Умови формування правильного ігрового апарату під час навчання грі на музичному інструменті «синтезатор» у учнів з особливими освітніми потребами
Запорізька дитяча музична школа №3
Естрадно – джазовий відділ
Методична доповідь на тему: Умови формування правильного ігрового апарату під час навчання грі на музичному інструменті «синтезатор» у учнів з особливими освітніми потребами
Виконав: Віктор Гребенік
2024
ЗМІСТ
- Вступ. Стратегія державної соціальної політики на сучасному етапі.3
- Музикотерапія - як спеціальний психолого – педагогічний метод корекційної роботи дітей з ООП. 4
- Види корекційно-розвивальної роботи. 4
- Засадничі методологічні положення по навчанню музиці і розвитку дитини. 5
- Заняття на синтезаторі для дітей з різними порушеннями моторики рук як ефективний вплив на корекцію психомоторних реакцій, розвиток у сенсорних систем, пам'яті та психоемоційної сфери дитини. 6
- Умови по формуванню правильних ігрових рухів при грі на синтезаторі дитини з особливими освітніми проблемами. 7
- Творчі завдання: під час виконання музичних завдань та їх креативна складова. 8
- Методи по формуванню правильних ігрових рухів під час гри на синтезаторі у учня/учениці з особливими освітніми проблемами. 9
- Методи контролю та управління освітнім процесом. Висновок. 10
10. Список використаних джерел. 10
11. Додаток 1. 12
12. Додаток 2. 13
Вступ. Стратегія державної соціальної політики на сучасному етапі
На сьогоднішній день суспільство вкрай стурбоване зростанням кількості дітей з вадами психофізичного розвитку та дітей-інвалідів. За оцінками експертів ООН та ВООЗ, кількість людей з обмеженими життєвими і соціальними функціями складає 10% населення земної кулі. Понад 120 млн. з них - це діти та підлітки. На жаль, ці світові проблеми не обійшли і нашої країни. За останні роки в Україні кількість дітей з порушеннями психофізичного розвитку зросла на 22%, щорічно на 5-6 тисяч збільшується число дітей-інвалідів. Це діти з проблемами розумового розвитку та порушеннями опорно-рухового апарату. Тому стратегія державної соціальної політики на сучасному етапі навіть в часи воєнного стану спрямована на створення необхідних умов для повноцінної реабілітації, соціальної адаптації та інтеграції в суспільство дітей з обмеженими психофізичними можливостями .
Навколо питання дітей з особливими потребами розбудовується ціла концепція, що спрямована на успішність їх соціалізації в широкому розумінні. Зокрема, йдеться і про систему інклюзивної освіти. Натепер стає очевидним, що саме навчання таких дітей містить докорінні відмінності порівняно з рештою педагогічних задач, таких як виховання, розвиток, соціалізація.
Якраз навчання стає осереддям проблем інклюзії, оскільки такі діти кардинально відрізняються від решти однолітків за вельми значущим критерієм, а саме – темпом виконання навчальної діяльності в усіх її компонентах – сприйняття та виконання учбових завдань; становлення та збереження необхідних навичок.
Тому освітні проблеми таких дітей концентруються саме в навчанні, і доречно вести мову про те, як навчання впливає на решту педагогічних задач, адже провідна ідея інклюзії полягає у фіксації успішності дітей з особливими потребами. Якщо ж така дитина постійно стикається з неуспіхом у навчанні, то це може знівелювати позитивний комунікативний досвід. І навпаки – переживання хоча б і окремих навчальних успіхів може стати чинником більш успішної соціалізації, підвищенням самооцінки і загального світосприйняття.
З урахуванням сказаного можна стверджувати, що навчання музиці має свої окремі позитивні передумови для розвитку дітей з особливими потребами, оскільки його осереддя – індивідуальні заняття з педагогом зі спеціальності. Саме на ньому лежить увесь тягар відповідальності за цілий комплекс педагогічних задач, але виходить так, що вирішується він через навчання та його атрибути, котрі постають як значущі в педагогічному процесі.
