Українські землі у складі Румунії (1921-1939 рр.)

10 клас. Історія України

Тема. Українські землі у складі Румунії

Мета: розкрити становище та розвиток українських земель у складі Румунії; проаналізувати розвиток українського руху на українських землях у складі Румунії; визначити політику правлячих кіл  щодо українства; схарактеризувати українські політичні сили та перебіг політичної боротьби; розвивати в учнів уміння аналізувати, зіставляти, робити висновки; виховувати їх у дусі поваги до історії свого народу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Західноукраїнські землі в міжвоєнний період», атлас, презентація, інтернет ресурси.

Основні терміни та поняття: уніфікація, Татарбунарське повстання, Українська національна партія (УНП).

Основні дати:

1920 р. — підписання Бессарабського протоколу, визнання країнами Антанти входження Бессарабії до складу Румунії.

16-25 вересня 1924 р. . — Татарбунарське повстання; Селянський виступ у Південній Бессарабії, жорстоко придушений румунськими військами.

26.12. 1924 р.. — закон про шкільну систему в Румунії, який називав українців «румунами, що забули свою рідну мову»; Насильницька румунізація Буковини і Бессарабії.

29.11. 1927 р. — заснування у Чернівцях Української національної партії (голова – Володимир Залозецький), єдиної української легальної партії на Буковині (заборонена в 1938р.).

 Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Фронтальне опитування

1) Що таке політика пацифікації?

2) Коли було утворено ОУН?

3) Які держави розділили українські землі після поразки визвольних змагань?

4) Які міжнародні договори закріплювали розподіл українських земель?

Розповідь учителя (супроводжується показом на карті)

Таким чином, українські землі після поразки визвольних змагань увійшли до складу СРСР (Наддніпрянська Україна), Польщі (Східна Галичина, Західна Волинь), Румунії (Північна Буковина, Південна Бессарабія, Хотинщина, Мармарощина) та Чехословаччини (Закарпаття). У складі СРСР вони мали державний статус УСРР. Проте суверенітет УСРР, як ми з’ясували на попередніх уроках, був ефемерним. На цьому уроці ми розпочинаємо вивчати, як складалася доля західноукраїнських земель.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Правове становище українських земель у складі Румунії

Розповідь учителя

Вдало скориставшись політичним хаосом, що розпочався після розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, Румунія захопила більшу територію, ніж та, яку вона мала до вступу у світову війну. Панівні кола країни обрали шлях насильницької, агресивної румунізації нерумунського населення приєднаних територій. Не уникнули такої політики й українці краю. До складу Румунії, яка скористалась вакуумом влади, викликаним розпадом Російської та Австрійської імперій, увійшли Ізмаїльський, Акерманський, Хотинський повіти Бессарабії, Північна Буковина та частина Мармарощини (Закарпаття). Політика румунізації стосовно українського населення цих територій не поступалася жорстокістю діям поляків у Галичині.

У краї були закриті всі українські школи. Замість українських учителів призначалися румунські. У Чернівецькому університеті закрили всі українські кафедри, заборонили друкувати наукові праці українською мовою. На румунський взірець змінювалися українські прізвища.

До 1928 р. на Буковині зберігався воєнний стан.

В умовах румунського панування гальмувався і розвиток сільського господарства. Великим землевласникам належало майже 55 % загальних земельних площ, у ході аграрної реформи перерозподілу підлягало лише 16,8 %, які в основному отримали щойно прибулі румунські колоністи.

Якщо селяни й одержали земельні наділи, то, як правило, малопридатні для обробітку. Загарбники жорстоко руйнували господарства місцевих селян, занепад призвів і до зниження врожайності, падіння поголів'я худоби, зубожіння сел.

У Татарбунарському повстанні (1924 р., Бессарабія) брало участь близько 6 тис. осіб. Протягом триденних жорстоких боїв з румунською артилерією загинуло понад 3 тис. повстанців. Над арештованими було організовано «процес 500», який набув широкого міжнародного розголосу. На захист повстанців виступило багато всесвітньовідомих діячів культури та науки. У 1927 р. розпочалася деяка лібералізація окупаційного режиму. Відновлювалися культурні товариства, театральні студії, хори. Почала виходити українська преса — щоденна газета «Час», тижневик «Рідний край».

