Весілля

Безперечно, найважливішою подією у житті кожної людини є весілля. Здавна в українців цьому процесу надавалося велике значення. Відповідно до цього формувалася весільна обрядовість- справжня народна драма, що включала ігрові дії, танці, співи, музику.

Українці завжди вважали, що молоду призначає Бог, і своєї пари ніяк не оминеш. Існує навіть повір’я, що на тому світі, на небі, сидить старий дід(чи може Бог) і в’яже до пари шматки кори-це шлюбні пари, і як він зв’яже, так і буде. Проте це лише легенда. Як воно насправді-не знає ніхто.

Весілля в різних куточках України має свій характер. Все залежить від прилеглих регіонів, які впливають своїм світоглядним уявленням, віруваннями, етичними нормами. Мені б хотілося висвітлити весілля у селі Шевченкове Пологівського району, Запорізької області у ХХ-ХХІ століттях.

У ХХ ст. підготовкою до свята займалося чи не все село. Для святкового столу зносили продукти майже з кожного подвір’я. Готували жінки. Зазвичай на стіл подавали такі страви: борщ, домашня локшина, ковбаси, копчення, кисіль, узвар, наливки. Найпочесніше місце відводилося короваю. Ці страві відводилася наймагічніша роль, адже який коровай-таке й подружнє життя.

На гуляння запрошували всю вулицю. Люди співали, веселилися, гуляли, танцювали. Найпоширенішим був обряд викрадання туфельки. Проте більшість обрядів припадало на другий день. Це купання батьків(зять мив ноги тещі горілкою), позначення території, переодягання. Для чого люди влаштовували таке театральне дійство?Аби відігнати все зле. До речі, переодягненими ходили по селі і збирали продукти молодятам на самостійне життя. Хто давав- тим наливали горілки на знак вдячності.

Подекуди існував і третій день, коли варили «щасливі» вареники. Туди окрім звичайної начинки клали сіль, перець, монетки. Той, кому потрапляло таке «щастя», мав або тихцем з’їсти, або заплатити молодятам викуп і не смакувати.

Ці традиції дійшли і до нашого часу, проте в дещо трансформованому вигляді. Вбрання молодої змінилося з простої ситцевої сукенки на пишну фатинову Обряд викупу став дуже популярним. Замість двох дружок тепер одна. На святкування весілля запрошують лише близьких родичів та друзів, застілля-переважно в кафе. Традиція другого дню майже зникла.

Звичайно, дуже прикро, що деякі традиції зникають. Проте часи змінюються. Багато що відходить в минуле, але на зміну йому приходить нове, яке також несе в собі романтику та ніжність для молодят. І, мабуть, це найголовніше, адже нема нічого дорожчого, аніж щасливе подружнє життя.