Музикотерапія - як спеціальний психолого – педагогічний метод корекційної роботи дітей з ООП
Музика взагалі має свої особливості, що дало підстави для розбудови спеціального психолого-педагогічного методу – музикотерапії. Так, укладач корекційно-розвивальної програми з музикотерапії Наталя Квітка покладає на неї такі завдання:
- розвиток у дітей здатності емоційно сприймати музику;
- формування уявлень про музичне мистецтво, ознайомлення з його роллю у житті людей;
- корекція недоліків пізнавальної сфери дітей шляхом систематичного, цілеспрямованого розвитку сприймання музики;
- розвиток мови та різних функцій мовлення;
- виправлення недоліків моторно-рухової сфери;
- розвиток емоційно-естетичного ставлення до предметів і явищ навколишнього світу й творів музичного мистецтва;
- розвиток інтересу до музично-творчої діяльності;
- розвиток музично-сенсорних здібностей;
- виховання у дітей основних моральних та комунікативних якостей особистості.
Можна сказати, що майже всі вони виконуються при навчанні музиці через спів та гру на музичному інструменті, а в плані дітей з особливими потребами – спрямовують і суттєво забезпечують їх загальний розвиток.
Зазначена програма, на думку укладачів, дає змогу стимулювати та коригувати розвиток дітей дошкільного віку зі складними (комбінованими) порушеннями психофізичного розвитку (дитячий церебральний параліч, затримка психічного розвитку, аутизм, порушення інтелекту, зору, слуху тощо).
Види корекційно-розвивальної роботи
Серед видів корекційно-розвивальної роботи зазначеної програми відзначимо такі: 1) рухова релаксація та злиття з ритмом музики; 2) музично-рухові ігри та вправи; 3) гра на дитячих шумових і музичних інструментах та ритмічна декламація. Це якраз ті види діяльності, котрі відбуваються зокрема під час індивідуальних занять з навчання музиці. Також необхідно зазначити, що положення щодо дошкільнят залишаються актуальними і для початкової музичної школи у випадку дітей з особливими потребами, оскільки вони зазнають певної затримки у розвитку деяких функцій.
Також і цій програмі позначено і технологічний аспект, а саме, що «Організація занять з музикотерапії вимагає від музичного керівника поетапності та поступовості у кроках – від розвитку сприймання музичного матеріалу дітьми до засвоєння ними музичних знань, вмінь та навичок». Йдеться і про ефективність роботи, успіхи в якій «педагогу необхідно формувати протягом тривалого часу, постійно повторюючи досягнуті результати і поступово просуваючись вперед до нових знань.
Про часовий аспект говориться і в Освітньому проекті Наталії Борисенко – «Установлено, що кожен руховий акт здійснюється в просторі і часі, і тому дитина, яка активно рухається, отримує можливість набути певну одиницю часу більшого об’єму інформації, що, як наслідок, сприяє прискореному формуванню її психіки».
Тобто, час засвоєння матеріалу при заняттях музикою є однією із значущих особливостей у дітей з особливими потребами, і тут роль педагога, якщо йдеться про навчання музики у ДМШ, полягає в тому, щоб визначати момент переходу до наступних етапів у навчанні, коли певний матеріал засвоєно, проміжного успіху досягнуто, і можна рухатись далі.
Засадничі методологічні положення по навчанню музиці і розвитку дитини.
Окреслимо особливості психофізіології, значущих для навчання музиці дітей з особливими освітніми потребами.
Так, Наталія Квітка узагальнює причин, які ускладнюють процес виховання та навчання дітей зі складними (комбінованими) порушеннями психофізичного розвитку (дитячий церебральний параліч, який поєднується з затримкою психічного розвитку, аутизмом, порушенням інтелекту, зору, слуху). Вони розглядаються в плані психічних явищ і утворюють такий перелік
недорозвиток усіх видів сприймання;
недостатність пам’яті;
несформованість мисленнєвих операцій;
недостатній розвиток мови та мовлення;
слабка увага;
несформованість емоційно-вольової сфери тощо.
«Характерним для всіх дітей даної категорії є недорозвиток функцій ПАМ’ЯТІ, яка є однією із важливих умов продуктивності пізнавальної діяльності. Вони також зазнають великих труднощів у запам’ятовуванні, відтворюванні сприйнятого й вивченого музичного матеріалу. … Як правило вони запам’ятовують лише яскраві музичні образи, які супроводжуються цікавою розповіддю, гарними зображеннями або цікавою наочністю. Тому цим дітям треба більше часу на запам’ятовування музичних творів різних жанрів, допомога у відтворенні слів, текстів привітань або пісень».
