Українська держава Павла Скоропадського 29.04. - 14.12. 1918

Від монархіста до націоналіста: історія Української Держави Павла Скоропадського. Автор презентації: Михальчук Василь, учитель історії проєкту «Українська школа в евакуації», викладач Izi.academica

План роботи. Гетьманський переворот. На чому базувалася влада гетьмана в перші місяці після перевороту ?Структура влади в Українській державі. Економіка Української держави. Політичне та соціальне життя. Освіта та культура Зречення від влади, еволюція поглядів Павла Скоропадського

Київ у 1918 році

Пригадайте Які події відбувалися в Україні напередодні державного перевороту 29 квітня 1918 року ?

Причини перевороту 29 квітня 1918 року Німецьке командування переконалося, що Центральна Рада не здатна виконувати свої зобов'язання - насамперед щодо поставок збіжжя до Німеччини. Втома від глибокої соціальної та економічної кризи викликаною революцією. Неспр,оможність УЦР вирішити першочергові завдання для стабілізації ситуації в країні.

Мовою цитат «Техніки, інженери, промисловці, дідичі, управителі культурних маєтків, всі інтелігентські сили, цілий вихований літами апарат новочасної суспільности, що міг би одиноко вирвати край з руїни, загнано в кут», – справедливо зазначалося на Всеукраїнському з’їзді хліборобів-демократів 

Гіппо-палас (кінний цирк Крутікова) – місце, де зїзд хліборобів проголосив Скоропадського гетьманом

Перебіг подій Громада вважала, що тільки авторитарна влада може вивести Україну з безладдя та анархії. В цьому вона знайшла порозуміння з Союзом земельних власників та Укр. хліборобсько-демократ. партією (УХДП). Напередодні перевороту увійшла в контакт із німецьким командуванням та заручилася його підтримкою (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918). 29 квіт. 1918 у Києві відбувся конгрес хліборобів, скликаний Союзом земельних власників та підтриманий УХДП, на який зібралося бл. 8 тис. делегатів з усієї України. Конгрес проголосив гетьманом ген. П. Скоропадського, нащадка старовинного гетьманського роду. Того ж дня була видана "Грамота до всього українського народу" (, в якій П. Скоропадський оголосив себе "гетьманом всієї України", пояснив причини, що спонукали його до рішучих дій, сповістив про відновлення приватної власності. Разом із грамотою було оголошено "Закони про тимчасовий державний устрій України", що стали правовою основою Української Держави. Ними було скасовано Українську Народну Республіку, вся законодавча та виконавча влада тимчасово, до обрання всеукр. сейму, передавалася гетьманові, який був також і верховним головнокомандувачем. Уночі проти 30 квітня невеликі гетьман. загони, не зазнавши опору, захопили держ. установи, ч. військ. формувань УНР перейшла на бік гетьмана.

Молебень на гетьманство Павла Скоропадського у Києві на Софійській площі

Грамота до всього українського народу — перший офіційний документ Української Держави. Звернення програмного характеру гетьмана Павла Скоропадського. Оприлюднене 29 квітня 1918 року, в день скинення ним Центральної Ради. Проголошував встановлення одноосібної влади гетьмана. Основний автор тексту — Олександр Палтов.

«Грамота» передбачала наступні кроки: Центральна та місцеві ради розпускалися, а міністри та їхні заступники, що представляли попередній український уряд, звільнялися з посад. Інші урядовці мусили виконувати свої функції. Усі постанови і розпорядження Центральної Ради, Тимчасового уряду Росії скасовувалися. Приватна власність проголошувалася підґрунтям культури і цивілізації. Встановлювалася повна свобода купівлі-продажу землі. У великих землевласників передбачалося відчуження ділянок землі за їх справжньою вартістю на користь хліборобів. Відкривався простір торгівлі, приватному підприємництву та ініціативі. Обіцялося відновити політичний, господарчий та суспільний порядок, забезпечити основні права громадян, зокрема, пролетаріату, та обрати на основі нового виборчого закону Український Сейм.

Ставлення Володимира Винниченка до Павла Скоропадського«Білява, лиса, довгаста голова з породистим носом і круглими, каламутними, неуважними, немов трохи розтеряними очима. В куточках губ набирається слина і білою піною набивається там. коли він говорить. А говорити ця “звичайна людина" любить, але говорить кострубатими, пошарпаними, неохайними фразами, запинаючись, перестрибуючи на друге, забуваючи тему, крекчучи і роблячи враження людини, яку треба одправити в лікарню».

