Рубрика "Цікаво знати" для учнів 8 класу на тему: Озброєння запорізьких козаків у XV – XVII ст.

ОЗБРОЄННЯ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ У XV – XVII СТ

Варто почати з того, що у запорізьких козаків була досить різноманітна зброя. Це були гармати, рушниці, пістолети, списи, шаблі, келепи, стріли, сагайдаки, якірці, кинджали, ножі, тощо. Відомий історик Л. Зеделлер стверджує, що рушницями, як і шаблями, запорізьких козаків першим озброїв 1511 р. Остафій Дашкевич.

Про озброєння козаків існує багато відомостей, зокрема наприкінці XVI ст. Еріх Лясота зі зброї запорізьких козаків називає гармати, пострілами з яких Запорізьке Військо зустрічало й проводжало посла германського імператора. Яків Собеський на початку XVII ст. стверджує, що багато хто з козаків не користувався шаблями, але рушниці мали великий попит.

У тому ж XVII ст. у актах, які дійшли до нас, є вказівка, що запорізькі козаки застосовували гармати й пищалі  для охорони фортець. В XVII ст. про зброю запорізьких козаків згадує і літопис Самовидця: за його словами, у запорожців були у вжитку самопали, шаблі, списи, стріли й обухи, тобто келепи або бойові молотки.

В середині XVIII ст. про зброю запорізьких козаків пише Митецький, вказуючи, що у запорізькому війську, була вогнепальна зброя, рушниці або флінти, пістолети, холодна зброя — списи й шаблі, а порох і свинець купували в Польщі. Було присутнім і власне виробництво пороху, але він не відзначався доброю якістю. Більшість зброї козаки здобували у поляків, росіян і особливо у татар і турків. Головна маса пороху спочатку йшла від польського уряду, а згодом, після переходу запо  різьких козаків у підданство російського царя, з Москви у Січ щороку російським урядом надсилалася їм певна кількість пороху.

Переважна частина запорізьких гармат були польського, турецького й російського виробництва, деякі генуезького. В самій Польщі гармати були мідні, їх почали відливати не раніше XV ст., через те в першій половині XVI ст. вони були досить рідкісними як у самій Речі Посполитій, так і на Запорожжі. В актах 1672 р. вказуються гармати мідні, ломові, польові, затинні мідні пищалі, затинні залізні пищалі, залізні городові; в цей час у Чортомлицькій Січі всіх гармат налічувалося 17, а до них по 100 залізних і свинцевих ядер для мідної й ломової, по 200 для інших. Від російського царя гармати запорожці вперше отримали аж 1673 р. Гармати, що дійшли до нас, є чотирьох видів: мортири, мідні гармати, залізні ковані й чавунні.

Шабля, кинджал, пістоль рушниці, або ж самопали, у запорізьких козаків були найрізноманітніші, більшість була з довгими стволами, оправлена сріблом з насічками й черню на ложах, стріляла завдяки покладеному на полицю порохові й припасованому до полиці й курка кременю. З рушницями, пістолетами й шаблями запорожці поводилися осо  бливо обережно і звертали на них велику увагу, оздоблюючи дорогою оправою та прикрасами й завжди намагалися утримувати їх у чистоті.

Списи й ратища також широко використовували запорожці. Списи часто служили запорожцям замість мостів при переході через болота: дійшовши до грузького місця, вони відразу кладуть один за одним два ряди списів — в кожному ряду спис і вздовж та впоперек,— і переходять по них; коли перейдуть через один ряд, відразу стають на другий, а перший знімуть і з нього мостять третій.

Шаблі використовували не надто криві й не дуже довгі, середньою довжиною в п'ять четвертей, зате дуже  гострі. на самих лезах часто робили золоті насічки. Шаблі носили при лівому боці й прив'язували за два кільця, одне вгорі, а друге нижче середин  и, вузеньким ремінцем за пояс. Шабля була настільки необхідною запорізьким козакам, що в її піснях завжди відображали, як кохану дружину, мати, дівчину.

Келепи, чи бойові молотки, чекани — ручна зброя, що складалася з дерев'яної ручки, завдовжки з аршин, із залізним молотком, що мав з одного боку тупий обушок, а з  другого гострий ніс. Келепи запорізькі козаки використовували для розбивання ворожого обладунку. Келепи служили запорізьким козакам лише як допоміжна зброя і їх використовували в рідкісних випадках, переважно проти татар.

Стріли запорізькі козаки використовували, у дуже ранній період, запозичивши у татар і турків.  Підтвердження цього може бути відомий запорізький кошовий отаман українських козаків 1605—1622 рр. Петро Конашевич-Сагайдачний на гравюрі XVII ст., де він зображений верхи на коні з булавою у руці, сагайдаком при боці й стрілами в ньому за спиною. Віце-адмірал К. Крюйс 1699 р. писав про запорізьких козаків, що вони використовували луки й стріли, котрими дуже влучно стріляли Нарешті, у літописця Самійла Вели  чка є розповідь, як козаки супроводжували Хмельницького з Січі: за ним їхали кінні добровольці «мушкетеры» і «сайдакеры».

Висновок:

Отже, аналізуючи все вище згадане, можна зробити висновок, що озброєння запорозьких козаків активно розвивалося у весь період їхнього існування. Основним джерелом потрапляння зброї на територію Запорізької січі були військові  конфлікти, та жалування Речі Посполитій, а пізніше Російській імперії. Серед озброєння козаків можна виділити так види, як: вогнепальна (пістолі, рушниці, вибухові снаряди), холодна ( шаблі, ножі, кинджали, списи, келепи, лук та стріли).

ДЖЕРЕЛА:

1. Гузенко Ю., Войтенко А.. Деякі аспекти використання ручної вогнепальної зброї українським козацтвом у середині XVII ст. Краєзнавство.  Київ. 2008. № 1-4.  С. 183-189.
2. Тоїчкін Д. В.  Оснащення українського козацького війська: холодна зброя. Україна в Центрально-Східній Європі. НАН України. Вип. 14. Київ. Інститут історії України, 2014. 362 с.
3. . Тоїчкін Д. В Козацька шабля XVII—XVIII ст.: історико-зброєзнавче дослідження. Київ. Стилос, 2007. 368 с.
4. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. Львів. Світ. 1990. 319 с.