Урок "Василь Стефаник."Камінний хрест".Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з рідною землею. Багатозначність символічних образів. Камінний хрест - уособлення долі людини.

10 кл.  Тема. Василь Стефаник . «Камінний хрест». Ідея нерозривної єдності   Івана Дідуха з рідною землею.  Багатозначність символічних образів.  Камінний хрест – уособлення долі людини.   Останній  танець Івана Дідуха  перед  від’їздом  як символ трагізму  прощання.

Мета:   формувати компетентності   - предметні: уміння характеризувати головного героя,пояснення багатозначності  символіки камінного хреста, горба,   прізвища героя, каменя над річкою, танцю;  ключові -  спілкування державною мовою, уміння вчитись,   підприємницької, соціальної та громадянської -  толерантно відстоювати власну думку під час дискусії, аналізувати життєву ситуацію з певної позиції, усвідомлювати нерозривний зв'язок  людини з рідною  землею.

Тип уроку:  формування умінь та навичок.

Форма уроку:  урок-дослідження.

Обладнання:   ілюстрації, буктрейлер,  6 капелюшків,  аудіозаписи пісень  «Чуєш, брате мій…»  на  слова  Б. Лепкого  та  « Полетів  би-м  на край  світу…»  у  виконанні Христини  Соловій.

                                     Усе, про що я писав,  мені  боліло…(В. Стефаник)

                                     Чую  їх біль, всі ті нитки, що рвуться  між  серцем           

                                      Емігранта   і його  селом…   (В. Стефаник)

                                   

                                      Може,  десь земля є краща й вища,

                                       А  над нею небо  -  золоте.

                                       Та мені найкраща та, де  вишня,

                                       Та,  де  вишня  мамина  цвіте.

                                                        Богдан  Радиш-Маринюк

                                Перебіг  уроку

І.  Організаційний момент.

Привітання.  Забезпечення емоційної готовності до уроку.

• Виберіть, будь ласка, смужку того кольору, який зараз вам найбільше до вподоби.
• Червона – ви повні сил, енергії та рішучості, готові до роботи та підкорення нових вершин.
• Помаранчева – у вас розкішний настрій, ви сповнені оптимізму, налаштовані діяти та заряджати своїм позитивом інших.
• Жовта – ви відкриті для нових знань.
• Зелена – ви готові переоцінити своє життя і погляди.
• Синя – ви готові  мислити позитивно, вільно, без напруження, ви досягли внутрішньої гармонії.
• Фіолетова – ваші творчі починання  вимагають реалізації.

Аутотренінг(всі разом , стоячи у дружньому колі, взявшись за руки):

        Ми – сильні,  ми – дружні, нам під силу  будь-які завдання!

Учитель. – Я вибираю помаранчеву, бо налаштована діяти, заряджати всіх своїм позитивом, впевнена, що разом ми – сила, якій по плечу  виконання  найскладніших завдань…   Усміхнімось  всім  навколо: небу, сонцю, квітам, людям – і тоді обов’язково день увесь щасливим буде!

ІІІ.  Мотивація навчальної  діяльності школярів.  Очікування (Звучить пісня    «Чуєш, брате мій…». Учні озвучують очікування, записані на журавликах, і прикріплюють на дошці зліва від теми у вигляді журавлиного ключа.  Журавлик учителя  -  перший, вожак).

Учитель. Очікую цікавої  спільної роботи над дослідженням  змісту, ідей, проблем, образів новели Василя  Стефаника «Камінний хрест»  відповідно до теми.  Якщо  очікування   збудуться, журавлики повернуться  до  нас  і стануть  веселиками…

ІV.  Оголошення теми і мети уроку.