Три кити внутрішньої політики гетьмана – відновлення приватної власності на землю та повернення її у товарний обіг;– створення боєздатної армії;– утвердження українського культурно-освітнього простору. Порівняйте ці прицнипи з діяльністю Української Центральної Ради

Георгій Нарбут запропонував Державний герб України

Структура влади в Українській Державі

Вищим  керівним органом Української Держави стала Рада Міністрів – виконавча та законодавча влада одночасно. Її структура нагадувала УНР-івську. Щоправда, ліквідували російське, польське, єврейське відомства, а поштово-телеграфне реорганізували в департамент Міністерства внутрішніх справ. Натомість з’явилися міністерства охорони здоров’я та віросповідань. Освітнє отримало назву Міністерство народної освіти та мистецтва. За Гетьманату зазнала трансформацій і судова гілка влади. Замість Генерального суду УНР 8 липня утворили Державний сенат – вищий судовий  орган. Його головою став Микола Василенко. Формування Ради Міністрів доручили Миколі Василенку, який головував на перших засіданнях, але з 7 травня уряд очолив нащадок старовинного козацько-старшинського роду Федір Лизогуб. Віце-прем’єром і міністром народної освіти та мистецтва став Микола Василенко, фінансів – Антон Ржепецький, внутрішніх справ – Ігор Кістяківський, віросповідань – Василь Зіньківський,  військових справ – Олександр Рогоза, шляхів сполучень –  Борис Бутенко, охорони здоров’я – Всеволод Любинський, продовольства – Юрій Соколовський, юстиції – Михайло Чубинський (син автора слів гімну України), міністром закордонних справ – Дмитро Дорошенко. У кадровій політиці гетьман в значній мірі спирався на вихідців із української аристократії, які мали досвід державної служби.

Законотворчість До червня 1918 року в Україні взагалі не існувало спеціальної процедури законотворчості. Його розробили і послуговувалися в часи Української Держави. Затверджував закони гетьман. Часто за основу ухвалених законів брали нормативи царської Росії. Загалом, в Українській Державі було ухвалено понад 500 нормативних актів, у середньому на місяць – по 70. Серед новацій – прийняття першого державного бюджету як узагальненого кошторису. Гетьман схвалив його у червні 1918 року в “Правилах про порядок розгляду Державного бюджету й фінансових кошторисів на 1918 рік”. Скоропадський також ініціював розроблення проектів державних символів Української Держави. До роботи в спеціальній комісії залучив Георгія Нарбута, котрий запропонував Державний Герб – “зображення козака з мушкетом на плечі.., у верхній частині якого розміщено Володимирський тризуб. Навколо... буяв рослинний орнамент, виконаний у стилі козацького бароко”.

Зовнішня політика гетьманату Зовнішньополітичний курс Гетьманату майже повністю визначався союзницькими зобов’язаннями перед Четверним союзом. До безперечних успіхів на міжнародному фронті належало визнання Української Держави цими країнами, а також Азербайджаном, Грузією, Доном, Кубанню, Польщею, Фінляндією, Румунією  і Швейцарією. Дипломатичні відносини були встановлені ще з 8 державами – Бельгією, Вірменією, Голландією, Грецією, Данією, Норвегією, Персією і Швецією. Загалом Україна відкрила 11 дипломатичних і до 50 консульських представництв у 20 країнах світу, а на своїй території – 12 дипломатичних і 42 консульських  представництв 24 держав.

У вересні 1918 року гетьман здійснив офіційний закордонний візит до Німеччини: Тоді Берлін засвідчив підтримку самостійної Української Держави. Переговори про встановлення кордонів тривали з Росією, Австро-Угорщиною,  Румунією, Білоруссю та козацьким Доном. У травні 1918 року була визначена лінія розмежування між військами Української Держави та Росії. Завширшки 10–40 кілометрів вона отримала назву “нейтральна зона”.

ВІЙСЬКОВід союзників була заборона на існування регулярної армії Розформовано корус Січових стрільців та Синьожупанну дивізію, натомість створено нові для захисту кордонів Плани по створенню 300-тисячної армії у мирний час Відновлено козацтво в Україні

ЕКОНОМІКА, ФІНАНСИ

ЗАХОДУ УРЯДУНормалізація справ у фінансовій сферіСтабільність валюти. Почали працювати промислові підприємства 4. Запрацювали шляхи сполучення.5. Земля поверталася поміщикам (в майбутньому мала бути розділена між селянами)6. Приватна власніть – основа держави

З «Грамоти до українського народу»«Права приватної власності— як фундаменту культури і цивілізації, відбудовуються у повній мірі, і всі розпорядження бувшого Українського Уряду, a рівно тимчасового уряду російського, відміняються і скасовуються. Відбувається повна свобода по зробленню купчих по куплі-продажі землі… В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняться широкий простір приватного підприємства й ініціативи».

