Українська - мова Перемоги!!!

        Сценарій до Дня української мови : «Українська – мова Перемоги!»

1. Звучить лірична мелодія…                         

     Казка про українську мову.

   Була собі секретна країна.  Всі її дуже розшукували, але знати не могли.  Але всі знали, що там живуть дуже гарні чоловічки,які створюють різні мови. А між ними є такий великий головний,як будинок. А їм*я його – Кирило! Саме він із своїми радниками сидить і придумує мови.

     І ось одного разу,коли вони вкотре сиділи і придумували мови,то вдалося їм придумати таку дуже гарну,милозвучну мову. Заговорили нею, а вона так ніжно звучить, то ще  й заспівали нею, а то ще гарніше слухається. От і гарна мови в них вийшла!

    Тут почали думати кому її віддати. Бо ще багато людей мов не мали. Згадали,що є така горстка хороших людей, вони ще без мови. Пішли її давати тим людям.

    А тут раптом вистрибують якісь дикі люди і давай забирати цю мову собі. Напали на Кирила з палицями і давай бити,але добре, що Кирило мав своїх помічників і вони дали раду відігнати цих страшних людей.

   І Кирило крикнув: « Ні! Цю мову ми віддамо дуже хорошим людям. Простим і роботящим, терпеливим і відважним. І будуть вони називатися українцями. Матимуть ці люди українську мову! А ви,поганці, йдіть і самі придумуйте собі мову! Погані ви є!

   Були вони дуже злі, але пішли собі. Та почули,яку мову віддав Кирило українцям, то вирішили собі схожу придумувати. Думали-думали і вдалося їм зліпити свою мову,але схожу дуже на українську. Кожного разу вони прибігали і підслуховували, як говорять цією мовою українці. Але все щось не дочули, не второпали,перекрутили. І в них виходило щось негарне, грубе,що вуха аж різало.

   А українська мова звучала гарно, ніжно. Нею і поля, і річки, і ліси говорили. І линула вона високо в небо. Раділи українці,що мають таку мову, але не давали собі раду відганяти тих поганців,щоб не підслуховували її. Їм навіть, сусіди допомагали тих поганців відганяти.

    Пролили багато крові за свою мову, але зберегли,врятували вони свою ріденьку. І раділи дуже,що вони такий дружній і сильний народ, що може все зробити, щоб мати лише своє.

   От і казочці кінець, а хто слухав – молодець, а хто своє оберігає,той добра багато має!

     Ведучий 1. Мова – це показник культури людини. Недарма говорять: «Заговори,щоб я тебе побачив!»

 І заговорив гучно український народ і побачив його цілий світ, але побачив….дорогою ціною, ціною життя молодих хлопців-синів, дорогих татусів і матусь, сивочолих дідусів та бабусь. Зазвучала українська мова по-новому.

Уклін тобі, солдате, материнський 
За стійкість, за відвагу,  героїзм,
За те, що нищиш  намір сатанинський... 
Даєш серцям надію й оптимізм! 

Чи їв, чи спав... в холодному окопі
Ціною свого власного життя
Ти носа втер Америці й Європі
Борониш світ без неба покриття.

Зі слів молитви зшию сорочину 
Ворожа куля серця не торкнись!
Живим і неушкодженим в родину, 
Будь ласка, кожен воїн, повернись!

ПІСНЯ « Нас весна не там зустріла…»

Ведучий2.  А мова вона розпочинається з колиски . З колисковою материнською піснею. Тихою казкою, доброю ласкою. Світ – мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слів відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики…

        Словесність – початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили, розливається могутньою рікою. А складовою словесності є слово. Слово – найтонший різець. Яким можна доторкнутися до найпотаємніших куточків людського серця.

        Любов до рідної мови передається з покоління в покоління.

            (Інсценізація вірша « Як би тобі, доню…»)

Мати. Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось посіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Доня. Забувають діти мову матерів,

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Стогне від розпуки зранена земля,

І сивіти стала матінка моя.

Мати. Доню моя, доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Якби твої очі не манили зваби,

Не чини ніколи Батьківщині зради!

Не ламай у лузі гілку калинову –

Сиротою станеш як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути-м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати!

Можеш не впізнати голосу діброви,

Тільки не зрікайся маминої мови.

Учениця. Вірш «Любіть рідну мову»

Мова – краса спілкування,

Мова – як сонце ясне,

Мова – то предків надбання,

Мова – багатство моє.

Мова – то чиста криниця,

Де б’є, мов сльоза джерело,

Мова – то наша світлиця,

Вона як добірне зерно.

Мова – державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни –

Мову, як матір, любіть.