Всі ці моменти необхідно враховувати педагогу дитячої музичної школи у роботі з такими дітьми і розробити відповідні програми навчання з наступними положеннями:
1) орієнтація на навчання, що зберігає здоров'я, оптимальне по змісту і формі;
2) доступність і посильність навчальних задач для учнів з особливими освітніми потребами, ефективність у застосуванні спеціально розроблених методів;
3) індивідуалізація навчання в кожному конкретному випадку (з урахуванням специфіки освітніх потреб учнів);
4) орієнтованість на родину з позиції її участі і допомоги в навчанні дитини.
Ціль такої програми - навчити дітей з особливими освітніми потребами грі на цифрових музичних інструментах, сформувати і розвинути основні навички правильних ігрових рухів при грі на синтезаторі з максимальною користю для дитини і мінімальними фізичними і психологічними витратами.
Заняття на синтезаторі для дітей з різними порушеннями моторики рук як ефективний вплив на корекцію психомоторних реакцій, розвиток у сенсорних систем, пам'яті та психоемоційної сфери дитини.
Отже, методи, що відповідали б цим засадничим принципам, можуть бути розроблені з їх урахуванням. Вони постають як система вправ, що спрямовані не тільки на навчання музиці, але й на розвиток дитини у ширшому контексті.
Викладач гри на синтезаторі має тут відому перевагу, оскільки має у розпорядженні інструмент, який на відміну акустичного інструменту, може моделювати різноманітні звуки нот, надаючи їм фантастичну виразність, тембр і силу. Синтезатор має інше звуковидобування - це і раніше записаний і оцифрований звук (семпл) реального музичного інструменту, так і видобувач різноманітних синтезованих звуків не існуючих в природі інструментів і речей, які могли б ці звуки створити. Для когось таке незвичне звучання є більш прийнятним і привабливим. Дуже важливою рисою зазначеного інструменту вважається те, що в ньому є функція автоматичного акомпанементу. Простіше кажучи, в нього вже закладена стильова гармонійна послідовність та ритм, а ви просто натискаєте відповідні клавіші і витягаєте ті акорди, яких бракує пісні. На перших порах такий спосіб гри, безумовно, вселяє впевненість в своїх силах,і дитині буде простіше перейти до того, щоб самостійно починати активно задіяти ліву, додаткову руку, якою граються акорди, а не тільки грати мелодію правою рукою.
Грати на синтезаторі, не прив'язуючись до нотного тексту, можна будь-якими руками: як з нормальною м'язово-руховою реакцією, так і зі суттєвими ураженнями моторних функцій при спастичних та млявих парезах. У міру дорослішання дитини з вадами здоров’я ігровий компонент уроку зменшується, а умови і форма його проведення все більше набуває стандартних форм. Ігрові імпровізаційні завдання покликані зацікавити та стимулювати дітей з різними моторно-руховими порушеннями рук до роботи на інструменті, вселити впевненість у свої можливості та, зрештою, максимально компенсувати та коригувати свої рухові дефекти.
Заняття на синтезаторі для дітей з різними порушеннями моторики рук мають дуже ефективний вплив не тільки на корекцію психомоторних реакцій, а й на розвиток усіх сенсорних систем, пам'яті та психоемоційної сфери дитини. Слід зазначити позитивні зрушення у тонкокоординованості рухів рук і пальців, що, окрім формування правильного ігрового апарату під час навчання грі на музичному інструменті «синтезатор» у учнів з особливими освітніми потребами позначається на поліпшенні почерку, розвитку навичок самообслуговування, більш впевнену роботу за комп'ютером тощо.
Умови по формуванню правильних ігрових рухів при грі на синтезаторі дитини з особливими освітніми проблемами
Загальною умовою по формуванню правильних ігрових рухів на початковому етапі в навчанні гри на синтезаторі учня/учениці з особливими освітніми проблемами є будування викладачем кожного заняття за схемою:
- комфортна посадка за інструмент: комплекс елементарних вправ для роботи ігрового апарату (2-3 хв);
– дихальна гімнастика (відповідно до рекомендацій лікаря ЛФК);
- виконання елементарних ансамблів з педагогом;
-творчі завдання;
– робота над твором;
- аналіз заняття.