Слово  вчителя.   «Як  коротко, сильно і страшно  він пише…» - відгукнувся про творчість  Василя Стефаника  М. Горький. Давайте і ми коротко, але влучно скажемо про  Василя Стефаника,  сплітаючи йому вінок слави  - кластер із квітів, на яких зазначено: великий українець, новатор-новеліст,  експресіоніст, автор збірок…

Василь Стефаник  -  великий знавець психології людини в найкритичніші хвилини її  життя.  Письменник часто  подає свого героя  в ситуації відчаю, розпуки,  захмеління від  горя,  тобто в такому стані,  коли страждає душа, а наболіле виривається назовні.  Іван Франко про майстерність  Василя Стефаника писав:  «Його новели – як найкращі народні пісні,  у яких немає  риторики,  ані сентиментальності,  а тільки  наочне, голе, просте,   не- підфарбоване  життя,  дуже сумна дійсність, але оздоблена  золотом найправдивішої  поезії».  Високо   оцінюючи талант   Василя Стефаника, Ольга Кобилянська  в одному з листів до нього  писала:  «Стискаю  міцно вашу руку, ту, що  малює  двома    фарбами:  чорною  і  тою, що  її  лілія  носить…»     

• Як зрозуміти  цей поетичний  вислів?

(«Мозковий штурм».     Висловлювання учнів).

А  давайте і ми,  як  Ольга  Кобилянська,  скористаємося кольорами  для глибокого осмислення  сьогоднішньої теми.   Пропоную  почати наше спілкування,  приміряючи  …   різнокольорові  капелюшки…

ВОНИ   ЧАРІВНІ, БУДУТЬ СПРЯМОВУВАТИ  НАШІ ДУМКИ В  ПОТРІБНОМУ  РУСЛІ…

1. – Я ВИБИРАЮ БІЛИЙ КАПЕЛЮШОК  МИСЛЕННЯ. 

Він нейтральний і об’єктивний ,  оперує  фактами і цифрами,  тому я хочу озвучити паспорт  твору, розказати про головного героя новели  «Камінний хрест».

АВТОР                       Василь Стефаник

НАЗВА                       «Камінний  хрест»

РІК СТВОРЕННЯ      1899

ЖАНР           психологічна новела     (художнє дослідження душі героя)

ТЕМА           еміграція за океан галицького селянства на межі ХІХ-ХХ ст.

ІДЕЯ              єдність  селянина з рідною землею,  причина еміграції –

                        бідність, бажання жити достойніше

ПЕРСОНАЖІ       Іван  Дідух, його дружина  Катерина, їхні  діти,  кум

                         Михайло,  односельці

КОМПОЗИЦІЯ І СЮЖЕТ.   Новела складається з семи розділів.

Перший – експозиційний.  Тут найяскравіше змальовано образ Івана Дідуха  (штрихи до портрета,   авторські  екскурси у його біографію).

     Після десятирічної служби у війську  Іван повертається в село,  нікого із рідних живими не застає, тому стає ґаздою у хатчині заваленій та  на залишеному батьками в спадщину кам’янистому    горбі  щонайвищому та щонайгіршому над усе сільське  поле,  де ніхто  не  орав,  не  сіяв,  і де й межі ніякої не було,  і де тільки  Іван  узявся свою пайку орати і сіяти. Люди пам’ятають   Івана у вічній виснажливій  праці.  Разом з конем упрягався  у  воза,  однаково на коні  і на Іванові жили  виступали…   Відгонив  курей  від гною, бо удобрював ним ґрунт на своєму полі,  мішки з гноєм на плечах,   зігнувшись під вагою,  виносив на вершечок горба,  тут протягнуло його,  що став зігнутий у попереку,  і  назвали  його  люди  Переламаним...  За нелегку  працю , любов   і  турботу  земля почала  віддячувати  йому хорошими врожаями.   З  часом  горб,  рясно политий  його  потом,  у праці  на  якому  минула  молодість, куди вкладено стільки здоров’я , сил, терпіння,  де  отримав  каліцтво,   став близьким і  рідним,  як  жива  істота, бо це  була      ЙОГО   ЗЕМЛЯ -ГОДУВАЛЬНИЦЯ.

