Учнівський проект "Історія в анекдотах"

Історія в анекдотах

Учнівський проект

 

«Жарт, насмішкувате слово часто буває влучніше і визначає важливі речі краще, ніж серйозне і глибоке вивчення»

                                                            Квінт Горацій Флакк

 

Назва проекту: Історія в анекдотах 

Обґрунтування вибору проблеми

Анекдот виступає інструментом психологічної розрядки.

Анекдот історичного змісту за певних умов може стати повноцінним джерелом історичної інформації, оскільки з моменту свого виникнення анекдоти завжди несли певний прихований історичний смисловий контекст, що не підлягав офіційному публічному розголосу.

Мета проекту: зібрати зразки анекдотів на історичну тематику та оформити папку.

Завдання проекту:

Дослідити анекдот як вид усної народної творчості, його зміст та походження.

Показати анекдот історичного змісту як повноцінне джерело історичної

інформації.

Створити папку з матеріалами до різних тем.

Характеристика проекту

За кінцевим результатом: практико-орієнтований.

За змістом: монопредметний.

За кількістю учасників: колективний (груповий).

За тривалістю: короткочасний.

За ступенем самостійності: репродуктивно-дослідний.

За характером контактів: внутрішній.

База реалізації проекту: Білогірський НВК.                        

 

Учасники проекту:

1. Ковальська Карина, учениця 10 класу.
2. Іващук Віталій, учень 10 класу.
3. Бабоян Георгій, учень 10 класу.
4. Рудюк В.Є., вчитель історії.

Співучасники проекту: районний методкабінет, ХОIППО.

Термін реалізації проекту.

Початок: 1 жовтня 2016 року.

Закінчення: 14 жовтня 2016 року.

Прогнозований результат.

Папка з анекдотами на історичну тематику.

Ресурси.

Людські: учні-дослідники, вчитель-консультант.

Матеріально-технологічні: комп’ютер, ксерокс.

Інформаційні: доступ до Інтернету, історична література.

Потреби: папка, листи ксероксного паперу.

 

 

Види історичних анекдотів за змістом

 

 

 

 

 

 

 

 

Історичний анекдот – унікальне джерело наших знань, що містять такі

культурно-психологічні нюанси розвитку суспільства, які не знайшли свого відображення в інших письмових пам’ятках.

Анекдот — це стисле жартівливе оповідання про яку-небудь смішну подію.

Анекдот є одним з найпоширеніших видів усної народної творчості, який виник дуже давно. Складається анекдот на ос­нові недоладних і смішних випадків у самому житті, різних непорозумінь у стосунках між людьми або й вигадується дотепниками. Кожен із нас в анекдоті цінує жартівливий зміст, несподіване й влучне закін­чення. Анекдоти добре запам'ятовуються завдяки малій кількості дійових осіб, діалогу між діючими осо­бами та малому обсягу.

Термін «анекдот» з'явився у Візантії завдяки книзі історика Прокопія Кесарійського, котра мала назву «Таємна історія» (550 р.) і була присвячена скан­дальній хроніці імператорського двору. В цьому творі історик розповів про різні випадки з особистого жит­тя імператора Юліана та його придворних.

 «Анекдот» (у перекладі з грецької — те, що не підлягає розголосу й виданню) у розумінні сучасників Прокопія — це різноманітні плітки, чутки, пересуди. З часом анек­дотами стали називати смішні випадки з життя видатних історичних особистостей, відомих людей, опо­відання про їхні незвичайні вчинки, судження або ж кумедні ситуації, у котрих вони опинялися. Анекдо­ти досить рано почали потрапляти до рукописних книжок, де були твори й інших видів. З XVIII ст. вида­ються збірки й самих лише анекдотів, записаних зби­рачами фольклору.

Тема: Громадсько-політичне життя в Україні в 30-ті роки

1.  Чужинець запитує радянського громадянина:

— Як поживаєте?

— Як пасажири в автобусі ...

— ??

—  Одні сидять, а інші трусяться.

Запитання: Які емоції і почуття домінують в свідо­мості людини, що живе в тоталітарному суспільстві, згідно з поданим історичним джерелом? Як анекдот характеризує психологічну атмосферу 30-х років в Ра­дянському Союзі? Як ви розумієте заключну фразу «Одні сидять, а інші трусяться»?

