Література рідного краю . «Життя як мить, єдина мить…» (за творчістю Володимира Даника)

Про матеріал

Викладач має мету: ознайомити учнів із творчістю Володимира Даника, допомогти зрозуміти її своєрідність, заглибитися у зміст його творів, відчути їх своєю душею.

Перегляд файлу

Тема уроку: Література рідного краю. «Життя як мить, єдина мить…»

(за творчістю Володимира Даника)

Епіграф до уроку: Не можна легковажити життям

І розсівати, як бур’ян, хвилини.

Не змиє запізніле каяття

Спустошене гірке в очах людини…

В. Даник

Словничок:

Ерудиція– глибокі різнобічні знання.

Духовність – риси людської сутності, які характеризують смисл поведінки людини, вияв людського в людині; потяг до добра, справедливості.

Мораль ‒ погляди, уявлення, норми оцінок, що регулюють поведінку людини. Сенс ‒ ідеальний вміст, ідея, цінність чого-небудь.

Художній образ − це словесне відображення подій, явищ, почуттів, людей, предметів.

Ліричний герой‒ особа, думки і почуття якої виражаються у ліриці.

Мета: ознайомити учнів із творчістю Володимира Даника, допомогти

зрозуміти її своєрідність, заглибитися у зміст його творів, відчути їх своєю душею; розвивати мовленнєву

компетентність, навички аналітичної роботи, вдосконалювати навички виразного читання текстів творів, розвивати інтерес до літератури рідного краю, розвивати естетичні

смаки, творче мислення та мовлення, активізувати пізнавальну діяльність учнів; засобами художнього читання та музики передати чарівність поетичного слова, викликати в учнів насолоду від поезії; навчати учнів працювати з додатковими джерелами, виділяти головне; сприяти розвитку логічного мислення учнів, розвивати уміння чітко й відверто висловлювати свої думки; виховувати в учнів почуття прекрасного, утверджувати в їхніх душахдоброту,

милосердя, красу й щирість почуттів, духовність, людяність, почуття національної гордості й гідності, любов до рідного краю, до свого народу, до рідного слова.

Тип уроку: комбінований урок; урок духовності; літературний усний журнал. КМЗ: «Кобзар» Т. Г. Шевченка; збірки віршів Володимира Даника; відеоматеріали, презентація.

Методи, прийоми, форми роботи:сенкан, «Синтаксична хвилинка», «Хвилинка асоціацій», «Асоціативне гроно», робота зі словником, «Ниточка душі», «Лексична хвилинка», вправа «Малюю думку словами», «Лінгвістична хвилинка», «Народознавча хвилинка», «Мікрофон», «Українознавча хвилинка», «Фольклорна павутинка», «Мистецька хвилинка», метод «Прес», «Кольоровий портрет» вірша, «Асоціативне мислення», «Рефлексія», цитати для роздумів «Мудра павутинка».

Міжпредметні зв'язки: українська мова, зарубіжна література, музика. Хід уроку

Звучить музика

І. Організаційний момент ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя

Сторінка 1

«Батьківщину, як і батьків, на чужині не знайдеш…»

Кожній людині дорога та земля, де вона народилася, край, у якому вона живе.

Благословенна Черкащина – край Богдана Хмельницького та Тараса Шевченка.

Подумки душею линучи в наше

славне минуле, ви почуєте нібито насправді, що «кобза дзвенить у тихому надвечір’ї і то рокоче, як грім, то промовляє тихим жалем; голосне іржання коней; ледве вловимий передзвін шабель; побачите, що безмежним морем тече до самого обрію припорошений весняною пилюкою степ, петляє в степову безвість покручений шлях».

На Чернечій горі ви побачите допитливий, розумний, з іскоркою надії, погляд Тарасових очей, заглиблених в майбутнє рідної Батьківщини, закликаючи любити її всім своїм серцем.

Священна черкаська земля подарувала світові неперевершених майстрів пензля та пера, чиї імена вписані золотими літерами в історію української літератури.

Одним з таких майстрів слова є поет, гуморист Володимир Даник.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Вашим домашнім завданням було скласти «сенкани» до слів: письменник, доля, Батьківщина.

Структура сенкану:

Тема – одне слово – іменник.

Опис теми – два слова – прикметники. Опис дії у межах заданої теми – три слова – дієслова.

Фраза з чотирьох слів, що виражає ставлення автора до цієї теми.

