ур: К. Малицька. Розповідь про письменницю. Ліричність вірша- пісні «Чом, чом, чом, земле моя».ок на тему"

УРОК З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (5 клас)

ТЕМА: К. Малицька. Розповідь про письменницю. Ліричність вірша- пісні        «Чом, чом, чом, земле моя».

Мета: ознайомити учнів з життєвим шляхом письменниці К. Малицької та її  ліричним віршем « Чом, чом, чом, земле моя»; допомогти усвідомити ідейно- художнє значення пісні; розвивати вміння аналізувати твір і визначати художні особливості, розвивати навички виразного читання вірша; виховувати почуття патріотизму, любові до рідного краю .

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет К. Малицької, виставка малюнків на тему: «Мій край, моя земля», прикрасити вишитими рушниками, гілочками з гронами калини та пшеничними колосками.

 ХІД УРОКУ

I  Організаційний момент

II  Актуалізація опорних знань.

Бесіда:

   -Зверніть увагу на нашу виставку малюнків, що на них зображено? (Рідний край, наша земля, символи України).

   -Давайте з’ясуємо лексичне значення слова

  земля:

1. суша ( на відміну від водного простору),
2. грунт, поверхневий шар кори іншої планети,
3. розсипчаста темно - бура речовина, що входить до складу кори  нашої планети,
4. територія з угіддями, що перебуває в чиєму- небудь володінні, користуванні;
5. країна, держава;
6. (з великої літери) третя від Сонця планета сонячної системи, на якій ми живемо;

7)(переносн) місце життя й діяльності людей.

     -Яке з цих значень ми  використовуємо, коли говоримо про наш рідний

      край ? 

     -А що ви знаєте про свій рідний край, яким його уявляєте ? (Слайди з   

      зображенням рідного краю)

     - А тепер давайте послухаємо власні вірші однокласників про наш рідний

       край.

1-й учень.( Олексій Коржов)

                                  Луганщина – мій рідний край

                         Луганщина – мій рідний край,

                         Ти-земле ,рідная моя!

                         Серед зеленого розмаю

                         Тобі вірші складаю я.

                         Про степи твої безкраї,

                         Річки, долини і поля.

                         Я кращої землі не знаю,

                         Ніж ти, Луганщино моя!

                         Луганщина – світанок України.

                         Це край, який життя дає новому дню.

                          Це край, де сходить сонце Батьківщини,

                          Де люди пам’ятають сиву давнину.

                          У всьому світі ти така єдина,

                          У всьому світі ти така одна.

                          Тебе ніколи не забуду я віднині,

                          Луганщино, мій рідний край ,моя земля!

2-й учень (Сергій Кондрашев)

                      Рідний край                         

                       Люблю свій рідний край я взимку,

                       Коли надворі випада сніжок.

                       У хаті мама прикраша ялинку,

                       Зазивно кличе дітвору каток.

                       Люблю свій рідний край весною.

                       Із вирію вертаються пташки,

                       Усі річки наповняться водою,

                       Дерева повбираються в листки.

                       Люблю свій рідний край я влітку,

                       Коли канікули і вільний я.

                       Любуюсь дивовижним світом,

                       Купаюсь в озері Клешня.

                        Люблю свій рідний край і восени я.

                        Гра кольорів чарує зір мені.

                        А наді мною небо синє,

                       Де, відлітаючи, курличуть журавлі.

Вчитель:

      -А які ви знаєте прислів’я і приказки про рідний край ?

      -Про що в них говориться ?

Слово вчителя.

    Дійсно, мова в них іде про любов до рідного краю, до тієї сторони і того куточка нашої землі , де ми народилися, де вперше почули голос рідної неньки, де поховані наші пращури. І забути про це місце неможливо.

   Ось так само любила і поважала свій рідний край і видатна українська, громадська, просвітня і в жіноча діячка, педагог і письменниця Костянтина Іванівна Галицька, з творчістю якої ми з вами і познайомимося сьогодні. 

III Оголошення теми і мети уроку

IY Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

3-й учень.

1)Розповідь про К. Малицьку(1878-1947рр.) 

     Костянтина Малицька  народилась 30 травня  1872 року в селі Кропивник (зараз Калуського району на Івано – Франківської області), в сім’ї греко-католицького священика. Початкову школу закінчила в Станіславові, вчительську семінарію – у Львові. Вчителювала в народних школах невеличких міст Галичини ( зокрема в Галичі), на Буковині (Лужани) та у Львові в дівочій школі Українського Педагогічного Товариства. Брала активну участь у громадсько-політичному житті, заснувала хори, читальні «Просвіти»,  товариства, тощо. Працювала в  педагогічних товариствах  «Рідна школа»,  Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю».  

