ознайомтесь з інформацією Українське козацтво не мало окремих родів військ. Козак був універсальним вояком. Він зазвичай володів усіма способами ведення бою та різною зброєю. Хоча, звичайно, окремі козаки відзначалися особливою майстерністю в тому чи іншому виді військового мистецтва. Запорозька Січ виникла й розвивалася в тому регіоні, де в сутичках між сторонами, що ворогують, переважно брали участь озброєні вершники. Ударну силу козацького війська становила піхота. Її бойовий успіх досягався або за рахунок раптової атаки, або веденням щільного рушнично-артилерійського вогню. Козацькі піхотинці, на відміну від європейських вояків, не поділялися на тих, хто володів вогнепальною або холодною зброєю. Козаки влучно стріляли і з луків, прикриваючи стрільців під час перезаряджання ними вогнепальної зброї.
Козацька сторожа Високий рівень мала сторожова й розвідувальна служби. Запорожці створили оригінальну систему сигналізації. Вона складалася з «маяків», або «фігур», які утворювали своєрідний світловий телеграф. Щойно помітивши ворога, козаки запалювали перший маяк, що стояв на кордоні, за ним спалахував другий, третій… Чорний густий дим та яскравий вогонь попереджали населення про наближення загарбників.
Козацька зброя Зброя козаків була дуже різноманітною. Складається з різних видів зброї: вогнепальної, холодної, метальної та ін. Запорозькими козаками використовувалася як зброя власного виробництва так трофейна (в основному трофейна у: поляків, московитів, турків, татар) і придбана. Частина видів зброї була дуже поширена, наприклад шаблі, пістолі, рушниці. У козацькому війську не існувало єдиних стандартів озброєння та амуніції і кожний козак мав озброєння згідно з його вподобанням та матеріальними можливостями. Козаки вміло застосовували наявну зброю, постійно підвищували свій рівень майстерності, а також часто вигадували нові варіанти застосування зброї, що надавало їм значної переваги перед супротивником. Наприклад, запорозькі козаки славилися майстерним володінням холодною зброєю та влучним веденням вогню з вогнепальної зброї. У них були гармати, луки тощо.
Гуля́й-го́род — пересувне польове фортифікаційне укріплення із дерев'яних парканних щитів з бійницями, що використовувалася запорозькими козаками переважно при облозі фортець — під їх прикриттям вояки поступово просувалися до фортечних стін. Подібні штурмові щити встановлювалися на колеса чи сани.
Рухома фортеця — мобільний загальновійськовий інженерний засіб оборонного призначення, рухомий табір із вишикуваних у кілька рядів возів, з'єднаних між собою ланцюгами. Під захистом табору можна було здійснювати марш, маневрувати на полі бою, атакувати, а також оборонятися на місці в польових умовах. За потреби вози засипали землею й окопували, а також робили інші польові укріплення[
Ча́йка — безпалубний весельно-вітрильний човен, що використовувався запорізькими козаками у 16—17 ст. у 16—19 ст. Човен представляв собою звичайну довбанку з нарощеними по боках за допомогою декількох рядів дошок бортами. Довжина — близько 18 м, ширина й висота бортів — до 4 м. Ззовні бортів для покращення остійності човна кріпився пояс з оберемків очерету. Чайки мали поперечні перегородки й лави, 10-15 пар весел, носове і кормове кермові весла, вміщували до 70 осіб. Могли бути озброєні щоглою з чотирикутним прямим вітрилом і декількома фальконетами (гармати малого калібру).
Козак-характерник, або ж химородник, галдовник, заморочник, згідно з народними легендами, умів ворожити, лікувати поранених козаків, знав психотерапію, вправи з фізичної підготовки козаків. Займався не лише яснобаченням, але й психотерапією козаків та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового характерниками у народі вважали майже всіх козацьких гетьманів, кошових отаманів і відомих полковників. Про них існує низка історичних свідчень очевидців і народних легенд.
Отже, працюючи зі слайдами , ви могли скласти такий конспект. Військове мистецтво козаків:-козацька сторожа – спосіб сповіщення про небезпеку;гармата, пістолі, рушниця – вогнепальна зброя;шабля – холодна зброя;гуляй- город, рухома фортеця – фортифікаційні рухомі споруди;лава – спосіб наступу;чайка – козацький човен;козак – характерник – ясновидець, духовний наставник, хранитель звичаїв та військової справи…
Ознайомтесь з інформацією. Побратимство (посестримство) – прадавні звичаї духовного споріднення, індивідуальної взаємодопомоги, які сягають своїми початками чи не скіфських часів. Такі мотиви присутні у билинах Київської Русі, в українських казках, легендах і народних переказах, зокрема про Котигорошка, Вернигору і Вернидуба, у народних піснях. Принципи побратимства (готовність віддати своє життя за «названого брата», поділитися з ним останнім куснем хліба, безкорисливо допомогти у скрутну хвилину) особливо шанувалося на Запорізькій Січі. Тепер побратимство зародилося серед бійців, які воювали (воюють) в зоні АТО.
У давніші часи оформлення своєрідного акту побратимства (неписане народне звичаєве право) відбувалося в хатах майбутніх побратимів, у присутності односельців, сусідів (у містах), знайомих. Обряд супроводжувався символічним примовлянням, молитвою, цілуванням ікони, покладанням руки на Святе Письмо, перев’язуванням рушниками. Також обмінювалися натільними хрестиками, медальйонами із зображенням Пресвятої Богородиці. Важливу частину обряду займав обмін різними подарунками, включаючи худобу, вулики, сільськогосподарський реманент (плуги, борони), вози, кінну упряж; а в жінок (посестримство) – рушники, вишиті сорочки, сувої полотна тощо. Не скупилися! Дарували все, що могли.
Найбільш поширеним покаранням серед козаків було приковування злодіїв до ганебного стовпа і забивання буковими киями осіб, що здійснили конокрадство, пограбування купців, порушували військову дисципліну. Винного прив'язували до стовпа і тримали в такому положенні, доки він не помирав. Муки засудженого збільшувалися, бо кожен, хто проходив мимо, міг бити прикутого киями. Процедура, як правило, закінчувалася смертю від фізичних страждань або забиванням людини. Майно загиблого передавалося усьому товариству. Існували також покарання, що спрямовувалися на обмеження козацьких вольностей. Так, за вчинення дрібних правопорушень передбачалося обмеження певних прав, зокрема накладалася заборона обіймати виборних козацьких посад. Тілесно карали переважно за майнові, економічні провини, а на смерть — за злочини проти особистості.
Підсумки уроку. Домашнє завдання Які твори художні про козаків ви вивчали на уроках української літератури у 5 – 6 класах? Намалюйте один із сюжетів, який вам найкраще запам’ятався. Підготуйте короткі повідомлення про одного з таких історичних діячів : Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Михайло Грушевський.