Лисиця та їжак

Поверталася стара лисиця з невдалого полювання.

У животі бурчить від голоду. Іде, солодкими оченятами позирає.

Назустріч їжак. «Здоров був, їжаче!» — «Здоровенькі й ви будьте»,— відповів їжак і згорнувся клубочком. «Як здоров'ячко?» — «Спасибі».— «А давно ми не бачилися, голубчику. Давай на радощах поцілуємось».

Згорнувся їжак іще тугіше, засопів.

«Не можу,— відповідає.— Я ще не вмивався».— «А знаєш,— каже лисиця,— я тепер уже не їм м'яса, самі овочі. Сьогодні цілий ранок з кроликами на капусті паслася. Та й наїлася ж!..» — «Та що ви кажете?! А я оце саме хотів вам сказати, що біля старої вільхи виводок тетеревенят пасеться».— «Де це?» — так і підскочила лисиця. «За струмочком праворуч. Та куди ж ви?» — «Побіжу, ніколи...»

І лисиці — як не було.

Розгорнувся їжак: «Піди-но, побігай! Нас, голубонько, не обдуриш...»

Та й потупав далі.