДИТИНИ

УДК 371.1

Виховна робота

УЧАСТЬ БАТЬКІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ДИТИНИ

Усатюк М.В.

асистент вчителя

Берізкобершадська філія

Джулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Участь батьків в освіті дитини, відповідальність за її навчальний прогрес і добробут є не тільки їх правом, а й обов'язком. Батьки мають розділяти зі школою відповідальність за якість освіти. Відповідно, вони мають право голосу при прийнятті школою рішень, які стосуються навчання і виховання дитини[3].

Потрібно відзначити, що в Україні накопичено значний досвід у питанні співпраці школи з батьками та родиною учнів. Проте найбільш поширені форми взаємодії потребують оновлення, особливо з огляду на необхідність залучення батьків до процесів трансформації школи та реалізації освітніх реформ. Не можливо запропонувати всім школам без винятку єдину модель такої співпраці. Розмаїття цілей, які ставлять перед собою учасники освітнього процесу та зацікавлені особи, а також форм реалізації є ознакою сьогодення. З огляду на мету взаємодії можна виділити наступні напрямки: 1) участь батьківської спільноти в управлінні школою; 2) залучення батьків до питань активізації навчального прогресу; 3) інформування батьків щодо цілей та умов навчання їх дітей. Окремо можна розглянути питання навчання батьків, яке не є безпосереднім обов’язком загальноосвітніх навчальних закладів, але значною мірою покращує партнерську взаємодію школи з родинами учнів[1].

Світовий досвід є аргументом за те, що участь батьків в ухваленні рішень у питаннях, які стосуються школярів, має розширюватись. Будь-яка зміна режиму роботи школи, введення нових освітніх програм або нових форм оцінювання досягнень школярів є предметом обговорення. Також батькам важливо знати як саме школа забезпечує виконання стандартів освіти, яким є рівень якості навчання. Саме тому в світовій практиці освіти педагогічний персонал й батьки залучаються до реалізації політики школи на етапах оцінки результатів, планування роботи, а також обов'язково - на початку будь-яких нововведень. При цьому важливо залучати батьків до оцінки та обговорення програм розвитку школи тільки в тому випадку, якщо: школа має здійснити вибір альтернативних програм розвитку і залучення батьків може вплинути на нього; наявна можливість врахування думки батьків під час ухвалення рішень. Форми участі батьківської спільноти в управлінні школою у світовій практиці різноманітні: ради, комітети, комісії, такі органи можуть виконувати функції керування, опікування, сприяння, погодження тощо. Всі ці форми громадського управління можна об'єднати під загальною назвою «Шкільні ради».

Запорукою успішної навчальної та виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі є ніщо інше як співпраця класного керівника з батьками, адже родина впливала і продовжує чинити значний вплив на процес розвитку особистості учня, а отже зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу – це важливе й відповідальне завдання вчителя та навчального закладу загалом. Сім’я є найважливішим компонентом мікросередовища, незамінним соціальним інститутом розвитку дитини, де відбувається процес її соціалізації, закладаються основи моральності і світогляду, ціннісно-мотиваційної сфери особистості. Мета виховання дитини єдина і для сім'ї, і для школи як виразника інтересів суспільства в галузі виховання підростаючих поколінь. Її досягнення можливе у спільному пошуку ідеалів, цінностей у вихованні школярів сім'ї та школи, що керуються при цьому насамперед інтересами дітей і родини. Тому потрібно орієнтуватися не на спільні зусилля школи і сім'ї у вихованні учнів, а на їх виховну співпрацю у цьому процесі. Його здійснення передбачає єдиноспрямовану взаємодію у взаємозалежній діяльності в системі стосунків батьків і вчителів[4].

Говорячи про навчальний заклад, батьки, як правило, говорять про класного керівника. Саме він забезпечує тісний контакт із батьками учнів, допомагає батькам вирішувати проблеми, що виникають у вихованні дітей, взаємодіє з іншими учасниками навчально-виховного процесу.

Зміст співпраці класного керівника з батьками включає три основних напрями: психолого-педагогічна освіта батьків, залучення батьків до навчально-виховного процесу і участі в управлінні школою.

Зауважу, що взаєморозуміння вчителів і батьків можливе тільки на основі їхніх систематичних особистих контактів. Лише спільна, узгоджена діяльність учителів і батьків є запорукою успіху виховної роботи[5].

Тісний взаємозв’язок учителя з батьками учнів підвищує рівень навчальних досягнень учнів, рівень взаємодопомоги в навчально-виховному процесі. Залучити батьків до навчально-виховного процесу можна за допомогою таких форм діяльності: днів творчості дітей та їхніх батьків; відкритих уроків і позакласних заходів; допомоги в організації та проведенні позакласних справ і в зміцненні матеріально-технічної бази школи та класу; батьківського суспільного патрулювання; шефської допомоги[2].

Таким чином, ефективність усієї виховної системи освітнього закладу забезпечується насамперед взаємодією педагогів з батьками учнів, утвердження батьків, усіх дорослих членів родини в якості суб’єктів цілісного виховного процесу, формуванням у них установки на самостійну творчу діяльність шляхом упровадження активних форм, передових технологій і методик психолого-педагогічної просвіти.

Література:

1. Лозова В. І. Теоретичні основи виховання і навчання: навч. посіб. / В. І. Лозова Г. В. Троцко. – [2-е видання, випр. І доп.].– Харків: ОВС, 2002. – 400 с.

2. Новгородський Р. Сім’я та школа як соціально-виховні інститути / Р. Новгородський // Рідна школа. – 2004. – Квітень. – С. 48-50.

3. Організація роботи з батьками: методичні рекомендації // Шкільний світ. – 2002. – № 33. – С. 1-8.

          4. Пащенко М. І. Методика роботи з батьками / М. І. Пащенко // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – № 9. – С. 53-63.

          5. Фіцула М. М. Педагогіка / М. М. Фіцула. – К.: Академія, 2002. – С. 373-391.