Невелика буковинська спільнота реагувала на румунське правління подібно до своїх співвітчизників у Польщі, На Буковині існувало два крила українського руху — поміркований (прагнув компромісу з режимом) та революційний або націоналістичний (прагнув активно протидіяти режимові). Лідерами останнього були О. Зибачинський, П, Григорович, Д. Квітковський.

У 1938 р. румунський король Кароль II встановив у країні військову диктатуру, політичні партії та, інші організації були розігнані. На Буковині завдяки конспірації продовжували діяльність націоналісти.

Отже, протягом 1920—1930 pp. сподівання національно свідомих українців на побудову суверенної демократичної республіки не виправдалися, але драматичні історичні події цього періоду сприяли накопиченню корисного досвіду для подальшої боротьби за незалежність. Українські етнічні території лишалися розділеними між кількома державами з різними політичними режимами, Більшість українських земель (Українська Радянська Соціалістична Республіка) перебували в радянській державі з тоталітарним комуністичним режимом та безмежною владою Сталіна, Модернізація України, яку здійснювали комуністи, супроводжувалася придушенням національно-визвольного руху, примусовою колективізацією, голодомором, масовими репресіями. Західноукраїнські землі були об'єктом соціально-економічного, національного гноблення з боку Польщі, Чехословаччини, Румунії. Колонізаторська політика викликала широкий національно-визвольний рух, очолюваний українськими політичними партіями та рухами. Великий вплив серед населення західноукраїнських земель мала Організація українських націоналістів, заснована у 1929 р. на засадах інтегрального націоналізму.

Завдання

Спираючись на відповідний матеріал підручника та розповідь учителя, напишіть програмні ідеї Української національної партії.

2. Суспільно політичне життя.

У 1928р. розпочався період відносної лібералізації окупаційного
режиму, який тривав до 1937р. Це привело до деякого пожвавлення
українського національного життя, насамперед на Буковині. Тут було
засновано Українську національну партію (УНП) під керівництвом
Володимира Залозецького, яка фактично так і залишилася єдиною легальною
українською політичною партією в Румунії аж до кінця окупації. Вона
виступала прихильницею "органічної праці" і, йдучи на компроміс з владою,
намагалася захищати права українського населення. Так, уклавши у 1930р.
виборчу угоду з правлячою націонал-украністською партією, УНП отримала
кілька місць у парламенті та певною мірою спричинилася до створення в
уряді спеціального відомства у справах національних меншин. Офіційним
партійним органом виступав тижневик "Рада", який редагував Ю.Сербинюк.
Чимало зусиль для того, щоб хоч трохи оживити громадське та
культурне життя краю, доклали студентські товариства "Чорноморе",
"Запороже", "Кобзар", а також "Жіноча Громада", спортивне товариство
"Довбуш". Почали відновлювати свою діяльність театральні групи, хори,
інші організації культурно-мистецького спрямування. З’явилася українська
преса, яку, окрім згаданої "Ради", представляли тижневик "Рідний край" та
єдина українська щоденна газета "Час".

Запитання та завдання

1) Що стало причиною Татарбунарського повстання.

2) Яка роль Володимира Залозецького у історії українських земель у складі Румунії?

Запитання для дискусії

Порівняйте становище українських земель у складі Румунії та Польщі?

ІV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Ситуація українських земель Румунії було ще гіршим ніж у Польщі. Про це свідчить Хотинське повстання 1919 р., Татарбунарське повстання 1924 р. Становище українського населення завжди було нелегким, але особливо воно погіршилось в період світової економічної кризи 1929-1933 р. Закон про восьмигодинний робочий день на практиці не виконували, надзвичайно важкими були умови працi. Ще гіршим було становище сільськогосподарських робітників,

Румунія оголосила, що на Буковині живуть румуни, які забули рідну мову, а тому тут закрили всі українські школи. На Буковині існувала лише одна легальна українська партія. Дозволили її тільки в 1927 р., а в 1938 р. до влади прийшли військові й діяльність політичних партій була заборонена. Українською національною партією (УНП) керував В. Залозецький, вона перебувала на ліберальних позиціях. Формувалася на Буковині націоналістична організація на засадах ОУН. Вона діяла підпільно. Отже, характерними рисами політики Румунії в українському питанні була форсована асиміляція, колоніальна експлуатація, гальмування економічного розвитку, блокування політичної активності українського населення.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2) Підготуйте невеличке повідомлення про Татарбунарське повстання (на 10-15 речень)