ІV. Активізація навчальної діяльності

Краса рідного Шевченкового краю, Черкащина і її люди – головна тема поезій Володимира Даника. У передмові до збірки «Шевченків край у пісні і в серці» автор

пише: «Близький і рідний для мене

Шевченків край, місто Черкаси, що гордо

височить на правому березі Дніпра-Славути. Тут оселя моїх батьків, школа, де я навчався. Рідному краю, його талановитим і працелюбним людям я і присвячую свою ліричну збірку».

«Синтаксична хвилинка»

Ø Знайдіть у поезії звертання, порівняльний зворот, однорідні члени речення Черкащино! Зоря моя єдина!

Черкащино! Зоря моя єдина!

Струмочок чистий, як струна, бринить.

Мій краю рідний! Пісне тополина! Хіба тебе я можу не любить? Твої вітри крилаті, світанкові Мене вели по тисячі доріг.

Шевченкові слова добра й любові,

Як слово батьківське, в душі своїй беріг. Яка краса навкруг! Ви подивіться - Широким нивам не знайти кінця!

І золотисте полум’я пшениці, Неначе сонце, зігріва серця.

Черкащино! Зоря моя єдина!

Тобі співаю я своїх пісень.

Мій краю рідний! Пісне тополина!

Хай буде світлим, сонячним твій день. «Хвилинка асоціацій»

Ø Які асоціації у вас виникають, почувши слова з вірша: «Шевченкові слова добра й любові»? «Асоціативне гроно»

Ø Створіть асоціативне гроно до слова «Черкащина».

V. Повідомлення теми, мети, завдань

уроку (словничок до уроку)

Сьогодні на уроці ми намалюємо життєвий портрет митця рідного краю ‒ Володимира Даника та розглянемо його долю.

Робота зі словником

Коли ми звернемося до академічного тлумачного словника, то прочитаємо значення слів про сенс людського життя: мета, основне призначення чогонебудь.

Сторінка 2

«Життя – це мить. Її не можна прожити спочатку на чернетці, а потім переписати на чистовик…»

Людина і Вічність. Людина і суспільство. Людина – це піщинка у Всесвіті, але й цілий світ з болями, печалями, радощами, надіями. Найцінніше, що є в людини – це її життя. Воно дається їй лише один раз і кожній – своє. Довге чи коротке, неповторне й звичне, радісне й сумне, солодке, як мед, і гірке, як полин, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожити двічі, але наше життя безцінне та швидкоплинне.

Життя неповторне й у кожного своє. Життя є дар Божий. Ми повинні берегти цей дар, як святиню.

У чому ж полягає таємниця та сенс людського життя? Саме це питання завжди цікавило письменників і філософів, поетів і прозаїків.

Ми уявляємо життя по – різному.

Для когось це – величезний океан, для когось життя – це театр.

За висловами великих людей, зокрема Григорія Сковороди: «Світ подібен до театру, щоб грати в ньому успішно, беріть ролі за здібностям»; «Ні про що не

турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – се рух».

Твори нашого земляка-поета – Володимира Даника допоможуть нам

знайти своє місце у цьому великому й неосяжному світі, краще зрозуміти смисл нашого непростого, але дорогого життя.

Монолог поета

Я жив, та я і дотепер живу

Жив скромно, не чекаючи на славу

Жив чесно, роботяще, нелукаво

І долю мав за квітку польову.

Були такі, були і при мені, Що лізли, лікті маючи залізні,

Але скажіть – навіщо лікті пісні?!

Бо квіти ж не ростуть у бур’яні.

Писав, як знав, – і слави не шукав –

Про поле, про любов, про Україну,

Ось біля мене зацвіла калина – Відчула, мабуть, що її я звав.

«Ниточка душі»

Ø Які думки виникають у вас, слухаючи цю поезію?

На думку поета все красиве й потворне створює навколо себе людина. Уявіть собі, що все назване нами, красиве: і вчинки, і зовнішню красу ми відкинули й забрали з нашого життя. Яким би тоді було наше життя із потворним і негарним? Без краси було б дуже важко жити, бо не було б радості. Краса робить людину кращою й досконалішою.

Попри все людина завжди повинна залишатися людиною, все повинна витримати й прожити своє єдине й безцінне життя, як належить. Сторінка 3

«Весь сенс – причому єдиний – у тому, щоб знайти те, що для тебе найважливіше…»

Важливу роль у творчості Володимира Даника займає питання про життєві істини людини, а також питання про сенс її життя; поет у власних віршах демонструє філософське ставлення до життя:

Ніби стежина посеред боліт – Життя твоє… Невпевненість у кроках. О, звідки взятись почуттям високим, Коли ми жить не можемо, як слід!... … Додавання – з невтішною сумою… Це заняття не надто просте.

