Урахування вiкових та психологiчних особливостей дiтей дошкiльного вiку

Урахування вiкових та психологiчних особливостей дiтей дошкiльного вiку

Навколишнє нас природа є завжди доступним, невичерпним джерелом наочно-чуттєвого, естетичного, творчого, емоцiйного i мовного розвитку дiтей. Дитина, взаємодiючи з рослинами i тваринами, активно пiзнає природу. Формування екологiчних знань у дитини буде, поступово пiднiмається на бiльш високий рiвень, якщо створюється iнтерес, установка на сприйняття природи, заняття зачiпають почуття дитини, викликають спiвпереживання. Очевидно, що знання в цьому випадку виступають основними,оскiльки у дiтей будуть елементарнi уявлення про живих iстот,

зв'язках i залежностях, що iснують мiж ними i навколишнiм середовищем, вони можуть навчиться не завдавати шкоди тваринам, не порушувати їх

звичний уклад життя, надавати необхiдну допомогу.

Перед педагогами, якi працюють в системi дошкiльної освiти, стоїть складне завдання: проводити планомiрну систематичну роботу по ознайомленню дiтей з свiтом тварин. Основнi завдання з них, це врахування вiкових та психологiчних особливостей сприйняття i пiзнання природи дошкiльнятами, реалiзацiя краєзнавчого пiдходу, тiсний зв'язок з життям i працею, взаємозв'язок навчальної та нерегламентованої дiяльностi, використання прикладiв позитивного ставлення до природи педагога, дорослих i дiтей, формування знань про взаємозв'язки i взаєминах мiж природними компонентами.

Говорячи про вiковi та психологiчнi особливостi сприйняття природи, слiд зазначити, що в дошкiльному вiцi йде активний процес цiлеспрямованого формування знань, почуттiв, оцiнок, переживань, розвитку здiбностей та iнтересiв. Чуйнiсть i сприйнятливiсть є найважливiшою особливiстю цього вiку. Вiдсутнiсть власного соцiального досвiду робить їх вельми податливими на виховнi впливи.

   Спiлкування з природою викликає у дошкiльнят емоцiйний вiдгук, так як вона своєю яскравiстю, рiзноманiттям, динамiчнiстю впливає на всi почуття. Виявляється симпатiя i потяг до навколишнього свiту. Спостерiгаються цiкавiсть, прагнення наблизити до себе, пiзнати, зрозумiти.

   Облiк вiкових i iндивiдуальних особливостей дiтей передбачає уважне вивчення i знання педагогом можливостей i здiбностей кожної дитини. У кожного - свiй темперамент, свої здiбностi i можливостi, а також iнтереси. Кожна дитина - неповторна iндивiдуальнiсть. Знання iндивiдуальних особливостей дiтей допомагає вихователю пiдiбрати посильне завдання кожнiй дитинi, включити його в дiяльнiсть, яка принесе найбiльший виховний ефект.

   Вихователю необхiдно знати особливостi формування колективних вiдносин в групi, статус кожної дитини в колективi, що допоможе йому знайти правильний спосiб педагогiчного керiвництва дошкiльнятами.

Поняття «Екологiя» i все, що з ним пов'язано назавжди увiйшло в наш щоденний словник, але розумiють його по-рiзному. З наукової точки зору є багато визначень. Одне з найпоширенiших: екологiя - наука про взаємини мiж собою живих органiзмiв i з навколишнiм середовищем. Екологiчне виховання - це виховання любовi до природи. Це дiйсно важлива складова частина процесу виховання, але нерiдко прийоми, якими виховують таку любов, дуже сумнiвнi. Наприклад: люди можуть тримати вдома диких тварин, якi повиннi жити на волi. Або мiстять домашнiх тварин без належного догляду: дозволяючи їм хворiти або померти на очах у дiтей. Дiти розумiють, що це ситуацiя звичайна, звикають не помiчати їх мук. Дуже часто влiтку, пiд час прогулянок дорослi пропонують збирати квiти, ловити бабок, метеликiв, сонечок або iнших комах. I потiм на довгий час це стає постiйною забавою дiтей влiтку. Вони можуть вiдiрвати комасi крила, лапки або ж зовсiм розтоптати ногою. Такi «виховнi заходи» вчать дiтей не любити, а жорстоко знищувати живе. Все таки необхiдно вчити екологiчно правильнiй поведiнцi. Одне iз завдань екологiчного виховання - це формування у дiтей уявлення про людину не як про господаря, володаря природи, а як про частину природи залежить вiд неї. Треба поставити собi за мету - викорiнювати в дiтей споживацьке ставлення до природи.

