Українська мова (7-Б) 01.04.

01.03.2020

Тема: Сполучники сурядності та підрядності

Параграф 32 ,С.128-130 опрацюйте теоретичний матеріал разом з табличками,та законспектуйте!

https://www.youtube.com/watch?v=V_2jAiM4dH0 – перегляньте відеоролик

За характером синтаксичних зв’язків між членами речення розрізняють сполучники сурядності і сполучники підрядності.

Сполучники сурядності виявляють зв’язки синтаксично рівноправних членів речення і з’єднують однорідні члени, частини складносурядного речення.

За значенням сполучники сурядності поділяються на:

— єднальні (і, й, та (в значенні і), також);

— протиставні (а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак);

— розділові (або... або, то... то, чи... чи).

Одиничний сполучник і, який об’єднує однорідні члени і не вимагає перед собою коми, слід відрізняти від сполучника і, що об’єднує частини складносурядного речення та вимагає коми. Порівняйте:

Він потрапляє в інший світ, в якому дійсність і казка, буття і марення переплелись в єдиний клубок (І. Цюпа). — Сполучники і поєднують два ряди однорідних членів, перед ними коми немає.

Відкрилися захмарені гори, і блакитне повітря струмувало перед зеленими вершинами, текло в долини разом з промінням сонця (І. Цюпа). — Сполучник і об’єднує частини складносурядного речення, кома перед ним ставиться.

Виняток складають ті випадки, коли в складному реченні зі сполучниками і (й), та (в значенні і) є спільне повнозначне слово або спільне головне чи підрядне речення, і кома перед сполучником не ставиться:

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілянський).

Сполучники підрядності служать для виявлення характеру залежності підрядного речення від головного та встановлення смислових зв’язків між ними.

Сполучники підрядності поділяються на кілька груп:

— причинні (тому що, тим що, бо, через те що, у зв’язку з тим що);

— мети (щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб);

— наслідку (так що);

— умовні (якщо, як, коли б);

— допустові (хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай);

— порівняльні (мов, мовби, немов, немовби, наче, неначе, начебто, ніби, нібито, як, що);

— часові (щойно, як тільки, ледве, скоро, в міру того як, після того як, з того часу як, поки).

Деякі сполучники — багатозначні, наприклад: коли, щоб.

Окремі сполучники можуть уживатися і при сурядному, і при підрядному зв’язку:

Хоч мороз і припікає, але дітворі весело. — Підрядний зв’язок.

А добра всякого — хоч скотини, хоч поля — чимало (Г. Квітка- Основ’яненко). — Сурядний зв’язок.

У ролі сполучників підрядності в складнопідрядних реченнях часто виступають сполучні слова. Це сполучники, що перейшли із займенників (який, чий, котрі, стільки); із займенників із прийменниками (від чого, від того, за що, за те, через те, через це, через що); із займенників із частками (хто не, хто б не, що не, що б не, який не, який би не, скільки не, скільки б не); із прислівників (де, куди, звідки, як);з прислівників із частками (де не, де б не, куди не, куди б не, звідки не, якби не).

Сполучні слова, на відміну від сполучників, відповідають на питання, виступають у ролі основних та другорядних членів речення і разом з тим виконують функцію сполучників.

Завдання:Виконайте вправи 370(усно), 371, 373(усно), 374, 375,377.