   Наступні 6 розділів – це прощання Івана  із  земляками,  рідним  селом,  усім тим, що було таким рідним і милим   серцю, тобто   -   зав’язка,  розгортання подій, кульмінація(танець), розв’язка .

Колір лілії  - білий – означає  чистоту,  її малюють на іконах  Божої  Матері.  Білий колір у «Камінному хресті» - це колір чистої душі чесного  селянина-трудівника,    доброї та порядної людини,  це, певно,  колір надії сім’ї   Дідухів,  тих  чистих поривань до кращого життя, на  які має  право  кожен,  тож омріяне Іванове майбутнє  білого кольору – кольору  чистої надії на краще.

•  Як у творі показана народна мораль? Кого в селі поважали і за що?  Чи  поважали Івана Дідуха?
• Те, що,від’їжджаючи, Іван  спросив усе  село, і  всі прийшли з ним  попрощатися, про  що свідчить?

2.  Я  вибираю  червоний колір – колір  вогню  (одягає червоний  капелюшок).   Це колір емоцій,  інтуїції,  почуттів. Їх Василь  Стефаник   зумів у новелі змалювати  правдиво і надзвичайно яскраво. Шість розділів – другий-шостий -  це  епізоди  сповіді, розкриття важкого душевного стану героя:сум, жаль, печаль за  молодістю,  відчай  від необхідності покинути все, що, виявляється, таке дороге  серцю.

       Ось  зав’язка. У хаті в Івана  повно гостей. Іван  розповідає, що сини, прочитавши листа про вільні землі в Канаді, теж хочуть шукати щастя на чужині.  Вмовили  і батьків. Іванові боляче, що так сталося . (« Озьміть та вгатіть ми сокиру отут, у печінки, та, може, той жовч пукне, бо не вітримаю! Люди!  Такий  туск, такий  туск,  що не памнєтаю,  що си зо мнов  робить!»),    А  скільки  туги  і  розпачу  у позасюжетному елементі – проханні Івана до людей   найняти службу в церкві, як  сини сповістять,  що їх з дружиною  не  стало, і повідомленні про те, що на  своїй  землі, на горбі, він поставив камінний хрест і що за цим полем, у  яке  вклав  молодість,  сили,  здоров’я,  ЖАЛКУВАТИМЕ  ВСЕ  ЖИТТЯ!  Він  зізнається, що, коли рішення про еміграцію  було прийняте , так  тяжко було  йому на серці, така туга охопила душу,  що мало не покінчив життя самогубством. Але усвідомив, що це - гріх  великий,  а ноги  самі  понесли його  до хреста на горбі, довго сидів, обіймаючи хрест, поки трішки відлягло  від душі…   Мабуть,  таки  справді   рідна земля дає сили і для тіла, і для  душі…

Учитель.  ЖОВТИЙ КАПЕЛЮШОК  - НОВІ ІДЕЇ. Альтернатива. Інший вихід.

Проблема.   Еміграція  -  це єдиний вихід  із ситуації, що склалася у сім’ї  Івана Дідуха?

«ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ»        (ТАК         -        НІ)

Учень,   що висловлює свої думки,   одягає жовтий капелюшок,  підкреслює переваги,  чому  саме так треба зробити.

Рольова гра.   Поруч з вами – Іван   Дідух .Чи могли б ви йому підказати інший вихід?  Який саме?

Почніть словами:  «Йой,     вуйку  Іване,  що ви  робите?..   Якщо  ви  так прив’язані  до свого горба,  до  тої  букати  поля, до рідної хати  і  дорогих  могил, до  свого села і всіх  односельчан, то нащо так себе  мучите?  Скажіть   ….                      Зробіть …».                                    Або:

•  Слухай , Іване, а може,  не треба  тобі  тої  Гамерики…

4. ЧОРНИЙ  КАПЕЛЮШОК  -  КРИТИКА, НЕГАТИВНІ  СТОРОНИ  СИТУАЦІЇ.   Учень, одягнувши  чорний капелюшок,  розповідає, що Василь Стефаник  наголошує  на тому, що безземелля селян є причиною  еміграції  :  «  Ця   земля не годна стілько народа здержіти   та й  кількі   біди  вітримати.  Мужик  не  годен,  і вона  не годна,  обоє вже  не  годні… І  саранчі  нема, і пшениці  нема. А  податки  накипають:  що-с  платив лева,  а тепер  п’єть ;  що-с їв  солонину,  а тепер   -  бараболю…».