У наш час у бiльшостi дiтей дошкiльного вiку сформовано чiткий розподiл тварин на «поганих» i «хороших», «злих» i «добрих», «шкiдливих» i «корисних». Необхiдно вчити дiтей тому що, перебуваючи в природi, не можна зривати рослини для букета. Збирати лiкарськi рослини тiльки в тих мiсцях, де їх багато. Перебуваючи в лiсi, треба ходити строго по стежках, щоб рослини не загинули вiд витоптування. Охороняти треба не тiльки рiдкiснi, але i iншi рослини.

Правильному екологiчному вихованню можуть сприяти художнi твори, казки, мультфiльми. Художня лiтература про природу глибоко впливає на почуття дiтей (це твори Ф. Тютчева, А. Пушкiна, М. Некрасова, А. Фета, К. Ушинського, Л. Толстого, М. Пришвiна, Н. Сладкова). У казках i деяких мультфiльмах хижi звiрi зображуються «злими», поганими. Вони хочуть образити або з'їсти маленьких беззахисних зайчат i поросят. В основному «слабкi» перемагають злих хижакiв. Багато дiтей розумiють це так, що хижий звiр «злий» i поганий, вiн не потрiбен природi i не повинен жити в лiсi. Лiс прекрасний i без таких звiрiв (без хижакiв). Але екологiя говорить нам - в природi немає «хороших» або «поганих», «корисних» або «шкiдливих».

Таблиця 1.Екологiчний змiст знань для дошкiльникiв

Кожна жива, будь то рослина чи тварина, комаха i т.д. виконує свою «роботу», має свою роль в природi. Але ж, як стала бiдна наша природа: стали рiдкiсними деякi види рослин i тварин. Дуже багатi були лiси грибами i ягодами, зараз цього вже немає. Знищуються родючi частки землi, забруднюється атмосферне повiтря вихлопними газами, вода викидами з заводiв i зливом каналiзацiй. «Рибi - вода, птаховi - повiтря, звiровi - лiс, степи, гори. А людинi потрiбна Батькiвщина. I охороняти природу - значить охороняти Батькiвщину ». Так говорив росiйський письменник Михайло Пришвiн. Екологiчне виховання дiтей - це в першу чергу прищеплення людяностi, доброти, дбайливого ставлення до природи i всього живого. Треба на власному прикладi показувати дiтям, як ставитися до природи: не залишати смiття в мiсцях вiдпочинку, не кидати смiття на ходу, не ображати бездомних тварин, не рвати квiти, не рубати дерева, не ламати мурашники, пiдгодовувати взимку птахiв. У дошкiльних установах необхiдно проводити батькiвськi збори на тему «Завдання екологiчного виховання», круглий стiл «Виховання доброти до природи», бесiди з дiтьми з охорони навколишнього середовища. Розмiщувати iнформацiйнi бюлетенi на тему «Дбайливе ставлення до природи». Розповiдати на заняттях про Червону книгу, чому зникають тi або iншi види рослин i тварин. Проводити дидактичнi iгри з дiтьми по ознайомленню з деревами та чагарниками; овочами i фруктами; з тваринами i їх дитинчатами. Органiзовувати чергування в куточку природи i праця на дiлянках. Бувати на екскурсiях, розкривати перед дiтьми рiзноманiття i красу навколишнього свiту. Органiзовувати город i квiтник на дiлянцi: сiяти насiння, рихлити землю, обприскувати, поливати.