2.   Біографія радянського громадянина. В понеді­лок народився, у вівторок — у ЗАГС прийшов, в сере­ду— арештували, в четвер — допитували, в п'ятни­цю — засудили, в суботу — розстріляли, в неділю — поховали.

Запитання: Які типові й характерні для біографії радянського громадянина факти знайшли своє відоб­раження в цьому анекдоті? Чому біографія радянсь­кого громадянина вмістилася в тиждень?

3.   Колгоспник гризе сіно. Це бачить урядовець і обурено кричить:

— Але ж, товаришу, а що ж робитимеш взимку? Те­пер, влітку, траву їдять?

4.   — Як ся маєте, як живете?

— Як Ленін.

— ??

• І не закопують, і їсти не дають.

Запитання: Які особливості життя знайшли своє

відображення в цьому анекдоті? Як ви гадаєте, цей анекдот з'явився до голодомору чи після?

5.  Спіткало на курорті Сталіна нещастя: купався і ледве не втопився — рибалка витяг посинілого в чо­вен.

—  Чим тебе нагородити: патефон, велосипед чи, може, орден Леніна дати?

— Не першого тебе, чоловіче, рятую; віддячували, але не так, — здивувався рибалка. — Хто ж ти є, що можеш орден дати?

—  Невже не пізнаєш? Я Сталін!

— Сталін?! — Викрикнув, бо аж злякався рятівник. А потім шепотом, щоб бувало не почули, хоч нікого по­близу не було:

—  Так ви Сталін? Ні патефона, ні ордена мені не треба... Мовчіть, ото й буде найкраща нагорода. Бо як узнають колгоспники, що я врятував від смерті вас, Сталіна, то, їй-же Богу, вб'ють мене за це.

Запитання: Яким було ставлення до Сталіна зі сто­рони простого народу? Виходячи з аналізу історич­ного джерела, чи можна твердити, що все населення СРСР обожнювало Сталіна? На кого перекладав вину народ за події, що відбувалися в країні?

6.   Чому люди в СРСР простягають руки на держав­не добро?

—  Бо якщо б не простягали рук, то простягнули б ноги.

Запитання: Яким було ставлення до державної влас­ності у простого народу? Чим пояснити таке ставлен­ня? Чи можна твердити, що соціально-економічні умо­ви життя впливають на моральний стан суспільства?

7.   Поїхали селяни до Петровського жалітись:

— Робимо в колгоспі, а взутися нема в що... Скоро, як москалі, в постолах будемо. Одягнутися теж не­має— ходимо напівголі...

— Товариші! — як на зборах, почав Петровський, — наша влада молода, переживає труднощі росту — по­терпіть і ви, доки остаточно завершимо будування пер­шої стадії комунізму... Ви напівголі? В Африці є племе­на, які зовсім голі ходять, — на жарт хотів перевернути скаргу селян Петровський.

— А хіба там радянська влада стара і комунізм уже збудовано, що ходять зовсім голі? — запитали селяни.

Запитання: Які асоціації викликало у населення поняття про радянську владу? Порівняйте ці асоці­ації з сучасними уявленнями про життєвий рівень населення в роки радянської влади.

 

 

 

Тема: Тоталітаризм

1.   Сталін загубив люльку й подзвонив в НКВС, щоб знайшли. Через якийсь час

люлька знайшлася, і Сталін дзвонить в НКВС, що не треба шукати, бо люлька є. Звідти повідомляють, що за люльку арештовано вже десять осіб.

—  Випустити, — наказує Сталін.

— Не можна, — відповідають з НКВС.

—  Чому? — питає Сталін.

— Усі десять призналися, що вкрали вашу люльку.

Запитання: Які методи в діяльності НКВС ви­криває анекдот, створений народом? Хто на думку простих людей, ставав жертвами каральних радянських органів? Наведіть конкретні історичні факти, які б підтверджували справедливість народного сприйнят­тя історичних реалій 30-х років.