А філософ все думає, думає – І рятунку від дум не знайде!...

… Та і грішник хоч трохи, а кається!

Коли, звісно, вже встиг обпектись.

А філософ чомусь усміхається, Своїй долі гіркій – сміючись!

«Лексична хвилинка»

Ø Знайдіть у поезії слова з переносним значенням

Сторінка 4

«Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то ти щасливий…» Володимир Олексійович Даник народився 5 березня 1957 році в смт Лисянці Черкаської області, але більша частина життя письменника пов’язана з Черкасами, де він проживає з 1961 року.

Тут майбутній поет здобув середню освіту,

закінчивши школу № 10 міста Черкаси із золотою медаллю.

Як Бог дає хороших вчителів,

То, мабуть, це таки найвища милість.

Бо їх серця від болю не втомились, У них не чорна злість – високий гнів! Вони лишають слід – на все життя…

Бо в них серця не змерзли, не здрібніли.

Бо в них душа болить частіш, ніж тіло,

Від чистого, як небо, співчуття…

Вправа «Малюю думку словами»

Ø На які думки наштовхують вас прослухані рядки?

Далі навчався у Рязанському радіотехнічному інституті, став інженером і, повернувшись до Черкас, працював інженером у науково-дослідному інституті «Акорд».

З 1993 року пов’язав свою наукову та викладацьку діяльність з Черкаським державним технологічним університетом. Нині викладач цього вузу і автор слів гімну ЧДТУ, що не раз виконувався під час різноманітних заходів.

Сторінка 5

«Бути щасливим – це значить пiзнати, знайти самого себе…»

Володимир Даник 1984 року став

лауреатом конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та

Міністерством культури України.

1987 року – лауреат поетичного конкурсу, що проводився журналом

«Українська культура».

1992 року – лауреат першого

Всеукраїнського фестивалю-конкурсу гумору, що проходив у Києві.

1994 року – лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов». 1996 року Даника прийнято в Національну спілку письменників України. 1998 року вийшла у світ книга пісень композиторів Черкащини на слова Володимира Даника «Ми з Шевченкового краю».

У 2007 році вийшов у світ двотомник «Письменники Черкащини», де досить таки об’ємно представлені вірші, усмішки, пісні, проза Даника. Володимир Даник ― поет-гуморист, автор гумористичних збірок «Вічна тема», «Як стати молодим». Байки та гуморески друкувалися в обласній та республіканській пресі, в журналах, звучали по радіо.

Всім відомо, що сміх справа серйозна, а в світі є стільки серйозних речей, що про них можна говорити тільки жартуючи, адже в кожному жарті є доля істини.

Не зрослося

(Усмішка)Якось Іван до кума – в дім. Там телевізор – ніби грім! І дикторка – у всій красі! – Розповіда новини всі.

– То що там, куме, угорі?!

– Петра зняли – за хабарі…

– Чого ж це так?! На те й Петро – Аби не пропустить… добро!

А кум – червоний, ніби рак!

– Може, там щось зрослось – не так!

А, може, й справді – десь і щось! – Зітхнув, – …і зовсім не зрослось!

– Та що ж це… Господи, прости! – Мовить Іван в тривозі, – Це ж до такого дорости,

Що – десь! Щось! – не зрослося…

«Лінгвістична хвилинка»

Ø Знайдіть у вірші фразеологізм, вставне

слово, звертання

Може почути

(Усмішка)

– Тривожна новина – про мого друга… – Мовить Іван, а він все ж – не з базік! – Проблеми у Микити є – зі слухом!

Погано чує, коли грім… чи крик!

– Усе це може й так, та кажуть люди –

Це репліка спокійна від Петра, –

Може – цок-цок!.. Чарки дзвенять… – почути Іще за кілометра півтора.

Сторінка 6

«Природа – єдина книга, кожна сторінка якої сповнена глибокого змісту…» Як поет-лірик, Володимир Даник у власних віршах оспівує матінкуприроду, її красу та наголошує на схожості її законів із життям людини.

Найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає природа. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів — усе це дороге серцю, ні з чим не зрівняна природа рідного краю. Вода безкрая, вода прозора, Що може штормом скипіти люто!