Кажучи про умови по формуванню правильних ігрових рухів при грі на синтезаторі (як і суто на інших клавішних інструментах, і не тільки на них) дитини з особливими освітніми проблемами, визначимо сутність концепту «умови»: у словниковій літературі поняття «умова» трактується як «фактор (лат. factor – чинник), рушійна сила, причина будь-якого процесу» (Філософський словник); «сукупність змінних природних, соціальних, зовнішніх та внутрішніх впливів, що впливають на фізичний, психічний, моральний розвиток людини, її поведінку; виховання і навчання, формування особистості»; «те, від чого залежить щось інше; суттєвий компонент комплексу об’єктів»; «необхідна обставина, яка уможливлює здійснення, створення, утворення чого-небудь або сприяє чомусь» (Великий тлумачний словник сучасної української мови). Представлені визначення є достатньо для нас інформативними, адже дають нам основні характеристики концепту «умови» - зокрема, це необхідність створення певних умов, які сприятимуть формуванню готовності дитини з особливими освітніми потребами до таких ігрових рухів при грі на синтезаторі, які в умовах мистецької освіти будуть вважатися професіонально правильними. Зазначимо, що, наприклад, Анжеліка Криленко веде мову про пристосування рук до клавіатури, і зазначає наступне:
«Потрібно працювати над виробленням гнучкого вільного руху рук. При цьому важливо створити для дитини такі умови, коли невірна, напружена гра буде неможливою. Нажаль, ще можна спостерігати в роботі викладачів застарілі методи, коли навчання починається з так званої «постановки руки», вимагаючи від учнів фіксованого положення пальців, кисті і всієї руки в цілому, акцентуючи увагу на тому, як потрібно ставити той чи інший палець. Іноді навчати починають з гри на одних білих клавішах, не задумуючись про те, що для дитини з маленькою рукою, розміщення пальців на п’ятьох білих клавішах До-мажорної гами вже вимагає розтягнутого положення пальців. Все це відволікає увагу дитини від звичних, природніх для неї рухів і призводить до напруження рук. Між іншим, якщо дитина захоче, наприклад, взяти олівець, вона ніколи не візьме його напруженою рукою. Тож головним завданням викладача повинно стати збереження природніх відчуттів під час гри на фортепіано, а головною умовою цього відчуття – зібрані пальці».
Займаючись з учнями, які потребують особливої до себе уваги, перед педагогом з предмету «синтезатор» стоїть кілька проблемних завдань: навчити працювати великі м'язи руки, плече; координувати рухи правої та лівої рук; розробляти пальці. Пальчикові ігри проводяться з метою збільшення амплітуди руху пальців, відокремлення кожного пальця. У ході проведення заняття у дитини відпрацьовуються навички пальцевої позиції, перемикання з однієї позиції на іншу, одночасного виконання руху пальцями та китиць обох рук у поєднанні з мовним супроводом та з опорою на зорові та тактильні образи-уявлення. Це все по факту дає позитивну динаміку у розвитку дрібної моторики. У своїй роботі нами застосовуються два комплекси вправ:
1. Вправи великих м'язів. Ці вправи диференціюють роботу великих м'язів. В результаті активізуються м'язи плече-лопаткового відділу, з'являється відчуття свободи, ваги, цілісності рухів рук.
2. Вправи, спрямовані на розвиток кисті, зап'ястя, пальців. Дані вправи допомагають долати труднощі, спричинені порушеннями опорно-рухової системи.
При формуванні кожної нової схеми рухової дії необхідно вимагати від дитини чіткості виконання, вільного руху, плавності переходу від однієї дії до іншої і цілеспрямованого збільшення або зменшення амплітуди рухів. Слід навчати дітей виокремлювати елементарні рухи у плечових, ліктьових, променево-зап’ястних суглобах, і по можливості, правильно, вільно виконувати їх.
Творчі завдання: під час виконання музичних завдань та їх креативна складова
Важливу роль у формуванні правильних ігрових рухів в грі на синтезаторі відіграють творчі завдання: під час виконання музичних завдань викладач не тільки виконує гармонійне тло, диктує зміст та підказує можливі способи гри, його завдання глибше: а) стежити за положенням корпусу та правильною поставою дитини під час виконання;
б) стежити за рівномірним навантаженням на обидві руки, оскільки дитина завжди намагається працювати слухнянішою, тобто здоровішою рукою;
в) максимально задіяти в роботі всі пальці рук, а не тільки ті, якими дитина звикла маніпулювати.
