Український фольклор. Вплив на музичне виховання.

Український фольклор. Вплив на музичне виховання.

Малахова А.В.

Малахова Ангеліна Валеріївна/Anhelina Malakhova- студентка I курсу Мелітопольського Державного Педагогічного Університету .

Фольклор України є  важливою складовою частиною культури народу. Система духовного життя народу, в якій відбиті моральні, етичні та естетичні погляди і цінності людей. Термін «фольклор» нерозривно пов’язаний з терміном «народна творчість». Вся творча діяльність народу висвітлена в поезії, танцях, музиці, художньому та декоративно-прикладному мистецтві. Це втілення поглядів, прагнень,  ідеалів людей та все те, що несе певний відбиток побуту.Формування народної творчості та фольклору України відбувалось протягом багатьох століть. Мистецтво увібрало в себе знання, багатовіковий досвід та пам'ять про історичне минуле на різних етапах розвитку народу. В залежності від рівня розвитку та філософських поглядів людей, формувались та створювались нові сюжетні та тематичні жанри. Сьогодення пропонує нам величезний архів записів, в яких збереглись зафіксовані нашими давніми прадідами події, обряди, ритуали та традиції і звичайно, ставлення народу до них.У народознавстві паралельно використовують терміни «народна творчість», «народна поезія», «народна словесність», «народна поетична творчість», «усна народна творчість» та «фольклор». Науку про народну творчість прийнято називати фольклористикою. Проте де дуже загальне й широке поняття. Найуживанішим у сьогоденній практиці є поняття «фольклор». Фольклор — це народна творчість, в якій «художнє відображення дійсності відбувається в словесно-музично-хореографічних формах колективної народної творчості, що виражають світогляд трудящих мас і нерозривно пов’язані з їхнім життям та побутом». Усна народна творчість узагальнює багатовіковий людський досвід, вона є носієм і втіленням народної мудрості, народного світогляду, його ідеалів. У ній відбивається національна психологія, національна свідомість народу, це його історія, філософія, мораль, правові закони.

Фольклор як категорійне явище має свої, тільки йому притаманні особливості. Найхарактернішою з них є усна форма творення й побутування. Узагальнені форми життя, виховання, навчання, спостережливості втілювались у рідному слові, закріплювались, передавались із вуст у вуста, шліфувались, набували значимості «народних перлин», які одне покоління передавало іншому як найдорожчу спадщину.Фольклору властива така риса, як традиційність, Фольклор бере витоки з народних традицій, своїми коренями він сягає у давнє минуле. Завдяки йому забезпечується нерозривний взаємозв’язок між минулим і сучасним, він також є скарбницею сталих народних звичаїв і стимулятором їх дальшого розвитку. Суттєвою ознакою фольклору є варіантність, фольк¬лор не має незмінних форм.Багато варіантів фольклорних творів свідчить про колективний характер творення, хоч, безперечно, фольк¬лорні твори і мали своїх авторів у найпершому варіанті. Тому для усної народної творчості характерне поєднання колективного й індивідуального. Індивідуальне, яке сприймається гуртом, швидко поширюється, доповнюєть¬ся, стає колективним творенням.

Протягом багатьох століть Україна була і залишається невичерпним джерелом мистецтва. Слава про українські народні пісні та фольклор Українирозповсюджувалась далеко за межі слов’янських земель. Видатні світові митці та музиканти захоплювались неповторною красою та звучанням музики. Багато з них використовували українські пісні в своїх витворах мистецтва. Український народ  співав пісні під час будь – яких родинно – побутових та суспільно – обрядових подій, таких як весілля, жниварські роботи, сум прощання з рідними чи коханими, або радість повернення на рідну землю тощо. Через пісню передавались ті почуття та переживання, які неможливо та недостатньо було просто виразити словами. Характерна мелодія створювала відповідний настрій та атмосферу. Така пісня здатна окрилювати, підносити настрій, надихати на сміливі, часом відчайдушні вчинки.

Народна пісня – одна зі складових людського буття. Музика і пісня, як прояв людської душі в кожної людини, залежно від місця її народження і проживання, різні: уродженці степу відрізняються широтою душі, відкритим характером; горяни – темпераментні, але дещо утаємничені; край з помірним кліматом, змішаним ландшафтом, формує спокійних, толерантних, урівноважених людей. Виходить, що кожен край з його кліматом, природою, краєвидами впливає на фізичне і духовне формування всього в ньому сущого.

Видатний філософ – просвітитель другої половини 18 століття Г.С.Сковорода підкреслював, що «правильне виховання криється у природі самого народу, як вогонь і світло в кремені» .Отже, стає зрозумілим, що будувати школу за однаковою схемою у всіх регіонах не можна. Кожна школа має давати глибокі знання основ наук, але паралельно з цим в національній школі має бути національне виховання,національна історія, географія, музика, фольклор. Повинна застосовуватися своя система виховання учнів, якаб давала можливість вивчати основи своєї культури, освоювати традиції, обряди, звичаї, що створювалисянародом впродовж його багатовікової історії.Дослідники стародавньої культури вказують на те, що народні традиції – це духовна система віковічногожиття українського народу з усталеними звичаями і традиціями, ритуальними дійствами, з величальнимипіснями і поетичними висловлюваннями, художніми образами, музикою, танцями, святковими вбраннями, зхлібом і сіллю, радістю і щедрістю. Наші предки щиро вірили, що саме від належного обрядового дійства залежить успіх і навіть життя їх самих, їхніх дітей, онуків та правнуків. В народних обрядових святах втіленоемпіричний освітньо – виховний  досвід народу, суть творчого духу, духовну велич і художню самобутність .

