"Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь..."

"Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь..."

Сценарій до  207 – річниці з Дня народження Тараса Григоровича Шевченка

Звучить пісня «Про Україну»

Звучить запис пісні Шевченка «Думи мої, думи мої»

Ведучий 1.Вітер гойдає колосисту ниву, замріялися гаї та діброви, котить хвилі  древній  та повноводний Дніпро-Славута, тьохкає  соловейком щемка дівоча пісня – все це Україна. Справді прекрасна вона – яскрава квітка в пишному букеті України. Такою вона була з давніх-давен, такою  любили і берегли її наші далекі-далекі предки, такою  передають її нам наші діди й батьки. Такою її хотів бачити наш великий земляк, геній та пророк, величний син українського народу - Тарас Григорович Шевченко.

Ведучий 2.  9 березня 1814 р. — вікопомна дата, яку внесено до світового календаря знаменних і пам’ятних дат ЮНЕСКО для відзначення в усьому світі. Цього дня 207 років тому Україна подарувала світові Тараса Григоровича Шевченка – Поета, що відкрив світові буття українців і завдяки якому скарби української душі повною рікою влилися в загальний потік людської культури.

Ведучий 1. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. «Історія мого життя становить частину історії моєї Батьківщини»,- писав поет.

 Його геній вродив рясно, як святе дерево,чиє віття простяглося крізь часи,
чиї плоди люди завжди будуть цінувати.

Ведучий 2. 

 Він був сином мужика  і став володарем в царстві Духу. Він був кріпаком і  став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові світи і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він знемагав під вагою російської солдатської муштри, а для волі України зробив більше , ніж  десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі на іржу, ані його любов до людей на ненависть і погорду. Доля не шкодувала йому страждань

Найкращий і найцінніший скарб дала йому доля лише по смерті – невмирущу славу

Звучить  запис пісні «Зоре моя, вечірняя»

Учень. Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Учень. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душу окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Учень. У росяні вінки заплетені суцвіття,

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

Учень. Збулись слова твої пророчі,

І час оновлення настав,

І темні просвітились очі,

Вчорашній раб всесильним став!

Вперед, брати!Все далі й далі,

Як тихий надвечірній світ,

Нам сяє в радості й печалі

Ясний Шевченків «Заповіт».

Ведучий1 . Шевченкове свято – то кришталево чисте свічадо. 200 років минуло від того дня, коли українка – кріпачка дала світові генія, але він не віддаляється, а наближається. Тож слухаймо Кобзареве слово!

Звучить вірш «Садок вишневий коло хати»

Ведучий 2.Шевченків "Кобзар"... Це Біблія українського народу, це книга, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою. Народ, який має такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як "Кобзар", — безсмертний. У цій книзі переплелися доля  всієї України, боротьба гайдамаків та козаків з боротьбою народу за щастя і волю з долею                                  селянки-кріпачки Катерини.

Сценка із поеми «Катерина»

Ведучий 1. Щовесни , коли тануть сніги

            І на рясті засяє веселка,

            Повні сили й живої снаги ,

            Ми вшановуємо свято Шевченка.

Медіапрезентація  «Життєвий та творчий шлях Шевченка»

Ведучий2. Березневого дня колись принесли лебеді на своїх крилах  до кріпацької хати маленького хлопчика, його назвали Тарасом.

У Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) народився Тарас Григорович Шевченко. Родина була не з бідних : батько знав грамоту, чумакував, стельмахував. Усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину відробити, і себе прогодувати.
Ведучий1. Тарас був четвертою дитиною в сім’ї. Він виростав пустотливим, допитливим і мрійливим хлопцем.
Хлопчику було лише 9 років, коли померла його мати. Через два роки не стало й батька. Життя Тараса , його братів і сестер стало нестерпним. Шевченко потрапив до сільської школи , де вчителем був дяк, «носити воду школярам». Він наймитував у дяка й одночасно вчився. Гірким було те навчання, гірким було його дитинство.

Ведучий2.

Ось так згадує Тарас про свою хату.
Переді мною наша бідна, старенька хата з потемнілою солом’яною стріхою і чорним димарем, а біля хати – яблуня, квітник, стара гілляста верба, а за вербою клуня, за клунею – сад.

Слайди хати

Сценка з життя малого Шевченка

Ведучий1.