Одну з описуваних форм роботи можна назвати "Звукова картина". Вона ґрунтується на звукоутворювальних та стильових можливостях синтезатора та імпровізується на задану тему. наприклад: «Дощ та гроза», «Соловейко і ведмідь», «Дубовий гай вдень і вночі». Вчитель та учень сидять за інструментом і вільно імпровізують, вчитель – зліва, або справа, (як піде сюжет). Гра супроводжується текстовим коментарем вчителя. Застосовується синтезатор за максимальними своїми технічними можливостями. При повторному виконанні завдання учень/учениця викликають сюжет самостійно.
Методи по формуванню правильних ігрових рухів під час гри на синтезаторі у учня/учениці з особливими освітніми проблемами
Особливості клавішних інструментів, до яких належать електромузичні інструменти - електропіано (KLAVINOVA) та синтезатори (YAMAHA, CASIO, тощо) – надають учневі/учениці з особливими освітніми потребами широку теситуру можливостей самовираження себе в палітрі музичних тонів і інтонаційно - кластерних утворювань при її виконанні своєї вільної імпровізації чи на запропонований сюжет вчителем, чи на свій емоційний стан - при цьому викладач задіє такі методи по формуванню правильних ігрових рухів під час гри на синтезаторі у учня/учениці з особливими освітніми проблемами:
- ігровий;
- демонстраційний;
-пояснювально-ілюстративний (з використанням схематичних елементарних партитур);
- метод спостереження та наслідування;
- метод вправ;
- метод внутрішнього слухання.
Область підсвідомого таких особливих дітей виплескується в реальну позачасову діяльність, звільняє рухи й надає їй творчого інсайту. В цей час вчитель повинен слідкувати за психофізичним станом учня/учениці, відмічати потенційно важливі в їхньому подальшому навчанні гри на синтезаторі такі елементи правильних ігрових рухів і такі загальні рухові можливості, які можна і повинно бути розвивати і закріпляти потім на заняттях як правильну соматичну діяльність. Спостерігання вчителем за таким творчим актом дитини з особливими потребами за інструментом повинно бути і терплячим, і дуже уважним. Паралельний коментар викладача по трактовці сюжету творення учнем/ученицею вільної звукової імпровізації на синтезаторі має завдання, з однієї сторони, підбадьорити дитину до подальших занять музикою, а з другої, вчасно зуміти педагогом тактично і логічно завершити гру до настання психічної і фізичної втоми граючої дитини, тобто, на кульмінаційній точці задоволення його від самого себе.
Усвідомлюючи психофізіологічні можливості дитини у засвоєнні програмного матеріалу, цікавим і допоміжним у роботі викладача є створення ним на уроці в реальному часі маленьких музичних композицій разом з дитиною. Це можуть бути як вправи-імпровізації на вивчаємий ними твір за програмою, так і редагований цей же програмний твір таким чином, щоб його зміг виконати учень зі своїми фізичними вадами за умови збереження головної музичної ідеї твору. На жаль, ще мало українських репертуарних збірок з легкими п’єсками для синтезатора, але це і надає викладачеві досить широке поле творчої діяльності у створенні авторських інструментальних творів, перекладань і транскрипцій класичної, вітчизняної і сучасної естрадної музики для цікавих занять з особливими учнями.
Описані вище форми роботи досить об'ємні за змістом, різноманітні за видами рухових навичок звуковидобування. Якщо дитина відчуває складнощі у певній частині завдання, на допомогу приходять пальчикові ігри та вправи на синтезаторі. Вони покликані допомогти дитині пристосуватися до клавіатури, почути її темброві, динамічні, звукотворчі, барвисті можливості. Ці вправи є елементами, "будівельним матеріалом" імпровізованих картин і сюжетів.
Для створення на уроці атмосфери емоційного задоволення дуже важливими є особистісні якості викладача: доброзичливість, співучасть, оптимізм, почуття гумору, щирість - все те, що не може бути виявлено формально.