2. В Москві відбувся конкурс проектів на пам'ятник Т. Шевченкові. Жоден не пройшов. Тоді один архітек­тор подав на розгляд свій проект пам'ятника, що зоб­ражав Сталіна з «Кобзарем» у руках. Цей проект був схвалений.

Запитання: Які зміни в діяльності та становищі діячів культури за тоталітарного режиму знайшли своє відображення в цьому анекдоті?

3.   На сцені висить портрет Сталіна. Доповідач го­ворить про Сталіна. Хор співає пісні про Сталіна. Ар­тисти декламують вірші про Сталіна. Що це таке?

Відповідь: Вечір, присвячений пам'яті Т Шевченка.

Запитання: Яка риса тоталітарного режиму була осміяна народом в цьому анекдоті? Чи можна вважа­ти на основі таких анекдотів, що тоталітарному режи­му не вдалося повністю контролювати стан свідомості народних мас?

4.  При вступі до компартії запитують кандидата:

— Чи брали раніше участь у бандах?

— Ні, ні! Це я вперше ...

Запитання: Які риси організації партії стали об­'єктом народного гумору? Які історичні факти дали можливість народу зробити порівняння комуністич­ної партії з бандою? Чи погоджуєтесь ви з таким по­рівнянням?

5.    — Чому в СРСР немає повені?

— Тому що все населення набрало води в рот.

Запитання: На порушення якого права людини

вказується в цьому історичному джерелі? Які ще пра­ва людини порушувалися в тоталітарній державі?

6.   Провадиться набір молодих хлопців до Черво­ної армії. Підходить до лікаря один. Скаржиться:

— У мене легені хворі.

— Нічого, он у Андреева теж хворі легені, а служить радянській владі.

— У мене серце хворе.

— У Ворошилова теж хворе серце, а служить Чер­воній армії.

Один підслухав це, і коли дійшла до нього черга, жалібно заявив:

—  Я ідіот.

—  Нічого, Калінін цілковитий ідіот, а служить ра­дянській владі.

Запитання: Яку роль при тоталітаризмі відіграє партійно-державна еліта? Яким було ставлення, су­дячи з цього анекдоту, до представників правлячої еліти з боку народу?

 

Тема: СРСР у 20-30-х роках

7. Слова — ваші, музика — моя

Під час боротьби Сталіна з троцькістами у 1925 — 1927 pp. Сталін захотів помиритися з Троцьким. Через третіх осіб він пропонує Троцькому: «Ми зберемо за­сідання ЦК. Наприкінці засідання ми даємо вам слово і ви скажете лише три фрази:

«Сталін — учень Леніна. Соціалізм в одній країні збудувати можна. Прошу пробачення».

Троцький погодився. Усе йде за умовою. Коли на­прикінці засідання Троцькому було надано слово, він сказав:

— Сталін — учень Леніна? Соціалізм в одній країні збудувати можна? Прошу пробачення.

Всі були здивовані й запитували Троцького, чого це він таке наробив. Троцький відповів: «Слова — ваші, музика — моя».

8. Анекдот, але не мій

Одного разу Сталін викликає до себе Радека й ро­бить йому догану: «Ти, каже, мене компрометуєш свої­ми анекдотами. Не забувай, що я не лише Йосип Сталін, а й вождь світового пролетаріату».

—  Пробачте, Йосип Віссаріонович, — відповідає Радек, — хоч це й анекдот, але не мій».

9. Оголошення

По дорозі до комунізму загублено надію на світову революцію. Тих, хто знайде її, просимо приставити на таку адресу: Москва. Кремль. Сталіну.

10. Частівка

 Подивися, Сталін, сам,

Як танцює комнезам:

Ноги босі, штани в клітку —

 Виконує п'ятилітку.

Батько в Допрі, мати в Созі,

А я живу на дорозі.

Голодую, навіть влітку —

Виконую п'ятилітку.

11. Для товариша Сталіна

Одного разу збирали гроші на машинно-тракторні станції (МТС). Збір йшов дуже погано: хто давав карбо­ванець, хто два, хто — нічого. Нарешті один робітник пожертвував, 500 карбованців — місячний заробіток. Збирачі були дуже здивовані й запитали: «Чому ви жер­твуєте так багато на МТС?