Обов’язок  батька заставляє Івана Дідуха  підкоритися  умовлянням синів, яким протистояв протягом двох  років.  НЕ  ДУМАЮТЬ  СИНИ ПРО  ТЕ,  ЩО БАТЬКИ СТАРІ, ХВОРІ, СПРАЦЬОВАНІ, А ДОРОГА ЗА ОКЕАН    ДАЛЕКА.  Не  прислухаються до  тужливих  голосінь  батька й матері… 

Учитель.  Що   ж то за такі   сини в Івана Дідуха, наскільки вони схожі й  не схожі на батька. Проаналізуємо. ( СПРЯМУВАТИ ДУМКИ В КРИТИЧНОМУ РУСЛІ НАМ ДОПОМАГАЄ ЧОРНИЙ КАПЕЛЮШОК)

ЗАПОВНЮЄМО          ДІАГРАМУ ВЕНА

    ІВАН  ДІДУХ                                                                       СИНИ

Тяжко працює на горбі,старий                 молоді, працюють з матір’ю на

любить  цю землю, хоч Переламаний     рівному шматку поля, грамотні,

дбає про неї, вріс у неї душею,                  усвідомлюють, що батьківської

розлука з усім рідним болюча,                 землі їм замало,хочуть мати її

сповнена стражданням,                           більше, байдужіші від батька до

важко погоджується емігрувати,            своєї землі, 2 роки вмовляють

сумнівається у можливості щастя         батька виїхати до «Гамерики»,

на чужині, бо молодість  минула  тут,      вірять у щасливе й багате життя

тут і рідний дім, і рідні пороги               на чужині,  хочуть БІЛЬШЕ, ніж

 батьківської хати,і могили рідних…          можуть дати їм  батьки,образи

ВІДЧУВАЄ ТІСНИЙ ЗВ'ЯЗОК  ІЗ              неяскраві, втратили коріння

 КОРЕНЯМИ, З РІДНОЮ ЗЕМЛЕЮ         на цій землі,   ЗВ'ЯЗОК

                                                              ПОКОЛІНЬ ВТРАЧЕНО НАЗАВЖДИ

СПІЛЬНЕ: вони члени однієї сім’ї, народилися і виросли у цьому селі, тут були щасливі  у праці та спілкуванні, проживаючи у своїй хаті, на своїй  землі…

Учитель. Які почуття  виникли у ваших душах  до  цих  персонажів?  (відповіді учнів).

Справді, у душі читача пробуджується співчуття до долі головного героя, бо це - людина  праці,  чистої людської совісті, людина, що аж надто відповідально ставиться до батьківських обов’язків.  Глибину  його душевних мук і  болючих страждань допомагають зрозуміти образи-предмети, що сприймаються  як символічні.

Учитель .ЗЕЛЕНИЙ КАПЕЛЮШОК СПРЯМУЄ НАШІ ДУМКИ В РУСЛО  ТВОРЧОСТІ.

РОБОТА В ГРУПАХ. Складання  семантичної карти «Образи-символи  та їх трактування» (інформаційне джерело - тест на встановлення відповідності):

1.Дідух            А    тяжка праця,рідна земля, пам'ять , безвихідь

2.Горб             Б    випробування,смерть,еміграція, туга за  Батьківщиною

3.Кінь              В     швидкоплинність, неповторність життя

4.Камінь,викинутий     Г важка доля, непосильна  праця, фізичні муки

на берег          Ґ    хліб, сніп, основа життя,   українство, символ  урожаю

5. Річка                                             поминання померлих

6. Чужина     Д  самотність, ностальгія емігранта, туга за  Батьківщиною

7.ХРЕСТ           неможливість повернути назад втрачене

               Е  смерть,  втрата, відчай,  безвихідь,  печаль,тяжка  титанічна праця,   поховання людини заживо,  кам’яна  вага гніту, оберіг (хрестик на тілі,хрест на межі села),  пам'ять про Івана Дідуха та його родину, пам'ять про всіх емігрантів, що любили, але покинули свою землю.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВИКОНАНОЇ РОБОТИ.