Найбільша хвиля – крилаті гори… Це б тільки крилам отим змахнути! … А ти живеш! Не день, не рік, а вік.

А дні, немов сніжинки, в далеч линуть

І у один зливаються потік,

Улюблена пора року поета – осінь:

Це ще не осінь, ще не осінь,

Це тільки тінь її плаща,

Це не гроза, а передгроззя,

Це ще не мовлене: «Прощай…»

«Народознавча хвилинка»

Ø Назвіть прикмети, пов’язані з такою порою року, як осінь

(Восени довго не зникають мухи — осінь буде протяжною і сніг ляже пізно. Бджоли щільно затягують вічка у вуликах прополісом — на холодну зиму, а залишають льоток майже одкритим — на теплу зиму. Коли сіють у негоду, то у хлібі буде багато мітли. Хмари рухаються проти вітру — погіршиться погода). Сторінка 7

«Честь є наріжний камінь людської мудрості…»

Володимир Даник у своїх поезіях не оминає таких одвічних цінностей людського буття, як: честь, гідність, справедливість.

…Брехня – то невеликий гріх, То тільки тінь чужої правди.

Про себе чув? Себе впізнав ти?

Спочатку злість. А потім сміх.

Бувають капосні людці,

Що аж не тямляться від злості, Усім перемивають кості, Та що тобі розмови ці?

…Хай брешуть! А ти гни своє.

Яким ти є – таким ти є.

«Фразеологічна хвилинка»

Ø Що означає вислів з вірша: усім перемивають кості…?

Робота зі словником

Перемивати (перемити) кістки (кісточки) – пліткувати про когось, обмовляти кого-небудь, лихословити. Сторінка 8

«Поезія – це свято, як любов…»

Не оминає поет питання значення поезії у житті кожної людини.

Серед кращих винаходів людства поезія займає почесне місце. Скільки століть люди намагаються розумом пояснити чудо поезії! Чому вірші здатні чарувати, підбадьорювати, надихати на подальшу боротьбу? Або, навпаки, заспокоювати, зцілювати душу. Як вдається поетам так глибоко проникати в людські почуття?

…І нам було що витягти з шухляд,

Сивіють люди – вірші не сивіють! Хто знає, що це – біль і безнадія,

Вже не захоче повернуть назад…

…І хоч голодний, але зерна сій,

Бо так завжди було, так буть повинно, Бо з зерен тих розквітне Україна,

Бо ми живемо на землі своїй.

… І думаєш – та як би не було,

Поки душа ще ожива у слові, Поезія – це небо і крило!

Бо від любові і задля любові…

Мікрофон»

Ø Як ви думаєте, що таке кохання?

Сторінка 9

«В одній годині кохання – ціле життя…»

Кохання…

Серед усіх чудес світу найбільше чудо — це людина і кохання. Так що ж таке кохання? З цього приводу є багато думок і визначень. Звичайно, це стан душі людини. Але це стан такої сили потрясіння, захвату, захоплення, який змінює людину фізично і духовно.

Але не всім людям від природи дано кохати. Дехто проживає життя, так і не пізнавши сили цього надзвичайного почуття, почуття, якого не купиш ні за які гроші. Воно або є, або його немає, і примусити себе кохати ніхто не може. Кохання не можна запланувати, воно не буває з примусу. Це надзвичайно тонке почуття, яке може зруйнувати необережне слово, погляд. Воно вривається в життя раптово, навіть коли не чекаєш, навіть коли це тобі не потрібно. Кохання — це робота серця, емоцій, духу.

Дуже часто кохання буває одностороннім, і тоді воно перетворюєть ся на муку, причому ця мука теж найчастіше буває надзвичайної сили. У коханні налито не лише меду, а й отрути. Цікаво, що кохання ніби проходить кілька етапів, найчастіше три. Спочатку це платонічне замилування, романтика, квіти, музика.

Пізніше — пристрасть, а потім — довіра, прив’язаність, спорідненість душ.

Звичайно, кожен мріє про красиве кохання, романтичне, єдине і неповторне. Та не всі розуміють, що воно не приходить саме собою, що потрібна ще й велика робота душі й серця. Кохання — це велика сила й натхнення,

які рухають таланти, пробуджують здібності. Яке буде у людини кохання — залежить від культури, від виховання, від характеру.

Володимир Даник присвячує цій темі свої чудові поезії.

Чи болем скаламучена душа

Чи болем скаламучена душа, Що я любов свою не зміг впізнати?