 Пiдбирати рослини так, щоб протягом сезону однi квiти змiнювалися iншими. У дитячих садах необхiдно проводити конкурси дитячих малюнкiв «Як я провiв лiто», «Пори року», «Листопад», «Зима-зима»; конкурси виробiв. Дiти намагалися б вдома залучити батькiв, бабусь, дiдусiв, братiв i сестер в виготовлення виробiв. Створювати в дошкiльних установах «екологiчну стежку», яка дозволяє використовувати простi прогулянки для екологiчних занять i заодно допомагає оздоровити дiтей на свiжому повiтрi. «Екологiчна стежка» - це сенсорний розвиток дiтей, мiсце для проведення автор систематичних спостережень, iгор, екологiчних свят. Багато сучасних дiтей рiдко спiлкуються з природою, але ж екологiчна освiта починається зi знайомства з об'єктами навколо них, з якими дошкiльнята стикаються щодня. Розкрити перед дiтьми всю красу природи i навчити побачити її - справа не проста. Для цього вихователь сам повинен вмiти жити в гармонiї з природою!

Узагальнюючи все вищесказане, очевидно, наскiльки велика роль дорослого, i не тiльки в органiзацiї педагогiчної дiяльностi. Дорослий для дитини завжди є еталоном, зразком для наслiдування, особливо в дошкiльному вiцi, що характеризується прагненням вибрати свiй стиль поведiнки, знайти потрiбний тон взаємини з навколишнiм свiтом.

У психолого-педагогiчних дослiдженнях доведенi можливостi освоєння дiтьми рiзних за змiстом i характером зв'язкiв i залежностей в природi. Велике значення для екологiчного виховання дошкiльнят має показ конкретних фактiв взаємодiї людини з природою, перш за все знайомство на мiсцевому матерiалi з рiзноманiтною дiяльнiстю дорослих в природi, багатогранної практичною роботою з охорони природи.

Важливо показати дiтям i природоохоронну роботу по збереженню i полiпшенню чудових мiських та природних ландшафтiв, прекрасних рiчок, дати iнформацiю про мiсцевi заповiдниках, пам'ятках природи, iсторiї, культури. Разом з тим необхiдно звертати увагу i на негативнi факти впливу на природу, екологiчнi проблеми.

   У змiст екологiчного виховання включаються цiннiсно-нормативнi аспекти. Дiтям необхiдно допомогти усвiдомити значення природи як унiверсальної цiнностi (пiзнавальної, естетичної, практичної), зрозумiти красу, самоцiннiсть живої iстоти.

 Емоцiйно-естетичне при вихованнi ставлення до природи взаємопов'язане з iнтелектуальним, на що вказують багато психологiв i педагоги. Вони пiдкреслюють, що без естетично спрямованого сприйняття практично неможливо iстотне пiзнання природних явищ i цiлiсне їх освоєння.

 Дошкiльнята можуть опанувати нормами i правилами, а також обмеженнями i заборонами екологiчного характеру. Моральна позицiя дитини по вiдношенню до природи проявляється в моральних судженнях, моральний вибiр i поведiнцi в екологiчних ситуацiях, розвинене почуття спiвпереживання i милосердя. Необхiдно знайомити дiтей з правилами поведiнки в природi з урахуванням її збереження i захисту. Поступово дитина буде опановувати системою поведiнкових екологiчних умiнь, що є складовою частиною екологiчної культури особистостi.

   Виходячи iз загальної мети екологiчної освiти, особливостей психiчного розвитку дитини, в дошкiльному вiцi можливо i необхiдно закласти основи екологiчної культури, так як саме в цей перiод накопичуються яскравi, образнi емоцiйнi враження, першi природознавчi уявлення, закладається фундамент правильного ставлення до навколишнього свiту i цiннiсної орiєнтацiї в ньому.