— Як же не жертвувати, — відповів робітник, — це ж на МТС — Могилу Товариша Сталіна.

12. Майже комуніст

В одній радянській анкеті художник на запитання «партійність» відповів «майже комуніст». Його викли­кали у партком.

—  Що то таке «майже комуніст»?

— А я, бачите, згоден з усією програмою партії за винятком одного пункту по земельному питанню.

— Яке відношення ви — художник — взагалі маєте до землі і в чому ваша незгода?

— Дуже просто: комуністи хочуть забрати собі всю землю, а я хочу, щоб земля усіх їх забрала собі. А з рештою програми я повністю погоджуюсь.

13. Чому в Жовтанцях не заснували колгоспу

У нас в Жовтанцях також мали заснувати колгосп. Але в нас люди розважні й відважні. Перш, чим колгосп засновувати .рішили вислати делегацію перевірити, чи колгосп — корисна справа.

Вислали вглиб «радянської країни» свиню, корову і осла.

Минув місяць — і повернулася свиня.

— Я пробувала пробути в колгоспі місяць, та мало не вмерла. Там люди з'їдають те, що призначено для свиней, а свині гинуть з голоду.

Минув ще місяць і вернулася корова:

— Там корові важко витримати, істи не дають, а по-стахановському доїти хотять.

Минув місяць, два, а осел не вертає. Аж ось раптом прийшла депеша: «Я не вернуся. Мені тут добре, я го­лова колгоспу. Осел».

14. В клубі самогубців

В Америці, як відомо, є Клуб Самогубців, кожний член якого мусить поквитатися з життям цілком оригі­нальним способом, ніким ще не використаним. Члени цього клубу стрибали з хмарочосів, кидалися в клітки з левами та тиграми, та взагалі виявляли стільки вина­хідливості, що вже багатьом просто бракує фантазії. А проте, один із членів клубу додумався до нового спо­собу вкоротити собі віку: він поїхав до СРСР і вступив до колгоспу.

15. Більшовицькі темпи

Якось за «гарну роботу», послали колгоспника в Москву на з'їзд. Сидить він у залі, аж ось виходить бать­ко Сталін і почав говорити: «Так, і так, товариші, нам потрібні темпи в роботі, темпів нам потрібно, чуєте!» Тут колгоспник штовхає в бік свого сусіду: «А скажіть, будь ласка, що таке темпи, бо я нічого не вто­ропаю». Той глянув на нього й каже: «Ви бачите той будинок?»

— Бачу, — відповідає колгоспник.

— За скільки років ви його побудували б?

— Та за років п'ятнадцять.

— А більшовики, — каже, — побудували за два роки. Оце й є темпи.

Коли колгоспник повернувся додому, його стали розпитувати, що бачив, що чув у столиці.

— О, — каже колгоспник, — Сталін говорив про тем­пи. Жаль, що тут будинків немає таких, як там, я пояс­нив би добре! Але візьмемо... ну що... Нехай хоч і отой цвинтар. За який час таке кладовище виникло б?

— Та за років двісті, — відповідають в громаді.

— А більшовики створили лиш за одну весну 1933 року. Оце вам і є більшовицькі темпи!

16. Кого треба

В зв'язку з вбивством Кірова в Ленінграді там був великий переляк. Одна бабуся запитує на вулиці в міліціонера: «Скажіть, будь ласка, кого вбито?»

—  Проходь, бабко, проходь, — відповідає міліціо­нер, — кого треба, того й вбито.

17. Нетямущий селянин

Одному селянинові, що вперше приїхав до Москви, вказуючи на Кремль, розповіли, що там міститься ста­лінський уряд.

—  А нащо ж збудовано навколо отакий мур? — запитує селянин, показуючи на кремлівську стіну.

— Це щоб бандити не перелазили,

— Звідки? Звідси туди, чи звідти сюди? ...

18. Сталінська конституція

— До якого сонця подібна Сталінська конституція?

— До намальованого: воно не світить, ані гріє, тільки має підпис: «Сонце. Малював Сталін».