По відношенню до учня в процесі уроку викладач не може допустити навіть натяку на невдоволення виконуваного завдання, навпаки, лише заохочення та радість співтворчості. Якщо дитина не справляється – отже, вимоги вчителя завищені. У наведених вище видів роботи немає чіткої схеми, немає ідеального зразка виконання. Все, що робить дитина на емоційному підйомі, є межа її нинішніх можливостей, це її досягнення, її перемоги над своєю недугою. Як можна оцінити цю роботу? Звичайно, тільки на чудово!
Методи контролю та управління освітнім процесом. Висновок.
Методи контролю та управління освітнім процесом – це спостереження педагога під час занять, аналіз підготовки та участі дітей у заходах, оцінка глядачів, членів журі. Принциповою установкою занять є відсутність повчальності та прямолінійності у поданні нотного матеріалу.
Розмова, на якій викладаються теоретичні відомості, ілюструються поетичними та музичними прикладами, наочними посібниками, презентаціями, відеоматеріалами.
На практичних заняттях з комплексним характером корекційно – педагогічної роботи з онтогенетично послідовним впливом, що спирається на збереження набутих психомоторних функцій , де діти освоюють елементарні виконавські навички, вивчають п'єси композиторів-класиків, відпрацьовуються концертні номери, розвиваються акторські здібності дітей і приводиться до ладу головне - правильна організація ігрових рухів, а участь у концертах, виступ перед батьками та перед своїми однолітками – все це не лише підвищує виконавський рівень дітей, а й виховує у них почуття гордості за себе, віру у свої сили та можливості.
Список використаних джерел
1. Романенко О.В. Психофізіологічні аспекти готовності дітей із церебральним паралічем до шкільного навчання // Дефектологія. - 2006. - №3. - С. 33-35.
2. Трудове навчання : Підготовчий клас : підруч. для спец. загальноосвіт. навч. закл. для розумово відсталих дітей / О. В. Чеботарьова, В. С. Гнатенко. — К. : Либідь, 2015. — 112 с. : іл.
3. Чеботарьова О.В. На допомогу батькам дітей з церебральними паралічами / Дефектологія / Особлива дитина: навчання та виховання. - 2011.- №4. – 10- 4. Чеботарьова О.В. Особливості корекційно-реабілітаційної роботи з учнями із порушеннями опорнорухового апарату / Дефектологія / Особлива дитина: навчання та виховання. – 2013. – №3. – 16-21.
5. Борисенко Н. Формування ігрової діяльності у дітей з особливостями інтелектуального розвитку в умовах інклюзивного навчання. На урок. Освітній проект. URL : https://naurok.com.ua/formuvannya-igrovoy-diyalnosti-u-ditey-z-osoblivostyami-intelektualnogo-rozvitku-v-umovah-inklyuzivnogo-navchannya-122409.html
6. Рухова активність, як засіб повноцінного розвитку дітей. ЖУРАВЛИК. URL : https://newdnz72.edu.vn.ua/osvitniy-process/metod-case/ruhova-aktyvnist-yak-zasib-povnoczinnogo-rozvytku-ditej/
7. Програмно-методичний комплекс «Навчання музики дітей зі складними (комбінованими) порушеннями психофізичного розвитку» / Укладач Н. Квітка. – К.: 2013. – 82 с.
8. Індивідуалізація навчання дітей з особливими освітніми потребами на уроках фортепіано. Огляд закордонних і вітчизняних досліджень у сфері інклюзивного утворення. Принципи і методи роботи педагога-музиканта з учнями з особливими освітніми потребами. Рекомендації з удосконалювання навчання дітей на уроках фортепіано. 4ua.co.ua. URL : http://4ua.co.ua/pedagogics/tb3bd69a5d43a88421306c37_1.html
9. Криленко А. Розвиток музичних здібностей у учнів початкових класів. Робота над музичним твором. Кам’янець-Подільський, 2017. URL : https://docs.google.com/document/d/1XiR0Oak5lTq6cGXbNRCm9FItnAT7117LH-pLduKOEo4/edit
Приклади віршиків для музикування з подальшим їх записом кольоровими олівцями на широкому нотному стані учнем/ученицею з допомогою викладача:
Ми – України діти,
Ми сонечком зігріті.
Батьківщину любим дуже,
Між собою міцно дружим.