Звідки фінансували видатки ?Нaйбільше грошей державі забезпечили скарбові (казенні) операції з цукром — 1322 млн крб (державну цукрову монополію уряд запровaдив 7 травня 1918-го), залізниці — 693 млн крб, скарбові операції з алкоголем — 350,9 млн (державна монополія на винокуріння була запроваджена 9 травня 1918-го). Наприкінці вересня кошториси були опрацьовані й структура видатків стала прозорою. Зa сім місяців доходи держави становили 3,2 млрд, водночас дефіцит бюджету дорівнював 2 млрд крб

Аграрна реформа У листопаді 1918 гетьман затвердив законопроєкт, який передбачав, що земляні ділянки понад 200 десятин будуть скуповуватися державою і через Державний земельний банк розподілятися між малоземельними землевласниками, виходячи з норми 25 десятин на одне господарство.

Українське село на початку ХХ століття

Становище селян. За ініціативою гетьманського уряду в країні розпочалася масова реекспропріація землі, отриманої селянами від Центральної Ради. Разом із землею до попередніх власників неодмінно потрапляв і урожай 1918 р., вирощений зусиллями селян. Опинившись перед загрозою втрати здобутого збіжжя, селяни знищували посіви скошуючи та випасаючи на них худобу.  Однозначний курс гетьмана П. Скоропадського на консервативну земельну реформу, його прагнення знайти соціально-політичну опору на селі в особі “міцного господаря” спричинювало розкол в селянському середовищі. Зазначимо, що гетьман не цікавився досвідом зарубіжних країн. Проте, в умовах наявності австрійського та німецького чинника, він і не зміг би скористатися досвідом країн, які змогли розв’язати подібні проблеми.

ОСВІТА ТА НАУКА

Основні реформи у сфері освіти. Створення двох університетів – у Києві та Камянці- Подільському. Масовий друк україномовних підручників. Завдяки міністрові народної освіти та мистецтва Миколі Василенку введено обов’язкове вивчення в усіх середніх школах української мови, літератури, історії та географії України. Українознавчі курси у військах

Створення АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ14 листопада 1918 року гетьман затвердив Закон “Про заснування Української академії наук у Києві”. 2 серпня 1918 року засновано Національну бібліотеку Української держави

22 жовтня 1918 року святково відкрили Кам’янець-Подільський державний український університет. Його ректором було обрано Івана Огієнка.

Причини занепаду Української держави. Поразка Центральних держав у Великій війнізалежність Української держави від австро-німецьких військ;відсутність дієздатної регулярної української армії, реставрація старих порядків та відродження архаїчних форм організації суспільного життя;вузька соціальна база (буржуазія, поміщики, заможні селяни);підкорення соціально-економічної політики інтересам панівних верств та окупаційної влади;наростання соціальної напруги та формування організаційної опозиції;

Зречення Павла Скоропадського Усім, усім по установам України. Усім військовим частинам та установам. Я, Гетьман всієї України, протягом семи з половиною місяців усі свої сили клав на те, щоби вивести країну з того важкого становища, у котрому вона знаходилася. Бог не дав мені сили впоратися з цим завданням. Нині з огляду на умови, що склалися, керуючись винятково благом України, від влади відмовляюся. Павло Скоропадський. 14 грудня 1918 року, місто Київ

Спогади про гетьманат Павла Скоропадського Павло Скоропадський. “Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918”Як могло статися так, що серед усіх людей, котрі мене оточували за час гетьманства, було так мало осіб, котрі мислили про Україну так само, як я. Було дві течії у соціальних і національних питаннях. Обидві крайні. З жодною із них я не міг погодитися. <...> Великороси зовсім не розуміли духа українства. Вони вважали, що українство вигадали німці з австрійцями для послабення Росії. Це нісенітниця. Адже варто було центральному російському урядові послабитися, як одразу звідусіль з’являлися українці, захоплювали дедалі ширші кола народу. <...> Я переконаний: українство жило всередині народу, а ці уряди [німецький та австрійський] лише сприяли його розвиткові. Тому твердження великоросів, що українства немає, воно штучно створене, не правда. Так само не правда, що до українства народ не тягнеться. Народ дуже швидко його сприймає, без усілякої соціальної ідеї. Великороси кажуть: “Народ не хоче України. Але сприймає її тому, що українські діячі разом із українством обіцяють цьому народові різні соціальні блага”. Це теж не відповідає дійсності: народ любить усе своє. Але він поки не вірить у досягнення цих благ. <...> 

Дякую за увагу !