 

19. Сталінська люлька (казка)

Не раз оце писалось, не двадцятий раз читалось. Десь на Уралі, проїжджаючи в дрімучому лісі, на великій дорозі, Сталін загубив люльку і не просту, а іменну.

Багато людей, чесних і нечесних її підіймали і, про­читавши ім'я Сталіна, тут же кидали, приказуючи: «Не­хай її біс візьме», і швиденько втікали.

Літ через двадцять Сталін знову їхав по тій самій дорозі і уздрівши на землі якусь річ, пізнав свою люль­ку. Та й каже: «Бачте, який чесний мій народ, 20 літ лежала, зотліла і ніхто її не взяв.

20. Червоні долоні

— Чого у вас, куме, такі червоні долоні?

— Та я був на мітингу і сидів у першому ряді. Секре­тар парткому щось там горлав і все дивився на мене, то я мусив без перерви плескати в долоні...

21. Частівка

Ой спасибі тобі, Сталін,

Що «заможні» усі стали:

Ходим босі, ходим голі,

Слізьми змочуємо поле.

Всі голодні, хочуть їсти,

Зате ситі комуністи,

Колективно зерно сієм,

Колективно і жнемо,

Тільки їсти катма чого,

Колективно й помремо.

Устань, Ленін, подивись,

Як колгоспи розжились.

Хата боком, клуня боком,

Ще й кобила з одним оком.

 

 

 

22. Правдива відповідь

На одному із засідань Центрального Комітету партії Хрущов запропонував ввести на Україні єдине привітан­ня «Добрий день» замість широковживаного — «Здра­стуй».

Сталін, уважно вислухавши цю пропозицію, поплес­кав свого намісника по плечу і, багатозначно усміхаю­чись, сказав:

—  Поки, Нікітушка, більшовики при владі, ніхто на Україні не буде мати доброго дня.

23. Умовний рефлекс

Два радянські службовці, вибираючись на працю, щоранку зустрічалися на розі однієї з вулиць. Один з них був книговодом, а другий служив в НКВС. Якось енкаведист звернув увагу, що книговод, коли б не зус­трічався з ним, завжди каже тільки «Добрий вечір».

• Чому ви ніколи не кажете «добридень» ? — по­цікавився той.

— Та бачите... Коли я зустрічаюся з вами, в мене завжди в очах темніє...

24. Таємниця

— Скажіть, будь ласка, Іване Івановичу, скільки вам років?

— Тридцять.

— Ти бач, як ви не добре збереглися. На вигляд вам років 50.

• Та воно мені дійсно 50, але останні 20 років при більшовиках я не вважаю за життя.

 

Тема: Проблеми і прорахунки у реформуванні економіки України (початок ХХI ст.)

1. - Привіт! Як справи?

    - Навіщо питаєш – в одній країні живемо...

2. Заповідь олігарха: якщо не встигнеш узяти своє з держави, вона візьме своє з тебе.

3. - Чим відрізняється українська парламентська республіка від президентської?

    -  Тим, що народ дурить не одна людина, а 450.

4. Вступні іспити, кафедра математики. У першого абітурієнта комісія запитує:

- Скільки буде два плюс два?

- Мммм... Може, три?

- А якщо подумати?

- Ну, може, п’ять...

Комісія між собою:

- Дурень, але постійно перебуває в пошуку... Беремо!

Наступному абітурієнтові ставлять те саме запитання. У відповідь:

- П’ять!

- А якщо подумати?

- П’ять!

Комісія:

- Теж дурень, але наполегливий! Беремо.

Третій вступник, те саме запитання. Хлопець, не роздумуючи:

- Чотири!

Комісія:

- Ого-о, розумний! Так місць уже нема.

 

Тема: Міжнародні зв’язки незалежної України.

1. Оголошення: міняю двох битих – Абхазію і Південну Осетію – на одного небитого – Крим. Звертатися у Кремль.

2. Держдума Росії визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії. Тепер у планах російського парламенту визнання незалежності Придністров’я, району Брайтон-Біч у Нью-Йорку й обов’язково Московської площі і Московського моста в Києві.

3. АКМ – автомат Калашникова миротворчий.

4. Ну й хитруни ці американці! Це ж треба до такого додуматися, щоб під час кризи негра поставити!