11 клас
Урок №27
Дата:
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА І ТЕРИТОРІЯ ДЕРЖАВИ УКРАЇНИ
Навчальна мета: узагальнити знання про Україну як частину геопростору, ТПС, систематизувати знання про ПГП України, висловити припущення щодо оцінки державного кордону країни, доцільних змін адміністративно-територіального устрою держави.
Розвивальна мета: розвивати аналітичне мислення, громадянську компетентність.
Виховна мета: виховувати патріотизм, відповідальність за розбудову своєї країни.
Тип уроку: удосконалення, узагальнення й систематизація знань, вдосконалення вмінь і навичок.
Обладнання: підручник, атлас, фізична, адміністративна карти України, політична карта світу.
Опорні та базові поняття: територія держави, територіальні води, виключна економічна зона, кордон, ПГП, адміністративно-територіальний устрій.
Хід уроку
І. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Назвіть усі чинники, що ви б узяли до уваги, обираючи собі житло. Порівняйте з тим, що є зараз.
Чи можна щось змінити, щоб наблизитися до мрії в реальності?
А тепер давайте проаналізуємо аналогічно нашу велику домівку — нашу країну. У чому нам пощастило, а в чому ні? Чи можливо щось змінити, щоб плюсів стало більше?
IIІ. Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок учнів
- Охарактеризуйте ФГП та ЕГП України.
- Яким є та в чому суть адміністративно-територіального устрою України?
IV. Удосконалення, узагальнення та систематизація знань
1 Українська держава і територія держави України
Територія держави України — частина геопростору (суходіл, надра, повітря, внутрішні й територіальні води у межах кордонів та морські, повітряні судна, дипломатичні резиденції), що є під її суверенітетом.
Державна територія України є недоторканою, а її межі визначаються державним кордоном (ст. 2 Конституції України).
S = 603,7 тис. км2 (46-те місце у світі, 1-ше місце в Європі); протяжність 1316 км (зх — сх), 893 км (пн — пд).
2 Політико-географічне положення України: глобальне, регіональне, сусідське
ПГП — сукупність просторових відносин з іншими країнами й регіональними об’єднаннями країн з точки зору загальнополітичних, економічних й військово-стратегічних інтересів і можливостей.
Глобальне положення України — це її геопросторове положення відносно груп високорозвинених країн, країн, що розвиваються («світове село»), колишніх країн «комуністичного блоку», до світових геополітичних осей, геостратегічних інтересів тощо.
Україна — одна з країн-засновниць ООН, складова глобального поясу високого політичного та соціально-політичного розвитку (помірний пояс Північної півкулі) з центрами у США, Західній Європі, Росії, Японії. Зв’язки з ЄС та Росією суттєві внаслідок локального сусідства. Найменші зв’язки з Японією й Сходом взагалі. Важливим чинником є українська діаспора в Канаді, Австралії, США та інших країнах. Країни Південної Америки й Африки у меншій мірі впливають на державу, але можуть стати ринками збуту української продукції. Чинник глобалізації мусульманського впливу потенційно можливий через кримських татар і в разі посилення конфліктів на Близькому Сході.
Регіональне політико-географічне положення включає розміщення і взаємозв’язки з країнами власного історико-географічного регіону — Євразії. Україна лежить на так званому євразійському «діаметрі». Країни регіону дуже динамічні (інтеграційні процеси Європи, міждержавні та внутрішні конфлікти країн Близького Сходу, Кавказу, Середньої та Південної Азії, імперські амбіції Росії та ін.), що впливає на стратегію розвитку країни.
Кордони України не збігаються з етнічними межами. Особливості історичної єдності розвитку України з країнами Скандинавії та Балтії можуть стати основою співдружності країн Балтійсько-Чорноморського регіону.
Локально-сусідське політико-географічне положення — це розміщення країни в оточенні державсусідів і взаємодія з ними. Найбільш динамічні зміни протистоянь і партнерства за останнє століття.
Сім сухопутних і три морських сусідів першого порядку — позитивна складова ПГП. Зміна акценту інтеграційних утворень з колишніх республік СРСР на країни ЄС. Положення між блоком НАТО та Росією створює геополітичний тиск на країну.
3 Політико-економічна оцінка державного кордону України
Державний кордон суходолом з сімома державами (понад 5,6 тис. км), морський кордон Чорним та Азовським морями (понад 1,3 тис. км).
Кордони та прикордонні території країни переважно рівнинні, за винятком Західної України (Карпати), є великі транзитні річки Дунай та Дніпро, Чорне та Азовське моря, що є хорошою передумовою для транспортного сполучення. 37 % сухопутного кордону з Росією та анексія Криму й морської економічної зони є значною проблемою. Лише 25 % кордону з країнами ЄС.
4 Реформування адміністративно-територіального устрою України
Розробляють Концепцію реформи адміністративно-територіального устрою України. Метою реформи адміністративно-територіального устрою є визначення раціональної просторової основи для організації публічної влади, забезпечення доступності та якості надання соціальних та адміністративних послуг населенню, ефективного використання ресурсного потенціалу, сталого розвитку територій, здатності адекватно реагувати на соціальні та економічні виклики й реалізації державної регіональної політики.
Основою організації адміністративно-територіального устрою України є поселенська мережа, що складається з поселень — міст, селищ, сіл як місць постійного компактного проживання людей. Віднесення поселень до зазначених категорій визначається в залежності від кількості населення, рівня урбанізації, організації комунального господарства та характеру економічної діяльності мешканців.
На їх базі формуються адміністративно-територіальні одиниці трьох рівнів: громади, райони, регіони, що відповідає європейській системі територіального устрою згідно з номенклатурою територіальних одиниць статистики.
V. Контрольно-рефлексійний етап
Одним із завдань реформування адміністративно-територіального устрою України є розвиток громад. Які заходи ви вважаєте необхідними для цього? Чи потрібно громадянам взагалі втручатися у процес керування своїм поселенням?
VI. Підсумки уроку
VII. Домашнє завдання
- Опрацювати § 27.
- Провести дослідження: Гельсінські угоди (Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі) — програма дій для будівництва єдиної, мирної, демократичної Європи.
1