Учитель. А як би ви розшифрували слово  ГОРБ? Каже Іван Дідух, шкодуючи за ним,  що взяв би його  з собою на чужину,  якби міг засунути за пазуху…(варіанти відповідей дітей, одягання зеленого капелюшка -  засобу сприяння творчості).

Учитель  одягає зелений капелюшок, пропонує свій варіант:

Господар гнув спину, тяжко працюючи,

Орав, обробляв,  обкладав брилами, аби дощ не змивав гною,  оживляв

Рівняв, радів, рився у цій землі                                 Гірко

Боронував, боровся за урожай                                  Обробляв

                                                                                     Ріллю

                                                                                     Бідняк

Бо це  ЙОГО   ЗЕМЛЯ, ЙОГО  УКРАЇНА, ЙОГО КРАЇНА, ЙОГО  РІДНИЙ КРАЙ,  РАЙ ДЛЯ  ДУШІ,  БО  І МОВА, І ПІСНЯ,  І ЗВИЧАЙ, І ЛЮДИ – СВОЇ,  РІДНІ…  ТУТ  ЙОГО КОРЕНІ, БАТЬКІВСЬКА  ХАТА…  ТУТ РІДНІ МОГИЛИ…  ТУТ  ВИРОСЛИ  ДІТИ…ТУТ БУВ ШАНОВАНИМ  ГОСПОДАРЕМ, отже,   БУВ ЩАСЛИВИМ!!!

        ТЕПЕР НА ГОРБІ КАМІННИЙ ХРЕСТ.  ПУСТКА. ОМЕРТВІННЯ. БЕЗ ЛЮДСЬКОЇ ПРАЦІ ХЛІБ НЕ РОДИТЬ…

А що буде там,  НА  ЧУЖИНІ?

ДУМКИ ІВАНА   плуталися, як у цьому ребусі, де зашифровано прислів’я (Свій край – як рай, чужа країна – як домовина).

Це розумів  Іван Дідух.   Душа його страждала і кричала (буктрейлер за новелою на фоні пісні     «Полетів би-м на край світу…»  у виконанні Христини  Соловій).

Учитель . Страждала душа , а обов’язок  кликав…   «ТИ    НАШ  ТАТО, ТО Й ЗАВЕДИ  НАС  ДО  ЗЕМЛІ,  ТА  ДАЙ  НАМ  ХЛІБА, БО  ЯК НАС  РОЗДІЛИШ,  ТО НЕ БУДЕ НА ЧІМ  КИВАТИСИ…» - КАМЕНЕМ ВАЖКИМ  ТИСНУЛО   В ГРУДЯХ   НАГАДУВАННЯ   СИНІВ.

   І   ось кульмінаційний момент  - прощання… Сини нагадують, що пора в дорогу.  Люди плачуть. Іван вхопив дружину і пустився у божевільний танок. Так термосить жінкою,  аж  люди лякаються.   У ньому – біль, звинувачення, розпач,  трагедія  прощання, бо  розуміють усі,  що  там,  на  чужині,   спливуть дні  їхнього  життя, назад  дороги немає,  а  тут вічно нагадуватиме про   їхні муки  та еміграцію  тільки  хрест  на  горбі…

ПРОБЛЕМНІ ЗАПИТАННЯ (думки спрямовує  ЧОРНИЙ  КАПЕЛЮШОК):  - ЧИ МОЖНА ОСУДЖУВАТИ  Івана Дідуха за його вибір?      А синів?    

