Українська мова-наш скарб

Українська мова – наш скарб

Мета. Формувати розуміння того, що ук­раїнська мова — наш скарб, без

якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Роз­ширювати знання

про красу й багатство ук­раїнської мови. Ознайомити дітей з ук­раїнськими

обрядами й  звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати

 любов до рідної мови, рідного краю, його тра­дицій, почуття поваги до

 всього свого, ук­раїнського, бажання розмовляти рідною мо­вою.

Обладнання. Вишиті рушники, хліб, кали­на, малюнки герба, прапора

України, портрет Т.Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе, й народу

 нашого нема», «Пісня — ду­ша народу», «Кажуть, дитино, що мова наша —

солов'їна».

Хід заняття

(На сцену виходять ведучі хлопчик і дівчинка в українських костюмах з

хлібом і сіллю на виши­ваному рушнику).

Дівчинка.

Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Хлопчик.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов'ю й миром.

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг).

Вчитель. Шановні батьки,  діти,  гості,  запрошуємо вас до нашої господи на

хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

Дівчинка. Батьківщина починається з батька й  матері, з оселі, де ви вперше

побачили світ, з мови, якою розмов­ляють ваші батьки, з подвір'я, по якому ви

бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна — це наша

Батьківщина.

Хлопчик. У нашій світлиці сьогодні тепло й світло, то ж давайте поговоримо

про Україну, нашу рідну мову.

Україна — золота чарівна сторона. Земля рясно уквітча­на, зеленню

закосичена. Скільки  ніжних, ласкавих, по­етичних слів придумали люди, щоб

висловити свою гаря­чу любов до краю, де народилися й живуть.

1-й учень.

Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

Твої поля й небо голубе,

Бо ти дала мені, малому, крила,

Та як же не любить мені тебе!

2-й учень.

Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на «відмінно»,

Щоб мною ти пишатися могла!

3-й учень.

Люблю твої ліси, струмки, джерельця

І все-усе, що є в моїм краю!

Тепло долонь і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

4-й учень.

Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається,

І, як небо, як даль солов'їна,

Не кінчається Україна.

5-й учень.

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду мамо, горда й вродлива,

З тебе дивуватися повік.

6-й учень.

На землі великій

Є одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

7-й учень.

І живуть тут люди

Добрі, працьовиті

І скажу, до речі,

Ще й талановиті.

8-й учень.

Землю засівають

І пісні співають,

На бандурі грають

І вірші складають.

Про ліси й гори,

І про синє море,

Про людей і квіти...

То скажіть же, діти,

Що це за країна?

Разом. Наша велика славна Україна!

(Учні виконують пісню «Це моя Україна»).

1. Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться Диво-луна.

Приспів:

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато, і мама, одна. (Двічі)

2. Пролягають дороги

У зелені діброви,

Що ростуть на початку села.

Приспів.

3. Річка Вересня протікає ,

Володарку  вмиває,

Щоб була наймиліша вона.

Приспів.

4. Червоніє калина,

І опадає ліщина,

Осінь щедра прийшла й золота.

Приспів:

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Гріє серце й душу вона.

1-й учень.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу й нову

І мову її солов'їну.

2-й учень.

Мій друже, брате,

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Народу твого мовою.

3-й учень.

Вся історія народу — в мові,

Мова — душа народу.

Позбавити народ рідної мови —

Це означає вбити народ.

4-й учень.

Слова летять у душу як лебідки

І пахнуть п'янко житом і росою,

Калиною, цілющою травою,

Вербички юної дівочою красою.

5-й учень.

Зневажати мову мамину — біда,

Котра пустими зробить наші душі

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калині сушить.

6-й учень.

Зневажати мову — зрадити себе,

А зрадників хто може поважати?

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме в муках рідна мова.

7-й учень.

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна й терпка,

Ти є душа співучого народу

Що був і є, і буде у віках.

(Звучить пісня «Мова у серці народу», сл. Н.Красоткіної).

1. Неначе юна зоря світанкова,

Ти лісами, степами ідеш.

Українська чарівная мово,

Ти у серці народу живеш. (Двічі)

2. Мелодійна моя, промениста,

Як земля, твій багатий словник.

Українськая мово пречиста,

Ти ж у серці народу навік! (Двічі)

Українська прабатьківська мово,

До зірок через терни ідеш.

Рідна мово моя пелюсткова,

Ти у серці народу живеш! (Двічі)

Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке ба­гатство є у кожного з

 нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не

 можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі.

Учні (хором). Це наша рідна мова!

Учень. Вона нам рідна, як мама й тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це

мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова

зрозуміла й рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної

людини є одна мама, так і мова рідна лише од­на. Людина може знати дві, три

й більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Учениця. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона

будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші

українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова — чудова,

ме­лодійна, багата.

Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову,

 волю й гарне життя в своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, він

любить її, пова­жає ЇЇ закони й бореться за її незалежність і волю, якщо того

немає.

Учениця. А ми, українці, здобули свою незалежність, а

саме у 1991 році. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не

глумились із нашої мови, принижували й забороняли , не хотіли слухати й ­

чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

Учень. Бо й не змовкла в устах патріотів рідного сло­ва, звучала в народній

 пісні, бо люди берегли її як пер­лину, щоб колись заговорити нею на повний

голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата й мелодійна наша українська мова.

(Виконання пісні «Гоп, мої гречаники»).

1. Під припічком воду брала — гречаники розчиняла.

Учинила в горшку та й не вдержу в мішку.

Приспів:

Гоп, мої гречаники, гоп, мої милі,

Учинила гречаники аж на три неділі. (Двічі)

Гречаники не вдалися, по всій хаті розлилися.

Не клади їх під плече, бо юшка потече.

Приспів.

Приїхали паничі, гречаники в печі.

Приїхали капітани, гречаники похватали.

Приспів.

1-й учень.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста й чудова,

І нищити її не смій!

2-й учень.

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє й покаже,

Як правильно у світі жить.

3-й учень.

У ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи,  здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

4-й учень.

То ж мову вчи й прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить.

5-й учень.

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати,

І найрідніша нам вона.