Тарас Шевченко – це ім’я тепер стало символом нашого народу. Про поета ми знаємо, здається, все : від його босоногого дитинства, до останніх років життя у Петербурзі. Змалку знаємо напам’ять його вірші.

Віші Шевченка виконують учні

Слайди Петербурзької академії мистецтв

Ведучий 2. Доля привела 17-річного Тараса до Петербурга, до пишної і величної столиці Російської імперії, де він став художником, поетом і вільною людиною. 22 квітня 1838р. пан Енгельгард видав своєму кріпакові  Тарасові Шевченку вільну. З травня того ж року  Тарас став учнем Карла Брюллова – почав навчатися в Петербурзькій Академії  мистецтв.

Ведучий1. «Яке то щастя бути вільною людиною!… Живу. Учусь, нікому не кланяюсь, і не боюсь… велике щастя буть вольним чоловіком», – пише Тарас в листі до брата Микити. Ще одна подія сталася в Петербурзі, знаменна і не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України – вихід  у світ книги віршів «Кобзар» у 1840 році. Справді «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То є святиня.

Ведучий 2. Доля готувала Тарасові все нові і нові випробування. Із хлопчика – кріпака виростає талановитий художник, великий український поет – борець за волю України. Ні царські тюрми, ні солдатчина, ні заслання в далеких степах Казахстану, не зломили його, не перемогли його віри  в Україну в народ! Де він не був, завжди тужив за Україною. Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучать його пісні

Виступ бандуристів

Ведучий1.За бунтарські вірші та за участь у Кирило-Мефодіївському братстві 33-річного Тараса царський уряд прирікає на 10-річне заслання і позбавляє його права писати і малювати.              Вербову гілочку, як символ України, повіз Тарас Шевченко із собою на заслання і посадив її у казахській пустелі в Орській фортеці. Він доглядав її, оберігав від пекучого проміння сонця. Вона нагадувала Тарасу рідну Україну.

Звучить вірш «Мені однаково»

Ведучий 2.Останні роки життя поет прожив в Петербурзі. 1859-го року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну. Тоді він мріяв оселитися в Україні у хаті з вишневим садком. Але доля не судила йому цього звичайного людського щастя.

Вірш «Поставлю хату і кімнату»

 Ведучий 1. Настав 1861 рік, четвертий рік Шевченкового  повернення із заслання, рік який почав підрахунок його останніх років життя. В день народження 9 березня Тараса провідали друзі. Прийшло багато листів, вітальних телеграм з України. Прочитавши їх, хворий поет проказав: От якби додому, там би я, може одужав. Але не судилося.

Ведучий 2.

 Свічка його життя догоряла. Мрії про одруження, розраду в сім’ї, хатину над Дніпром залишились ілюзіями. Фізично знищений, поет відчував, що недалекий кінець.

 У німій холодній майстерні, в будинку Академії мистецтв він пішов із життя. Було це 10 березня 1861 р. Але залишився його заповіт – мрії тобі, нам, українському народові.

Звучить вірш «Заповіт»

Ведучий 1

 Провіснику волі, великий титане,

Справдилися думи пророчі твої,

Прийми же данину любові  і шани

Од вольних народів нової сім’ї.

Монолог  «Ми пам’ятаємо тебе, Тарасе, крізь віки» 

Ведуча 2

10 березня 1861 року закінчилося важке земне життя Тараса Шевченка і почалося його Безсмертя.
Минають роки, десятиліття, століття, але  час не в змозі притупити гостру актуальність його слова для кожного з наступних поколінь, адже вся його велика спадщина — поезія, проза, мистецтво — усе пронизане любов’ю до України, до людини. Тарас Шевченко думав про долю  кожного українця. І нині  обов’язок кожного українця - пам’ятати про нього крізь віки.

Ведучий 1.

Шевченко – це гордість нашої нації та світової культури. Великий поет понад усе любив Україну

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого бога,

За неї душу погублю!

Ведучий 2.

Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Ведучий 2. Нехай же в кожній хаті на чільному місці лежить «Кобзар», хай у кожній світлиці заквітне портрет Шевченка, щоб слово Тарасове світило старому і малому, щоб слово його незабуте і нині, вічно ходило по Україні. Та освятиться душа наша великою мудрість безсмертного генія великого народу