Так, з раннього віку у сім’ях заохочували дітей до співу, музики, танців. Виховання і навчання базувалось на пісенному жанрі дитячого фольклору – утішках, пестушках, забавляннях, колискових, жартівливих піснях,колядках, щедрівках, веснянках, – на якому формувалися естетичні смаки дитини, проходило морально – етичне становлення та розвиток особистості.Спираючись на образність мислення, використовуючи прихильність до творчості, природні музичні задатки та нахили, пісенно-ігровий дитячий фольклор позитивно позначається на роботі мозку малюків. Стимулюючи мистецько – художні здібності, які мають емоційно-рухову природу, проявляються дуже рано і становлять основупсихічного розвитку дитини, розвивається музичний потенціал, активізуються енергетичні процеси організмудитини.

Визначну роль у питанні морального виховання дітей відіграє і школа, покликання якої – сформувати відповідну систему національного виховання та освіти, що буде виховувати гідного громадянина своєї держави.

Ефективність музичного навчання і виховання значною мірою залежить від особистості вчителя, його світогляду і професійної підготовки, педагогічного таланту і майстерності, багатства інтелекту і душевноїчуйності, громадянської позиції. Вчитель має орієнтувати учнів на осмислення інтонаційно-пластичних витоківмузики, прагнути до єдності музики як способу пізнання світу і музики як предмету пізнання.Ефективним засобом морального виховання на уроках музики є використання народного фольклору. Виховання дітей засобами усної народної творчості – один ізнайголовніших компонентів музичної педагогіки. Засвоєння фольклору (родинно-побутових пісень, ліричних, календарно-обрядових пісень, жартівливих пісень, дум, тощо),в тому числі і дитячого (колискових пісень, різних забавлянок, закличок, лічилок, скоромовок, ігор т.д.), сприяє прилученню до народних традицій, пізнанню джерел мудрості й благородства наших предків, вихованню любовідо рідної землі і людей, що живуть на ній.Досліджуючи взаємовідносини мистецтва і духовного, внутрішнього світу людини. в філософській та психологічній літературі висловлюються думки, що в структурі внутрішнього світу особистості є компоненти,унікальність змісту яких може бути передана тільки за допомогою мистецтва. Духовне освоєння образностімузичного фольклору має місце в дошкільному і молодшому шкільному віці. В цей час зміст музичногоматеріалу відповідає розвитку творчої уяви дитини – антропоморфному сприйманню образності. Слухання тавиконання народних пісень молодшими школярами відповідає названому рівню розвитку творчої уяви дитини. Впедагогічних системах музичного виховання особливу увагу надано інтонаційному впливу музики на молодшогошколяра. Саме інтонаційна природа музики є тим джерелом проникнення в дитячу свідомість, котре формуєтьсяпаралельно з нею і тому робиться значним феноменом. Музична інтонація розуміється музикознавцями якматеріальна основа художнього змісту. Тому духовність особистості формується інтонаційною, художньоюприродою музичного мистецтва. Інтонації українського фольклору зображують розвиток людської слуховоїсутньої сили та входження свідомості дитини в тон певного, генетично рідного соціального оточення.Об’єктивні можливості інтонацій музичного фольклору цілісно відображують художню образність фольклору,проектують на духовні характеристики особистості, та залежать від особливостей творчої уяви школяра.Рівень духовного проникнення молодшого школяра в інтонаційний простір мелодики українського музичногофольклору, відношення до музичних інтонацій з урахуванням їх особистого значення стає основою дляформування індивідуального музичного інтонаційного словникового запасу.Народні традиції – це приклад гармонії життя з законами добра і краси. Протягом століть вони сприяли вихованню таких людських якостей, як толерантність, доброзичливість, повага до старших. Вони є тією доброю основою, на якій зростає національна свідомість, гідність і самоповага, а разом з тим і розуміння, толерантність та повага до інших народів. Весь календарний та сімейний обрядові цикли несуть в собі компоненти становлення особистості через етнопедагогічні ситуації, які спонукають індивіда до самовдосконалення, творчості, сприяють самопізнанню, самоутвердженню, самовихованню, самоконтролю, відповідальності (В.Гауак, В.Стефаник, В.Юрченко). Тому народні звичаї і традиції мають посісти важливе місце у вихованні дітей як у сім’ї, так і в навчально-виховних закладах різних рівнів. Висвітлюючи роль українського музичного фольклору у вихованні та музичному розвитку дітей, а також простежуючи взаємодію між музичним розвитком дітей і формуванням їх емоційного, інтелектуального й духовного світу та становленням особистості, варто ще раз наголосити на тому, що дитячий музичний фольклор дає дитині перші відомості про навколишній світ та надає можливості знайти себе в ньому. Виховання засобами українського музичного фольклору створює умови для формування внутрішньої потреби у неперервному вдосконаленні, музичного розвитку, реалізації музично-творчих можливостей та становленні духовного світу особистості на національній основі в музичній діяльності.