Сумують очі, як холодні грати, І серцю туга знову не чужа.

Чого життя на щастя так скупе?

І час не все, як зерна, перемеле. Пройду чужих очей і рук пустелю Та все одно шукатиму тебе.

Мої думки, як місяць у вікні, Кохання заблукало в наших душах. І скажуть очі: «Ти мені байдужа...», Та скаже серце: «Не байдужа, ні».

«Українознавча хвилинка»

Ø Назвіть обряди, пов’язані з весіллям

(Передвесільна обрядовість

включала сватання, умовиш, оглядини, заручини, бгання короваю і дівич-вечір. Власне весілля складалося із запросин, обдарування, посаду молодих, розплітання коси, розподілу короваю, перевезення посагу, перезви, рядження).

А в тебе очі чорніші ночі А в тебе очі чорніші ночі, А в тебе руки, як солов’ї.

Я тії очі забуть не хочу, Забуть не можу уста твої.

В очах у тебе – бісівське зілля.

В очах у тебе – осіння ніч. Було кохання – гірке похмілля, Хоч головоньку рубай із пліч.

А твої очі насняться знову, А біле личко, як вишні квіт.

Слова солодкі – гірка розмова.

Вуста гарячі – як взимку лід.

«Фольклорна павутинка»

Ø Коли дівчата гадають на свого судженого?

Гадання в ніч з 12 на 13 грудня здавна було подією, на яку чекали всі дівчата. Вони вірили, що на Андрія зможуть дізнатися не тільки ім'я судженого, а й час свого весілля.

«Лінгвістична хвилинка»

Ø Знайдіть у вірші фразеологізм

(Голова з плечей (з пліч). Загрозливе становище, смерть).

Монолог Мони Лізи

Уже віки ви дивитесь на мене,

Все дивитесь на посмішку мою,

Я ж перед вами стільки літ стою І мила, і проста, і незбагненна.

Не думайте, що дуже легко це – Між поглядів захоплених і хтивих, І ніжних, і скорботних, і вразливих Ховати тільки душу, не лице.

Ні, ви не розгадаєте мене.

Не знати жінку треба – а кохати.

Бо ви її не в змозі розгадати, Хай день мине, хай сотня літ мине.

«Мистецька хвилинка»

Ø Перу якого художника належить картина «Мона Ліза»?

«Мона Ліза» («Джоконда»)(італ. Mona Lisa, La Gioconda, фр. La

Joconde) — картина італійського художника Леонардо да Вінчі; написана близько 1503 року. Картина є одним з найвідоміших і безцінних

творів живопису у світі. Належить до епохи Відродження . Повна назва картини: «Портрет пані Лізи дель Джокондо» (італ. Ritratto di Monna Lisa del Giocondo).

Сторінка 10

«У щастя немає завтрашнього дня, немає у нього і вчорашнього… у нього є тільки сьогодення – і то не день, а мить!»

Легенда про щастя

Як розповідає легенда, тоді була зима, холодна, сувора, із справжніми завіями-хурделицями.

Якось на шляху, вкритому кригою, зустрілися юнак і диявол. Цей хлопець втратив надію на щастя, радість, він змирився із цією думкою. Диявол, знаючи це, запропонував юнакові взяти у нього годинник. Він порадив юнакові подивитися на годинник у найпрекрасніший момент у житті, сказавши: «Щаслива мить, зупинись!» І диявол переконав юнака, що бажана мить зупиниться і буде тривати вічно. Але ж якщо цей молодик за все своє життя так і не зустріне цієї щасливої хвилини, то він помре, віддавши душу дияволові. Хлопець погодився, бо вважав, що це його останній порятунок. Але ж не знав він, як помилявся. Юнак уже так звик до свого

безрадісного і безбарвного життя, що зовсім забув, що означає — бути щасливим. І прожив він усе своє життя, так не побачивши і не відчувши нічого прекрасного. Мабуть, не судилося його вустам вимовити: «Щаслива мить, зупинись!»

Ось така сумна легенда про людину, яка не вірила у власні сили і не проростила у своїй душі хоча б тендітні пагінці надії на щастя.

Мабуть, не згадались йому Лесині слова: «Без надії таки сподіваюсь!». Юнак нічого не робив для того, щоб бути щасливим, його душа завмерла, лише інколи спалахував вогник надії на те, що він подивиться скоро, незабаром на годинник і вимовить магічні слова, але був той вогник дуже слабким і безвольним, що майже одразу згасав, перетворювався на попіл. Чи можна бути таким? Ні! Адже ми з’явилися на світ, щоб жити, діяти, творить; радіти і сумувати, з усмішкою на вустах зустрічати своє щастя.