Учитель. Я   теж вважаю, що  ні. Адже самотня старість   теж  не солодка, особливо коли допомоги чекати нізвідки…Трагедія Івана Дідуха – трагедія  всього  краю, що несе камінний хрест  нестатків,  відчаю…

• ДЕ Ж КОРІНЬ  ЗЛА?ПРИЧИА. ВИНУВАТЦІ  ГІРКОЇ ДОЛІ   ЕМІГРАНТА?  СИНИ?

Метод  «ФІШБОУН» (ЗАПОВНЮЄМО СХЕМУ):

                 БЕЗЗЕМЕЛЛЯ      ЗБІЛЬШЕННЯ   БАЖАННЯ

                                                 ПОДАТКІВ     ЖИТИ  КРАЩЕ

ЕМІГРАЦІЯ                                                             ВЛАДА, ЩО НЕ ДБАЄ

                                                    ПРО ГРОМАДЯН, - НЕСПРАВЕДЛИВА!

                 ПОГІРШЕННЯ      БІДНІСТЬ       ВІДСУТНІСТЬ

                 УМОВ ЖИТТЯ                              ПІКЛУВАННЯ

                                                                          І ЗАХИСТУ

                                                                        З  БОКУ ДЕРЖАВИ

 

Отже, новела Василя Стефаника «Камінний хрест» - це викриття несправедливого суспільства, в умовах якого проста людина – трудівник є абсолютно незахищеною.

•  Чому новела хвилює і досі?  («Мікрофон»)

Учитель.   Справді, новела хвилює і досі  драмою  людського  серця, бо у трагедії головного героя по крапелиночці зібрано горе тисяч емігрантів, бо й сьогодні

Живуть сини співучої землі в Європі і Америці, в  Канаді й Аргентині…

Їм сняться рідні села і гаї, і очі мавок несказанно  сині…

Летять роки,як сиві журавлі,немов сльоза, журба лягла на вії,

І не дає заснути  до  зорі тужлива,  наче  пісня,  ностальгія…

КАМІННИЙ ХРЕСТ НА ГОРБІ  СТАВ СИМВОЛОМ ТРАГІЗМУ ЖИТТЯ   СЕЛЯНИНА-БІДНЯКА. ЕМІГРАНТА,  ПАМЯТНИКОМ  НЕ   ЛИШЕ     РОДИНІ  ІВАНА   Дідуха, а  всім  трудівникам, що виїздили до  «Гамерики» й Канади, котрі асоціювалися у Василя Стефаника з могилою.

(Повернення до епіграфа) Думаю,  що й для кожного з нас  найкращою є рідна земля !

РЕФЛЕКСІЯ. «Репортаж з  уроку»  ( думки спрямовує  СИНІЙ КАПЕЛЮШОК   -  на підбиття підсумків)

Учитель. Якби ви були журналістом і вели б прямий репортаж, то про наш урок ви б сказали:

• Сьогодні на уроці  я зрозумів… , зробив…,  відчув…, сподобалося…,  схвилювало…,  візьму з собою  на все життя…
• Чиї очікування виправдалися?( повертаю на пам'ять журавлів-веселиків).

Я дуже хочу, щоб ви не зазнали ніколи випробувань емігрантської долі,хочу, щоб ви були щасливими в рідній мирній  Україні, на батьківській землі, щоб ви розбудовували і зміцнювали свою  державу, а вона по-батьківськи,  по-материнськи піклувалася про вас.

Кажуть, Батьківщину, як і матір, не вибирають,  її  люблять не за те, що вона  дає, а за  те, що вона є.

         Одна Батьківщина, і двох не буває…

        Місця, де родилися, завжди  святі.

        Без рідної пісні, без мови, без мами

        Щасливим не будеш ніколи в житті.

ДЯКУЮ ЗА СПІВПРАЦЮ.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.  НАПИСАТИ  ЕСЕ  «Еміграція  - це зрада  чи  можливість  самореалізації?»