Ведучий1.   Українська мова є така цікава, іноді ми не встигаємо за нею, все з’являється щось нове, ось трішечки вивчимо щось нове…

Учень 1.  До гендерного питання у граматиці

         Ви ніколи не замислювалися, чому поляк – чоловік, а полька – танець, в’єтнамець – чоловік, а в’єтнамки – взуття, панамець – чоловік, а панамка – капелюх, грек – чоловік, а гречка – рослина, фін – чоловік, а фінка – ніж, кореєць – чоловік, а корейка – м’ясо, болгарин – чоловік, а болгарка – пилка, китаєць – чоловік, а китайка – тканина, американець – чоловік, а американка – гра на більярді, іспанець – чоловік, а іспанка – грип, румун – чоловік, а румунки – жіночі черевики?..

Більше того: Кравчук – теж чоловік, а кравчучка – сумка. І шибеник – усе-таки чоловік, а шибениця – пристрій, де можна того нещасного чоловіка повісити…

А з українцями все в порядку...
Є українець і українка!

Ведучий2.  А що ви знаєте про розділові знаки? Ага, от і про них зараз вам розкажемо щось цікавеньке…

 Учень 2. Про розділові знаки…

        Кожна зустріч у нашому житті - розділовий знак. Одні люди лишають по собі знаки запитання, інші - ставлять наприкінці речення три крапки. З кимось тебе завжди розділятиме тире, а хтось йтиме поряд, обережно малюючи після кожної фрази акуратну кому. Остерігаймося тих, хто є тобі "другом" в лапках, і бережімо того, з ким хочеться жити під знаком оклику!..

Ведучий2.  Бачите, яка оригінальна мова! Навіть клята війна залишає теж свої сліди в нашій неньці-мові. Так-так, послухайте лише, що новенького починає входити в нашу мову. Це – неологізми.

Учениця 3. Маємо вже нові слова :

Макронити – робити дуже стурбований вигляд, але при цьому нічого не робити.

Арестовлення – входити в спокійний стан, хочаб на хвилинку, забувши про тяжкі хвилини нашого сьогодення.

Натівець – людина,яка не зовсім дотримується своїх обіцянок.

 Учениця1. Також  маємо ще новий метод уроку в даній ситуації сьогодення.

 Учениця2  Тобто?

Учениця  1. Ну,як потібно діяти при сигналах повітряної тривоги.

Учениця 2  Як-як? Іти в укриття!

Учениця   1. Так або вчителеві відкрити вікно, взяти потрібно йому стінгер, збити ракету, закрити вікно та спокійно продовжити урок далі.

Учениця 2. Круто!

Ведучий 1.  Все можуть і все зроблять українці, щоб бути вільним народом.

Інсценіка « Десь на другому світі…»

Лунає пісня «Батьківська мова».

 Ведучий 1  День української писемності та мови, свято, яке гуртує усіх нас, адже кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.

Ведучий 2 Наше завдання - берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити.

 Ведучий 1  І хоч наша мова зазнає  гоніння, переслідування,  тим паче зараз в такий тяжкий час, ми повинні ще більше її оберігати, захищати та воскрешати із кожни словом вимовленим нашими устами.

 Ведучий2  Не цурайтесь мови, люди,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово, -
Не буде народу...

Ведучий1

Ось і підійшло до кінця наше свято. Хотілося б, щоб від сьогоднішнього дня ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови, щоб ви завжди пам’ятали, про те багатство, яке є у кожного з нас, і багатство це – наша рідна мова.

А закінчити наше свято я хочу словами відомого українського поета Володимира Олійника

Плекатимеш мову – цвістимуть слова,

Мов білі черешні весною…

Ростимуть слова, як у квітні трава,

Зігріті любов’ю земною.

Які ж вони чисті, як вічно звучать,

Як птахами в’ються крилато, -

Мов зорі незгасні небесних багать:

Хліб, Совість, Вітчизна і мати.

 Шануй їх у серці. Ніколи не смій

Святе і високе топтати.

Як жито – пшеницю слова добрі сій –

Рясний урожай будеш мати!

НЕ ЦУРАЙТЕСЬ МОВИ
Не цурайтесь мови, люди,
Рідного джерельця.
Хай вона струмочком буде,
Хай дійде до серця.
Хай вона в піснях лунає
Кожен день і в свято.
Соловейком хай співає
В українській хаті.
Бо ж така багата,
Українська мова,
Неповторна, і крилата,
І така чудова!
І цвіте у ній кохання,
Рушники з квітками.
Мрії наші і бажання,
Верби над ставками.
Найрідніше, сокровенне,
Найдорожче в світі.
І святкове, і буденне,
В ній — батьки і діти.
Не цурайтесь, люди, мови,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово,
Не буде народу

(Всі учасники шикуються зі свічками) 
Молитва за мову 
– Боже милосердний, що на небі, 
Українську мову збережи. 
– Всім, хто має в серці віру в Тебе, 
Об’єднатись в слові поможи. 
– Уклади в уста мого народу 
Незнищенні істини прості, 
– Щоб ніколи рабству на догоду 
Не збивався з істини путі. 
– Дай нам милосердя і терпіння, 
– До байдужості не доведи! 
– Від змертвіння і від запустіння 

Усі: Отче, збережи і захисти! 

Пісня «Хай буде весна!»