Ми повинні вірити у своє радісне, тепле і сонцесяйне майбутнє. Повинні боротися за нього, вболівати за своє щастя.

І неодмінно воно, це жадане щастя, прийде до нас. Воно увійде в нашу душу тоді, коли цього і не чекаємо. Воно розмалює наше життя яскравими фарбами, від чого ми засяємо і полетимо на крилах щастя далеко-далеко, туди, де існуватимемо тільки Ми і наш казковий щасливий Світ. Світ щастя...

Звичайно, у кожного він свій.

У всіх ‒ своя щаслива мить.

Коли зійдуться друзі в круг тісний

Після довгої перерви,

І знову вірші, посмішки, пісні… Надворі – осінь, а у серці – червень.

І коли хтось зневіриться в житті,

Казатиме, що щастя неможливе,

Тоді згадаю я хвилини ті,

Згадаю і скажу – я був щасливий.

Метод «Прес»

Ø У чому, на вашу думку, щастя людини? Сторінка 11

«Сенс життя – самовираження…»

На вірші Володимира Даника написано більше трьохсот пісень композиторами Черкащини та України. Пісні виконувались народними артистами і звучали по обласному та українському радіо.

Володимир Даник в своїй поезії по-філософськи окреслює «вічні проблеми» людства: людина і світ, сенс людського буття, красу рідної природи і людських почуттів.

Є в поета такі рядки :

Хоч впертості мені не позичати

І хоч доріг немало я стоптав, Та думав все ― у мене ще початок, Хоч маю крила ― я ще не літав.

Але, немов набридливих порад, Боюсь у мить якусь я зрозуміти: А що, коли душа ― осінній сад, В якому ані плоду, ані цвіту.

В житті буває, наче у бою.

І хай душа до непокори кличе, Своїй біді та засміятись в вічі, І не схилити голову свою.

Життя, як мить, єдина мить,

Махне крилом – і пролетить…

Але в цю мить, коротку мить, було і сонце, і блакить…

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

Компетентнісне завдання

Ø Назвіть основні теми лірики Володимира Даника

«Кольоровий портрет» вірша»

Ø Слухаючи поезії, які кольори, на вашу думку, переважають у віршах?

«Асоціативне мислення»

Ø Які поезії вам найбільше сподобалися та викликали певні асоціації?

«Рефлексія»

Ø Які моральні настанови, закладені в поезіях, ви взяли б з собою у життя?

VІІ. Підсумок уроку

Слово вчителя

Життя кожної людини цінне вже само по собі. Життя — це безцінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. Варто жити, щоб на землі залишити після себе слід глибокий, помітний. Так, життя Тараса Шевченка,

Лесі Українки, Михайла

Коцюбинського, Павла Грабовського,

Василя Симоненка, Василя Стуса було несправедливо коротке. Але, можливо, наперекір цьому всім здійсненим у своєму житті вони настільки зуміли збільшити його цінність, що стали безсмертними, адже дні свідомого життя переплавлені в золоті рядки

їхніх невмирущих творів. Заповнюючи своє життя самовідданою працею, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно підвищує цінність власного життя. Вибір сенсу життя, на мою думку, залежить від умов конкретного суспільства, задатків, нахилів та здібностей конкретної людини. І те, що одній людині здається безглуздим і марним, для іншої є безцінним.

Тому я пропоную вам послухати цитати для роздумів «Мудру павутинку» і взяти їх з собою в життя.

Цитати для роздумів «Мудра павутинка»

Уявіть «золоте дерево», яке має незвичайні плоди та зелені листочки з прекрасними афоризмами відомих людей про справжні людські цінності:

Життя як п’єса в театрі: важливо не те, скільки вона триває, а наскільки добре зіграна (Сенека).

Три речі ніколи не повертаються назад ‒ час, слово, можливість. Тому не втрачай часу, вибирай слова, не прогав можливість (Конфуцій).

У людини два життя: друге починається, коли розумієш, що життя тільки одне (Конфуцій).

Три шляхи у людини, щоб розумно чинити: перший, найблагородніший, ‒ роздуми; другий, найлегший, ‒ наслідування; третій, найгіркіший, ‒ досвід (Конфуцій).