І николи, і іде
Друзів ми не підведем.
Дощик плакав
дощик плакав
Намочив кота й собаку,
Груші, яблука і сливи
Отакий він – дощ плаксивий.
Замела зима стежинки
Замела зима стежинки
І дерева, і будинки.
А ставки вдягла у кригу,
Бо не вистачало снігу.
Малювала зранку мишка
Три цукерки, два горішка,
А в обід в куточку сіла
І смачний малюнок з’їла.
Кую, кую чобіток
Кую, кую чобіток,
Подай, мамо, молоток!
Як не подаси молотка,
Не підкую чобітка.
КОНИК – СТРИБУНЕЦЬ
Скаче коник-стрибунець
З кукурудзи на чебрець,
З конюшини на бузок,
Подає свій голосок.
Скаче коник вже півдня,
А уся його рідня,
Зелененька і прудка,
Цвіркотить біля ставка.
Н. Бугай
Додаток 2
Вправи для великих м'язів (перший комплекс вправ):
«Млин». Руки та тіло вільні. Обертальні рухи рук «з корпусу» у плечових суглобах, правою та лівою рукою поперемінно та разом, вперед і назад. Важливо здійснювати рухи розслабленими руками.
«Ножиці». Потрібно стати прямо, опустити руки вільно вниз, злегка нагинаючись при цьому вперед. Потім похитувати їх назустріч один одному, то схрещуючи, то розводячи руки убік. Одночасно з цим нахил збільшувати, а потім, поступово розпрямляючись, повертатися до вихідного положення. У цьому вправі учень відчуває як роботу м'язів рук, а й великих м'язів спини.
«Заводна лялька». Лялька стоїть, піднявши руки, завод закінчився, поступово падають, «вимикаються» пальці рук, кисті, руки, тулуб, і учень нахиляється та хитає розслабленими руками.
Пальчикова гімнастика та ігри-інсценування, міні-спектаклі… У багатьох іграх необхідна участь обох рук, що дає можливість учням орієнтуватися в поняттях «праворуч», «ліворуч», «вгорі», «внизу», тощо. Для цього рекомендуються такі вправи з розвитку дрібної моторики:
• стиснути пальці правої руки в кулак, випрямити;
• зігнути пальці одночасно і по черзі;
• торкнутися по черзі всіма пальцями великого, з’єднати великий палець з усіма іншими по черзі;
• ритмічно постукати кожним пальцем по столу під рахунок «один, один-два, один-два-три»;
• звести і розвести пальці, зігнути і розігнути із зусиллям;
• багаторазово зігнути і розігнути пальці, легко торкаючись пучкою першого пальця інших.
Потягусі: 1. Зімкнути пальці в замок. 2. Розвернути руки і витягнути їх уперед. 3. Розслабити руки.
Розминка: 1. Пальцями однієї руки почергово розминати ділянки між пальцями другої. 2. Те саме зробити другою рукою.
Рахівничка: 1. Руки витягнути перед собою, пальці напружені. 2. Почергово згинати пальці, починаючи з великого, і рахувати: "Один, два, три..."
3. Розгинати, рахуючи у зворотному порядку.
4. Те саме зробити, починаючи з мізинця.
5. Розслабити руки.
Метелик: 1. Скласти напружені кисті рук разом зворотним боком.
2. Швидкими різкими рухами махати ними, як метелик крилами.
Птах: 1. Скласти кисті рук разом зворотним боком.
2. Повільними плавними рухами махати розслабленими руками, як птах крилами.
Гребінець: 1.Пальці зімкнені в замок.
2.Кінці пальців правої руки натискають на верхню частину тильної сторони долоні лівої руки, пригинаючи її, а пальці лівої встають, як гребінець півня.
Пальчики вітаються: Кінчиком великого пальця правої руки торкатися почергово кінчиків вказівного, середнього, безіменного пальців та мізинця цієї самої руки.
Джміль: 1.Вирівняти вказівний палець правої руки і робити ним колові руш.
2.Потім виконати ту саму вправу вказівним пальцем лівої руки, обох рук.
Окуляри: Утворити два кружечки великим і вказівним пальцями обох рук, з'єднати їх.
Зайчик: 1.Витягнути вгору вказівний і середній пальці, інші стиснути в кулак.
2.Поворушити пальцями
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку