ур: К. Малицька. Розповідь про письменницю. Ліричність вірша- пісні «Чом, чом, чом, земле моя».ок на тему"

УРОК З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (5 клас)

 

ТЕМА: К. Малицька. Розповідь про письменницю. Ліричність вірша- пісні        «Чом, чом, чом, земле моя».

Мета: ознайомити учнів з життєвим шляхом письменниці К. Малицької та її  ліричним віршем « Чом, чом, чом, земле моя»; допомогти усвідомити ідейно- художнє значення пісні; розвивати вміння аналізувати твір і визначати художні особливості, розвивати навички виразного читання вірша; виховувати почуття патріотизму, любові до рідного краю .

 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет К. Малицької, виставка малюнків на тему: «Мій край, моя земля», прикрасити вишитими рушниками, гілочками з гронами калини та пшеничними колосками.

 

 ХІД УРОКУ

 

 

I  Організаційний момент

II  Актуалізація опорних знань.

Бесіда:

   -Зверніть увагу на нашу виставку малюнків, що на них зображено? (Рідний край, наша земля, символи України).

   -Давайте з’ясуємо лексичне значення слова

  земля:

1. суша ( на відміну від водного простору),
2. грунт, поверхневий шар кори іншої планети,
3. розсипчаста темно - бура речовина, що входить до складу кори  нашої планети,
4. територія з угіддями, що перебуває в чиєму- небудь володінні, користуванні;
5. країна, держава;
6. (з великої літери) третя від Сонця планета сонячної системи, на якій ми живемо;

7)(переносн) місце життя й діяльності людей.

     -Яке з цих значень ми  використовуємо, коли говоримо про наш рідний

      край ? 

     -А що ви знаєте про свій рідний край, яким його уявляєте ? (Слайди з   

      зображенням рідного краю)

     - А тепер давайте послухаємо власні вірші однокласників про наш рідний

       край.

1-й учень.( Олексій Коржов)

 

                                  Луганщина – мій рідний край

                         Луганщина – мій рідний край,

                         Ти-земле ,рідная моя!

                         Серед зеленого розмаю

                         Тобі вірші складаю я.

                         Про степи твої безкраї,

                         Річки, долини і поля.

                         Я кращої землі не знаю,

                         Ніж ти, Луганщино моя!

                         Луганщина – світанок України.

                         Це край, який життя дає новому дню.

                          Це край, де сходить сонце Батьківщини,

                          Де люди пам’ятають сиву давнину.

                          У всьому світі ти така єдина,

                          У всьому світі ти така одна.

                          Тебе ніколи не забуду я віднині,

                          Луганщино, мій рідний край ,моя земля!

 

2-й учень (Сергій Кондрашев)

 

                      Рідний край                         

 

                       Люблю свій рідний край я взимку,

                       Коли надворі випада сніжок.

                       У хаті мама прикраша ялинку,

                       Зазивно кличе дітвору каток.

                       Люблю свій рідний край весною.

                       Із вирію вертаються пташки,

                       Усі річки наповняться водою,

                       Дерева повбираються в листки.

                       Люблю свій рідний край я влітку,

                       Коли канікули і вільний я.

                       Любуюсь дивовижним світом,

                       Купаюсь в озері Клешня.

                        Люблю свій рідний край і восени я.

                        Гра кольорів чарує зір мені.

                        А наді мною небо синє,

                       Де, відлітаючи, курличуть журавлі.

Вчитель:

      -А які ви знаєте прислів’я і приказки про рідний край ?

      -Про що в них говориться ?

Слово вчителя.

    Дійсно, мова в них іде про любов до рідного краю, до тієї сторони і того куточка нашої землі , де ми народилися, де вперше почули голос рідної неньки, де поховані наші пращури. І забути про це місце неможливо.

   Ось так само любила і поважала свій рідний край і видатна українська, громадська, просвітня і в жіноча діячка, педагог і письменниця Костянтина Іванівна Галицька, з творчістю якої ми з вами і познайомимося сьогодні. 

 

III Оголошення теми і мети уроку

IY Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

3-й учень.

1)Розповідь про К. Малицьку(1878-1947рр.) 

 

     Костянтина Малицька  народилась 30 травня  1872 року в селі Кропивник (зараз Калуського району на Івано – Франківської області), в сім’ї греко-католицького священика. Початкову школу закінчила в Станіславові, вчительську семінарію – у Львові. Вчителювала в народних школах невеличких міст Галичини ( зокрема в Галичі), на Буковині (Лужани) та у Львові в дівочій школі Українського Педагогічного Товариства. Брала активну участь у громадсько-політичному житті, заснувала хори, читальні «Просвіти»,  товариства, тощо. Працювала в  педагогічних товариствах  «Рідна школа»,  Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю».  

         

 

У 1912 разом з М. Біленькою дала почин для заснування фонду «На потреби України»,  що був матеріальною допомогою  для УСС 1914 року. У 1914 році  1914 інтернована російською окупаційною владою до Красноярська, де стала першою вчителькою української школи імені І. Котляревського. Після п'ятирічного перебування в Сибіру Костянтина Іванівна  у 1920 році повернулася до Львова, де знову почала працювати  в школі імені Тараса Шевченка.

Костянтина Малицька відома, як дитяча письменниця, автор поезій, оповідань й  сценаріїв, зокрема «Малі герої»,  « Гарфа Леїлі»; автор багатьох січових пісень. Друкувала твори в журналах «Молода країна», «Світ дитини», «Зоря»,  альманахах «Нова Хата», «Учитель», «Жіноча доля», сатиричному часописі «Комар» та інших виданнях. Була редактором дитячого журналу  «Дзвінок» (Львів). Писала статті на педагогічні і  громадські теми, робила переклади.

 

 У радянський час, з 1939 року вона працювала старшими бібліографом Наукової бібліотеки імені В. Стефаника, укладала універсальний покажчик дитячої літератури. Померла у Львові 17 березня 1947 року.

 

2) Літературний диктант( доповни речення правильними відповідями)

  1)Народилася К.Малицька у селі….(Кропивники).

  2) Мала псевдонім …..(Чайка Дністрова, Віра Лебедова).

  3)Нородилася  в сім’ї греко - католицького…. ( священника).            

  4)Початкову школу закінчила у….(Станиславі).

  

   5)Багато років працювала  ….  (вчителем)

 

   6)У 1914 році разом з Марією Біленькою заснувала фонд  …. («На потреби

       України).

   7)Фонд допомагав ….  (січовим стрільцям)

  

   8)Була на засланні у місті …  (Красноярську).

 

   9)Заслання відбувала з….до …року  (1915-1920)

 

  10)В українську літературу увійшла як майстриня   .… (дитячої літератури).

 

  11)Твори друкувала у журналах  ….   («Дзвіночок», «Світ дитини»,   

     «Промінь»).

  12)За радянський час працювала у …. ( бібліотеці АН УРСР).

 

 

 

3) Виразне читання вірша  «Чом, чом, чом, земле моя» напам’ять учнем.

 

4) Словникова робота:

     Чом – чому

     Манить – приваблює

   Пташня – птаство

   Уздріла – побачила

   Яри (літ) – на початку життя

 

 

5) Обмін враженнями про вірш.

 

 6)Літературна гра : установіть відповідність між цифрами  1,2,3,4 та частинами вірша

 

А) Чим, чим, чим манить мене      Водиця струй твоїх, що тут пливе?
Б) Тим, тим, тим, дівчино, знай,     Бо тут ти вперше світ узріла в яри літ.
В) Чом, чом, чом, земле моя,    Чарує так мене краса твоя?
Г) Тут, тут, тут усі твої    Найближчі серденьку і дорогі.

 

 

7) Робота в групах:

  1 гр.- критики (аналіз твору: тема, ідея, образи твору);

  2 гр.- лірики ( який настрій вірша, передайте настрій вірша у кольорах,

    обґрунтуйте свою  думку).

  3 гр. – дослідники (які художні тропи використав автор у творі, їх роль).

 

ВІДПОВІДІ:

 

1 група

У цьому вірші К. Малицька з великою любов’ю і повагою розповідає про свій рідний край, про землю, де вона народилася і жила.

У вірші виведено два образи: ліричного героя та рідного краю.

Ліричного героя автор подає, як гідного громадянина своєї землі, який захоплюється красою рідного землі, шанує його історію, поважає і любить  близьких, свій народ.

 Образ краю – рідного,  красивого, багатостраждального.

2 група

Настрій вірша урочистий і піднесений, насичений тільки теплими і світлими кольорами . У цій пісні  свої емоції і любов до рідного краю  та народу автор передає у формі діалогу з молодим поколінням.( Зміст вірша подати  у кольорах).

3 група

 У вірші автор використовує : повтори - чом, чим, тим для того, щоб підсилити значення цих слів та створити певний ритм твору; звертання – земле моя, дівчино, вказують на того, до кого звертається автор.

  Використання питальних і окличних речень:

 Чом, чом, чом, земле моя,

  Так люба ти мені? …

Тим, тим, тим, дівчино, знай,

Бо води ті, ліси – твій рідний край!

 – надають емоційності твору.

Емоційності віршеві надають: епітети– любі, дорогі; зменшено – пестливі слова – серденьку, водиця; а також метафори – манить мене пташні спів; манить мене водиця струй твоїх.

 

  Висновок:

Темою твору є – розповідь ліричного героя про красу і багатство рідного краю, про його любов до землі, в якій він народився,  де жили та боролися його пращури.

  Ідея – уславлення краси рідного краю та синівської любові до своєї  багатостраждальної землі і її героїчного народу.

  Цей вірш став знаною у світі піснею завдяки щемливим словам глибокої любові до рідного краю.

 

8) Прослухати пісню «Чом, чом, чом, земле моя» у виконанні

    М. Гнатюка.

 

Y) Підсумок уроку

. Кодограма

   У зашифрованому вигляді подано прислів’я, яке співзвучне з ідеєю вірша

 

 

2  НО	6 СВОЯ	4 РІД
9   НА	3 МУ	7 СТО
1   КОЖ	5 НА	8 РО

 

Вислів: « Кожному рідна своя сторона».

 

 

YI Домашнє завдання: вивчити вірш напам’ять, вміти аналізувати зміст, намалювати ілюстрації.