У 1912 разом з М. Біленькою дала почин для заснування фонду «На потреби України»,  що був матеріальною допомогою  для УСС 1914 року. У 1914 році  1914 інтернована російською окупаційною владою до Красноярська, де стала першою вчителькою української школи імені І. Котляревського. Після п'ятирічного перебування в Сибіру Костянтина Іванівна  у 1920 році повернулася до Львова, де знову почала працювати  в школі імені Тараса Шевченка.

Костянтина Малицька відома, як дитяча письменниця, автор поезій, оповідань й  сценаріїв, зокрема «Малі герої»,  « Гарфа Леїлі»; автор багатьох січових пісень. Друкувала твори в журналах «Молода країна», «Світ дитини», «Зоря»,  альманахах «Нова Хата», «Учитель», «Жіноча доля», сатиричному часописі «Комар» та інших виданнях. Була редактором дитячого журналу  «Дзвінок» (Львів). Писала статті на педагогічні і  громадські теми, робила переклади.

 У радянський час, з 1939 року вона працювала старшими бібліографом Наукової бібліотеки імені В. Стефаника, укладала універсальний покажчик дитячої літератури. Померла у Львові 17 березня 1947 року.

2) Літературний диктант( доповни речення правильними відповідями)

  1)Народилася К.Малицька у селі….(Кропивники).

  2) Мала псевдонім …..(Чайка Дністрова, Віра Лебедова).

  3)Нородилася  в сім’ї греко - католицького…. ( священника).            

  4)Початкову школу закінчила у….(Станиславі).

   5)Багато років працювала  ….  (вчителем)

   6)У 1914 році разом з Марією Біленькою заснувала фонд  …. («На потреби

       України).

   7)Фонд допомагав ….  (січовим стрільцям)

   8)Була на засланні у місті …  (Красноярську).

   9)Заслання відбувала з….до …року  (1915-1920)

  10)В українську літературу увійшла як майстриня   .… (дитячої літератури).

  11)Твори друкувала у журналах  ….   («Дзвіночок», «Світ дитини»,   

     «Промінь»).

  12)За радянський час працювала у …. ( бібліотеці АН УРСР).

3) Виразне читання вірша  «Чом, чом, чом, земле моя» напам’ять учнем.

4) Словникова робота:

     Чом – чому

     Манить – приваблює

   Пташня – птаство

   Уздріла – побачила

   Яри (літ) – на початку життя

5) Обмін враженнями про вірш.

 6)Літературна гра : установіть відповідність між цифрами  1,2,3,4 та частинами вірша

7) Робота в групах:

  1 гр.- критики (аналіз твору: тема, ідея, образи твору);

  2 гр.- лірики ( який настрій вірша, передайте настрій вірша у кольорах,

    обґрунтуйте свою  думку).

  3 гр. – дослідники (які художні тропи використав автор у творі, їх роль).

ВІДПОВІДІ:

1 група

У цьому вірші К. Малицька з великою любов’ю і повагою розповідає про свій рідний край, про землю, де вона народилася і жила.

У вірші виведено два образи: ліричного героя та рідного краю.

Ліричного героя автор подає, як гідного громадянина своєї землі, який захоплюється красою рідного землі, шанує його історію, поважає і любить  близьких, свій народ.

 Образ краю – рідного,  красивого, багатостраждального.

2 група

Настрій вірша урочистий і піднесений, насичений тільки теплими і світлими кольорами . У цій пісні  свої емоції і любов до рідного краю  та народу автор передає у формі діалогу з молодим поколінням.( Зміст вірша подати  у кольорах).

3 група

 У вірші автор використовує : повтори - чом, чим, тим для того, щоб підсилити значення цих слів та створити певний ритм твору; звертання – земле моя, дівчино, вказують на того, до кого звертається автор.

  Використання питальних і окличних речень:

 Чом, чом, чом, земле моя,

  Так люба ти мені? …

Тим, тим, тим, дівчино, знай,

Бо води ті, ліси – твій рідний край!

 – надають емоційності твору.

Емоційності віршеві надають: епітети– любі, дорогі; зменшено – пестливі слова – серденьку, водиця; а також метафори – манить мене пташні спів; манить мене водиця струй твоїх.

  Висновок:

Темою твору є – розповідь ліричного героя про красу і багатство рідного краю, про його любов до землі, в якій він народився,  де жили та боролися його пращури.

  Ідея – уславлення краси рідного краю та синівської любові до своєї  багатостраждальної землі і її героїчного народу.

  Цей вірш став знаною у світі піснею завдяки щемливим словам глибокої любові до рідного краю.

8) Прослухати пісню «Чом, чом, чом, земле моя» у виконанні

    М. Гнатюка.

Y) Підсумок уроку

. Кодограма

   У зашифрованому вигляді подано прислів’я, яке співзвучне з ідеєю вірша

Вислів: « Кожному рідна своя сторона».

YI Домашнє завдання: вивчити вірш напам’ять, вміти аналізувати зміст, намалювати ілюстрації.